Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/3281/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/3281/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6"

про стягнення 98 317,44 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача: Дорощенко М.В.

відповідача: Чичков К.К.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6" про стягнення 98 317, 44 грн., у тому числі: 39 084, 40 грн. - основного боргу, 44 199, 51 грн. - інфляційні втрати, 6 332, 63 грн. - 3 % річних, 884, 02 грн. - пеня, 7 816, 88 грн. - штраф.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 5859/4-02 від 27.10.1998.

Одночасно, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3281/18. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 24.04.2018. Запропоновано відповідачу у строк до 17.04.2018 надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.04.3018 представник відповідача подав заяву про продовження процесуальних строків для надання заперечень та інших заяв по суті справи № 910/3281/18, зазначивши про те, що ухвала про відкриття провадження у справі отримана ним лише 18.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6" про продовження процесуальних строків для надання заперечень та інших заяв по суті справи № 910/3281/18.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 24.04.2018 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, посилаючись на наступне. 20.10.2015 структурним відокремленим підрозділом Енергозбут ПАТ Київенерго виписано наряд № 4642 про відключення гарячого водопостачання. На підставі зазначеного акту представниками ПАТ Київенерго складено акт № 81 на опломбування від 21.10.2015, в якому зазначено, що на момент опломбування у споживача бойлер ГВП не працював, після опломбування теплоносій на систему гарячого водопостачання будинку по вулиці В. Васильківська, 54 подати неможливо. В подальшому, 27.10.2015 ПАТ Київенерго відповідачу видало наряд № 3692 від 11.10.2015 на включення системи опалення, проте теплове навантаження на систему гарячого водопостачання передбачене нульове. У зв'язку з чим відповідач зазначає, що з 20.10.2015 не отримує теплоносій для потреб підігріву холодної води, а відтак не може здійснювати відвід гарячої води, який позивач нарахував у період з 20.10.2015 по 01.04.2016. Крім того, відповідач до письмового відзиву як доказ сплати заборгованості долучив платіжні доручення на загальну суму 120 000, 00 грн.

У зв'язку з тим, що у день судового засідання відповідачем подано письмовий відзив, у судовому засіданні з 24.04.2018 до 15.05.2018 оголошувалась перерва.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.05.2018 представник позивача подав клопотання, в якому просив суд не брати до уваги відзив на позов, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи клопотання відповідача щодо продовження йому строків для подачі відзиву та розглядати справу за наявними матеріалами.

Задоволення поданого клопотання призвело б до порушення балансу процесуальних прав сторін у справі. Крім того, порушення відповідачем строків подачі відзиву не зашкодило розгляду справи по суті. Таким чином, суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 05.05.2018 представник позивача подав письмову відповідь на відзив, в якій просив суд провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 881, 25 грн. закрити та стягнути з відповідача 19 203, 15 грн. - основного боргу, 44 199, 51 грн. - інфляційні втрати, 6 332, 63 грн. - 3 % річних, 884, 02 грн. - пені, 7 816, 88 грн. - штрафу.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.05.2018 представник відповідача подав письмову заяву про застосування строків позовної давності в частині стягнення основного боргу, пені та штрафу, письмові заперечення та клопотання про призначення огляду речових доказів - пломб на закритих засувках системи гарячого водопостачання багатоквартирного будинку відповідача.

У судовому засіданні 15.05.2018 розглянуто клопотання відповідача про призначення огляду речових доказів пломб на закритих засувках системи гарячого водопостачання багатоквартирного будинку.

За результатами розгляду поданого клопотання суд відмовив у його задоволенні, оскільки предметом розгляду даного спору є стягнення заборгованості за договором про послуги водопостачання та водовідведення № 5859/4-02 від 27.10.1998, в матеріалах справи міститься достатньо доказів, зокрема, акт від 20.10.2015, що дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи, тому здійснювати огляд речових доказів за місцем їх знаходження суд не вбачає підстав.

У судовому засіданні 15.05.2018 представник відповідача заявив клопотання про відвід судді Кирилюк Т.Ю. від розгляду справи № 910/3281/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 зупинено провадження у справі № 910/3281/18 до вирішення суддею, визначеного в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України заяви житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6" про відвід судді Кирилюк Т.Ю. від розгляду справи № 910/3281/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у задоволенні заяви житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6" про відвід судді Кирилюк Т.Ю. від розгляду справи № 910/3281/18 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 поновлено провадження у справі № 910/3281/18 та призначено розгляд справи на 04.06.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.06.2018 представник відповідача подав клопотання про долучення письмових доказів, яке судом задоволено.

У судовому засіданні 04.06.2018 розглянуто заяву позивача про закриття провадження у справі № 910/3281/18 в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 881, 25 грн., за результатами розгляду суд ухвалою від 04.06.2018 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі № 910/3281/18 в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 881, 25 грн.

У судовому засіданні 04.06.2018 представник відповідача подав клопотання про долучення письмових доказів, яке судом задоволено. Крім того, подав клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

У своєму клопотанні відповідач просив суд поставити на розгляд експерту наступні питання: чи є обґрунтованим та методично коректним наявні у справі розрахунки заборгованості відповідача перед позивачем за період, що охоплюється позовними вимогами? Якщо ні, то яка справжня заборгованість відповідача перед позивачем за зазначеним періодом часу за договором № 5859/4-02 від 27.10.1998, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог?

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Предметом даного спору є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 5859/4-02 від 27.10.1998.

Проте, відповідачем не доведено суду щодо необхідності в даних правовідносинах спеціальних знань, без яких встановити обставини справи неможливо, у зв'язку з чим відсутня необхідність в призначенні та проведенні судової економічної експертизи. З урахуванням зазначеного, суд відмовив відповідачу у задоволенні поданого клопотання.

Крім того, задоволення означеного клопотання неминуче призведе до невмотивованого затягування розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні 04.06.2018 представник позивача позов з урахуванням заяви від 05.05.2018 підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмовому відзиві проти позову заперечував.

У судовому засіданні 04.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши думку представників сторін, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та відповідачем 27.10.1998 укладено договір № 5859/4-02, відповідно до якого позивач зобов'язався забезпечувати відповідачу постачання питної води та приймати від останнього каналізаційні стоки, а відповідач сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених договором та правилами користування системи комунального водопостачання в містах і селищах України.

Строк дії договору відповідно до п'ятого розділу сторони погодили з 27.10.1998 до 27.10.1999, договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законe України "Про питну воду та питне водопостачання".

За твердженням позовної заяви, заборгованість при зверненні позивача до суду з позовом складала 39 084, 40 грн., у тому числі: 18 926, 83 грн. за кодом 1-75 (період з 01.06.2015 по 31.12.2017), за кодом 1-50075 заборгованість у розмірі 20 157, 57 грн. (період з 01.02.2015 по 31.12.2017).

Під час розгляду справи, 01.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник відповідача в якості доказів сплати заборгованості за договором № 5859/4-02 від 27.10.1998 надав платіжне доручення № 1133 від 09.07.2015 на суму 41 865, 17 грн. В зазначеному платіжному дорученні в рядку призначення платежу вказано: погашення заборгованості за договором № 05859/4-02 від 27.10.1998, код абонента 1-75 на виконання листа від 07.07.2015 № 5217/8/8/02-15. Однак, означене платіжне доручення не може бути прийнято судом до уваги в якості доказу сплати заборгованості за спірний період за договором № 5859/4-02 від 27.10.1998, оскільки в матеріалах справи лист, на який йде посилання в платіжному дорученні № 1133 відсутній та суду не надано. Будь-яких інших доказів сплати заборгованості на суму 41 865, 17 грн. суду не надано.

Крім того, відповідач до письмового відзиву як доказ сплати заборгованості долучив платіжні доручення № 1442 від 04.12.2017 на суму 30 000, 00 грн., № 1465 від 03.01.2018 на суму 30 000, 00 грн., № 1479 від 13.02.2018 на суму 30 000, 00 грн., № 1514 від 02.04.2018 на суму 30 000, 00 грн., що в загальному становить 120 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, вбачається, що позивач при поданні позову, до позовної заяви долучив копії банківських виписок від 04.12.2017, від 03.01.2018, від 13.02.2018 на загальну суму 90 000, 00 грн., також в письмовій відповіді на відзив зазначив про те, що оплати, на які посилається відповідач враховані ним при поданні позову, що виключає відсутність у останнього заборгованості. У зв'язку з тим, що оплата згідно платіжного доручення № 1514 здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі - 02.04.2018, позивачем подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 881, 25 грн. З урахуванням наведеного, суд ухвалою від 04.06.2018 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 881, 25 грн. закрив на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, судом розглядаються вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 19 203, 15 грн. за кодом 1-50075, оскільки оплата в розмірі 954, 42 грн., позивачем включена в рахунок заборгованості за кодом 1-50075 згідно поданої позивачем заяви від 05.05.2018.

Умовами укладеного сторонами договору про послуги водопостачання та водовідведення № 5859/4-02 від 27.10.1998 окремо не врегульовані правовідносини з постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік постачання цієї води здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер і який перебуває на балансі відповідача.

У судовому засіданні 15.05.2018 з'ясовано та підтверджено відповідачем про те, що бойлер, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 54 перебуває на його балансі.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 5859/4-02 від 27.10.1998 кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Якщо водолічильники тимчасово знято представником позивача, їх зіпсовано не з вини відповідача, кількість використаної води визначається середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше двох місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше десяти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться. Якщо водолічильники відсутні, позивач визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений правилами (пункти 3.2-3.3 договору).

За умовами пункту 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з відповідачем за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим пунктом 21.2 правил.

Пунктом 3.13 зазначених правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абзац 3).

Відповідно до пункту 3.1 правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

В матеріалах справи містяться акти "Про зняття показань з приладу обліку", які складені та підписані сторонами за спірний період, в яких зафіксовано обсяг наданих послуг за договором.

У письмовому відзиві відповідач зазначив про те, що акти про зняття показників з приладу обліку від 15.10.2015, 16.09.2015, 16.11.2015, 16.12.2015 підписувались різними невстановленими особами відповідача, які іменували себе председатель Чичков К.К. .

З долучених до матеріалів актів про зняття показників з приладу обліку, на які посилається відповідач вбачається, що зазначені акти місять підпис представника житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6", проте суд не може ідентифікувати достовірність підпису особи, яка їх підписала. Доказів в підтвердження того, що відповідачем зазначені акти не підписувались чи підписувались не встановленими особами суду не надано (як то висновку почеркознавчої експертизи чи будь-яких інших підтверджуючих документів), тобто обставини, на які посилається відповідач належними та допустимими доказами не підтверджені. Крім того, відсутні докази звернення відповідача про неправомірне нарахування вартості наданих позивачем послуг.

З урахуванням наведеного, судом розглянуті та відхилені аргументи відповідача з означеного приводу, оскільки будь-яких доказів в розумінні статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи не містять та суду не надано.

Долучений відповідачем у судовому засіданні 04.06.2018 розрахунок боргу за договором № 5859/4-02 від 27.10.1998 не може братись судом до уваги в якості належного доказу в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність в розрахунку кодів унеможливлює ідентифікувати обсяги спожитого водопостачання та достовірність вартості нарахованих послуг.

У відповідності до положень пункту 3.6 договору відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів.

Втім, в порушення умов договору № 5859/4-02 від 27.10.1998 відповідач не своєчасно розрахувався та допустив виникнення заборгованості в розмірі 19 203, 15 грн.

В силу частини другої статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у письмовому відзиві та запереченнях зазначив про те, що з 20.10.2015 припинено послуги гарячого водопостачання. В якості доказів підтвердження припинення гарячого водопостачання з 21.10.2015 відповідач долучив до письмового відзиву наряд № 4642 від 20.10.2015, акт на опломбування № 81 від 21.10.2015, акт перевірки стану вузла обліку теплової енергії № 310-2125 від 22.10.2015.

З наданих документів, складених за участю представників відповідача та СВП Енергозбут ПАТ Київенерго вбачається про те, що з 21.10.2015 в житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 54 зафіксовано факт відсутності гарячого водопостачання.

Таким чином, означене підтверджує факт відсутності у відповідача гарячого водопостачання з 21.10.2015, у зв'язку з чим суд погоджується з позицією, викладеною у письмовому відзиві з означеного приводу.

Позивач заперечував проти поданих відповідачем доказів, що підтверджують відсутність гарячого водопостачання та просив суд не брати до уваги подані відповідачем документи.

Свої заперечення позивач аргументував тим, що відповідач в порушення пункту 6.1 договору не надав до суду підтвердження того, що звертався до позивача з повідомленням про відсутність гарячого водопостачання в житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 54.

Суд погоджується з твердженням позивача, про те, що у разі перекриття водопровідних вводів умовами договору передбачений порядок та строки повідомлення позивача про означене, однак припинення подачі гарячого водопостачання в будинку по вулиці В. Васильківська, 54, виключає підстави для нарахування відповідачу з 21.10.2015 вартості послуг з водопостачання та водовідведення. За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідача, викладеною у письмовому відзиві з означеного приводу.

З урахуванням наведеного, правомірним буде нарахування відповідачу вартості спожитих послуг водопостачання за кодом 1-50075 за період з 01.02.2015 по 20.10.2015.

Проте, під час розгляду справи відповідачем подано письмову заяву про застосування строків позовної давності в частині вимог щодо стягнення заборгованості, штрафу та пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 20.03.2018, тобто після спливу загальних строків позовної давності за вимогами про примусове стягнення основного боргу за кодом 1-50075 за лютий - березень 2015 року.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (пункт 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

На момент подання позовної заяви строк, у межах якого заінтересована особа має право у примусовому порядку поновити порушене право сплинув.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем заявлено про необхідність застосування правових наслідків спливу позовної давності.

На цій підставі суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення основного боргу в розмірі 5 590, 54 грн. за лютий-березень 2015 року повністю.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 9 042, 74 грн. за період з 01.04.2015 по 20.10.2015.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені в сумі884, 02 грн. (період з 21.07.2017 по 31.12.2017), суд зазначає наступне.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно пункту 4.3 договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 1 % несплаченої суми за кожний день прострочки.

Позивачем при розрахунку пені нарахування здійснювалося з обмеженням подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 884, 02 грн. (період з 21.07.2017 по 31.12.2017) судом встановлено, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки здійснено нарахування в межах періоду наявної заборгованості, у зв'язку з чим підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Умовами договору сторони передбачили про те, що за повну або часткову несплату послуг водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми (пункт 4.2).

Відповідачем заявлено про необхідність застосування правових наслідків спливу позовної давності в частині стягнення штрафу.

Дослідивши матеріали справи, судом здійснено розрахунок штрафу на суму щомісячної заборгованості за кодом 1-75 (період з 01.04.2017 по 31.12.2017), з застосуванням правових наслідків спливу позовної давності, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 076, 02 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Враховуючи часткове задоволення вимог за основним зобов'язанням, до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 28 999, 27 грн. та 3 % річних у розмірі 5 601, 86 грн., у зв'язку з чим в означеній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 881, 25 грн.).

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6" задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 54, ідентифікаційний код 22865404) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 9 042 (дев'ять тисяч сорок дві) грн. 74 коп. - основного боргу, 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 02 коп. - пені, 5 601 (п'ять тисяч шістсот одна) грн. 86 коп. - 3 % річних, 28 999 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп. - інфляційні втрати, 4 076 (чотири тисячі сімдесят шість) грн. 02 коп. - штрафу та 1 227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 36 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.06.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк