Постанова

від 29.05.2018 по справі 915/101/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/101/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.

розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Миколаївської області (суддя -Коваль Ю.М.) від 15.05.2017

та постанову Одеського апеляційного господарського суду (головуючий - Бєляновський В.В., судді: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) від 10.10.2017

за позовом Заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації

до Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" та Приватного підприємства "ААС"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання знести самочинно збудовані будівлі і споруди.

Учасники справи:

представник прокурора - Гришина Т.А.,

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - Сорокін К.О.,

представник третьої особи 1 - не з'явився,

представник третьої особи 2 - не з'явився,

представник третьої особи 3 - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 02.02.2015 Заступник прокурора Березанського району Миколаївської області (далі - Прокурор) подав в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації (далі - Позивач) позовну заяву про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.05.2013 № 2391266 в частині проведення державної реєстрації права власності Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ (далі - Відповідач) на альтанки (літ. К3-1, К4-1, К5-1, К6-1, К7-1, К8-1, К9-1, К10-1, К11-1), блинну (літ К12-1) та кафе (літ Е-1), що розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Куротний, 7; зобов'язання реєстраційної служби Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області внести зміни у запис Державного реєстру прав щодо об'єкта нерухомого майна -реєстраційний номер 62260048209 - база відпочинку "Орбіта", розташованого за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Куротний, 7, а саме вилучити із опису об'єкта нерухомого майна інформацію про альтанки (літ. К3-1, К4-1, К5-1, К6-1, К7-1, К8-1, К9-1, К10-1, К11-1), блинну (літ К12-1) та кафе (літ Е-1); скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.05.2013 № 3632947 в частині встановлення права власності Відповідача на частину нерухомого майна, збудованого та набутого за відсутності права на землю, а саме: альтанки (літ. К3-1, К4-1, К5-1, К6-1, К7-1, К8-1, К9-1, К10-1, К11-1), блинну (літ К12-1) та кафе (літ Е-1); зобов'язати Відповідача знести самочинно збудовані будівлі і споруди - альтанки (літ. К3-1, К4-1, К5-1, К6-1, К7-1, К8-1, К9-1, К10-1, К11-1) загальною площею 400, 7 кв. м, блинну (літ К12-1) площею 168, 3 кв.м. та кафе (літ Е-1) площею 255, 4 кв. м, розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Куротний, 7, загальною вартістю 1 869 981 грн. 00 коп.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач самовільно зайняв та використовує земельну ділянку державного лісового фонду та самочинно побудував на ній спірні об'єкти нерухомості (альтанки, блинну та кафе), оскільки Прокурором було виявлено порушення Відповідачем земельного та містобудівного законодавства при використанні останнім та забудові ним земельної ділянки на території с. Коблеве Березанського району, яке виявляється в тому, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № МК143130910186 від 01.04.2013 (далі - Декларація) спірні об'єкти розташовані на земельній ділянці, що перебуває у власності Відповідача, тоді як фактично ці об'єкти побудовано на землях іншого землекористувача - Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (далі - Третя особа 1), і відповідні землі у власність або користування Відповідача не передавались. При цьому Прокурор вказує на те, що Відповідач за договором купівлі-продажу придбав у Регіонального відділення Фонду державного майна по Миколаївській області базу відпочинку "Орбіта", в тому числі об'єкти нерухомості, а відповідно до державного акта Відповідачу належить земельна ділянка площею 3, 0418 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0457 по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району. В той же час згідно з договором оренди земельної ділянки у користуванні Відповідача перебуває земельна ділянка площею 0, 34 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0625 за цією ж адресою. Згідно з декларацією реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області за Відповідачем зареєстровано об'єкт -базу відпочинку "Орбіта" та видано свідоцтво про право власності. Порушення законодавства виявляється також у внесенні недостовірних даних у Декларацію, яку наказом Інспекції ДАБК у Миколаївській області від 06.03.2014 № 36 скасовано. За фактом самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці, а також службового підроблення Декларації посадовими особами Відповідача розпочате кримінальне провадження. Крім цього прокурор посилається на порушення водного і земельного законодавства через розташування спірних об'єктів на відстані 30 м від урізу води. Незаконність же забудови та використання земель державного лісового фонду викликає необхідність знесення самовільно побудованих споруд, а також скасування спірного свідоцтва про право власності на частину майна - спірне майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 15.05.2017 Господарський суд Миколаївської області вирішив відмовити у задоволенні позову. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що придбавши у процесі приватизації базу відпочинку "Орбіта", Відповідач мав право на здійснення реконструкції об'єктів цієї бази, що знаходилися в межах пляжної зони, зокрема, шляхом розміщення спірних альтанок, блинної, частин кафе замість реконструйованих навісів. Суд визнав доведеним Відповідачем факт, що спірні об'єкти реконструйовано з рятувальної станції, складу-навісу та пляжних навісів у межах, в яких їх придбано у процесі приватизації бази відпочинку "Орбіта", а Прокурором і Позивачем не подано суду доказів щодо місця розташування складу-навісу і п'яти пляжних навісів на момент їх приватизації та розмірів цих об'єктів. Також суд встановив, що навіс, на який вказує Прокурор, має у різних документах різні позначки, та не спростована наявність на момент приватизації бази відпочинку в межах пляжної зони складу-навісу та ті обставини, що цей склад-навіс примикав до будівлі рятувальної станції, яка є нерухомістю для зберігання майна, зокрема рятувальних човнів. Стосовно розташування спірних об'єктів в прибережній смузі суд вказав, що спірні об'єкти, побудовані не пізніше 1970 року, знаходяться у межах пляжної зони, віднесеної до села Коблево Березанського району Миколаївської області, тому їх реконструкція не порушує законодавства, в тому числі статтю 88 Водного кодексу України, яку суд застосовує до спірних відносин у відповідних редакціях. Спірні об'єкти можуть експлуатуватись, якщо не порушується їх режим. Судом також враховано, що Відповідачем законно придбані спірні об'єкти до їх реконструкції у складі цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Орбіта", а Третя особа 1 та Приватне підприємство "ААС" (далі - Третя особа 2), які є землекористувачами земельної ділянки, на якій розташовані спірні об'єкти, не заперечували проти здійснення їх реконструкції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 10.10.2017 Одеській апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2017 - без змін. Рішення апеляційного суду мотивоване доводами, що є ідентичними тим, які наведені судом першої інстанції. До викладеного апеляційний суд додав, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2016 у справі № 915/1807/13 прокурору Березанського району Миколаївської області відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору від 22.04.20108 купівлі-продажу земельної ділянки площею 3, 0418 га, на якій розташована придбана Відповідачем база відпочину "Орбіта", а тому Відповідач залишається власником вказаної земельної ділянки. Також, суд додав, що придбавши в процесі приватизації базу відпочинку "Орбіта" Відповідач мав право на здійснення реконструкції об'єктів цієї бази, що знаходиться в межах пляжної зони, зокрема, шляхом розміщення спірних альтанок, блинної, частин кафе замість реконструйованих навісів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора

5. 30.10.2017 Прокурор подав касаційну скаргу . У касаційних скаргах просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2017 та позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Спірні об'єкти є самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не належить Відповідачу та є земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення, а будівництво здійснено на ділянці, яка не відводилась для цієї мети та без згоди Позивача. Будівництво здійснено поза волею власника земельної ділянки - Позивача. Передання Третій особі 1 прав користування земельною ділянкою під спірними об'єктами не впливає на право власності Позивача на цю земельну ділянку, а тому останній має право вимоги у цій справі. Спірні об'єкти побудовані поза межею земельної ділянки, яка належить на праві власності Відповідачу та розташована під придбаною ним базою відпочинку, а тому під час реконструкції зайнято земельну ділянку - 0, 43224 га, на яку документи на право користування не оформлено (з них 0, 34 га -ділянка, договір оренди якої визнаний недійсним у судовому порядку).

7. Згідно зі свідоцтвом від 20.05.2013 спірні споруди оформлені як об'єкт нерухомості, а тому хибними є висновки судів про віднесення спірних об'єктів до тимчасових споруд. До того ж навіси до реконструкції в спірні об'єкти були збірно-розбірними тимчасовими будівлями.

8. Не надана оцінка доказам щодо здійснення будівництва спірних об'єктів у межах прибережної захисної смуги (30 м від урізу води Чорного моря) за наявності на це прямої законодавчої заборони. Судами не надано оцінку доводам Прокурора щодо наявності розбіжностей у площах існуючих до та після реконструкції об'єктів нерухомості.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

9. Доводи у відзиві ідентичні доводам судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові.

Позиція Верховного Суду

10. Аргументи скаржника зводяться до порушення права Позивача на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об'єкти Відповідача. Однак Суд не погоджується з вказаними аргументами з таких підстав.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, а згідно із пунктом 10 частини 2 цієї ж статті визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 4 статі 376 ЦК передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із пунктами "б", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу ( mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17 ).

В ході розгляду справи судами встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовані спірні об'єкти Відповідача (альтанки, блинна та кафе), побудовані на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування у Третьої особи 1 на підставі державного акта на право користування землею від 15.11.1964.

Також, як вбачається з матеріалів справи, встановлено судами та не спростовано скаржником, треті особи, як землекористувачі не заперечували проти реконструкції об'єктів бази відпочинку "Орбіта" та використання Відповідачем земельної ділянки для реконструкції та експлуатації спірних об'єктів.

Отже судами не було встановлено обставин, а скаржником не зазначено про порушення прав та охоронюваних законом інтересів вказаних землекористувачів згідно зі статтею 376 ЦК України, статтею 92 ЗК України на земельну ділянку через розташування на ній спірних об'єктів Відповідача, завдання третім особам у зв'язку із цим збитків, не встановлено вчинення Відповідачем дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав третіх осіб.

Вирішуючи цю справу, Суд також бере до уваги те, що як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні об'єкти реконструйовано на основі об'єктів, які були придбані у складі цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Орбіта", власником якого була держава. Звертаючись із позовом у цій справі, Позивач вимагає знесення спірних об'єктів, а не відновлення становища, яке існувало до стверджуваного Позивачем порушення закону внаслідок реконструкції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд вважає, що задоволення позовної вимоги про знесення спірних об'єктів за наведених вище обставин - відсутності заперечень щодо їх розміщення з боку постійного землекористувача та законність придбання у держави в особі публічного органу об'єктів, на основі яких їх було реконструйовано - становило б таке непропорційне втручання у мирне володіння Відповідачем 1 своїм майном.

У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку, що у Прокурора відсутні підстави заявляти про порушення прав Позивача на земельну ділянку під спірними об'єктами та відсутні матеріально-правові підстави завертатись за захистом цього права шляхом оспорювання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та відновлення становища, яке існувало до порушення - шляхом знесення самочинно збудованих будівель і споруд.

11. Суд відхиляє аргументи скаржника щодо віднесення спірних об'єктів до тимчасових споруд, а не до об'єктів нерухомості, щодо надання оцінки доказам про місце будівництва та щодо необхідності надати оцінку доводам про розбіжності у площах існуючих до та після реконструкції об'єктів (пункти 7, 8), оскільки вказані аргументи зводяться до необхідності встановлення обставин та оцінки доказів у справі, тоді як виходячи з визначених частиною 2 статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції - суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, встановлення обставин, які стосуються визначення фізичних параметрів та місця розташування спірних об'єктів, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

12. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Отже, оскільки суди оскаржуваними судовими рішеннями відмовили у задоволенні позовних вимог з інших підстав, ніж викладені в цій постанові, однак це не призвело до ухвалення неправильних рішень у справі, Суд вважає за необхідне погодитись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про незадоволення позову з тих підстав, що Прокурором не обґрунтовано порушення прав та охоронюваних інтересів Позивача через розташування спірних об'єктів Відповідача, через оформлення та видачу Відповідачу спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

13. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі № 915/101/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак