Постанова

від 11.09.2018 по справі 826/5126/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5126/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХОЛДМЕДІЯ до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог): визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів: № UA100110/2017/001302/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001303/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001304/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001305/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001306/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001307/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001308/1 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001309/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001310/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001311/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001312/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001313/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001314/2 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001315/2 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001316/2 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001317/2 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001318/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001319/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001320/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001321/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001321/2 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001322/2 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001323/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001323/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001324/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001324/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001325/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001325/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001326/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001326/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001327/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001328/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001329/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001330/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001331/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001332/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001333/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001334/2 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001335/2 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001336/2 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001337/2 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2018/000001/2 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/000002/2 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/000003/2 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/000004/2 від 04 січня 2018 року, №UA100110/2018/000005/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000006/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000007/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000008/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000009/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000010/2 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/000011/2 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/000012/2 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/000013/2 від 11 січня 2018 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картки відмови) № UA100110/2017/01540 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01544 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01542 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01543 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01545 від 22 грудня 2017 року , № UA100110/2017/01541 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01548 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01549 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01550 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01551 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01546 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01547 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01552 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01553 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01555 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01554 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01556 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01557 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01558 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01559 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01566 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01567 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01561 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01560 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01562 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01574 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01563 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01573 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01564 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01572 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01575 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01577 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01569 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01570 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01571 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01576 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01578 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01580 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01582 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01581 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01583 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2018/00002 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00003 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00005 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00004 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00010 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00011 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00013 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00014 від 06 січня 2018 року, №UA100110/2018/00012 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00017 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/00018 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/00020 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/00021 від 11 січня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Київська міська митниця Державної фіскальної служби України, звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового процесу, 21 жовтня 2017 року між ТОВ ХОЛДМЕДИА (покупець) та фірмою ІNFORT TRADE LTD , ОАЕ (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № НМ-10, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів. Ціни на товар визначаються у доларах США згідно специфікацій або інвойсів. Загальна сума за цим договором визначається виходячи із загальної суми інвойсів.

Позивачем з метою митного оформлення товарів, поставлених за вказаним зовнішньоекономічним договором, подані до відповідача тимчасові митні декларації типу ІМ 40 ТН . Подання до митниці тимчасових митних декларацій було зумовлено відсутністю у позивача точних характеристик товарів, визначальних для їх класифікації.

Згідно Класифікатора типів декларацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, декларація типу ТН - це тимчасова митна декларація на товари, точні відомості про код згідно з УКТЗЕД яких можуть бути встановлені після проведення їх дослідження, отримання додаткової інформації тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Частиною 3 ст. 260 Митного кодексу України встановлено, що для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття органом доходів і зборів тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Відповідно до ч. 21 ст. 356 Митного кодексу України за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом доходів і зборів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

У разі подання відповідно до ст. 260 цього Кодексу тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Митного кодексу України, під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

За відсутності точних відомостей для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД у відповідності до наведених положень Митного кодексу України ТОВ ХОЛДМЕДИА здійснило митне оформлення товару трикотажне полотно, виготовлене з синтетичних волокон… за тимчасовими митними деклараціями типу ІМ 40 ТН : №UA100110/2017/111609 від 07 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111691 від 08 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111589 від 07 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111607 від 07 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111626 від 07 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111704 від 08 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111746 від 08 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111686 від 08 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111526 від 07 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111559 від 07 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111696 від 08 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111717 від 08 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111774 від 08 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111775 від 08 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111798 від 09 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111802 від 09 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111834 від 09 листопада 2017 року, №UA100110/2017/111836 від 09 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111928 від 10 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111835 від 09 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111988 від 11 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111991 від 11 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111826 від 09 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111838 від 09 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111807 від 09 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112552 від 16 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111825 від 09 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112444 від 15 листопада 2017 року, № UA100110/2017/111919 від 10 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112310 від 14 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112335 від 14 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112647 від 17 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112436 від 15 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112432 від 15 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112550 від 16 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112445 від 15 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112330 від 14 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112717 від 18 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112733 від 19 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112718 від 18 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112722 від 18 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113094 від 22 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113095 від 22 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112985 від 21 листопада 2017 року, № UA100110/2017/112993 від 21 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113199 від 23 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113202 від 23 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113195 від 23 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113336 від 24 листопада 2017 року, №UA100110/2017/113331 від 24 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113489 від 27 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113860 від 29 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113719 від 28 листопада 2017 року, № UA100110/2017/113484 від 27 листопада 2017 року.

При поданні тимчасових митних декларацій декларантом застосовано метод визначення вартості за ціною договору згідно ст. 58 Митного кодексу України.

У відповідності з положеннями ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України під час випуску товарів за тимчасовими митними деклараціями платником податків сплачені митні платежі за найбільшою ставкою з тих, під яку може підпадати товар.

Посадовими особами Київської міської митниці ДФС були відібрані проби (зразки) товару для проведення їх досліджень.

Митницею здійснено митний контроль та митне оформлення вказаних тимчасових митних декларацій та випущено товари в режимі імпорт на митну територію України.

Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертних висновків та у відповідності до положень ст. ст. 260, 261 Митного кодексу України ТОВ ХОЛДМЕДИА подало органу доходів і зборів додаткові декларації, що містять точні відомості про код товару згідно УКТ ЗЕД, а саме: № UA100110/2017/116525 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116563 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116521 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116522 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116524 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116564 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116582 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116516 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116518 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116519 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116562 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116565 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116620 від 23 грудня 2017, № UA100110/2017/116621 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116622 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116623 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116653 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116655 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116669 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116654 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116837 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116874 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116665 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116656 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116663 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117259 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116664 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117251 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/116668 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117249 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117254 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117260 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117256 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117255 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117258 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117257 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117253 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117340 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117338 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117331 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/117332 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/300147 від 04 січня 2018 року , №UA100110/2017/300149 від 04.01.2018, №UA100110/2017/300150 від 04.01.2018, №UA100110/2017/300148 від 04 січня 2018 року , № UA100110/2017/300251 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2017/300252 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2017/300250 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2017/300254 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2017/300253 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2017/300598 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2017/300589 від 11 січня 2018 року, №UA100110/2017/300595 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2017/300596 від 11 січня 2018 року.

При поданні вищезазначених митних декларацій, декларантом для підтвердження митної вартості товарів додано наступні документи: ДМВ, розрахунок фактури (інфойс), зовнішньоекономічний договір (контракт) від 21.10.2017 року №НМ-10; страховий поліс, копії митної декларації країни відправлення.

Зауважень щодо правильності класифікації товарів згідно УКТЗЕД, визначених у додаткових деклараціях, у митного органу не виникало.

Проте, за результатами розгляду Київською міською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів, за якими органом доходів і зборів визначено митну вартість товарів із застосуванням резервного методу: № UA100110/2017/001302/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001303/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001304/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001305/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001306/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001307/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001308/1 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001309/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001310/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001311/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001312/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001313/2 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001314/2 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001315/2 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001316/2 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001317/2 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001318/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001319/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001320/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001321/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001321/2 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001322/2 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001323/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001323/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001324/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001324/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001325/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001325/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001326/2 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001326/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001327/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001328/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001329/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001330/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001331/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001332/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001333/2 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001334/2 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001335/2 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001336/2 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/001337/2 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2018/000001/2 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/000002/2 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/000003/2 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/000004/2 від 04 січня 2018 року, №UA100110/2018/000005/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000006/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000007/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000008/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000009/2 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/000010/2 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/000011/2 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/000012/2 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/000013/2 від 11 січня 2018 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картки відмови) № UA100110/2017/01540 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01544 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01542 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01543 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01545 від 22 грудня 2017 року , № UA100110/2017/01541 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01548 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01549 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01550 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01551 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01546 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01547 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01552 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01553 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01555 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01554 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01556 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01557 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01558 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01559 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01566 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01567 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01561 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01560 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01562 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01574 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01563 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01573 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01564 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01572 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01575 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01577 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01569 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01570 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01571 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01576 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01578 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01580 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01582 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01581 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01583 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2018/00002 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00003 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00005 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00004 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00010 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00011 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00013 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00014 від 06 січня 2018 року, №UA100110/2018/00012 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00017 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/00018 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/00020 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/00021 від 11 січня 2018 року.

Крім того, при прийнятті оскаржуваних рішень митним органом відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України здійснено порівняння ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено та обрано подібний товар за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100110/2017/01540 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01544 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01542 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01543 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01545 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01541 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01548 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01549 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01550 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01551 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01546 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01547 від 22 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01552 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01553 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01555 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01554 від 23 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01556 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01557 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01558 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01559 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01566 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01567 від 26 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01561 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01560 від 24.12.2017, №UA100110/2017/01562 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01574 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01563 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01573 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01564 від 24 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01572 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01575 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01577 від 28 грудня 2017 грудня, № UA100110/2017/01569 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01570 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01571 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01576 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01578 від 28 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01580 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01582 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01581 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2017/01583 від 29 грудня 2017 року, № UA100110/2018/00002 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00003 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00005 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00004 від 04 січня 2018 року, № UA100110/2018/00010 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00011 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00013 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00014 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00012 від 06 січня 2018 року, № UA100110/2018/00017 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/00018 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/00020 від 11 січня 2018 року, № UA100110/2018/00021 від 11 січня 2018 року.

Позивач вважає дії відповідача безпідставними, помилковими та таким, що призвели до порушення чинного законодавства України, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що використані позивачем, як декларантом, відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1 - 4 ст. 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 49 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (з наступними змінами та доповненнями), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст.52 Митного кодексу України).

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ст.57 Митного кодексу України).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу ( ч. 1, 2 ст. 54 Митного кодексу України).

Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 Митного кодексу України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, відповідно до вимог ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Отже, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з ч. 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

З матеріалів справи вбачається, що підставами для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем тієї обставини, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до п. 1.1. контракту від 21 жовтня 2017 року № НМ-10 та інвойсів, наданих до митного оформлення - умови поставки СIF порти України. Відповідно до п.1.5 контракту від 21 жовтня 2017 року № НМ-10 продавець має здійснити страхування товару від звичайних ризиків у незалежних страхових компаніях у відповідності з їх правилами транспортного страхування на суму партії товару, яка поставляється. В страховому полісі від 28 вересня 2017 року № 2330300002000116054120 відсутній номер інвойсу та контракту за яким здійснюється митне оформлення. Додаткових угод до контракту не надано. У страхових полісах та експортних деклараціях відсутній номер інвойсу та контракту за яким здійснюється митне оформлення вантажу, що унеможливлює впевнитись відповідно якої партії товару страхувався вантаж. До митного оформлення платіжні документи про здійснення передоплати не надавалися.

Враховуючи, що законами України та/або іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено інше, у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 54, п.п. 4.5.10 п. 4.5 Порядку № 631 під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією орган доходів і зборів зобов'язаний виконати митні формальності, в т.ч. здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товарів.

За всіма вищепереліченими тимчасовими митними деклараціями заявлений до митного оформлення товар було випущено органом доходів і зборів за заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за першим методом - за ціною договору. Отже, з урахуванням положень п.4 ч.4 ст.54 Митного кодексу України органом доходів і зборів було визнано заявлену декларантом митну вартість за ціною договору.

В протилежному випадку, відповідач на етапі контролю правильності визначення митної вартості за тимчасовими митними деклараціями мав право на підставі ч. 6 ст. 54 МК України відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та вжити відповідних заходів згідно ч. 5 ст. 54 МК України, у тому числі запитати від декларанта додаткові документи та відомості, необхідні для прийняття рішення про визнання/не визнання заявленої митної вартості товарів.

Цей факт свідчить про те, що митницею за результатами проведеної на підставі п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів було прийнято рішення про її підтвердження наданими позивачем документами, що й стало підставою для випуску товарів за ціною договору.

З матеріалів срави вбачається, що під час випуску товарів за тимчасовими митними деклараціями органом доходів і зборів не було виявлено розбіжностей, ознак підробки та не було встановлено, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відпловідно до ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодлексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Стосовно ж перевірки правильності визначення митної вартості товарів після випуску товарів Митним кодексом України встановлені певні особливості.

Статтею 4 Митного кодексу України визначене значення поняттю випуск товарів , яке вживається у Кодексі. Так, випуск товарів - надання органом доходів і зборів права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.

Так, з урахуванням положень п. 4 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України перевірку правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску можливо здійснити в порядку, визначеному ст. ст. 345-354 Кодексу.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (п. 1 ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 14 ст. 354 Митного кодексу України рішення щодо правильності визначення заявленої у митній декларації митної вартості товарів окремими документами не оформлюється, а зазначається в акті про результати перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стосовно зауваження митниці про неможливість за відсутності договору страхування встановити вартість страхових послуг, включених до вартості товару, як однієї із складових митної вартості товару відповідно до умов поставки CIF, колегія суддів вважає за необхідне зазначити настуне.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товарів здійснювалась на умовах CIF згідно Інкотермс 2010.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ( вартість, страхування, фрахт ) покладає саме на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та здійснити витрати по страхуванню.

Відповідно до умов договору від 21 жовтня 2017 року № НМ-10 страхування товару здійснюється продавцем в порядку, у строки та на умовах згідно правил транспортного страхування партії товару (п. 1.5 Контракту).

Згідно пункту 1.6 Контракту у разі відмови продавця від страхування товару, відповідальність за його збереження під час транспортування до покупця бере на себе продавець.

У відповідності зі ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування товару.

Таким чином, умови вказаного договору та умови поставки CIF згідно Інкотермс 2010 передбачають, що витрати на страхування товару були включені до його ціни, у зв'язку з чим митна вартість товару, відповідно до п. 7 ч. 58 Митного кодексу України, не підлягає збільшенню на суму витрат на його страхування.

Про те, що навіть неподання до митного оформлення страхових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом за умови, якщо згідно ІНКОТЕРМС, страхові витрати несе продавець, а отже ці вирати включені у ціну товару, зазначено у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 826/997/16, від 20 лютого 2018 року № 826/8799/16, від 18 квітня 2018 року по справі № 826/13087/16.

Не заслуговують також на увагу посилання митного органу на те, що позивач не надав договори страхування, адже у даному випадку покупець не несе витрати на страхування товарів. Договір страхування не є обов'язковим документом для передачі покупцю (імпортеру) за зовнішньоекономічним контрактом.

Щодо зазначення у експортній декларації, страховому полісі та інвойсах різних сум, колегія суддів погоджується з поясненнями представника позивача і зазначає, що відправлення на експорт товарів здійснювалось їх виробниками, з якими у позивача відсутні договірні стосунки. Тобто, в деклараціях країни експорту зазначена ціна товару від виробника, а у інвойсах, виставлених контрактотримачем Компанією INFORT TRADE LTD , - ціна товару вже сформована з урахуванням прибутку останньої. Також у страхових полісах зазначені страхові суми, які покривають вартість вантажу з додаванням прибутку страхової компанії. У інвойсі та уточнюючому інвойсі вказана різна вартість товару, адже уточнюючий інвойс надавався у зв'язку з зазначенням помилкових даних у первісному інвойсі, що підтверджується відповідними листами Компанії INFORT TRADE LTD , які подавались до митного оформлення.

Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону (така правова позиція кореспондується з висновком 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13 березня 2017 року).

Визначена у виправленому інвойсі ціна товару, що підлягала сплаті за оцінювані товари, заявлялась декларантом при митному оформленні товару (за першим методом визначення митної вартості товару - за ціною договору) та з неї позивачем до державного бюджету України були сплачені митні платежі у повному обсязі.

Стосовно неподання до митного оформлення платіжних документів про здійснення передоплати за товар, то відповідач був належним чином повідомлений про відсутність правових підстав щодо витребування доказів сплати за поставлений товар, оскільки пунктом 6.2 Контракту передбачена можливість відстрочки платежу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься у постанові від 20 лютого 2018 року по справі № 803/13366/16 вбачається, що строк оплати за товар не випливає на визначення митної вартості товару.

Довід позивача, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару є обґрунтованим з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17.

Стосовно ненадання декларантом до митного оформлення додаткових угод до контракту, в яких повинні бути вказані реквізити продавця для здійснення перерахування грошових коштів покупцем, то у відповідача також були відсутні підстави для витребовування таких документів.

Оскільки реквізити продавця товару не змінювалися, підстав для укладення додаткових угод до Контракту у сторін не виникло, а отже такі додаткові угоди до митного оформлення не могли бути надані.

Крім того, згідно пункту 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, за тимчасовими митними деклараціями купівля, обмін іноземної валюти не здійснюються.

Митниця, відмовляючи у митному оформленні поданих позивачем додаткових митних декларацій, фактично не дає змоги позивачу купити іноземну валюту для здійснення розрахунків з контрагентом.

Пунктом 6.3. Контракту від 21 жовтня 2017 року №НМ-10 передбачено, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок Продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору.

У пункті 13 Контракту зазначені платіжні реквізити сторін, у тому числі банківські рахунки продавця товару.

Стосовно зазначених митницею недоліків у страхових полісах та деклараціях країни експорту стосовно відсутності в них даних про інвойс та контракт відповідно до яких відбувалась поставка, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що страхування та оформлення експортних декларацій здійснювалось відправником товару, та до митного оформлення декларантом були надані документи, які йому були передані контрагентом. ТОВ ХОЛДМЕДІЯ не може нести відповідальності за заповнення страхового поліса чи декларації країни відправлення іншою особою. Крім того, незазначення даних про інвойс та контракт не впливає на числові значення складових митної вартості товарів, тим більш, що інші графи страхового поліса та експортної декларації дозволяють ідентифікувати їх з конкретною поставкою.

З огляду на зазначені обставини справи та вказані правові норми, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що Київською міською митницею Державної фіскальної служби України не надано доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості. Натомість, надані ТОВ ХОЛДМЕДІЯ до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2018 року.