Рішення

від 29.05.2018 по справі 904/712/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018м. ДніпроСправа № 904/712/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка", м. Київ

до Приватного підприємства "Інвест-В", м. Дніпро

про стягнення 277147,92 грн

у присутності представників:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 01/0201-2018 від 02.01.2018;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № 4/01-18 від 15.01.2018.

СУТЬ СПОРУ:

19.02.2018 Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Інвест-В" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення коштів у сумі 277147,92 грн у якості компенсації заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, що передбачено договором купівлі-продажу від 31.08.2017, зареєстрованим за № 2465.

Ухвалою від 26.02.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 20.03.2018.

13.03.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, вважає, що в нього відсутня заборгованість перед позивачем по сплаті з орендної плати чи будь-яких інших компенсацій останньої, а позивач в свою чергу, на думку відповідача, після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між сторонами, не має зобов'язань з оплати орендної плати за землю. З огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.

10.04.2018 на електронну поштову скриньку суду та 13.04.2018 поштою позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог на суму орендної плати за користування земельної ділянки за грудень 2017 року, що складає 92382,64 грн разом з ПДВ, тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 369530,56 грн.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку, що вона не суперечить приписам ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у судовому засіданні 17.04.2018 було оголошено перерву до 03.05.2018.

Ухвалою від 03.05.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи здійснюється в режимі відеоконференції, призначеної ухвалою від 21.05.2018, на підставі клопотання позивача.

29.05.2018 відповідач подав до суду пояснення по суті спору, у яких заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи те, що підготовче провадження закрито судом 03.05.2018, завданням якого і було зібрання всіх необхідних доказів по справі, яке тривало максимально допустиму ГПК України кількість днів з урахуванням його продовження, то суд приходить до висновку, що у сторін було достатньо часу для надання всіх необхідних, на їх погляд, документів. До того ж клопотання про поновлення строку на подання додаткових пояснень відповідачем не заявлялось. У такому разі суд не вбачає підстав для прийняття та розгляду пояснень відповідача, поданих до суду 29.05.2018, тобто після закінчення встановленого на це строку.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з матеріалів справи, на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2008 у власності позивача перебував об'єкт нерухомо майна (будівлі та споруди), розташований на земельній ділянці, площею 1,0567 та, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:088:0011. Право власності зареєстровано 30.05.2017 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1265543312101, номер запису про право власності: 20737046, реєстрацію здійснив державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3 Земельну ж ділянку, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, позивач орендує у Дніпропетровської міської ради на підставі договору оренди землі від 30.01.2006 (далі - договір оренди).

31.08.2017 між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" (далі - продавець, позивач) та Приватним підприємством "Інвест-В" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним № 2465, за умовами п.1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро (стара назва: місто Дніпропетровськ), вулиця Киснева, будинок 1 Б (один, літера Б), розташовані на земельній ділянці, площею 1,0567 та, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:088:0011 (далі - нерухоме майно).

Опис об'єкту нерухомого майна в цілому : 3-2, з, з-І, з-ІІ - будівлі заводоуправління, загальною площею 245 кв.м; АД-І, АД-І-2, АД-ІІ-1, АД-ІУ-1 - будівлі цеху розподілу повітря, загальною площею 2817,1 кв.м; 1-1 - будівлі депо ремонту залізобетонних цистерн, загальною площею 826,9 кв.м; №14, №15, №16, №58, №59 - бетонно-цегельної огорожі (ворота - 12,5 м., огорожа - 15,5 м., огорожа - 73,8 м., огорожа - 169,7 м., огорожа - 483 м.); залізнична колія -45 м.; 1 - мостіння асфальтоване загальною площею 200 кв.м.; №60 ворота загального користування - 9,6 м. Об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, площею 1,0567 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:088:0011. Земельна ділянка знаходиться в користуванні продавця на підставі договору оренди землі, посвідченого 30 січня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 623, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено відповідний запис від 09.11.2006 за № 040610401069.

Відповідно до п. 5.1.3 договору покупець зобов'язаний сплачувати відповідні податки та збори згідно чинного законодавства, які виникають у покупця, у зв'язку з набуттям вищезазначеного майна, у тому числі: сплачувати орендну плату за земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, зазначеного в п. 1.1. цього договору. У разі сплати за користування земельною ділянкою продавцем (до моменту укладання договору оренди на ім'я покупця) за відповідний термін, після укладання цього договору, покупець зобов'язується компенсувати орендну плату за користування земельною ділянкою на підставі наданих продавцем відповідних рахунків, платіжних документів не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку.

Як стверджує позивача, сплативши орендну плату за землю за вересень, жовтень, листопад 2017 року, останній надіслав на електронну поштову скриньку відповідача та передав особисто до його офісу відповідні рахунки на оплату: № 2787 від 30.09.2017 на суму 96636,10 грн, № 3040 від 31.10.2017 на суму 92382,64 грн, № 3187 від 30.11.2017 на суму 92382,64 грн; платіжні доручення: № 2679 від 27.10.2017 на суму 76985,53 грн, № 2974 від 09.11.2017 на суму 76985,53 грн, № 3214 від 27.12.2017 на суму 76985,53 грн; податкову декларацію з оплати за землю та розрахунок суми земельного податку.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не компенсував позивачу понесені ним витрати за оренду земельної ділянки.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензіями від 14.12.2017 за № 1 та від 18.01.2018 за № 3 разом з розрахунками на оплату, платіжними дорученнями, декларацію з оплати за землю та розрахунок суми земельного податку.

Однак, відповідач не виконав вимоги позивача, що і стало причиною звернення останнього до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач заявив до стягнення з відповідача у якості компенсації заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою грошові кошти у сумі 277147,92 грн. Заявою про збільшення розміру позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду, позивач заявив до стягнення 369530,56 грн, що і є предметом цього позову.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором купівлі-продажу, у якому сторони передбачили умови відшкодування покупцем витрат продавцю з орендної плати за умовами договору оренди землі від 30.01.2006, на підставі якого земельна ділянка знаходиться в користуванні продавця, до моменту укладання договору оренди на ім'я покупця.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт виконання умов договору купівлі-продажу та договору оренди землі позивачем виконаний належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Так, на виконання п. 5.1.3 договору позивач добросовісно продовжував сплачувати орендну плату за землю, на якій розташоване відчужене ним 31.08.2017 нерухоме майно.

В свою чергу покупець мав виконати договір купівлі-продажу належним чином, переоформивши на себе договір оренди землі, та відшкодувати позивачу витрати по сплаті орендної плати, оскільки саме відповідач наразі фактично користується цією земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ст. 377 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що наразі договір оренди земельної ділянки укладений лише з позивачем, який вже не є орендарем. Відповідач не звертався до Дніпропетровської міської ради з наміром переукласти договір оренди на своє ім'я, хоча нерухоме майно, власником якого є відповідач, є невід'ємною частиною земельної ділянки.

Відповідно до п. 14.1.147 ст. 147 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Суд зауважує, що застереження в договорі купівлі-продажу об'єкта нерухомості про те, що продавець продовжує сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій розташована придбана будівля, а покупець відшкодовуватиме продавцю її сплату, не звільняє останнього від обов'язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно, оскільки договором не можна змінити виконання обов'язку, установленого податковим законом.

Однак, судом встановлено, що відповідач, як покупець нерухомого майна, не виконує взяті на себе п. 5.1.3 договору купівлі-продажу зобов'язання, посилаючись на відсутність у нього таких обов'язків, оскільки він придбав у власність лише нерухоме майно, а тому не має відношення до земельної ділянки, у тому числі зобов'язань по сплаті орендної плати за землю, чим порушує права та інтереси позивача, а також норми чинного законодавства.

Частинами 1 та 5 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Разом з тим, ст. 141 ЗК України передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією з яких є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Однак, слід зазначити, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності або укладання договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Крім того, матеріалами справи підтверджений той факт, що позивач повідомив Дніпропетровську міську раду, як орендодавця земельної ділянки, про відчуження нерухомого майна, яке знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці та припинення договору оренди.

У зв'язку з переходом права власності на будинок до нового власника цей факт є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під будинком. Однак право користування земельною ділянкою попереднього користувача слід припинити та набути (переоформити) власником будинку у встановленому законом порядку. Тож, такий порядок передбачає необхідність прийняття уповноваженими органами рішень про припинення/надання в оренду зазначеної земельної ділянки та здійснення державної реєстрації зазначених прав, про що вказано вище у цьому рішенні.

До того ж, суд, підсумовуючи вищевикладене, зауважує, що відповідач, підписавши договір купівлі-продажу з урахуванням його п. 5.1.3, фактично надав згоду на відшкодування позивачу витрат по орендній платі за землю до переукладання покупцем об'єкту нерухомості договору оренди на себе. Договір купівлі-продажу наразі є чинним та недійсним не визнавався, а отже має виконуватися сторонами належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідач також не надав до суду документи, які б свідчили, що він сам сплатив до бюджету плату за землю, яка перебуває в його фактичному користуванні.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 369530,56 грн по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за період з вересня по грудень 2017 року.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо компенсації орендних платежів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 5542,96 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інвест-В" (м. Дніпро, пр. Газети "Правда", буд. 40-А, оф. 27; ідентифікаційний код 36094250) на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" (м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код 21129873) заборгованість у сумі 369530,56 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 5542,96 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.06.2018.

Суддя ОСОБА_6