Рішення

від 05.06.2018 по справі 910/22128/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2018Справа № 910/22128/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МТК МАКСІМЕД (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, ВУЛИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА, будинок 11, квартира 133; код ЄДРПОУ 35998046)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЛОГІСТІК" (36009, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ЗІНКІВСЬКА, будинок 19; код ЄДРПОУ 39852354)

про стягнення заборгованості в сумі 207 180,12 грн.

Представники сторін:

від позивача: Оніщенко Г.В. - за довіреністю від 24.04.2018 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТК "МАКСІМЕД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА - ЛОГІСТІК" про стягнення заборгованості у розмірі 207 180, 12 грн., з яких: 173 895,27 грн. - основна заборгованість, 33 284,85 грн. - пеня, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 107,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов Договору постачання №155 від 27.08.2015 в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем з повної оплати вартості отриманого товару на суму 173 895,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 (суддя Селівон А.М.) позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22128/16 та призначено до розгляду на 11.01.2017.

11.01.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2017 розгляд справи призначено на 02.02.2017.

У судовому засіданні 02.02.2017 судом оголошено перерву по розгляду до 16.02.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2016 року (суддя Селівон А.М.) призначено у справі № 910/22128/16 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) та провадження у справі № 910/22128/16 зупинено до отримання результатів експертизи.

27.04.2017 року до Господарського суду м. Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096) надійшли матеріали справи №910/22128/16 з клопотанням експерта про надання матеріалів необхідних для проведення експертизи.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Селівона А.М. (розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1487 від 27.04.2017 року) матеріали справи №910/22128/16 розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2017 року (суддю Якименко М.М.) прийнято справу №910/22128/16 до свого провадження; поновлено провадження у справі №910/22128/16 та призначено її розгляд на 06.06.2017; зобов'язано учасників процесу надати суду оригінали досліджуваних документів :

- договір постачання від 27.08.2015 та додаткову угоду №1 від 26.11.2015 до Договору поставки №155 від 27.08.2015;

- видаткові накладні №6094 від 16.03.2016, №6096 від 16.03.2016 та №8863 від 27.04.2016;

- вільні зразки підпису Сташко Олени Григорівни, які можуть знаходитись в заяві про видачу паспорта (Форма №1), паспорті (можливо у вигляді ксерокопії), різного роду документах (бажано в договорах, накладних, платіжних документах тощо) за 2013-2015 роки у кількості 10-15 зразків;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року призначено у справі №910/22128/16 судову екологічну експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

29.03.2018 року до Господарського суду м. Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №910/22128/16 з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №6616/17-32/6617/17-33 від 15.03.2018 року.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу XI перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, оскільки провадження у справі №910/22128/16 було порушене до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи за правилами, які діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2018 року постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; поновлено провадження у справі №910/22128/16; підготовче засідання у справі призначено на 25.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2018 року підготовче засідання відкладено на 22.05.2018 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 року підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 05.06.2018 року.

В судове засідання 05.06.2018 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 05.06.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 05.06.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МТК МАКСІМЕД (далі по тексту - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОМЕГА-ЛОГІСТІК (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено Договір постачання №155 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується постачати та передавати у власність ПОКУПЦЕВІ вироби медичного призначення (далі Товар) у кількості, асортименті згідно з цінами вказаними у накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п.4.1 Договору товар, за даним Договором, постачається окремими партіями у відповідності зі специфікаціями (накладними) на основі заявок ПОКУПЦЯ, і відповідно до рахунків фактур., і якими погодився ПОКУПЕЦЬ. У заявці ПОКУПЕЦЬ визначає номенклатуру Товару, кількість, узгоджену ціну та умови оплати.

Поставка товару обумовлюється сторонами по кожній окремій заявці (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору постачання Товару здійснюється на умовах вказаних в заявці ПОКУПЦЯ. Місце постачання товару узгоджується з кожною заявкою ПОКУПЦЯ.

Згідно з п. 4.4. Договору перехід права власності на Товар відбувається в момент прийняття ПОКУПЦЕМ партії Товару у відповідності з п. 4.3. цього Договору. Доказом передачі партії Товару у власність ПОКУПЦЯ є специфікація (накладна) оформлена належним чином та, підписана уповноваженою особою ПОКУПЦЯ та завірена печаткою ПОКУПЦЯ. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування Товару, що постачається, переходить на ПОКУПЦЯ одночасно з виникненням у нього права власності.

Датою постачання Товару є дата приймання ПОКУПЦЕМ партії Товару у відповідності з п.п. 4.3., 4.4. цього Договору, що підтверджується підписом уповноваженого представника ПОКУПЦЯ на всіх примірниках накладної (п. 4.5. Договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що ПОКУПЕЦЬ оплачує кожну поставлену партію Товару в, безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) календарних днів, якщо інше не узгоджено сторонами.

У відповідності до п. 5.4. Договору ціни, які вказані в видатковій накладній на окрему партію Товару, є узгодженими між Сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

На виконання умов договору за період часу з 04.01.2016р. по 27.04.2016р. позивачем поставлено та передано, а відповідачем прийнято товар від позивача на суму 355 662,61 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними.

Однак відповідачем оплачено вартість отриманого товару частково в сумі 203 417,91 грн., а решта коштів в сумі 173 895,27 грн. залишена неоплаченою.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено зобов'язання з оплати повної вартості отриманого товару, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з його повної оплати плати в розмірі 173 895,27 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається що за період часу з 04.01.2016р. по 27.04.2016р. позивачем поставлено та передано, а відповідачем прийнято товар від позивача на суму 355 662,61 грн., однак висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15.03.2018 року №6616/17-32/6617/17-33 досліджено, що підпис від імені Сташко О.Г. (директор відповідача) у видаткових накладних (№6094 від 16.03.2016 року на суму 1962,21 грн., №6096 від 16.03.2016 року на суму 1127,33 грн., №8863 від 27.03.2016 року на суму 55,92 грн.) виконані не Сташко О.Г., а тому суд не приймає зазначені накладні в якості належного та допустимого доказі підтвердження поставки та передачі товару на суму вказану в цих накладних.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, спростував частково, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню та становлять 170 749,81 грн.

Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 33 284,85 грн.

Згідно з п.8.2. Договору Покупець за затримку оплати Товару більше строку, обумовленого п. 5.3. Договору, сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань підлягають частковому задвленню і за уточненим розрахунком суду становлять 32 660,25 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 126, 129, 233-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЛОГІСТІК" (36009, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ЗІНКІВСЬКА, будинок 19; код ЄДРПОУ 39852354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК"МАКСІМЕД" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, ВУЛИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА, будинок 11, квартира 133; код ЄДРПОУ 35998046) 170 749 (сто сімдесят тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 81 коп. - заборгованості, 32 660 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 25 коп. - пені, 3 051 (три тисячі п'ятдесят одну) грн. 15 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.06.2018 року.