Рішення

від 31.05.2018 по справі 805/2000/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р. Справа№805/2000/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаш Г.П.,

при секретарі - Оголь В.К.

за участю

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю від 05.08.2016 року),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю №36558/10/05-99-10-06 від 18.12.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного виробничо-торговельного підприємства фірма «Менеджер» (ЄДРПОУ: 22025383, Донецька область, м. Бахмут, вул. Базарна, б. №6) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 вересня 2017 року за №0049021208,-

В С Т А Н О В И В:

Спільне виробничо-торговельне підприємство фірма «Менеджер» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 вересня 2017 року за №0049021208, відповідно до якого застосована штрафна санкція у сумі 6139,91 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач оскаржує повідомлення-рішення від 29 вересня 2017 року за №0049021208 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за земельну ділянку у сумі 6 139,91 грн. (20%). Не погодившись з податковим повідомленням рішенням від 29 вересня 2017 року за №0049021208 позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 22 грудня 2017 року за вих. №31149/6/99-99-11-03-01-25 скарга залишена без задоволення, а рішення без змін.

Представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що позиція позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення є цілком необґрунтованою та безпідставною, оскільки Спільним виробничо-торговельним підприємством фірма «Менеджер» до контролюючого органу самостійно надано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2016 рік від 22.02.2016 року №1000003696 та на 2017 рік №1700009753 від 02.03.2017 рік.

Крім того, зазначає, що приписами п.п.38.7 п.38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб. Разом з тим, в перелік зазначених територій, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2017 №1085-р (зі змінами) м. Бахмут не внесено.

Виходячи з вищевикладеного, Спільне виробничо-торговельне підприємство фірма «Менеджер» не звільняється від сплати орендної плати за користування земельними ділянками в м. Бахмут, а також відповідальності у вигляді штрафу за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, передбаченої п. 126.1 ст.126 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.

Ухвалою суду від 26.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18.04.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити, надав відповідь на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні відзиву, КОР та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, встановивши яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.

Позивач - Спільне виробничо-торговельне підприємство фірма «Менеджер» (ЄДРПОУ: 22025383, Донецька область, м. Бахмут, вул. Базарна, б. №6) є юридичною особою та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 22 лютого 2016 року № НОМЕР_1, за 2017 рік від 02 березня 2017 року №1700009753.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб Спільного виробничо-торговельного підприємства фірма «Менеджер за травень - вересень 2016 року, січень - лютий 2017 року, за результатами якої складено акт від 14.08.2017 року №48/05-99-12-08/05-02/2202538.

29 вересня 2017 року на підставі акту від 14 серпня 2017 року № 48/05-99-12-08/05-02/2202583 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0049021208, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 6139 грн. 91 коп. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Не погодившись з зазначеною вимогою, позивачем використано право на позасудове врегулювання спору шляхом оскарження податкового повідомлення-рішення до податкового органу вищого рівня.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 29.09.2017 №0049021208 - без змін.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статі 20 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Так, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пункту 76.1, пункту 76.2 статті 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно приписів пункту 86.2 статті 86 Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює свою господарську діяльність в Донецькій області, м. Бахмут, спірна земельна ділянка, також знаходиться на території Донецької області, м. Бахмут, вул. Базарна, 6, кадастровий №1410300000:00:12:0858.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, до 08.06.2016року) встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку, який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається, виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» . Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» . Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал» .

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» .

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належала територія м. Артемівськ (м. Бахмут).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Бахмут, Донецької області - у населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція, земельні ділянки також розташовані на території м. Бахмут, Донецької області, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей Закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Законом №1669 зміни до Податкового кодексу України (в частині порядку та строків сплати плати за землю та/або встановлення пільг стосовно земель, що розташовані в зоні АТО) не внесено, а отже положення ст.6 Закону №1669 не скасовують необхідність виконання вимог п.287.3 ст.287 ПК України щодо місячної сплати плати за землю платниками податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, у разі самостійного нарахування платником податків до сплати грошового зобов'язання з цього податку.

Стосовно доводів відповідача щодо порядку оподаткування з 15.04.2017 року об'єктів оподаткування, що розташовані на тимчасово окупованій території та на лінії зіткнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 38.7. розділу 10 Інших прикінцевих положень Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України вважаються надмірно сплаченими грошовими зобов'язаннями та підлягають поверненню.

Не є спірним в цій справі, що земельна ділянка, яка є об'єктом оподаткування розташована на території проведення антитерористичної операції, яка не є тимчасово окупованою територією або такою, що знаходиться на лінії зіткнення. Водночас, суд зазначає, що приписи ст.ст.6,10 Закону №1669 (в редакції до 08.06.2016року) в частині звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, застосовуються лише за відсутності самостійно нарахованого платником податків до сплати грошового зобов'язання з цього податку.

Виходячи з аналізу наведених норм законів у їх сукупності у позивача є право звернутися до податкового органу щодо надання пільги (звільнення від плати земельного податку), подати уточнюючу декларацію, або звернутись з заявою про списання безнадійного боргу, оскільки відповідно до ст. 101 ПК України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» документом - підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах.

Позивач скористався своїм правом подати уточнюючу декларацію з плати за землю за спірний період в рахунок зменшення грошового зобов'язання з цього податку. Так, позивачем до контролюючого органу 24.05.2018 року було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю №9271486378 від 24.05.2018 року за 2016 рік, якою нараховано до зменшення податкового зобов`зання з лютого по травень 2016 року та частково червень 2016 року, що відображено КОР позивача. Відповідно акту перевірки від 14.08.2017 року №48/05-99-12-08/05-02/2202538 контролюючим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати з юридичних осіб за травень-вересень 2016 року, січень-лютий 2017 року.

Таким чином, звернувшись до податкового органу з уточненою податковою декларацією від 24.05.2018 року №9271486378 позивач використав своє право на застосування податкової пільги.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Європейський суд з прав людини зазначає, що важливо усвідомлювати, що принцип верховенства права охоплює не лише змістовий аспект, але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону.

Так, суд має визначити та забезпечити справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективної системи податкового контролю платників податків, тобто регулювати відповідність втручання контролюючого органу у господарську діяльність підприємства легітимній меті такого втручання.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Згідно частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1762,00 грн, що документально підтверджується платіжним дорученням від 19 березня 2018 року №0.0.990642680.1.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1762,00 грн підлягає стягненню з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Спільного виробничо-торговельного підприємства фірма «Менеджер» (ЄДРПОУ: 22025383, Донецька область, м. Бахмут, вул. Базарна, б. №6) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 вересня 2017 року за №0049021208 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 вересня 2017 року за №0049021208 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за земельну ділянку у сумі 6 139,91 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) на користь Спільного виробничо-торговельного підприємства фірма «Менеджер» (ЄДРПОУ: 22025383, Донецька область, м. Бахмут, вул. Базарна, б. №6) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 31 травня 2018 року.

Повний текст рішення складено 07 червня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.