Постанова

від 29.05.2018 по справі 2-5961/07

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-5961/07 Номер провадження 22-ц/786/467/18Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2007 року та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 05 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на реконструйований кафетерій павільйонного типу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом до ОСОБА_4, в обґрунтування якого посилалася на те, що згідно договору купівлі-продажу від 19.08.1998 р. нею придбано кіоск №1, що був розташований за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 2. Розпорядженням Полтавської міської ради № 926-р від 23.11.2001 року вирішено провести реконструкцію вказаної споруди під кафетерій павільйонного типу з розміщенням по вул. Новий Базар, 34 в м. Полтаві. Згідно вказаного розпорядження було проведено роботи з реконструкції цього павільйону, що погоджено з відповідними службами. Реконструкція проводилася ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували в зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти в період їх сумісного проживання. Тому вважає, що зазначений павільйон є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки у сторін погіршилися стосунки, вони вирішили розірвати шлюб та розділити спільно нажите майно за взаємною згодою, дійшовши домовленості, що кафетерій по вул. Новий Базар,34, в м. Полтаві буде належати ОСОБА_3 Оскільки відповідач почав чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_3 зазначеним майном та реалізації прав на нього, просила визнати за нею право власності на кафетерій павільйонного типу, що знаходиться по вул. новий ОСОБА_5,34 в м. Полтаві.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2007 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на реконструйований кафетерій павільйонного типу задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на кафетерій павільйонного типу, що знаходиться по вул. Новий Базар, 34, в м. Полтаві як на об'єкт завершеного будівництва.

Крім цього, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05 січня 2009 року виправлено описки в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2007 року по справі № 2-5961/07 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на нежитлове приміщення, а саме:

у вступній частині рішення розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на реконструйований кафетерій павільйонного типу на розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на кафетерій - нежитлове приміщення ;

в описовій частині рішення у 6 абзаці Просила визнати за ОСОБА_3 право власності на кафетерій павільйонного типу, що знаходиться по вул. новий ОСОБА_5,34, в м. Полтаві, як на об'єкт незавершеного будівництва на Просила визнати за ОСОБА_3 право власності на кафетерій-нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Новий Базар, 34, у м. Полтаві .

У резолютивній частині рішення:

у першому абзаці Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на реконструйований кафетерій павільйонного типу задовольнити повністю на Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на кафетерій-нежитлове приміщення ;

у другому абзаці: Визнати за ОСОБА_3 право власності на кафетерій павільйонного типу, що знаходиться по вул. Новий Базар, 34, в м. Полтаві як на об'єкт завершеного будівництва на Визнати за ОСОБА_3 право власності на кафетерій-нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Новий Базар, 34, в м. Полтаві, як на об'єкт завершеного будівництва .

Не погодившись з вказаними рішенням та ухвалою суду, їх в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 як особа, яка не брала участь у справі та вважає, що суд зазначеними судовими рішеннями вирішив питання про її права та обов'язки.

В апеляційній скарзі, яка подана 10.01.2018 р. на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 посилається на те, що суд визнав за ОСОБА_3 право власності на кафетерій за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 34, в м. Полтаві, який безпідставно прибудований до належного їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 21.02.2003 року об'єкту нерухомого майна за цією ж адресою. Під час розгляду справи вказане питання не досліджувалося, внаслідок чого рішенням суду визнано за ОСОБА_3 право власності на належне їй, ОСОБА_2, нерухоме майно за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар,34.

У поданій 09.02.2018 р. апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції від 05.01.2009 року ОСОБА_2 прохає її скасувати, оскільки суд даною ухвалою змінив суть рішення, визнавши за ОСОБА_3 право власності на кафетерій - нежитлове приміщення.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, п. 9 статті 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень якого передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прохають залишити без задоволення апеляційні скарги, а судові рішення залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими, та прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання позивач, відповідач та треті особи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників скаржниці ОСОБА_2 - Савченка та В.А. та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, приходить до висновку про задоволення її апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який зареєстрований між ними 27.08.1980 року Тростянецькою сільською радою Полтавської області (а.с. 6).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.08.1998 року, укладеного на Полтавській філії Товарної біржі Українська Біржа Нерухомості відповідно до Протоколу біржових торгів № 526 від 19.08.1998 р., між Октябрським районним судом в особі судового виконавця ОСОБА_7 та ОСОБА_3, остання купила кіоск № 1, тимчасово розташований по вул. Н-Базарная, 2 (а.с. 7).

Розпорядженням Полтавської міської ради № 926-р від 23.11.2001 року з метою впорядкування розміщення тимчасових об'єктів дрібно-роздрібної торгівлі та сфери послуг, зважаючи на необхідність підтримки малого бізнесу та створення нових робочих місць, дозволено суб'єктам підприємницької діяльності, переліченим у додатку № 2 до даного розпорядження, запроектувати та розмістити тимчасові об'єкти дрібно-роздрібної торгівлі та сфери послуг (п. 2 розпорядження).

Відповідно до п. 2.1. розпорядження, зобов'язано суб'єктів підприємницької діяльності, переліченим у додатку № 2 до даного розпорядження, за вихідними даними розробити та погодити у встановленому порядку проектну документацію (термін виконання три місяці); в десятиденний термін з моменту затвердження проектної документації укласти договори оренди ділянок через міське управління земельних ресурсів (площі ділянок визначити проектною документацію); зареєструвати початок робіт у міській інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю та інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста; виконати роботи по встановленню та оздобленню об'єктів, благоустрою ділянок; об'єкти здати в експлуатацію у встановленому порядку та одержати дозволи на торгівлю (а.с. 8).

Згідно витягу з додатку № 2, затвердженого розпорядженням міського голови від 23.11.2001 р. № 926-р, до переліку суб'єктів підприємницької діяльності, яким дозволено розміщення тимчасових об'єктів дрібно-роздрібної торгівлі та сфери послуг віднесено приватного підприємця ОСОБА_3, об'єкт - реконструкція існуючої споруди під кафетерій павільйонного типу, адреса об'єкта - вул. Новий базар,34 (а.с. 8 на звороті).

07.11.2002 р. приватному підприємцю ОСОБА_3 видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 218 з терміном дії по 23.11.2002 р., а саме переобладнання існуючої споруди під кафетерій павільйонного типу по вул. Новий базар, 34 (а.с. 9).

18.07.2007 р. виготовлено технічний паспорт на тимчасову будівлю за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 34, користувачем якої є ОСОБА_3, що складається з торгової зали, підсобного приміщення та вбиральні (а.с. 20-22).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2007 р. призначено по даній справі судову будівельну-технічну експертизу, та висновком судового експерта ОСОБА_8 № 288-07 від 21.09.2007 р.. будівля, яка розташована по вул. Н. Базар,34 в м. Полтаві і знаходиться в користуванні ОСОБА_3. є об'єктом завершеного будівництва, має 100% готовності, відповідає вимогам будівельних норм і правил, не порушує права інших осіб і придатна для подальшої експлуатації (а.с. 15-21).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реконструкція вказаного павільйону під кафетерій відбувалася в період сумісного проживання під час зареєстрованого шлюбу за спільні кошти подружжя, тому на підставі ст. 60 СК України є спільною власністю подружжя.

Оскільки сторони дійшли згоди, що зазначене майно буде належати позивачці, проте відповідач почав чинити перешкоди в користуванні цим майном та не дає ключі від нього, суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання за позивачкою права власності на вказаний кафетерій.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку, будівлі чи споруди після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та з урахуванням характерних ознак незавершеного будівництва слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Зазначений висновок підтверджується також положенням ч. 1 ст. 1 Закону № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якого державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.

Також, відповідно до абз. 7 п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703) не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Аналогічне правило містилося в п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 липня 2010 р. № 1692/5) Наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 р. № 1844/5.; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445; далі - Тимчасове положення).

Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Таким чином, законом не передбачена можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок , за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з абзацом 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизначені або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу від 21.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кас яненко Л.В., ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення, загальною площею 61,40 кв.м., що становить 35/500 ідеальних долей будинку, зазначеного під літерою А-1 по вулиці Новий Базар,34 в м. Полтаві, розташованих на земельній ділянці, норма землекористування якої не встановлена.

По заяві Продавця Підприємства Сервіс ЛТД , у власність Покупця ОСОБА_2 переходять в буд. літер А-1 : туалет - 35апл. 1,40 кв.м., умивальник - 35 пл. 2,00 кв.м., кабінет - 36 пл. 16,50 кв.м., коридор - 37 пл. 10,60 кв.м., тамбур - 37а пл.. 0,50 кв.м., склад - 39 пл. 30,40 кв.м., загальною площею 61,40 кв.м.

Право власності за ОСОБА_2 на вказане нежитлове приміщення зареєстровано у Полтавському бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 26.02.2003 р.

Крім цього, вказана інформація міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 14.02.2018 р. (а.с. 97)

19.10.2004 р. приватним підприємцем ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_2, а також суміжних землекористувачів - заступника начальника ГУ з питань ЖКХ населення м. Полтави Кас яненка В.І., директора ТОВ Тіксі ОСОБА_10, начальника КП Управління ринків Полтавської облспоживспілки ОСОБА_11, складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування під офісом-складом по вул. новий ОСОБА_5,34 в м. Полтаві. Згідно з абрисом, приєднаним до акту, межі в натурі проходять по стіні будівлі, внутрішніх стінах приміщення по існуючій огорожі та вимощенню. Від точки А до точки Б розташована земельна ділянка ТОВ Тіксі , від Б до В землі Полтавської міської ради (госп. майданчик), від В до Г землі Полтавської міської ради (вул. ОСОБА_5), від Г до А земельна ділянка управління ринків Полтавської облспоживспілки (а.с. 52-53).

04.10.2012 р. між Полтавською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_2 прийняла в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Новий базар, 34, загальною площею 74 кв.м. згідно з планом-схемою, що є невід'ємною частиною цього договору. Кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:008:0158. Договір укладено на строк з 03.07.2012 по 03.07.2015 р. (а.с. 54-70).

Крім цього, як встановлено судом апеляційної інстанції, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстровано право власності на нежитлове приміщення (кафетерій) за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 34а, загальною площею 31,2 кв.м., відповідно до свідоцтва про право власності САС/604603, від 30.03.2009 р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства (а.с. 111).

При вирішенні спору про розподіл майна подружжя та визнання за ОСОБА_3 права власності на кафетерій павільйонного типу за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 34, як на об'єкт завершеного будівництва, суд першої інстанції не з'ясував, чи не порушує реконструйована споруда права інших осіб, враховуючи ту обставину, що власником частини нежитлового приміщення за цією ж адресою являється ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.02.2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кас яненко Л.В.

ОСОБА_2 як власник нежитлового приміщення за цією ж адресою: м. Полтава, вул. Новий базар, 34, до участі у справі судом першої інстанції залучена не була.

Чи надавалася нею згода на реконструкцію ОСОБА_3 кіоску під кафетерій за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар,34, який фактично прибудовано до належного їй на праві власності нежитлового приміщення, судом першої інстанції не з'ясовувалося.

Як і не встановлювалися обставини щодо того, чи виділялася у встановленому законом порядку земельна ділянка під здійснення ОСОБА_3 реконструкції вказаного кіоску, чи укладався договір оренди ділянки під вказане майно. Чи введено реконструйований об'єкт під кафетерій в експлуатацію у встановленому законом порядку та відповідно до вимог розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23.11.2001 року за № 926-р (а.с. 8) .

Крім цього, визнаючи за ОСОБА_3, в порядку розподілу майна подружжя, право власності на кафетерій павільйонного типу, що знаходиться по вул. Новий базар, 34, в м. Полтаві як на об'єкт завершеного будівництва, а в подальшому уточнивши рішення шляхом постановлення ухвали про виправлення описки та визнавши за ОСОБА_3 право власності на кафетерій-нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Новий Базар, 34, в м. Полтаві, як на об'єкт завершеного будівництва, суд першої інстанції не надав правову оцінку тій обставині, що згідно розпорядження виконкому Полтавської міської ради від 23.11.2001 року № 926-р та додатку № 2 до нього дозволено ОСОБА_3 провести реконструкцію існуючої споруди під кафетерій павільйонного типу по вул. Новий базар,34.

Тоді як згідно договору купівлі-продажу від 19.08.1998 року, який є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на майно, ОСОБА_3 купила кіоск № 1, тимчасово розташований по вул. Н-Базарная, 2.

При цьому, будь-які докази на підтвердження зміни адреси в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, рішенням суду про визнання за ОСОБА_3 права власності на кафетерій павільйонного типу, що знаходиться по вул. Новий Базар, 34, в м. Полтаві як на об'єкт завершеного будівництва, та подальші внесення виправлень у вказане рішення щодо визнання за ОСОБА_3 права власності на кафетерій-нежитлове приміщення як на об'єкт завершеного будівництва, за цією ж адресою, порушено право власності ОСОБА_2 на належне їй відповідно до договору купівлі-продажу від 21.02.2003 року нерухоме майно, без залучення останньої до участі у розгляді справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції при апеляційному розгляді відповідно до положень ЦПК України не наділений повноваженнями залучати осіб до участі в справі.

Відповідно до ст. 219 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які

беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 N 14 роз'яснено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

Постановляючи ухвалу від 05 січня 2009 р. про виправлення описки в рішенні суду від 24 жовтня 2007 року, якою визнано право власності за ОСОБА_3 на кафетерій-нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Новий Базар, 34, в м. Полтаві, як на об'єкт завершеного будівництва, тоді як рішенням суду було визнано за ОСОБА_3 право власності на кафетерій павільйонного типу, що знаходиться по вул. Новий Базар, 34, в м. Полтаві як на об'єкт завершеного будівництва, суд першої інстанції фактично змінив суть ухваленого рішення, що суперечить положенням ст. 219 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) та роз'ясненням, наведеним Верховним Судом України у Постанові Пленуму Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 N 14.

Крім цього, в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_3 від 10.10.2007 року про уточнення позовних вимог про визнання права власності на кафетерій-нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Новий базар,34, у м. Полтаві як на об'єкт завершеного будівництва. Тоді як у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали від 05.01.2009 року про виправлення описки в рішенні суд послався на таку заяву.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції та ухвала про виправлення описки скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1, ч. 2 ст. 376, ст.ст. 382-384, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2007 року та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 05 січня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1409,60 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційних скарг.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_1

Судді /підпис/ ОСОБА_12

/підпис/ ОСОБА_13

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області ОСОБА_1