Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/1772/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2018Справа № 910/1772/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Абсол Трейд

До Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТ БАНК

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Техністрейд

про розірвання договору поруки

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Рогачова А.К. - по дов.

від відповідача: Шишка Ю.М. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Абсол Трейд звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про розірвання з 04.11.2016р. договору поруки № 4Т13490Д/П від 04.11.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку за договором поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016р. з передачі позивачу, як поручителю, який виконав грошове зобов'язання боржника, належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, на забезпечення яких сторонами був укладений спірний договір поруки.

Ухвалою суду від 21.02.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання у справі на 19.03.2018р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Техністрейд .

Позивачем разом з позовом було подано клопотання про витребування у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк документів, що підтверджують акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ; рішення центрального засвідчувального органу про акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ; свідоцтво про акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ; витяг з реєстру суб'єктів, які надають послуги, пов'язані з електронним цифровим підписом щодо АЦСК ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ; дані про статус посилених сертифікатів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД (чинний, блокований, скасований); посилений сертифікат ключа ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ; угоду про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01.04.2016, укладену між ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД ; роздруківку підтвердження підписання договору поруки № 4Т13490Д/П, укладеного 04.11.2016 між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (код СДРПОУ 14360570) та ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39703001) електронним цифровим підписом; виписку з банківського рахунку ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД №26008050015534 по виконанню зобов'язань ТОВ ТЕХНІСТРЕЙД за кредитними договорами: №4Т13490Д від 16.08.2013, № 4Т13508И від 20,08.2013, № 4Т14027И від 21.01.2014 перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1 398 667 260,67 грн відповідно до платіжних доручень № 351, № 352 та № 353; виписку з банківського рахунку отримувача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" № 29092829012102 щодо отримання платежу ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД у сумі 1 398 667 260,67 грн відповідно до платіжних доручень № 351, №352 та № 353; доказів передачі (акт приймання-передачі) ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД документів (договорів тощо), що підтверджують зобов'язання ТОВ ТЕХНІСТРЕЙД (код ЄДРПОУ 35269405) за кредитними договорами: № 4Т13490Д від 16.08.2013, № 4Т13508И від 20.08.2013, №4Т14027И від 21.01.2014; кредитні договори ТОВ ТЕХНІСТРЕЙД (код ЄДРПОУ 35269405) № 4Т13490Д від 16.08.2013, № 4Т13508И від 20.08.2013, №4Т14027И від 21.01.2014; договори, які були укладенні в забезпечення виконання вказаних кредитних договорів.

Ухвалою від 22.02.2018р. клопотання позивача було задоволено частково.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову надав заперечення, з огляду на недоведення позивачем обставин порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Абсол Трейд з боку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТ БАНК . До того ж, останнім наголошено на відсутності з боку кредитора за спірним правочином істотного порушення його умов, яке було б достатньою підставою для розірвання договору.

19.03.2018р. судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено відкласти підготовче засідання на 20.04.2018р. Третій особі було направлено ухвалу про повідомлення від 20.03.2018р.

20.04.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 14.05.2018р.

У судовому засіданні 14.05.2018р. було закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд спору по суті на 29.05.2018р.; направлено третій особі ухвалу про повідомлення дати розгляду справи по суті.

Представником позивача у судовому засіданні 29.05.2018р. було заявлено усне клопотання про накладення штрафу на відповідача.

Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом з урахуванням того, що за приписами ч.1 ст.135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу. Отже? застосування заходів процесуального примусу є правом, а не обов'язком суду. Проте, у даному випадку суд не вбачає достатніх підстав для накладення на відповідача штрафу, як наслідок, відповідне клопотання позивача підлягає залишенню без задоволення.

Представником позивача у судовому засіданні 14.05.2018р. позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представник третьої особи у судове засідання 25.05.2018р. не з'явився, правової позиції по справі не висловив, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений чином. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала від 19.04.2018р. про повідомлення була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул.Челюскіна, буд.8) та була вручена адресату, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта .

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що третя особа мала право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою від 14.05.2018р. та з попередніми судовими рішеннями по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Наразі, за висновками суду, неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 29.05.2018р.

В судовому засіданні 29.05.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АБСОЛ ТРЕЙД (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК (кредитор) було укладено договір поруки №4Т13490Д/П, предметом якого згідно п.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНІСТРЕЙД (боржник) своїх зобов'язань за: кредитним договором №4Т13490Д від 16.08.2013р., а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (кредитний договір 1); кредитним договором №4Т13508И від 20.08.2013р., а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (кредитний договір 2); кредитним договором №4Т14027И від 21.01.2014р., а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (кредитний договір 3).

За умовами п.2 вказаного правочину поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

У п.3 договору поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016р. вказано, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно п.п.5-6 договору №4Т13490Д/П від 04.11.2016р. у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 договору.

Пунктом 10 договору №4Т13490Д/П від 04.11.2016р. передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.11 договору №4Т13490Д/П від 04.11.2016р.).

Договір №№4Т13490Д/П від 04.11.2016р. було укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису у відповідності до угоди від 01.04.2016р. про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, укладеної 01.04.2016р. між позивачем та відповідачем.

За приписами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За приписами ч.1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Пунктом 2 договору поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016р. передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

За умовами п.4 договору поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016р. у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У відповідності до п.8 укладеного між позивачем та відповідачем правочину до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Наразі, за твердженнями позивача, з огляду на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНІСТРЕЙД своїх грошових зобов'язань перед кредитором за договорами №4Т13490Д від 16.08.2013р., №4Т13508И від 20.08.2013р., №4Т14027И від 21.01.2014р., Товариством з обмеженою відповідальністю АБСОЛ ТРЕЙД , як поручителем за договором №4Т13490Д/П від 04.11.2016р., було погашено заборгованість третьої особи, на підтвердження чого представлено суду платіжні доручення

№351 від 08.11.2016р., №352 від 08.11.2016р., №353 від 08.11.2016р. Однак, відповідачем не було виконано зобов'язання з передання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, що, на думку заявника, свідчить про істотне порушення кредитором договору поруки та є достатньою підставою для розірвання договору №4Т13490Д/П від 04.11.2016р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Пунктом 14 договору №4Т15090И/П від 26.10.2016р. поруки передбачено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 30.01.2018р. по справі №908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 13.02.2018р. Верховного Суду по справі №924/522/17.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язок боржника за кредитним договором, значною мірою позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю АБСОЛ ТРЕЙД того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Також позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а також доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів.

Крім того, суд зауважує, що правова можливість задоволення позовної вимоги про розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням другою стороною умов договору пов'язується також з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору.

Однак, у суду відсутні підстави вважати, що Товариству з обмеженою відповідальністю АБСОЛ ТРЕЙД було завдано шкоду внаслідок непередання кредитором документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Крім того, виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Судом зазначалось, що відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

У даному випадку слід зазначити, що не передання кредитором документів поручителю не нівелює прав останнього, які виникають у відповідності до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України у зв'язку з виконанням зобов'язань боржника.

Крім того, з приводу вимоги позивача про розірвання договору саме з 04.11.2016р. суд зазначає, що частиною 3 ст.653 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, означені вимоги позивача також не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

За таких обставин, з огляду недоведеність позивачем наявності підстав для розірвання договору поруки в судовому порядку, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АБСОЛ ТРЕЙД з підстав, заявлених у позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2018р.

Суддя Спичак О.М.