Рішення

від 07.06.2018 по справі 823/1348/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року справа № 823/1348/18 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ферком Україна» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

26 березня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Ферком Україна з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, Державної фіскальної служби України в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.12.2017 №0007611410 на суму 80078,00 грн;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.12.2017 №0007612410 на суму 26316,00 грн;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.12.2017 №0007631410 на суму 42316,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Ферком Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Смарт Сейл за жовтень-грудень 2014, січень 2015 від 07.12.2017 № 513//23-00-14-1007/38646420, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні. Так, в період жовтень-грудень 2014 року позивач придбав у ТОВ Смарт-Сейл товар, що підтверджується податковими та видатковими накладними. Даний товар в подальшому реалізований іншим контрагентам, що підтверджується відповідними рахунками та видатковими накладними.

Посилання перевіряючих на невідповідність номерів та дат вказаних у видаткових накладних з номером наданого для перевірки договору як на підставу фіктивності господарських операцій є повністю безпідставним.

Ухвалою суду від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

В письмовому відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Ферком-Україна" документально оформлено придбання товарів у ТОВ Смарт-Сейл за період жовтень- грудень 2014 року на загальну суму 427 077,78 грн., в тому числі ПДВ на суму 71 179,63 грн. Товарно-транспортні накаладні чи інші документи, які б свідчили про транспортування придбаних у ТОВ Смарт-Сейл товарів, до перевірки надано не було.

Під час розгляду заперечення на акт перевірки відповідачем досліджено акти здачі - прийняття робіт підписані між ТОВ Ферком Україна та TOB САТ (які були додані до заперечення) та встановлено відсутність їх відношення до здійснення фінансово-господарських операції ТОВ Ферком Україна саме з ТОВ Смарт-Сейл . А саме: відповідно пункту 2.1. договору перевезення вантажу від 14.06.2013 №12631, укладеного ТОВ Ферком Україна з ТОВ САТ перевезення вантажу здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної належним чином оформленої за формою, встановленою перевізником . ТОВ Ферком Україна до поданого заперечення ТТН надано не було.

З наданих до заперечення актів здачі-приймання робіт (транспортних послуг) неможливо ідентифікувати товар, що перевозився, його кількість, та відправника.

В позовній заяві позивач зазначив про те, що у нього наявні транспортні документи, які підтверджують перевезення товару. В додатках до позову містяться товарно- транспортні накладні оформленні TOB СВТ , в яких зазначено відправником : ДП Фед завод ХМ , ТОВ Ферком Україна , ТОВ Мотор Січ , ТОВ Оргтехніка , ТОВ Міос , ТОВ Содружество торговий дім , ПАТ ФЕД , однак в жодній товарно-транспортній накладній не вказано відправником товарів ТОВ Смарт-Сейл , а також товар, який перевозився.

Щодо контрагента-постачальника ТОВ Смарт-Сейл встановлено таке: стан - 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням , зареєстровано платником податку на додану вартість 02.10.2014, анульовано свідоцтво ПДВ 27.01.2015, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно аналізу даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено, що ТОВ Смарт-Сейл за період з 01.02.2014 (дата реєстрації платником ПДВ) по 27.01.2015 формувало податковий кредит з придбання різноманітних товарів (одяг, овочі, фрукти, електрообладнання, чохли до мобільних пристроїв), ТМП (круг, лист, шестигранник), які було реалізовані ТОВ Ферком-Україна протягом жовтня-грудня 2014 року.

До єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за № 32016250000000055, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). В рамках вказаного провадження допитано в якості свідка громадянина ОСОБА_1 (засновник. Директор ТОВ Смарт-Сейл ).

Відповідно до протоколу допиту свідка від 24.03.2016, ОСОБА_1 дав свідчення, щодо непричетності до здійснення ним господарської діяльності, обов'язків директора та головного бухгалтера ТОВ Смарт-Сейл , підприємство зареєстрував на себе за грошову винагороду. Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що ніякі первинні документи (договори поставки, видаткові накладні) та податкову звітність, в тому числі за період взаємовідносин з ТОВ Ферком-Україна ним не підписувалися.

Разом з тим, надані ТОВ Ферком-Україна первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Смарт-Сейл , а саме: договір поставки товарів, видаткові та податкові накладні, підписані директором та головним бухгалтером ТОВ Смарт-Сейл - ОСОБА_2

Враховуючи вище викладене представник відповідача зазначив, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач дія на підставі, у межах повноважень та у спосіб що визначені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

З 29.11.2017 по 05.12.2017 уповноваженими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Ферком Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ Смарт-Сейл за жовтень-грудень 2014 року, січень 2015 року.

За результатами перевірки складений акт від 07.12.2017 № 513/23-00-22-14-1007/38646420, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами, п.п.1.2 п.1, п.п.2.4, п.п.2.1 п.2 Наказу № 88, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму на 64 062 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 58 782 грн., за 2015 рік на суму 3548 грн. та за 2016 рік на суму 1732 грн;

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Наказу № 88, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 44457 грн в тому числі за жовтень 2014 року на суму 10604 грн, та за листопад 2014 року на суму 33 853 грн та завищено залишок від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за січень 2015 року на суму 26 724 грн.

На підставі акту перевірки від 07.12.2017 № 513/23-00-22-14-1007/38646420 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 18.12.2017:

1) №0007611410, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на прибуток приватних підприємств на суму 80078,00 грн;

2) №0007612410, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 26316,00 грн;

3) №0007631410, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 42316,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 вказаної статті ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п.201.1 ст. 201 ПК України).

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит та віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є реальне здійснення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначеної операції необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні дані про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Придбання товарів (послуг) повинно бути документально оформлене між учасниками господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку чи документальне оформлення господарської операції відбулося не між фактичними її учасниками, то відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, оскільки відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Cудом встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Смарт0Сейл . Зокрема між позивачем та його контрагентом укладений договір поставки товарів №01/10 від 01.10.2014 (а.с.164). За умовами даного договору Продавець (ТОВ Смарт-Сейл зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ Ферком Україна ), а Покупець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язується прийняти й оплатити товар. Даний договір від Продавця підписав директор ОСОБА_3, від імені Покупця директор ОСОБА_4 (а.с.166).

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем суду надані такі докази:

1) податкові накладні;

2) видаткові накладні;

3) картки рахунку 281;

4) накази на призначення директора та головного бухгалтера;

5) платіжні доручення;

6) товарно-транспортні накладні;

Крім того, до заперечення на акт перевірки контролюючому органу позивачем надано копії актів здачі-приймання робіт (транспортних послуг).

Під час розгляду заперечення на акт перевірки контролюючим органом досліджено акти здачі - прийняття робіт підписані між ТОВ Ферком Україна та TOB САТ (які були додані до заперечення) та встановлено, відсутність їх відношення до здійснення фінансово-господарських операції ТОВ Ферком Україна саме з ТОВ Смарт-Сейл . Суд звертає увагу, що дані акти суду надані не були.

З наданих до заперечення актів здачі-приймання робіт (транспортних послуг) неможливо ідентифікувати товар, що перевозився, його кількість, та відправника.

Суд зазначає, що до позовної заяви позивачем додані транспортні документи, які на думку позивача підтверджують перевезення товару, а саме: товарно- транспортні накладні, в яких зазначено відправником : ДП Фед завод ХМ , ТОВ Ферком Україна , ТОВ Мотор Січ , ТОВ Автофурнітура , ТОВ Астер В , ТОВ Оргтехніка , ТОВ Міос , ТОВ Содружество торговий дім (а.с.167-229), однак в наданих товарно-транспортних накладних не вказано відправником товарів ТОВ Смарт-Сейл , а також не ідентифіковано товар, який перевозився.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за №128/2568 від 20.02.98 (далі - Наказ №363) передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи .

Таким чином, надані до суду документи також не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ Ферком Україна та ТОВ Смарт- Сейл протягом перевіряємого періоду.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії керівником та засновником ТОВ Смарт-Сейл є ОСОБА_1 (а.с.67-69).

Відповідно до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за № 32016250000000055, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. З ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). В рамках вказаного провадження допитано в якості свідка громадянина ОСОБА_1. (засновник. Директор ТОВ Смарт-Сейл .

Відповідно до протоколу допиту свідка від 24.03.2016, ОСОБА_1 дав свідчення, щодо непричетності до здійснення ним господарської діяльності, обов'язків директора та головного бухгалтера ТОВ Смарт-Сейл не здійснював, підприємство зареєстрував на себе за грошову винагороду. Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що ніякі первинні документи (договори поставки, видаткові накладні) та податкову звітність, в тому числі за період взаємовідносин з ТОВ Ферком-Україна , ним не підписувалися (а.с.252-257).

Суд зазначає, що надані ТОВ Ферком-Україна первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Смарт-Сейл , а саме: договір поставки товарів, видаткові та податкові накладні, підписані директором та головним бухгалтером ТОВ Смарт-Сейл - ОСОБА_2

Пункт 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачає, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З врахуванням пояснень ОСОБА_2 вбачається, що всі первинні бухгалтерські документи (договір, податкові накладні, видаткові накладні) з боку ТОВ Смарт-Сейл , підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

У цьому випадку підприємство знаходиться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи.

Статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного суду України від 12 січня 2016 року.

Також суд звертає увагу, що позивач не навів обставин щодо прояву розумної обережності при укладенні договору зі своїм контрагентом. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 05.05.2018 у справі №808/2524/15 дійшов висновку, що господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Також, Верховним Судом зазначено, що у зв'язку з недоведеністю фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 цього КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір, суд, керуючись ч. 3 статті 2 КАСУ, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Ферком Україна до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя В.П. Тимошенко