Рішення

від 30.05.2018 по справі 826/5126/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2018 року 12 год. 24 хв. № 826/5126/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі: представника позивача - Селіхової Г.В., представників відповідача - Сурніної І.А., Гончаревського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДМЕДІЯ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 травня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХОЛДМЕДИА (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог): визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів: №UA100110/2017/001302/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001303/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001304/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001305/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001306/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001307/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001308/1 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001309/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001310/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001311/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001312/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001313/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001314/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001315/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001316/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001317/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001318/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001319/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001320/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001321/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001321/2 від 26.12.2017, №UA100110/2017/001322/2 від 26.12.2017, №UA100110/2017/001323/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001323/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001324/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001324/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001325/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001325/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001326/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001326/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001327/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001328/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001329/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001330/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001331/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001332/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001333/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001334/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001335/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001336/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001337/2 від 29.12.2017, №UA100110/2018/000001/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000002/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000003/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000004/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000005/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000006/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000007/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000008/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000009/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000010/2 від 11.01.2018, №UA100110/2018/000011/2 від 11.01.2018, №UA100110/2018/000012/2 від 11.01.2018, №UA100110/2018/000013/2 від 11.01.2018 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картки відмови) №UA100110/2017/01540 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01544 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01542 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01543 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01545 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01541 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01548 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01549 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01550 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01551 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01546 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01547 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01552 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01553 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01555 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01554 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01556 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01557 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01558 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01559 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01566 від 26.12.2017, №UA100110/2017/01567 від 26.12.2017, №UA100110/2017/01561 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01560 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01562 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01574 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01563 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01573 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01564 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01572 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01575 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01577 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01569 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01570 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01571 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01576 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01578 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01580 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01582 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01581 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01583 від 29.12.2017, №UA100110/2018/00002 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00003 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00005 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00004 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00010 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00011 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00013 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00014 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00012 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00017 від 11.01.2018, №UA100110/2018/00018 від 11.01.2018, №UA100110/2018/00020 від 11.01.2018, №UA100110/2018/00021 від 11.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та їх випуску за тимчасовими митними деклараціями митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору. При цьому, у органу доходів і зборів не виникало сумнівів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах, додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості митницею не затребувались, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості. Отже, органом доходів і зборів було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору під час випуску товарів за тимчасовими митними деклараціями. Збільшення митної вартості товарів на етапі подання позивачем додаткових декларацій є необґрунтованим, безпідставним та таким, що порушує послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного ч.3 ст.57 Митного кодексу України. Спірні рішення та видані на їх підставі картки відмови прийняті без достатніх правових підстав, а тому є такими, що є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначав, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття спірних рішень про коригування митної вартості Київська міська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В судовому засіданні 30 травня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.10.2017 року між ТОВ ХОЛДМЕДИА (покупець) та фірмою ІNFORT TRADE LTD , ОАЕ (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № НМ-10, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів. Ціни на товар визначаються у доларах США згідно специфікацій або інвойсів. Загальна сума за цим договором визначається виходячи із загальної суми інвойсів.

Позивачем з метою митного оформлення товарів, поставлених за вказаним зовнішньоекономічним договором, подані до відповідача тимчасові митні декларації типу ІМ 40 ТН . Подання до митниці тимчасових митних декларацій було зумовлено відсутністю у позивача точних характеристик товарів, визначальних для їх класифікації.

Згідно Класифікатора типів декларацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, декларація типу ТН - це тимчасова митна декларація на товари, точні відомості про код згідно з УКТЗЕД яких можуть бути встановлені після проведення їх дослідження, отримання додаткової інформації тощо.

Згідно з частиною 1 статті 260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Частиною 3 статті 260 Митного кодексу України встановлено, що для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття органом доходів і зборів тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Відповідно до частини 21 статті 356 Митного кодексу України за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом доходів і зборів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 261 Митного кодексу України у разі подання відповідно до статі 260 цього Кодексу тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

За відсутності точних відомостей для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД у відповідності до наведених положень Митного кодексу України ТОВ ХОЛДМЕДИА здійснило митне оформлення товару трикотажне полотно, виготовлене з синтетичних волокон… за тимчасовими митними деклараціями типу ІМ 40 ТН : №UA100110/2017/111609 від 07.11.2017, №UA100110/2017/111691 від 08.11.2017, №UA100110/2017/111589 від 07.11.2017, №UA100110/2017/111607 від 07.11.2017, №UA100110/2017/111626 від 07.11.2017, №UA100110/2017/111704 від 08.11.2017, №UA100110/2017/111746 від 08.11.2017, №UA100110/2017/111686 від 08.11.2017, №UA100110/2017/111526 від 07.11.2017, №UA100110/2017/111559 від 07.11.2017, №UA100110/2017/111696 від 08.11.2017, №UA100110/2017/111717 від 08.11.2017, №UA100110/2017/111774 від 08.11.2017, №UA100110/2017/111775 від 08.11.2017, №UA100110/2017/111798 від 09.11.2017, №UA100110/2017/111802 від 09.11.2017, №UA100110/2017/111834 від 09.11.2017, №UA100110/2017/111836 від 09.11.2017, №UA100110/2017/111928 від 10.11.2017, №UA100110/2017/111835 від 09.11.2017, №UA100110/2017/111988 від 11.11.2017, №UA100110/2017/111991 від 11.11.2017, №UA100110/2017/111826 від 09.11.2017, №UA100110/2017/111838 від 09.11.2017, №UA100110/2017/111807 від 09.11.2017, №UA100110/2017/112552 від 16.11.2017, №UA100110/2017/111825 від 09.11.2017, №UA100110/2017/112444 від 15.11.2017, №UA100110/2017/111919 від 10.11.2017, №UA100110/2017/112310 від 14.11.2017, №UA100110/2017/112335 від 14.11.2017, №UA100110/2017/112647 від 17.11.2017, №UA100110/2017/112436 від 15.11.2017, №UA100110/2017/112432 від 15.11.2017, №UA100110/2017/112550 від 16.11.2017, №UA100110/2017/112445 від 15.11.2017, №UA100110/2017/112330 від 14.11.2017, №UA100110/2017/112717 від 18.11.2017, №UA100110/2017/112733 від 19.11.2017, №UA100110/2017/112718 від 18.11.2017, №UA100110/2017/112722 від 18.11.2017, №UA100110/2017/113094 від 22.11.2017, №UA100110/2017/113095 від 22.11.2017, №UA100110/2017/112985 від 21.11.2017, №UA100110/2017/112993 від 21.11.2017, №UA100110/2017/113199 від 23.11.2017, №UA100110/2017/113202 від 23.11.2017, №UA100110/2017/113195 від 23.11.2017, №UA100110/2017/113336 від 24.11.2017, №UA100110/2017/113331 від 24.11.2017, №UA100110/2017/113489 від 27.11.2017, №UA100110/2017/113860 від 29.11.2017, №UA100110/2017/113719 від 28.11.2017, №UA100110/2017/113484 від 27.11.2017.

При поданні тимчасових митних декларацій декларантом застосовано метод визначення вартості за ціною договору згідно статті 58 Митного кодексу України.

У відповідності з положеннями ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України під час випуску товарів за тимчасовими митними деклараціями платником податків сплачені митні платежі за найбільшою ставкою з тих, під яку може підпадати товар.

Посадовими особами Київської міської митниці ДФС були відібрані проби (зразки) товару для проведення їх досліджень.

Митницею здійснено митний контроль та митне оформлення вказаних тимчасових митних декларацій та випущено товари в режимі імпорт на митну територію України.

Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертних висновків та у відповідності до положень статей 260, 261 Митного кодексу України ТОВ ХОЛДМЕДИА подало органу доходів і зборів додаткові декларації, що містять точні відомості про код товару згідно УКТ ЗЕД, а саме: №UA100110/2017/116525 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116563 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116521 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116522 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116524 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116564 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116582 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116516 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116518 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116519 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116562 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116565 від 22.12.2017, №UA100110/2017/116620 від 23.12.2017, №UA100110/2017/116621 від 23.12.2017, №UA100110/2017/116622 від 23.12.2017, №UA100110/2017/116623 від 23.12.2017, №UA100110/2017/116653 від 24.12.2017, №UA100110/2017/116655 від 24.12.2017, №UA100110/2017/116669 від 24.12.2017, №UA100110/2017/116654 від 24.12.2017, №UA100110/2017/116837 від 26.12.2017, №UA100110/2017/116874 від 26.12.2017, №UA100110/2017/116665 від 24.12.2017, №UA100110/2017/116656 від 24.12.2017, №UA100110/2017/116663 від 24.12.2017, №UA100110/2017/117259 від 28.12.2017, №UA100110/2017/116664 від 24.12.2017, №UA100110/2017/117251 від 28.12.2017, №UA100110/2017/116668 від 24.12.2017, №UA100110/2017/117249 від 28.12.2017, №UA100110/2017/117254 від 28.12.2017, №UA100110/2017/117260 від 28.12.2017, №UA100110/2017/117256 від 28.12.2017, №UA100110/2017/117255 від 28.12.2017, №UA100110/2017/117258 від 28.12.2017, №UA100110/2017/117257 від 28.12.2017, №UA100110/2017/117253 від 28.12.2017, №UA100110/2017/117340 від 29.12.2017, №UA100110/2017/117338 від 29.12.2017, №UA100110/2017/117331 від 29.12.2017, №UA100110/2017/117332 від 29.12.2017, №UA100110/2017/300147 від 04.01.2018, №UA100110/2017/300149 від 04.01.2018, №UA100110/2017/300150 від 04.01.2018, №UA100110/2017/300148 від 04.01.2018, №UA100110/2017/300251 від 06.01.2018, №UA100110/2017/300252 від 06.01.2018, №UA100110/2017/300250 від 06.01.2018, №UA100110/2017/300254 від 06.01.2018, №UA100110/2017/300253 від 06.01.2018, №UA100110/2017/300598 від 11.01.2018, №UA100110/2017/300589 від 11.01.2018, №UA100110/2017/300595 від 11.01.2018, №UA100110/2017/300596 від 11.01.2018.

При поданні вищезазначених митних декларацій, декларантом для підтвердження митної вартості товарів додано наступні документи: ДМВ, розрахунок фактури (інфойс), зовнішньоекономічний договір (контракт) від 21.10.2017 року №НМ-10; страховий поліс, копії митної декларації країни відправлення.

Зауважень щодо правильності класифікації товарів згідно УКТЗЕД, визначених у додаткових деклараціях, у митного органу не виникало.

Проте, за результатами розгляду Київською міською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів, за якими органом доходів і зборів визначено митну вартість товарів із застосуванням резервного методу: №UA100110/2017/001302/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001303/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001304/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001305/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001306/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001307/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001308/1 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001309/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001310/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001311/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001312/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001313/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001314/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001315/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001316/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001317/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001318/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001319/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001320/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001321/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001321/2 від 26.12.2017, №UA100110/2017/001322/2 від 26.12.2017, №UA100110/2017/001323/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001323/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001324/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001324/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001325/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001325/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001326/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001326/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001327/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001328/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001329/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001330/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001331/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001332/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001333/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001334/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001335/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001336/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001337/2 від 29.12.2017, №UA100110/2018/000001/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000002/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000003/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000004/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000005/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000006/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000007/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000008/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000009/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000010/2 від 11.01.2018, №UA100110/2018/000011/2 від 11.01.2018, №UA100110/2018/000012/2 від 11.01.2018, №UA100110/2018/000013/2 від 11.01.2018 у зв'язку з тим, що подані для підтвердження митної вартості товару документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, при прийнятті оскаржуваних рішень митним органом відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України здійснено порівняння ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено та обрано подібний товар за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2017/01540 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01544 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01542 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01543 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01545 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01541 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01548 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01549 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01550 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01551 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01546 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01547 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01552 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01553 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01555 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01554 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01556 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01557 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01558 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01559 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01566 від 26.12.2017, №UA100110/2017/01567 від 26.12.2017, №UA100110/2017/01561 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01560 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01562 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01574 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01563 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01573 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01564 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01572 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01575 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01577 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01569 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01570 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01571 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01576 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01578 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01580 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01582 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01581 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01583 від 29.12.2017, №UA100110/2018/00002 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00003 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00005 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00004 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00010 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00011 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00013 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00014 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00012 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00017 від 11.01.2018, №UA100110/2018/00018 від 11.01.2018, №UA100110/2018/00020 від 11.01.2018, №UA100110/2018/00021 від 11.01.2018.

Позивач вважає дії відповідача безпідставними, помилковими та таким, що призвели до порушення чинного законодавства України, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статті 49 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (з наступними змінами та доповненнями), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, то підставами для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем тієї обставини, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до п. 1.1. контракту від 21.10.2017 року №НМ-10 та інвойсів, наданих до митного оформлення - умови поставки СIF порти України. Відповідно до п.1.5 контракту від 21.10.2017 №НМ-10 продавець має здійснити страхування товару від звичайних ризиків у незалежних страхових компаніях у відповідності з їх правилами транспортного страхування на суму партії товару, яка поставляється. В страховому полісі від 28.09.2017 року №2330300002000116054120 відсутній номер інвойсу та контракту за яким здійснюється митне оформлення. Додаткових угод до контракту не надано. У страхових полісах та експортних деклараціях відсутній номер інвойсу та контракту за яким здійснюється митне оформлення вантажу, що унеможливлює впевнитись відповідно якої партії товару страхувався вантаж. До митного оформлення платіжні документи про здійснення передоплати не надавалися.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631)

Згідно пункту 1.12 Порядку № 631 якщо законами України та/або іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено інше, виконання митних формальностей за тимчасовою МД, періодичною МД, додатковою декларацією, письмовою заявою згідно з додатком 1 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням необхідності виконання окремих митних формальностей залежно від типу МД, митного режиму, особливостей переміщення, установлених для окремих митних режимів, засобів та способів переміщення товарів.

Перевірка правильності визначення митної вартості товарів є однією з митних формальностей, яка виконується при здійсненні митного оформлення митних декларацій (п.п. 4.5.10 п. 4.5 Порядку № 631).

Враховуючи, що законами України та/або іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено інше, у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 54, п.п. 4.5.10 п. 4.5 Порядку № 631 під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією орган доходів і зборів зобов'язаний виконати митні формальності, в т.ч. здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товарів.

За всіма вищепереліченими тимчасовими митними деклараціями заявлений до митного оформлення товар було випущено органом доходів і зборів за заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за першим методом - за ціною договору. Отже, з урахуванням положень п.4 ч.4 ст.54 Митного кодексу України органом доходів і зборів було визнано заявлену декларантом митну вартість за ціною договору.

В протилежному випадку, відповідач на етапі контролю правильності визначення митної вартості за тимчасовими митними деклараціями мав право на підставі ч. 6 ст. 54 МК України відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та вжити відповідних заходів згідно ч. 5 ст. 54 МК України, у тому числі запитати від декларанта додаткові документи та відомості, необхідні для прийняття рішення про визнання/не визнання заявленої митної вартості товарів.

Цей факт свідчить про те, що митницею за результатами проведеної на підставі п.1 ч.4 ст.54 МК України перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів було прийнято рішення про її підтвердження наданими позивачем документами, що й стало підставою для випуску товарів за ціною договору.

Під час випуску товарів за тимчасовими митними деклараціями органом доходів і зборів не було виявлено розбіжностей, ознак підробки та не було встановлено, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Як зазначалось вище, згідно з положеннями статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів після випуску товарів Митним кодексом України встановлені певні особливості.

Статтею 4 МК України визначене значення поняттю випуск товарів , яке вживається у Кодексі. Так, випуск товарів - надання органом доходів і зборів права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.

Так, з урахуванням положень п. 4 ч. 5 ст. 54 МК України перевірку правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску можливо здійснити в порядку, визначеному ст. ст. 345-354 Кодексу.

П. 1 ч. 3 ст. 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до ч. 14 ст. 354 МК України рішення щодо правильності визначення заявленої у митній декларації митної вартості товарів окремими документами не оформлюється, а зазначається в акті про результати перевірки.

Враховуючи визнання митницею митної вартості товарів, визначеної декларантом за ціною договору у тимчасових митних деклараціях, за якими товари було випущено на митну територію України без зауважень, та подання аналогічних документів на підтвердження митної вартості товарів під час митного оформлення додаткових декларацій, у митниці були відсутні підстави для коригування митної вартості товарів та органом доходів і зборів було порушено правило послідовності обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного ч. 3 ст. 57 МК України.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 р. по справі № 815/813/17 (адміністративне провадження №К/9901/594/18) дійшов до наступного висновку: з урахуванням того, що митницею без зауважень була прийнята тимчасова митна декларація, поставленого товариством товару згідно зовнішньоекономічного договору, чим фактично визнала заявлену митну вартість товару, то у неї відсутні правові підстави для коригування такої митної вартості, яка заявлена у додатковій митній декларації, обов'язок щодо подання якої покладено на декларанта. Верховним Судом також зазначено, що встановлені обставини є достатніми для скасування спірних рішень відповідача, які прийняті непропорційно та нерозсудливо.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Більш того, у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем не обґрунтовано наявність сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей, отже подальші дії з витребовування додаткових документів та коригування митної вартості є протиправними ще й з наступних підстав.

Верховним Судом неоднарозово вказувалось на те, що право митного органу на витребовування у декларанта додаткових документів та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає лише за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості (наприклад, постанова Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі № 826/997/16 (адміністративне провадження №К/9901/13113/18).

Відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як підтверджують матеріали справи, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку відповідача, подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що зазначено у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Щодо зауваження відповідача про неможливість за відсутності договору страхування встановити вартість страхових послуг, включених до вартості товару, як однієї із складових митної вартості товару відповідно до умов поставки CIF, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи поставка товарів здійснювалась на умовах CIF згідно Інкотермс 2010.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ( вартість, страхування, фрахт ) покладає саме на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та здійснити витрати по страхуванню.

Відповідно до умов договору від 21.10.2017 р. № НМ-10 страхування товару здійснюється продавцем в порядку, у строки та на умовах згідно правил транспортного страхування партії товару (п. 1.5 Контракту).

Згідно пункту 1.6 Контракту у разі відмови продавця від страхування товару, відповідальність за його збереження під час транспортування до покупця бере на себе продавець.

У відповідності зі ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування товару.

Таким чином, умови вказаного договору та умови поставки CIF згідно Інкотермс 2010 передбачають, що витрати на страхування товару були включені до його ціни, у зв'язку з чим митна вартість товару, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, не підлягає збільшенню на суму витрат на його страхування.

Не заслуговують на увагу посилання митного органу на те, що позивач не надав договори страхування, адже у даному випадку покупець не несе витрати на страхування товарів. Договір страхування не є обов'язковим документом для передачі покупцю (імпортеру) за зовнішньоекономічним контрактом.

Контрактом не передбачено надання документів зі страхування товару Покупцю. Правила Інкотермс також не передбачають обов'язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не має). Перелік витрат, що одразу не включені до вартості товару, та які необхідно додати до фактурної вартості для визначення митної вартості товару зазначено у ч.10 ст.58 МК України. Під час декларування митної вартості, відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларант повинен надати документи, що підтверджують розраховану митну вартість (тобто складові митної вартості). Більш того, надання цих документів митним органам України не передбачено жодним міжнародним документом з митної справи.

Щодо зазначення у експортній декларації, страховому полісі та інвойсах різних сум, то суд погоджується з поясненнями позивача і зазначає, що відправлення на експорт товарів здійснювалось їх виробниками, з якими у позивача відсутні договірні стосунки. Тобто, в деклараціях країни експорту зазначена ціна товару від виробника, а у інвойсах, виставлених контрактотримачем Компанією INFORT TRADE LTD , - ціна товару вже сформована з урахуванням прибутку останньої. Також у страхових полісах зазначені страхові суми, які покривають вартість вантажу з додаванням прибутку страхової компанії. У інвойсі та уточнюючому інвойсі вказана різна вартість товару, адже уточнюючий інвойс надавався у зв'язку з зазначенням помилкових даних у первісному інвойсі, що підтверджується відповідними листами Компанії INFORT TRADE LTD , які подавались до митного оформлення.

Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону (така правова позиція кореспондується з висновком 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.03.2017 р.).

Визначена у виправленому інвойсі ціна товару, що підлягала сплаті за оцінювані товари, заявлялась декларантом при митному оформленні товару (за першим методом визначення митної вартості товару - за ціною договору) та з неї позивачем до державного бюджету України були сплачені митні платежі у повному обсязі.

Щодо неподання до митного оформлення платіжних документів про здійснення передоплати за товар, то відповідач був належним чином повідомлений про відсутність правових підстав щодо витребування доказів сплати за поставлений товар, оскільки пунктом 6.2 Контракту передбачена можливість відстрочки платежу.

Крім того, згідно пункту 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. № 281, за тимчасовими митними деклараціями купівля, обмін іноземної валюти не здійснюються.

Митниця, відмовляючи у митному оформленні поданих позивачем додаткових митних декларацій, фактично не дає змоги позивачу купити іноземну валюту для здійснення розрахунків з контрагентом.

Що стосується ненадання декларантом до митного оформлення додаткових угод до контракту, в яких повинні бути вказані реквізити продавця для здійснення перерахування грошових коштів покупцем, то у відповідача також були відсутні підстави для витребовування таких документів.

Пунктом 6.3. Контракту від 21.10.2017 №НМ-10 передбачено, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок Продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору.

У пункті 13 Контракту зазначені платіжні реквізити сторін, у тому числі банківські рахунки продавця товару.

Оскільки реквізити продавця товару не змінювалися, підстав для укладення додаткових угод до Контракту у сторін не виникло, а отже такі додаткові угоди до митного оформлення не могли бути надані.

Щодо зазначених митницею недоліків у страхових полісах та деклараціях країни експорту стосовно відсутності в них даних про інвойс та контракт відповідно до яких відбувалась поставка, суд зазначає, що страхування та оформлення експортних декларацій здійснювалось відправником товару, та до митного оформлення декларантом були надані документи, які йому були передані контрагентом. Позивач не може нести відповідальності за заповнення страхового поліса чи декларації країни відправлення іншою особою. Крім того, незазначення даних про інвойс та контракт не впливає на числові значення складових митної вартості товарів, тим більш, що інші графи страхового поліса та експортної декларації дозволяють ідентифікувати їх з конкретною поставкою.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару".

Проте, суд вказує, що вказана графа оскаржуваних рішень не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем бралась ціна для порівняння з іншими поставками ніж у позивача, що впливає на визначення ціни. В деяких випадках брались до уваги інші країни відправлення, що теж впливає на ціну.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваних рішень Київської міської митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що вони не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митницею не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при її визначенні.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Одним із принципів здійснення державної митної справи є такий принцип, як додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини першої статті 8 Митного кодексу України). У контексті процедури перевірки заявленої митної вартості під час митного контролю та митного оформлення згаданий принцип означає обов'язок органу доходів і зборів вживати заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів доказам у справі (тобто документам, доданим до митної декларації). Це означає, що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі. Ненаведення у спірному випадку інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та не дозволяє декларанту спростувати наведену митним органом інформацію.

Щодо невідповідності рішень про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з цієї підстави, що митницею у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, свідчать також постанови Верховного Суду від 31.01.2018 р. № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 р. по справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ХОЛДМЕДИА задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС №UA100110/2017/001302/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001303/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001304/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001305/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001306/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001307/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001308/1 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001309/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001310/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001311/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001312/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001313/2 від 22.12.2017, №UA100110/2017/001314/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001315/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001316/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001317/2 від 23.12.2017, №UA100110/2017/001318/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001319/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001320/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001321/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001321/2 від 26.12.2017, №UA100110/2017/001322/2 від 26.12.2017, №UA100110/2017/001323/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001323/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001324/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001324/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001325/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001325/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001326/2 від 24.12.2017, №UA100110/2017/001326/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001327/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001328/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001329/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001330/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001331/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001332/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001333/2 від 28.12.2017, №UA100110/2017/001334/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001335/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001336/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001337/2 від 29.12.2017, №UA100110/2018/000001/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000002/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000003/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000004/2 від 04.01.2018, №UA100110/2018/000005/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000006/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000007/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000008/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000009/2 від 06.01.2018, №UA100110/2018/000010/2 від 11.01.2018, №UA100110/2018/000011/2 від 11.01.2018, №UA100110/2018/000012/2 від 11.01.2018, №UA100110/2018/000013/2 від 11.01.2018.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС №UA100110/2017/01540 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01544 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01542 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01543 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01545 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01541 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01548 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01549 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01550 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01551 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01546 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01547 від 22.12.2017, №UA100110/2017/01552 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01553 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01555 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01554 від 23.12.2017, №UA100110/2017/01556 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01557 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01558 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01559 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01566 від 26.12.2017, №UA100110/2017/01567 від 26.12.2017, №UA100110/2017/01561 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01560 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01562 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01574 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01563 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01573 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01564 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01572 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01575 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01577 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01569 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01570 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01571 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01576 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01578 від 28.12.2017, №UA100110/2017/01580 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01582 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01581 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01583 від 29.12.2017, №UA100110/2018/00002 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00003 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00005 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00004 від 04.01.2018, №UA100110/2018/00010 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00011 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00013 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00014 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00012 від 06.01.2018, №UA100110/2018/00017 від 11.01.2018, №UA100110/2018/00018 від 11.01.2018, №UA100110/2018/00020 від 11.01.2018, №UA100110/2018/00021 від 11.01.2018.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХОЛДМЕДИА (ідентифікаційний код 41553791) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 190 296,00 грн (сто дев'яносто тисяч двісті дев'яносто шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа