Рішення

від 01.06.2018 по справі 810/1088/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року справа № 810/1088/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

6 березня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було віднесено до складу витрат та сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРДІФАСТ" (далі - ТОВ "ХАРДІФАСТ"), товариством з обмеженою відповідальністю "А Класс" (далі - ТОВ "А Класс") (т. 1 а.с. 3-20).

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем протиправно було віднесено до складу витрат та сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, оформлених на виконання договорів, укладених з названими вище контрагентом. Вважає, що вказаний договір укладений без мети настання реальних наслідків, оскільки акти приймання-передачі послуг не містять інформації щодо конкретного переліку та змісту послуг, їх обсягу, періоду надання, місця складання таких актів, одиниці виміру послуг тощо. Зазначив, що до перевірки не було надано документів на підтвердження фактичного здійснення послуг та які б підтверджували можливість використання послуг в господарській діяльності позивача (т. 2 а.с. 241-244).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою названого суду від 31 травня 2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

31 травня 2018 р. представники сторін подали до суду письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке .

У період з 20 жовтня по 2 листопада 2017р. р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок у банку за серпень 2017 р., за результатами якої6 листопада 2017 р. було складено акт перевірки № 5977/10-36-12-09/21650831 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 35-57).

У розділі «Висновок» названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість на суму 24 999 грн 99 коп. по ТОВ "ХАРДІФАСТ" за серпень 2017 р. у сумі 8333 грн 33 коп., по ТОВ "А Класс" за серпень 2017 р. - 16 666 грн 66 коп.;

- п. 200.4, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку по декларації за серпень 2017 р. по ТОВ "А Класс" на 16 666 грн 66 коп. та суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 24 999 грн 99 коп. (т. 1 а.с. 56).

23 листопада 2017 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2017 р. у сумі 16 666 грн 66 коп. та застосовано штрафні санкції у сумі 8333 грн 33 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (т. 1 а.с. 15);

- № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2017 р. у сумі 24 999 грн 99 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 72).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як убачається з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як убачається з п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке .

Відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у зв'язку з тим, що на його думку, позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит за серпень 2017 р. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ХАРДІФАС" та ТОВ "А Класс".

При вирішенні справи судом враховано, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до вимог ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як убачається з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо .

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Отже, господарська операція має бути пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Тобто, у даному конкретному випадку підлягають встановленню реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ХАРДІФАС » і ТОВ "А Класс", та підлягає перевірці наявність таких обов'язкових реквізитів первинних документів: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ «А Класс» , судом встановлено таке .

16 березня 2017 р. між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «А Класс» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 03-03/2017 (далі - договір № 03-03/2017) (т. 1 а.с. 44-63).

Згідно з вимогами п. 1.1. вказаний договір укладено на виконання договору генерального підряду № 2016/1 від 15 серпня 2016 р. щодо будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ", укладеного між Державним підприємством "Укрмедпроектбуд" та позивачем (т. 1 а.с. 45).

Відповідно до вимог п. 1.2 договору № 03-03/2017 субпідрядник зобов'язувався за завданням генпідрядника на свій ризик виконати опоряджувальні роботи в будівлі, роботи з влаштування фінішного опорядження, а генпідрядник зобов'язувався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно з договором.

Як убачається з п. 1.3 названого договору, місцезнаходження об'єкта будівництва: м. Київ, вул. Чорновола, 28/1.

На підтвердження виконання вказаного договору № 03-03/2017, позивачем було надано суду копії:

- договірної ціни, згідно з якою було визначено вартість витрат (т. 1 а.с. 64-65, 69-70);

- додаткових угод, згідно з якими було внесено зміни до основного договору (т. 1 а.с. 66-68);

- довідок про вартість виконаних робіт, згідно з якими визначено вартість виконаних робіт та витрати (т. 1 а.с. 71, 77);

- актів приймання виконаних робіт, згідно з якими було субпідрядником передано, а генпідрядником прийнято виконані роботи (т. 1 а.с. 72-76, 78-114);

- виконавчої та організаційно-технічної документації, згідно з якою здійснювалося виконання договору (т. 3 а.с. 1 "б"-10);

- актів на закриття прихованих робіт, згідно з якими було пред'явлено до закриття певні роботи (т. 3 а.с. 11-24);

- загального журналу робіт, в якому зазначено перелік виконаних робіт (т. 3 а.с. 84-97);

- оборотно-сальдових відомостей (т. 3 а.с. 238-240);

- податкових накладних від 4 серпня 2017 р. № 1 на загальну суму 50 000 грн 00 коп., з яких ПДВ - 8333 грн 33 коп., та від 11 серпня 2017 р. № 2 на загальну суму 50 000 грн 00 коп., з яких ПДВ - 8333 грн 33 коп. (т. 4 а.с. 49-52).

Оплата за виконані роботи була здійснена згідно з платіжними дорученнями (т. 4 а.с. 36-37).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем вказаного договору дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання договору у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ «А Класс» (т. 4 а.с. 39-43).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 03-03/2017 між позивачем та ТОВ «А Класс» .

Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ "ХАРДІФАСТ", судом встановлено таке .

11 жовтня 2016 р. між позивачем (генпідрядник) та ТОВ "ХАРДІФАСТ" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 11/10-2016-01 (далі - договір № 11/10-2016-01) (т. 1 а.ч. 115-131).

Згідно з вимогами п. 1.1. вказаного договору субпідрядник зобов'язувався за завданням генпідрядника на свій ризик виконати опоряджувальні роботи в будівлі: роботи з влаштування високоякісного штукатурення стін по бетону, газоблоку, кірпичу сумішами МП-75 з механізованим нанесенням суміші штукатурними станціями при товщині шару до 20 мм, улаштування перегородок на металевому однорядному каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами або гіпсоволокнистими плитами, високоякісне штукатурення укосів гіпсовими сумішами МП-75, установлення перфорованих штукатурних кутиків, а генпідрядник зобов'язувався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно з договором (т. 1 а.с. 116).

Як убачається з п. 1.2 названого договору, місцезнаходження об'єкта будівництва: м. Київ, вул. Чорновола, 28/1.

На підтвердження виконання вказаного договору № 11/10-2016-01, позивачем було надано суду копії:

- договірної ціни, згідно з якою було визначено вартість витрат (т. 1 а.с. 132-133, 149-150, 155-156, 160-161, 165-166);

- додаткових угод, згідно з якими було внесено зміни до основного договору (т. 1 а.с. 136-144, 147-149, 151-154, 157-159, 162-164);

- довідок про вартість виконаних робіт, згідно з якими визначено вартість виконаних робіт та витрати (т. 1 а.с. 145-146, 167);

- акти приймання виконаних робіт, згідно з якими було субпідрядником передано, а генпідрядником прийнято виконані роботи (т. 1 а.с. 168-248, т. 2 а.с. 1-5);

- актів на закриття прихованих робіт, згідно з якими було пред'явлено до закриття певні роботи (т. 3 а.с. 25-44, 46, 53-55, 57-59, 61-64, 67-68, 72);

- виконавчої та організаційно-технічної документації, згідно з якою здійснювалося виконання договору (т. 3 а.с. 45, 47-52, 56, 60, 65-66, 69-71);

- загального журналу робіт, в якому зазначено перелік виконаних робіт (т. 3 а.с. 98-119);

- оборотно-сальдових відомостей (т. 3 а.с. 241-242);

- податкової накладної від 18 серпня 2017 р. № 3 на загальну суму 50 000 грн 00 коп., з яких ПДВ - 8333 грн 33 коп. (т. 4 а.с. 53).

Оплата за виконані роботи була здійснена згідно з платіжними дорученнями (т. 4 а.с. 38).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем вказаного договору дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання договору у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ «ХАРДІФАСТ» (т. 4 а.с. 44-48).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 11/10-2016-01 між позивачем та ТОВ «ХАРДІФАСТ» .

При вирішенні справи судом враховано, що договори № 03-03/2017 та № 11/10-2016-01 були укладені на виконання договору генерального підряду від 15 серпня 2016 р. № 2016/1, укладеного між ДП "Укрмедпроектбуд" (замовник) та позивачем (генпідрядник) (далі - договір № 2016/1) (т. 2 а.с. 6-24).

Згідно з вимогами п. 1.1 договору № 2016/1 генпідрядник зобов'язувався за завданням замовника на свій ризик виконати роботи з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ", а замовник зобов'язувався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно з умовами договору.

Відповідно до вимог п. 1.2 вказаного договору місцезнаходженням об'єкта будівництва є м. Київ, вул. Чорновола, 28/1 (т. 2 а.с. 7).

На підтвердження виконання договору № 2016/1 позивачем було надано суду копії:

- договірної ціни, згідно з якою було визначено вартість витрат (т. 2 а.с. 25-33, 36-53, 71-72, 79-101, 105-117);

- додаткових угод, згідно з якими було внесено зміни до основного договору (т. 2 а.с. 34-35, 54-70, 73-78, 103-104, 118-120);

- довідок про вартість виконаних робіт, згідно з якими визначено вартість виконаних робіт та витрати (т. 2 а.с. );

- акти приймання виконаних робіт, згідно з якими було генпідрядником передано, а замовником прийнято виконані роботи (т. 2 а.с. 121-234).

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що усі надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, що відповідають договорам. При цьому, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

До того ж вказані договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, визначеної останнього, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання сторонами вказаних договорів є платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості тощо.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, та безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Отже, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки доказів на підтвердження фактичного здійснення послуг, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення від 6 березня 2018 р. № 16 у сумі 1762 грн 00 коп.

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 1762 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від від 23 листопада 2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД" судові витрати 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.