Постанова

від 20.11.2018 по справі 805/2000/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 листопада 2018 року

справа №805/2000/18-а

адміністративне провадження №К/9901/63156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного виробничо-торгівельного підприємства фірма Менеджер на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів Гаврищук Т. Г., Блохіна А.А., Сухарька М.Г. у справі № 805/2000/18 за позовом Спільного виробничо-торговельного підприємства фірма Менеджер до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

23 лютого 2018 року Спільне виробничо-торгівельне підприємство фірма Менеджер (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2017 року №0049021208, яким Підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за затримку сплати грошового зобов'язання у розмірі 30 699 грн 54 коп., що становить 6 139 грн 91 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

31 травня 2018 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Бабаш Г.П. адміністративний позов задоволено.

05 вересня 2018 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновувалися з наявності факту несвоєчасної сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань за у червень - грудень 2016 року та березень, квітень 2017 року з орендної плати за землю на підставі податкових декларацій на 2016 рік та 2017 роки.

05 жовтня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій платник податків, не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, а саме нездійснення судом апеляційної інстанції наявних у справі платіжних доручень, які свідчать про виконання податкового обов'язку зі сплати орендної плати за землю та уточнюючих декларацій, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову, якою залишити у силі рішення суду першої інстанції.

10 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано з Донецького окружного адміністративного суду справу № 805/2000/18.

Відзив податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду касаційної скарги по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Підприємство має у користуванні земельну ділянку комунальної власності, яка знаходиться на території Донецької області, м. Бахмут, вул. Базарна, 6, кадастровий №1410300000:00:12:0858.

У серпні 2017 року посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб Підприємства за травень - вересень 2016 року, січень-лютий 2017 року, за результатами якої складено акт від 14 серпня 2017 року №48/05-99-12-08/05-02/2202538 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

29 вересня 2017 року на підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0049021208, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України на підставі статті 126 цього Кодексу, зобов'язано Підприємство сплатити штраф у розмірі 20 % за затримку понад 30 днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 30 699 грн 54 коп., що становить 6 139 грн 91 коп.

Склад податкових правопорушень, покладених в основу прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, обґрунтовується податковим органом висновком про несвоєчасність сплати орендної плати за земельні ділянки у червні-грудні 2016 року та березні-квітні 2017 року.

За змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, що діє з 01 січня 2017 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки, серед іншого, може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі, зокрема, 20 відсотків погашеної суми податкового боргу залежно від тривалості такої затримки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 22 лютого 2016 року № 1600003696, за 2017 рік від 02 березня 2017 року №1700009753, яким визначено суму орендної плати за землю за відповідний місяць.

Виконання податкового обов'язку щодо сплати узгоджених зобов'язань зі сплати орендної плати за землю у період червні-грудні 2016 року та березні-квітні 2017 року не здійснювалося, внаслідок того, що позивач вважав, що у цей період мав пільгу зі сплати орендної плати на землю на підставі Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано висновувався з того, що з 08 червня 2016 року внесено зміни до статті шостої Закону № 1669-VII на підставі Закону України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року (далі - Закон № 1365-VIII).

Положеннями статті шостої Закону № 1669-VII (у редакції Закону № 1365-VIII) визначено, що суб'єкти господарювання звільняються від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 1669-VII (у редакції Закону № 1365-VIII) передбачено необхідність затвердження Кабінетом Міністрів України двох переліків, а саме переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Відповідні переліки затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1276-р) (далі - Переліки).

Відтак, нова редакція статті шостої Закону № 1669-VII, чинна з 08 червня 2016 року, передбачає звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності не для будь-якого суб'єкта господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а лише на земельні ділянки, розташовані в населених пунктах:- на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і- які розташовані на лінії зіткнення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, до м.Бахмут, в якому розташована спірна земельна ділянка до жодного із Переліків не входить, що виключає можливість застосування статті шостої Закону № 1669-VII до спірних правовідносин, оскільки склад податкового правопорушення полягає у несвоєчасній сплаті орендної плати за землю за період з червня по грудень 2016 року та за березень-квітень 2017 року.

Посилання позивача на ненадання судом апеляційної інстанції оцінки наявним у справі платіжним дорученням та уточнюючим деклараціям є безпідставним, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, уточнюючі декларації подано за інший період з лютого по травень 2016 року та частково червень 2016 року, тобто до зміни редакції статті шостої Закону № 1669-VII. Подальша фактична сплата узгоджених зобов'язань, на що посилається позивач у касаційній скарзі, не виключає склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, а лише підтверджує його наявність.

Верховний Суд визнає, що судом апеляційної інстанції на відміну від суду першої інстанції, не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спільного виробничо-торгівельного підприємства фірма Менеджер залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 805/2000/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер