Постанова

від 20.12.2018 по справі 148/1605/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/1605/17

Провадження № 22-ц/801/243/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С.В.

Доповідач:Зайцев А. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 рокуСправа № 148/1605/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого судді - Зайцева А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів Ковальчука О.В., Якименко М.М.,

за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання недійсним рішення сесії сільської ради,

за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_4 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 червня 2018 року, ухвалене у складі судді Ковганича С.В., дата складання повного тексту рішення 08 червня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання недійсним рішення сесії сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 серпня 2004 (справа № 2-1608) йому на праві власності належить нежитлове приміщення - темник номер АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення 16 сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 26 січня 2005 року згідно з затвердженим проектом планіровки та забудови села йому за вказаною адресою було виділено земельну ділянку площею 0,25 га під будівництво та 0,85 га для ведення особистого селянського господарства і надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1.

Проте йому стало відомо, що рішенням 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29 червня 2005 року землю площею 1,1 га, яка раніше була виділена йому рішенням сесії від 26 січня 2005 року і відносилась до категорії господарчі двори було передано в категорію землі запасу сільської ради та виділено йому за рахунок даних земель земельну ділянку площею 0,55 га під забудову та сільськогосподарське використання.

Зазначене рішення сільської ради є незаконним і таким, що підлягає визнанню недійсним та скасуванню, адже сесія сільської ради не отримавши від нього згоди на вилучення в нього землі, яка була раніше передана йому в користування, перевищила свої повноваження, так як будь-яке вилучення земель може бути здійснено відповідно до частини другої статті 149 ЗК України виключно за згодою землевласника чи землекористувача або, у разі незгоди землекористувача - за рішенням суду, як це передбачено частиною десятою статті 149 ЗК України.

Змінюючи цільове призначення земельної ділянки, сільська рада порушила положення статті 20 ЗК України, так як для зміни цільового призначення земельних ділянок обов'язково мав бути виготовлений проект землеустрою щодо їх відведення, чого не було зроблено.

Про наявність рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради від 29 червня 2005 року позивачу нічого не було відомо до даного часу, відтак строк звернення до суду ним пропущено з поважної причини, а тому просив суд поновити строк звернення до суду з позовом.

Виходячи з наведеного, положень статей 20, 120, 149, 158 ЗК України, ОСОБА_3 просив :

1)поновити строк звернення до суду;

2)визнати недійсним рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району від 29 червня 2005 року в частині переведення землі площею 1,1 га, що знаходиться на хуторі АДРЕСА_2 і відноситься до категорії господарчі двори в категорію землі запасу сільської ради та в частині надання ОСОБА_3 дозволу на підготовку матеріалів погодження та відведення земельної ділянки під забудову та сільськогосподарське використання площею 0,55 га по АДРЕСА_2

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 червня 2018 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду.

Визнано недійсним рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району від 29 червня 2005 року в частині переведення землі площею 1,1 га, що знаходиться на хуторі АДРЕСА_2 і відноситься до категорії Господарчі двори в категорію Землі запасу сільської ради та в частині надання ОСОБА_3 дозволу на підготовку матеріалів погодження та відведення земельної ділянки під забудову та сільськогосподарське використання площею 0,55 га по АДРЕСА_2

Стягнуто з Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати судового збору в сумі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час винесення рішень 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29 червня 2005 року було відсутнє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на настання відповідних правових наслідків, вилучення земельної ділянки, а тому оспорюване рішення Левківської сільської ради від 29 червня 2005 року прийняте з порушеннями вимог статей 20, 149 ЗК України.

Також суд виходив з того, що про порушення свого права та наявність рішень 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради позивач дізнався нещодавно, коли мав намір ввести побудоване нерухоме майно в експлуатацію та узаконити свої права як власника нерухомого майна, а тому пропущений строк звернення підлягає поновленню, оскільки представником відповідача не надано суду доказів того, що ОСОБА_3 весь цей час знав або міг дізнатися про оскаржуване рішення.

Не погодившись із рішенням суду, особа, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що після рішення 16 сесії 4 скликання Левківської сільської ради від 26 січня 2005 року, за спільною згодою позивача та ОСОБА_4 було прийнято рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради від 29 червня 2005 року щодо відведення земельної ділянки у рівних частках по 0,55 га кожному із заявників (позивачу та ОСОБА_4). Вказані обставини були відомі позивачу, оскільки ініціаторами розподілу земельної ділянки виступали позивач та ОСОБА_4 спільно.

Відповідно до копії списку депутатів Левківської сільської ради присутніх на 19 позачерговій сесії 4 скликання 29 червня 2005 року, наданого на запит представника ОСОБА_4, на засіданні сесії сільської ради серед інших були присутні ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Дана обставина доводить, що позивач був обізнаний із рішенням сільської ради від 29 червня 2005 року, а тому суд першої інстанції мав би відмовити у позові у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Віднесення земельної ділянки до земель запасу не є зміною її цільового призначення, крім цього, суд першої інстанції допустив порушення правил предметної підсудності, оскільки позивач не був та не є власником земельної ділянки площею 1,1 га, тому цей спір повинен був розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

У справі встановлено, що згідно копії рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 серпня 2004 року, справа №2-1608/2004, ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлове приміщення - темник номер АДРЕСА_1. Також даний факт підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 грудня 2004 року /а.с. 6,7/.

Згідно копії рішення 16 сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 26 січня 2005 року Левківська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_3, вирішила: 1.Згідно з затвердженим проектом планіровки та забудови села Левківці виділити гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га під будівництво та 0,85 га для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1; 2. Зобов'язати гр. ОСОБА_3 одержати в головного архітектора району "Будівельний паспорт" на виділену земельну ділянку та "Дозвіл на виконання будівельних робіт" /а.с. 8/.

Відповідно до копії рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29 червня 2005 року землю площею 1,1 га, що знаходиться на хуторі АДРЕСА_2 і відноситься до категорії господарчі двори переведено в категорію землі запасу сільської ради ; Левківська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_3, вирішила надати ОСОБА_3 дозвіл на підготовку матеріалів погодження та відведення земельної ділянки під забудову та сільськогосподарське використання площею 0,55 га по АДРЕСА_2 /а.с. 9, 10/.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що на час винесення рішень 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29 червня 2005 року було відсутнє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на вилучення у нього земельної ділянки площею 1,1 га, а тому оспорювані рішення сільської ради прийняті з порушення положень статей 20, 149 ЗК України.

Також суд виходив з того, що про порушення свого права та наявність рішень 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району позивач дізнався нещодавно, коли мав намір ввести побудоване нерухоме майно в експлуатацію та узаконити свої права як власника нерухомого майна, а тому пропущений строк звернення підлягає поновленню, оскільки представником відповідача не надано суду доказів того, що ОСОБА_3 весь цей час знав або міг дізнатися про оскаржуване рішення.

Зазначений висновок суду першої інстанції зроблений за неповного з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, з огляду на наступне.

Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів видно, що оспорюваним рішення суду першої інстанції вирішено питання про права особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4, оскільки відповідно до копії рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради від 29 червня 2005 року за спільною згодою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було прийнято рішення щодо відведення земельної ділянки у рівних частках по 0,55 га кожному із заявників (позивачу та ОСОБА_4) /а.с. 100-104/. Дане рішення є чинним та не скасоване.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про визнання недійсним рішення 19 позачергової сесії 4 скликання Левківської сільської ради Тульчинського району від 29 червня 2005 року в частині переведення землі площею 1,1 га, що знаходиться на хуторі АДРЕСА_2 і відноситься до категорії Господарчі двори в категорію Землі запасу сільської ради та в частині надання ОСОБА_3 дозволу на підготовку матеріалів погодження та відведення земельної ділянки під забудову та сільськогосподарське використання площею 0,55 га по АДРЕСА_2, суд першої інстанції тим самим не з'ясував, хто є власником іншої частини земельної ділянки площею 0,55 га. та вирішив питання про його права.

Як вбачається зі змісту статей 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 185/10105/15-ц, яка враховується судом апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, ініціатива щодо залучення співвідповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.

Разом з тим, оскільки судом першої інстанції вирішено спір ОСОБА_3 до не всіх відповідачів, які мають відповідати за ним, тим самим порушено права ОСОБА_4, які він мав би приймаючи участь у справі, зокрема, права на подання доказів, зустрічного позову, заяви про застосування строку позовної давності тощо, і ці права не можуть бути у повній мірі забезпечені в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, рішення у справі, яким вирішено про права особи що не приймала участі у її розгляді, підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Виходячи з наведеного, оскільки апеляційний суд не наділений повноваженнями відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України на стадії апеляційного провадження вирішувати питання про залучення до участі у справі співвідповідачів, а позов пред'явлено не до всіх осіб, які б мали брати участь у справі, враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що рішення суду не може бути залишено в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, що не позбавляє ОСОБА_3 права на звернення у суд за захистом своїх прав з позовом до усіх відповідачів, зокрема ОСОБА_4

Ураховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 960 гривень /а.с. 80/.

Аргументи апеляційної скарги про закриття провадження у справі так як даний спір на думку заявника підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки саме за захистом цивільного права позивач звернувся у суд з позовом.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції. -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 червня 2018 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання недійсним рішення сесії сільської ради відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 /Ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ на користь ОСОБА_4 /Ідентифікайний номер НОМЕР_2/ судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис А.Ю. Зайцев

Судді: підпис О.В. Ковальчук

підпис М.М. Якименко

Згідно з оригіналом

Головуючий А.Ю. Зайцев

Повний текст постанови складено 21 грудня 2018 року.