КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" вересня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/3281/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Власова Ю.Л.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання Вага В.В.
за участю представників:
від позивача: Дорощенко М.В.,
від відповідача: Чичков К.К.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р., м. Київ (повний текст складено 07.06.2018р.) у справі №910/3281/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6"
про стягнення 98317,44 грн,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у сумі 39084,40 грн, інфляційних втрат у сумі 44199,51 грн, 3% річних у сумі 6332,63 грн, пені у сумі 884,02 грн та штрафу у сумі 7816,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 5859/4-02 від 27.10.1998р. в частині своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3281/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 9042,74 грн - основного боргу, 884,02 грн - пені, 5601,86 грн - 3% річних, 28999,27 грн - інфляційні втрати, 4076,02 грн - штрафу та 1227,36 грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що в порушення умов договору №5859/4-02 від 27.10.1998р. Відповідач не своєчасно розрахувався та допустив виникнення заборгованості. Водночас місцевий суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт відсутності у Відповідача гарячого водопостачання з 21.10.2015р., на підставі чого дійшов висновку про правомірність нарахування Відповідачу вартості спожитих послуг водопостачання за кодом 1-50075 за період з 01.02.2015р. по 20.10.2015р. Крім того, місцевим судом застосовано строк позовної давності за вимогами про примусове стягнення основного боргу за кодом 1-50075 за лютий-березень 2015р.
Місцевий суд зазначив, що розрахунок пені у сумі 884,02 грн (період з 21.07.2017р. по 31.12.2017р.) є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки здійснено нарахування в межах періоду наявної заборгованості, у зв'язку з чим підстави для застосування строків позовної давності відсутні.
Також місцевим судом здійснено розрахунок штрафу на суму щомісячної заборгованості за кодом 1-75 (період з 01.04.2017р. по 31.12.2017р.) з застосуванням правових наслідків спливу позовної давності, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи часткове задоволення вимог за основним зобов'язанням, місцевий суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати у сумі 28999,27 грн та 3% річних у сумі 5601,86 грн, у зв'язку з чим в означеній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3281/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити вимоги Позивача в цій частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна заява була подана до суду 20.03.2018р., тому перебіг строку позовної давності в частині вимог щодо стягнення боргу за надані послуги у період з 17.02.2015р. по 17.03.2015р. розпочався з 31.03.2015р, а за надані послуги у період з 17.03.2015р. по 16.04.2015р. розпочався з 02.05.2015р., з огляду на вказане позовна заява подана в межах строку позовної давності.
Позивач вказав, що облік питної води, яка була поставлена Відповідачу здійснювався наступним чином. Позивач передавав до зовнішнього зрізу стіни будинку Відповідача питну воду, облік якої здійснювався одним приладом обліку з особовим рахунком №1-36-3, далі частина переданої води підігрівалася Відповідачем у власному тепловому пункті та обсяг уже підігрітої води повторно фіксувався приладом обліку з особовим рахунком №1-36-67 (код абонента 1-50075). Також Позивач звернув увагу на відсутність приладу обліку, який би фіксував окремо кількість питної води для потреб холодного водопостачання, обсяг якої встановлювався шляхом віднімання кількості води, яку Відповідач підігрів у власному тепловому пункті, від загальної кількості питної води, яку Позивач передав Відповідачу до зовнішнього зрізу стіни будинку. Отже, відсутність холодної води, яка була використана Відповідачем для підігріву, не впливає на заборгованість Відповідача, оскільки в даному випадку застосовувався єдиний тариф.
При цьому, факт надання послуг та їх об'єм підтверджується актами про зняття показників з приладу обліку, а у зв'язку із зупинкою приладу обліку по коду 1-50075 з грудня 2015 року Позивач здійснював нарахування за середньодобовою витратою вирахуваною за період роботи приладу обліку, що передбачено умовами укладеного між сторонами договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №910/3281/18, розгляд призначено на 19.07.2018р.
19.07.2018р. Відповідач подав до суду відзив на апеляційному скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Так, Відповідач зазначив, що доводи апеляційної скарги є надуманими, не підтвердженими доказами і звернув увагу на те, що Відповідач не є балансоутримувачем житлового, нежитлового фонду та не є виконавцем послуг.
30.08.2018р. Позивач подав до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що послуги надавалися Позивачем Відповідачу на підставі укладеного договору. Водночас Відповідач прийняв такі послуги, що підтверджується відповідними актами.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив :
27.10.1998р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №5859/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого Позивач зобов'язався забезпечувати Відповідачу постачання питної води та приймати від останнього каналізаційні стоки, а Відповідач сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених договором та правилами користування системи комунального водопостачання в містах і селищах України.
Відповідно до п.3.1 договору кількість води, що подається Позивачем та використовується Відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Позивача спільно з представником Відповідача.
Згідно з п.3.2-3.3 договору якщо водолічильники тимчасово знято представником Позивача, їх зіпсовано не з вини Відповідача, кількість використаної води визначається середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше двох місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше десяти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться. Якщо водолічильники відсутні, Позивач визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений правилами.
Відповідно до п.3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Відповідачем за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.
Відповідно до п.3.6 договору Відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Позивачем платіжних документів.
Згідно з п.3.7 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення Позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Позивача вважаються прийнятими Відповідачем.
Відповідно до п.4.2 договору за повну або часткову несплату послуг водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми .
Відповідно до п.4.3 договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочки.
Згідно з п.5.1, 5.2 договору строк дії останнього сторони погодили з 27.10.1998р. до 27.10.1999р. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
На виконання договору Позивачем у період з лютого 2015р. по грудень 2017р. надано Відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від останнього каналізаційних стоків на загальну суму 133495,73 грн в обсягах, які підтверджуються актами про зняття показань з приладу обліку. Вказані акти підписані представниками сторін.
Надані послуги Відповідач оплатив у сумі 94411,33 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1442 від 04.12.2017р. на суму 30000,00 грн, №1465 від 03.01.2018р. на суму 30000, 00 грн, №1479 від 13.02.2018р. на суму 30000,00 грн, №1514 від 02.04.2018р. на суму 30000,00 грн та банківськими виписками від 04.12.2017р., від 03.01.2018р., від 13.02.2018р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.
Згідно з ч.2 ст.22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з п.3.1, 3.7 Правил користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008р. №190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Відповідно до п.3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
З встановлених судом обставин вбачається, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір від 27.10.1998р. №5859/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення.
На виконання договору Позивачем у період з лютого 2015р. по грудень 2017р. надано Відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від останнього каналізаційних стоків на загальну суму 133495,73 грн (по коду 1-75 за період з червня 2015р. по грудень 2017р. на загальну суму 113338,16 грн; по коду 1-50075 за період з лютого 2015р. по березень 2016р. на загальну суму 20157,57 грн). Обсяги наданих послуг підтверджуються актами про зняття показань з приладу обліку, підписаними представниками Позивача та Відповідача. Доказів протилежного суду не надано.
Надані Позивачем послуги Відповідач оплатив у сумі 94411,33 грн. Як вірно встановлено місцевим судом, оплата згідно платіжного доручення №1514 здійснена Відповідачем після відкриття провадження у справі, а саме, 02.04.2018р., у зв'язку із чим Позивачем подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 19881,25 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, яку судом задоволено.
Отже, судом розглядаються вимоги про стягнення основного боргу у сумі 19203,15 грн за кодом 1-50075, оскільки оплата в сумі 954,42 грн Позивачем включена в рахунок заборгованості за кодом 1-50075 згідно поданої Позивачем заяви від 05.05.2018р. За вказаних обставин, з огляду на порушення договору в частині повної та своєчасної оплати наданих Позивачем Відповідачу послуг, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення основного боргу у сумі 19203,15 грн за кодом 1-50075.
Водночас Відповідач, заперечуючи проти заборгованості за надані послуги по коду 1-50075 звернув увагу на те, що з 20.10.2015р. припинено послуги гарячого водопостачання, що підтверджується нарядом №4642 від 20.10.2015р., актом на опломбування №81 від 21.10.2015р., актом перевірки стану вузла обліку теплової енергії №310-2125 від 22.10.2015р.
Як вірно зазначено місцевим судом, з наданих Відповідачем документів складених за участю представників Відповідача та СВП "Енергозбут" ПАТ "Київенерго" вбачається, що з 21.10.2015р. в житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 54 зафіксовано факт відсутності гарячого водопостачання.
З огляду на вказане, місцевий суд дійшов висновку щодо підтвердження факту відсутності у Відповідача гарячого водопостачання з 21.10.2015р., та здійснив нарахування Відповідачу вартості спожитих послуг водопостачання за кодом 1-50075 за період з 01.02.2015р. по 20.10.2015р. Апеляційний суд з такими висновками місцевого суду не погоджується з огляду на наступне.
Як вбачається з пояснень Позивача, облік питної води, яка була поставлена Відповідачу здійснювався наступним чином. Позивач передавав до зовнішнього зрізу стіни будинку Відповідача питну воду, облік якої здійснювався одним приладом обліку з особовим рахунком №1-36-3, далі частина переданої води підігрівалася Відповідачем у власному тепловому пункті та обсяг уже підігрітої води повторно фіксувався приладом обліку з особовим рахунком №1-36-67 (код абонента 1-50075).
Також Позивач звернув увагу на відсутність приладу обліку, який би фіксував окремо кількість питної води для потреб холодного водопостачання, обсяг якої встановлювався шляхом віднімання кількості води, яку Відповідач підігрів у власному тепловому пункті, від загальної кількості питної води, яку Позивач передав Відповідачу до зовнішнього зрізу стіни будинку. Вказане також підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, оскільки сума обсягів наданих Позивачем Відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення зазначена у розрахунку Позивача відповідає сумі обсягів, які вказані у актах про зняття показань з приладу обліку. Крім того, в даному випадку застосовувався єдиний тариф.
При цьому, згідно з п.3.7 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення Позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Позивача вважаються прийнятими Відповідачем. Водночас доказів звернення Відповідача до Позивача у зв'язку з незгодою з обсягами наданих Позивачем послуг матеріали справи не містять.
Отже, доводи Відповідача стосовно того, що прилад обліку №1-36-67 (9780069) з грудня 2015 року не фіксував показань, не впливає на заборгованість Відповідача на надані послуги з водопостачання та водовідведення по коду 1-50075, оскільки загальний об'єм поставленої Позивачем Відповідачу обліковувався приладом обліку №1-36-3 (9779687), за яким і нараховувались Позивачем загальні кількість поставленої води та заборгованість Відповідача у поданому позові. Крім того, вказані обсяги є прийнятими Відповідачем з огляду на п.3.7 укладеного між сторонами договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2018р. Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, штрафу та пені.
Відповідно до ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч.4, 5 ст.267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 20.03.2018р. За вказаних обставин, місцевий суд дійшов висновку, що Позивач звернувся до суду після спливу загальних строків позовної давності за вимогами про примусове стягнення основного боргу за кодом 1-50075 за лютий-березень 2015 року та задовольнив позовну вимогу про стягнення основного боргу у сумі 9042,74 грн за період з 01.04.2015р. по 20.10.2015р. Апеляційний суд з даним висновком місцевого суду частково не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п.3.6 договору Відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Позивачем платіжних документів.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.02.2015р. Позивач направив до банківської установи Відповідача інформаційно-дебетові повідомлення на оплату за надані послуги по кодам абонемента 1-50075 та 1-75 за період 16.01.2015р.-17.02.2015р. Відповідно до п.3.6 договору Відповідач повинен був сплатити за заявлений період до 02.03.2015р. включно. З 03.03.2015р. у Відповідача виникло прострочення виконання зобов'язання щодо оплати послуг за вказаний період. Тобто з 03.03.2015р. Позивачу стало відомо про порушення свого права на отримання оплати за надані послуги за період 16.01.2015р.-17.02.2015р., що відповідає ст.261 Цивільного кодексу України. За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги Позивача в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на пропуск строку позовної давності до вказаних вимог, оскільки Позивач звернувся з даним позовом 20.03.2018р.
Судом встановлено, що 27.03.2015р. Позивач направив до банківської установи Відповідача інформаційно-дебетові повідомлення на оплату за надані послуги по кодам абонемента 1-50075 та 1-75 за період 17.02.2015р.-17.03.2015р. Відповідно до п.3.6 договору Відповідач повинен був сплатити за заявлений період до 30.03.2015р. включно. З 31.03.2015р. у Відповідача виникло прострочення виконання зобов'язання щодо оплати послуг за вказаний період. Тобто з 31.03.2015р. Позивачу стало відомо про порушення свого права на отримання оплати за надані послуги за період 17.02.2015р.-17.03.2015р., що відповідає ст.261 Цивільного кодексу України. Отже, Позивач не пропустив строк позовної давності на звернення до суду з вказаними вимогами, оскільки звернувся до суду в межах 3-річного строку.
З огляду на встановлені судом обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 16157,84 грн за період березень 2015р. - березень 2016р. за надані послуги з водопостачання та водовідведення по коду 1-50075.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 884,02 грн за період з 21.07.2017р. по 31.12.2017р.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.4.2 договору за повну або часткову несплату послуг водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми .
Згідно з п.4.3 договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочки.
Отже, враховуючи вказані норми, п.4.3 договору та здійснивши перерахунок пені, заявленої Позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення вимог про стягнення пені у сумі 884,02 грн за період з 21.07.2017р. по 31.12.2017р., оскільки нарахування здійснено Позивачем в межах періоду наявної заборгованості, у зв'язку з чим підстави для застосування строків позовної давності відсутні.
Здійснивши перерахунок заявленого Позивачем штрафу, враховуючи вказані норми, п.4.2 договору, апеляційний суд приходить до висновку щодо часткового задоволення вимог про стягнення штрафу у сумі 5315,58 грн за період з березня 2017р. по грудень 2017р. При цьому, судом враховано заявлене Відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності (1 рік) до вказаних вимог.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи, що Відповідач прострочив виконання встановленого договором зобов'язання з оплати наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення, вимоги Позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та з огляду на застосування строку позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме, підлягають до стягнення 3% річних у сумі 6073,57 грн та інфляційні втрати у сумі 36003,53 грн за період березень 2015р. - грудень 2017р.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3281/18 підлягає відповідній зміні, а вимоги Позивача слід задовольнити частково.
Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3281/18 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3281/18 змінити та викласти п.2 резолютивної частини в наступній редакції:
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-6" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 54, ідентифікаційний код 22865404) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) основний борг у сумі 16157 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн 84 коп., пеню у сумі 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн 02 коп., 3% річних у сумі 6073 (шість тисяч сімдесят три) грн 57 коп., інфляційні втрати у сумі 36003 (тридцять шість тисяч три) грн 53 коп., штраф у сумі 5315 (п'ять тисяч триста п'ятнадцять) грн 58 коп., судовий збір у сумі 1511 (одна тисяча п'ятсот одинадцять) грн 07 коп. .
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3281/18 залишити без змін.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 13.09.2018р.
Головуючий суддя Ю.Л. Власов
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2018 |
Оприлюднено | 14.09.2018 |
Номер документу | 76445387 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Власов Ю.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні