Рішення

від 06.06.2018 по справі 148/1605/17

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1605/17

Провадження №2/148/212/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 червня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С.

за участі позивачаа ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Левківської сільської ради про визнання недійсним рішення сесії сільської ради,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Левківської сільської ради про визнання недійсним рішення сесії сільської ради, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.08.2004 (справа №2-1608) йому на праві власності належить нежитлове приміщення - темник номер 11 по вул. Жовтневій в с.Бурдії Тульчинського району.

Відповідно до рішення 16 сесії 4 скликання Левківської сільської ради від 26.01.2005 згідно з затвердженим проектом планіровки та забудови села йому за вказаною адресою було виділено земельну ділянку площею 0,25 га під будівництво та 0,85 га для ведення особистого селянського господарства і надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель по вул.Жовтневій під номером 11. В подальшому ним на підставі отриманих дозвільних документів було замовлено і виготовлено технічну документацію на будівництво житлового будинку за вказаною адресою та отримано будівельний паспорт.

В даний час будівництво завершено і він має намір ввести побудоване нерухоме майно в експлуатацію та узаконити свої права як власника нерухомого майна. Але йому стало відомо, що рішенням 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району від 29.06.2005 землю площею 1,1 га, яка раніше була виділена йому рішенням сесії від 26.01.2005 і відносилась до категорії господарчі двори було передано в категорію землі запасу сільської ради та виділено йому за рахунок даних земель земельну ділянку площею 0,55 га під забудову та сільськогосподарське використання.

Вважає дане рішення сесії сільської ради незаконним і таким, що підлягає визнанню недійсним та скасуванню. Сесія сільської ради, не отримавши від нього згоди на вилучення в нього землі, яка була раніше передана йому в користування, перевищила свої повноваження, так як будь-яке вилучення земель може бути здійснено відповідно до ч.2 ст.149 ЗК України виключно за згодою землевласника чи землекористувача або, у разі незгоди землекористувача - за рішенням суду, як це передбачено ч.10 ст.149 ЗК України. А тому таке рішення сесії сільської ради про вилучення частини земельної ділянки є незаконним.

Крім того, змінюючи цільове призначення земельної ділянки, сесія сільської ради, порушила положення ст.20 ЗК України, так як для зміни цільового призначення земельних ділянок обов'язково мав бути виготовлений проект землеустрою щодо їх відведення, чого не було зроблено в даному випадку.

Про наявність рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради від 29.06.2005 йому нічого не було відомо до даного часу. А тому він вважає, що строк звернення до суду ним пропущено з поважної причини і в нього є всі підстави просити суд його поновити.

В зв'язку з даними обставинами він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить поновити строк звернення до суду, визнати недійсним рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району від 29.06.2005 в частині переведення землі площею 1,1 га, що знаходиться на хуторі Бурдеї по вул.Жовтневій, 11 і відноситься до категорії Господарчі двори в категорію Землі запасу сільської ради та в частині надання йому дозволу на підготовку матеріалів погодження та відведення земельної ділянки під забудову та сільськогосподарське використання площею 0,55 га по вул.Жовтневій в х.Бурдеї. Всі витрати, пов'язані з підготовкою та розглядом справи, стягнути з відповідача.

В судовому засідання позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, просять позов задовольнити. Також позивач в судовому засіданні додав, що про винесення рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району від 29.06.2005 він не знав, згоди на зміну цільового призначення землі не надавав. Про наявність даних рішень йому раніше нічого не було відомо.

Відповідач - представник Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, місце та день розгляду справи, згідно наявного рекомендованого повідомлення, і відомостей про причини його неявки до суду не надав, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав. В судовому засіданні, яке відбулося 20.03.2018, представник відповідача позовні вимоги не визнавав і просив відмовити в задоволення позову, вказуючи на той факт, що позивачем надавалась згода на зміну цільового призначення земель і він на наступне судове засідання зобов'язався надати докази цього, однак двічі поспіль в судові засідання так і не з'явився і не повідомив суд про причини своєї неявки, доказів не надав.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки відповідно до ст.223 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.08.2004, справа №2-1608/2004 (а.с.6), позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення - темник номер 11 по вул. Жовтневій в с.Бурдії Тульчинського району. Також даний факт підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.12.2004 (а.с.7).

Згідно копії рішення 16 сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 26.01.2005 (а.с.8) вбачається, що Левківська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_1, вивішила: 1.Згідно з затвердженим проектом планіровки та забудови села Левківці виділити гр.ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га під будівництво та 0,85 га для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель по вул.Жовтневій, 11. 2. Зобов'язати гр.ОСОБА_1 одержати в головного архітектора району "Будівельний паспорт" на виділену земельну ділянку та "Дозвіл на виконання будівельних робіт".

На підставі вищевказаного рішення позивачем у КП "Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро" було виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки виділеної індивідуальному забудівнику, про що свідчить копія даного будівельного паспорту (а.с.11-18).

Відповідно до копії рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29.06.2005 (а.с.9), землю площею 1,1 га, що знаходиться на хуторі Бурдеї по вул.Жовтневій, 11 і відноситься до категорії Господарчі двори переведено в категорію землі запасу сільської ради .

Відповідно до копії рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29.06.2005 (а.с. 10), Левківська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_1, вирішила надати ОСОБА_1 дозвіл на підготовку матеріалів погодження та відведення земельної ділянки під забудову та сільськогосподарське використання площею 0,55 га по вул.Жовтневій, 11 в х.Бурдеї.

Не погоджуючись з рішеннями 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29.06.2005 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо законності вищевказаних рішень сесій Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29.06.2005 , судом враховано, що ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у 2005 році, то до них слід застосовувати Земельний кодекс України ( надалі ЗК України) в редакції чинній на той час.

Відповідно до ч.2, 10 ст.149 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме 2005 рік), вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.а) ст.21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму від 19.03.2010 №12) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК ( 2768-14 ) шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК) ( 435-15 ).

При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Позивач стверджує, що згоди на зміну цільового призначення землі він не надав і відповідно з заявою до Левківської сілської ради Тульчинського району про надання йому дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та сільськогосподарське використання, яка розглядалась 29.06.2005 на 19 серії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області не звертався.

Як вбачається з повідомлення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області від 04.05.2018 №01.01-41/912 (а.с.63), копії заяв про відведення земельної ділянки та надання дозволу на будівництво, яке розглядалось 26.01.2006 на 16 сесії 4 скликання та про погодження місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та сільськогосподарське використання, яка розглядалась 29.06.2005 на 19 серії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області на державне зберігання до архівного сектору райдержадміністрації не надходило.

Судом враховано, що у встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав, а тому суд, відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Аналізуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що твердження позивача, що рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29.06.2005 прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, знайшло своє підтвердження в ході судового засідання.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Представник відповідача, зі своєї сторони, доводи позивача хоч і заперечив, однак належних та допустимих доказів протилежного суду не надав, також дані докази відсутні в матеріалах справи.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що на час винесення рішень 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29.06.2005 було відсутнє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на настання відповідних правових наслідків.

Все вищевикладене висвітлює очевидність того, що оспорювані рішення Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29.06.2005 прийнятті з порушеннями вимог земельного законодавства України, а саме ст.20, ст.149 ЗК україни, та дає законні підстави для визнання їх недійсними.

Як вбачається з позовних вимог позивача, останній зазначає, що про порушення свого права та наявність рішень 19 позачергової сесії 4 скликаня Левківської сільської ради Тульчинського району він дізнався лише нещодавно, коли мав намір ввести побудоване нерухоме майно в експлуатацію та узаконити свої права як власника нерухомого майна, в зв'язку з чим просить поновити строк звернення до суду. Суд розцінює дану причину пропуску звернення до суду як поважну, оскільки представником відповідача не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 весь цей час знав або міг дізнатися про винесені оскаржувані рішення, а тому вважає можливим поновити останньому строк звернення до суду.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач не надала суду будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції позивача, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 640 грн. ( а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму від 19.03.2010 №12) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , ст. 20, ч.2, 10 ст. 149, ст. 155 ЗК України ( в редакції станом на 28.06.2015), ст. ст.15, 21 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ч.8 ст.178, ст. 263- 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Левківської сільської ради про визнання недійсним рішення сесії сільської ради задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Визнати недійсним рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району від 29.06.2005 в частині переведення землі площею 1,1 га, що знаходиться на хуторі Бурдеї по вул.Жовтневій, 11 і відноситься до категорії Господарчі двори в категорію Землі запасу сільської ради та в частині надання ОСОБА_1 дозволу на підготовку матеріалів погодження та відведення земельної ділянки під забудову та сільськогосподарське використання площею 0,55 га по вул.Жовтневій в х.Бурдеї.

Стягнути з Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, ЄДРПОУ: 04331290, місцезнаходження якої: вул. Лева Городецького, 4, с.Левківці, Тульчинського району, Вінницької області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, судові витрати з оплати судового збору в сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.06.2018.

Суддя: