Постанова

від 07.11.2018 по справі 910/1772/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1772/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" - Рогачової А.К.,

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - Опанасика В.В. ,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техністрейд" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 (у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Хрипун О.О., Шаптала Є.Ю.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 (суддя Спичак О.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд"

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техністрейд",

про розірвання договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" (далі - ТОВ "Абсол Трейд") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про розірвання з 04.11.2016 договору поруки № 4Т13490Д/П від 04.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач як поручитель виконав зобов'язання з погашення заборгованості третьої особи за відповідними кредитними договорами, однак відповідач не передав позивачу документи, які підтверджують обов'язки боржника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного договору поруки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними у рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 10.09.2018 ТОВ "Абсол Трейд" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором поруки № 4Т13490Д/П від 04.11.2016 щодо передачі позивачу документів, які підтверджують обов'язки боржника (ТОВ "Техністрейд") за відповідними кредитними договорами є істотним порушенням договору поруки та підставою для його розірвання. Крім того, апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ТОВ "Техністрейд" не скористалось передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.2016 між ТОВ "Абсол Трейд" (поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) було укладено договір поруки №4Т13490Д/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Техністрейд" (боржник) своїх зобов'язань за: кредитним договором №4Т13490Д від 16.08.2013, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (кредитний договір 1); кредитним договором №4Т13508И від 20.08.2013 (кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору; кредитним договором №4Т14027И від 21.01.2014 (кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 2 договір поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016 поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

За умовами п. 4 договору поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016 у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Згідно з п.п. 5, 6 договору поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016 у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 договору.

Відповідно до п. 8 договору поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016 до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Пунктом 10 договору №4Т13490Д/П від 04.11.2016 передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Посилаючись на те, що позивачем як поручителем за договором поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016 було погашено заборгованість ТОВ "Техністрейд" за кредитними договорами №4Т13490Д від 16.08.2013, №4Т13508И від 20.08.2013, №4Т14027И від 21.01.2014, що підтверджено платіжними дорученнями №351 від 08.11.2016, №352 від 08.11.2016, №353 від 08.11.2016, однак відповідачем в порушення п.п. 8, 10 договору поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016 не виконано зобов'язання з передання позивачу належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016, вважаючи, що така бездіяльність відповідача є істотним порушенням вказаного договору поруки.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), а також з умовами п. 8 договору поруки.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.

За змістом ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони у спірному договорі обумовили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за їх письмовою згодою (п. 14 договору поруки).

За змістом ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, врахувавши положення законодавства та умов договору, які регулюють порядок розірвання договору, не встановили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору поруки №4Т13490Д/П від 04.11.2016 з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні положень ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Суди попередніх інстанцій з'ясували, що позивачем не надано, як і не містять матеріали справи, доказів на підтвердження істотного порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором поруки, внаслідок якого позивач зазнав значної шкоди.

Таким чином, встановивши, що позивач належними доказами не довів порушення відповідачем істотних умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору поруки.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неналежним чином дослідили зібрані у справі докази зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, з посиланням на те, що справа була розглянута за відсутності представника ТОВ "Абсол Трейд", яке не було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, є безпідставними, враховуючи наступне.

Так, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Абсол Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 та призначено розгляд справи на 08.08.2018.

Вказана ухвала апеляційного суду була направлена усім учасникам справи 17.07.2018 (про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на звороті останнього аркушу цієї ухвали), у тому числі ТОВ "Абсол Трейд" за юридичною адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Одеса, вул Велика Арнаутська, 17). Вказана адреса була зазначена ТОВ "Абсол Трейд" в апеляційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що направлена на адресу ТОВ "Абсол Трейд" копія ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 повернута органом зв'язку 08.08.2018 із відміткою "за значено адресою не проживає/ вибули". Вказана відмітка була проставлена у поштовому відділенні 03.08.2018.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За таких обставин, оскільки апеляційним судом було направлено ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 за адресою місцезнаходження ТОВ "Абсол Трейд", вказаною в апеляційній скарзі та у зазначеному у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 28.08.2018 у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії" (№12307/16), ухвала Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 вважається врученою ТОВ "Абсол Трейд" 03.08.2018.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою, зокрема, Єдиного державного реєстру судових рішень.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме ТОВ "Абсол Трейд" було подано апеляційну скаргу.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

При цьому незначна помилка у назві позивача "Абсолют Трейд" замість "Абсол Трейд" не спростовує висновків суду апеляційної інстанції про його належне повідомлення про день, час і місце розгляду справи апеляційним судом з наведених вище підстав.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі № 910/1772/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий