Постанова

від 14.06.2007 по справі 18/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський

суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру

20                                       

Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

"14" червня 2007 р.                                        Справа

№ 18/143

Позивач: Відкрите

акціонерне товариство „Чернігівський завод „Металіст”

14017, м. Чернігів, вул. Промислова,

2

Відповідач: Державна

податкова інспекція у місті Чернігові

14000, м. Чернігів, вул.

Кирпоноса, 28

про  визнання недійсними податкових повідомлень

-рішень

Суддя  А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання

І.В.Морська

Представники сторін:

Від позивача: Величко Г.В.

-юриск-т, дов. від 19.04.2007р. № 71

Від відповідача: Машко О.П. -ст.

держподатінспектор, дов. від 26.12.2006р. № 30821/10/10-010

Постанова виноситься після перерв,

оголошених в судововому засіданні з 22.05.2007р. по 05.06.2007р. та з

05.06.2007р. по 14.06.2007р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного

судочинства України.

В судовому засіданні 14.06.2007р.,

на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України,

оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством

„Чернігівський завод „Металіст” (надалі -Позивач) заявлено адміністративний

позов до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (надалі -Відповідач)

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень:

від 27.03.2007р. № 0001502320/0,

яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 15479,00

грн. (в т.ч. 10319,00 грн. основного платежу та 5160,00 грн. штрафних санкцій);

від 27.03.2007р. № 0001512320/0,

яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі

15968,00 грн. (в т.ч. 10645,00 грн. основного платежу та 5323,00 грн. штрафних

санкцій);

від 28.03.2007р. № 0001161720/0,

яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі

74942,91 грн. (в т.ч. 24919,87 грн. основного платежу та 50023,04 грн. штрафних

санкцій).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач

вказує на безпідставність висновків податкового органу про неможливість

віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з податку

на додану вартість сум по взаємовідносинам з приватним підприємством „Фірма

„БТС” з тієї причини, що вказане підприємство 23.05.2006р. визнане

господарським судом банкрутом. На момент здійснення господарських операцій ПП

„Фірма „БТС” мало статус юридичної особи, було внесено до Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, знаходилось на обліку як

платник податків в ДПІ у м. Чернігові, а також було зареєстровано платником

податку на додану вартість.

Також, Позивач не погоджується з

донарахуванням податку з доходів фізичних осіб, оскільки вартість нестачі

матеріальних цінностей повинна відшкодовуватися винними особами, якщо такі

встановлені за рішенням суду, а не оподатковуватися цим податком.

Відповідач позовні вимоги не

визнає, мотивуючи свої заперечення  тим,

що Позивач мав взаємовідносини з ПП „Фірма „БТС”, яке у жовтні, листопаді 2004

року та у січні 2005 року звітність з податку на додану вартість не подавало, а

у лютому 2005 року відповідну звітність подавало з прочерками без визначення

податкових зобов'язань та податкового кредиту, тобто до бюджету не сплачувало

фактично отриманий дохід. 23.05.2006р. постановою господарського суду ПП „Фірма

„БТС” визнано банкрутом. На думку Відповідача, видані ПП „Фірма „БТС” податкові

накладні не можуть бути прийняті як належний доказ правомірності включення сум

ПДВ до податкового кредиту, зазначені документи не є податковими накладними в

розумінні Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, Відповідач вказує, що

під час проведення перевірки було встановлено неутримання податку з доходів

фізичних осіб з сум боргу, анульованого підприємством. В головній книзі за 2005

рік у серпні місяці по рахунку 947 „нестачі і втрати від псування цінностей”

проведено нарахування та списання коштів на суму 186650,26 грн. На кінець

перевірки сальдо по рахунку 947 становить 0,00 грн. Враховуючи те, що директор

ВАТ „Чернігівський завод „Металіст” в скарзі до прокуратури Чернігівської

області на незаконне зупинення досудового слідства в кримінальній справі

зазначив про наявність в матеріалах справи документів, які свідчать про

причетність начальника цеха ОСОБА_1 до розтрати майна, Відповідачем зроблено

висновок, що саме ОСОБА_1 є особою, яка отримала дохід від підприємства шляхом крадіжки

майна. Отже, в даному випадку мало місце анулювання кредитором (Позивачем) суми

боргу платника (ОСОБА_1) в розмірі 186650,26 грн. і, як наслідок, безпідставне

невиконання Позивачем обов'язків податкового агента по своєчасному та повному

нарахуванню, утриманню та сплаті до бюджету податку з доходу, який виплачується

на користь платника податку та оподатковується.

Розглянувши подані документи і

матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши

фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство

„Чернігівський завод „Металіст” зареєстроване розпорядженням голови

Чернігівської міської ради від 22.11.1995р. № 374-р.

Позивач взятий на облік в якості

платника податків ДПІ у м. Чернігові 09.02.1996р. за № 1176 та зареєстрований

платником податку на додану вартість 08.07.1997р. (свідоцтво про реєстрацію №

33851533, видане ДПІ у м. Чернігові).

Державною податковою інспекцією у

місті Чернігові було проведено виїзну планову перевірку фінансово

-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та

іншого законодавства Позивачем за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р.

Перевірка проводилась на підставі направлення

від 28.02.2007р. № 600, виданого ДПІ у м. Чернігові, та відповідно до плану

-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на І

квартал 2007 року. Письмове повідомлення про дату початку та закінчення

перевірки було отримане Позивачем 19.02.2007р.

          За результатами перевірки складено

акт від 19.03.2007р. № 287/23-02972523.

Як вбачається з акту перевірки,

перевіркою встановлено порушення порядку ведення Позивачем податкового обліку,

а саме порушено:

п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.

5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про

оподаткування прибутку підприємств”;

п. 1.2, п. 1.3, п. 1.8, п.п. 7.4.1,

п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на

додану вартість”;

п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.9 „г”, „д”,

п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.3.3 „е” п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п.

9.10.3 п. 9.10 ст. 9, п.п. „а” п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20

Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Так, перевіркою правильності

визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат

на 36975,00 грн., в т.ч. в ІV кварталі 2004 року на суму 29460,00 грн., в І

кварталі 2005 року на суму 7500,00 грн.

Документальною перевіркою ВАТ

„Чернігівський завод „Металіст” встановлено взаємовідносини з ПП „Фірма „БТС”,

код за ЄДРПОУ 32480964, і.п.н. 324809625269, м. Чернігів, вул. Старобілоуська,

63. Підприємство взяте на податковий облік 03.07.2003р. за № 7210 в ДПІ у м.

Чернігові. За юридичною адресою підприємство не знаходиться, про що свідчить

акт від 26.04.2006р. № 168.

З 15.05.2006р. за справою № 5/224б

господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі про

визнання банкрутом ПП „Фірма „БТС”. 23.05.2006р. господарським судом

Чернігівської області ПП „Фірма „БТС” визнано банкрутом.

На запит податкового органу

Позивачем було підготовлено та надано належним чином засвідчені копії всіх

необхідних документів по взаємовідносинам з ПП „Фірма „БТС” (стор. 18 Акту

перевірки).

Із цих документів вбачається, що

загальна сума віднесена Позивачем до складу валових витрат по взаємовідносинам

з ПП „Фірма „БТС” складає 36975,00 грн., на амортизаційні відрахування

віднесено 16250,00 грн.

Таким чином, підприємство порушило

п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про

оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого було завищено валові

витрати на загальну суму 30963,00 грн., в т.ч.: листопад 2004 року на суму

29460,00 грн., січень 2005 року на суму 4200,00 грн., лютий 2005 року на суму

3315,00 грн.

Перевіркою правильності визначення

суми амортизаційних відрахувань встановлено завищення суми амортизації на

4281,00 грн., в т.ч. за 2005 рік на суму 2300,00 грн., за 2006 рік на суму

1977,00 грн.

ПП „Фірма „БТС”, згідно податкової

накладної № 57 від 24.12.2004р., продало станок плоскошліфувальний на суму з

ПДВ 19500,00 грн. (без ПДВ 16250,00 грн., сума ПДВ 3250,00 грн.). ВАТ

„Чернігівський завод „Металіст” на користь ПП „Фірма „БТС” перерахував грошові

кошти за станок та відобразив в податковому обліку шляхом включення до

збільшення балансової вартості 3 групи, нараховував амортизацію за ставкою

3,75%, які, в свою чергу, призвели до зменшення оподаткованого податку на

прибуток підприємства.

Таким чином, підприємство порушило

п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку

підприємств”, що призвело до зменшення суми амортизації на суму 4281,00 грн., в

т.ч.: за 2005 рік на суму 2300,00 грн., за 2006 рік на суму 1977,00 грн.

Перевіркою правильності визначення

суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток на суму

10319,00 грн., в т.ч. за 2004 рік у розмірі 7375,00 грн., за ІІ квартал 2005

року у розмірі 2175,00 грн., за ІІІ квартал 2005 року у розмірі 150,00 грн., за

ІV квартал 2005 року у розмірі 125,00 грн., за І квартал 2006 року у розмірі

131,00 грн., за ІІ квартал 2006 року у розмірі 125,00 грн., за ІІІ квартал 2006

року у розмірі 122,00 грн., 116,00 грн.

Для проведення перевірки були

надані всі необхідні документи.

Перевіркою правильності визначення

повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість

встановлено заниження підприємством податку на додану вартість на суму 10645,00

грн, в т.ч. в листопаді 2004 року -5892,00 грн., в грудні 2004 року -3250,00

грн., в січні 2005 року -840,00 грн., в лютому 2005 року -663,00 грн.

Чинним законодавством передбачено,

що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є

фактична сплата цих сум до Державного бюджету.

Документальною перевіркою ВАТ

„Чернігівський завод „Металіст” встановлено взаємовідносини з ПП „Фірма „БТС”,

яке за юридичною адресою не знаходиться. ПП „Фірма „БТС” у жовтні 2004 року,

листопаді 2004 року, січні 2005 року звітність з податку на додану вартість не

подавало, в лютому 2005 року звітність з податку на додану вартість подавало з

прочерками без зобов'язань і без податкового кредиту, тобто до бюджету не

сплачувало фактично отриманий дохід. 23.05.2006р. господарським судом

Чернігівської області ПП „Фірма „БТС” визнано банкрутом.

ВАТ „Чернігівський завод „Металіст”

включив до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані ПП „Фірма

„БТС”:

від 11.11.2004р. № 11/11, сума ПДВ

5892,01 грн.;

від 24.12.2004р. № 57, сума ПДВ

3250,00 грн.;

від 13.01.2005р. № 46, сума ПДВ

840,00 грн.;

від 11.02.2005р. № 46, сума ПДВ

663,00 грн.;

загальна сума ПДВ -10645,01 грн.

Тому видані ПП „Фірма „БТС”

податкові накладні не можуть бути прийняті як належні докази сплати ним ПДВ і

зазначені документи не є податковими накладними в розумінні Закону України „Про

податок на додану вартість”.

Посадовими особами підприємства для

перевірки даного питання надані всі відповідні документи

При перевірці правильності

визначення сукупного оподатковуваного доходу по особових рахунках працівників,

повноти зарахування до складу місячного оподатковуваного доходу премій, виплат

за лікарняними листами, додаткових виплат, надання матеріальних благ за рахунок

підприємства, одноразових виплат за вислугу та стаж роботи та інше, встановлено

неутримання податку з доходів фізичних осіб з сум боргу, анульованого

підприємством.

В головній книзі за 2005 рік у

серпні місяці по рахунку 947 „нестачі і втрати від псування цінностей”

проведено нарахування та списання коштів на суму 186650,26 грн., в т.ч. ПДВ

31108,38 грн. На кінець перевірки сальдо по рахунку 947 становить 0,00 грн.

18 серпня 2005 року під № 233 в

УБЕЗ УМВС України в Чернігівській області виконуючим обов'язки голови правління

Кайдаш О.В. була направлена заява про порушення кримінальної справи за фактом

розтрати майна (сталі листової) ВАТ „Чернігівський завод „Металіст” в особливо

великих розмірах (155541,88 грн. без ПДВ). Факт нестачі майна (матеріально

-відповідальна особа -начальник цеха ОСОБА_1) підтверджувався матеріалами

проведеної інвентаризації товарно -матеріальних цінностей станом на

10.08.2005р.

19 серпня 2005 року відділенням

дізнання ЧМВ УМВС України в Чернігівській області порушено кримінальну справу №

25/32325 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу

України.

Прокуратура м. Чернігова листом від

11.12.2006р. за № 02/1895-05 повідомила ВАТ „Чернігівський завод „Металіст”, що

кримінальна справа направлена до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області для

проведення подальшого досудового слідства. Також, ДПІ у м. Чернігові направлено

запит до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області щодо результатів проведеного

досудового слідства.

Порушено п.п. 4.2.9 „д” п. 4.2 ст.

4, п. 7.1 ст. 7, п.п. „а” п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону

України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Донараховано податку з доходів

фізичних осіб -24264,53 грн.

На підставі акту перевірки від

19.03.2007р. № 287/23-02972523, Відповідачем прийняті податкові повідомлення

-рішення:

від 27.03.2007р. № 0001502320/0,

яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 15479,00

грн. (в т.ч. 10319,00 грн. основного платежу та 5160,00 грн. штрафних санкцій);

від 27.03.2007р. № 0001512320/0,

яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі

15968,00 грн. (в т.ч. 10645,00 грн. основного платежу та 5323,00 грн. штрафних

санкцій);

від 28.03.2007р. № 0001161720/0,

яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі

74942,91 грн. (в т.ч. 24919,87 грн. основного платежу та 50023,04 грн. штрафних

санкцій).

Проте з такими висновками

податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного:

На підставі договорів купівлі

-продажу від 10.11.2004р. № 53 та від 27.11.2004р. № 58, укладених Позивачем з

ПП „Фірма „БТС”, ПП „Фірма „БТС” передало у власність Позивача металопродукцію

та плоскошліфувальний станок 3Г71.

ПП „Фірма „БТС” було складено та

надано Позивачу податкові накладні:

від 11.11.2004р. № 11/11 на суму

35352,10 грн., в т.ч. ПДВ 5892,01 грн. (лист г/к Ст. 335 х 1400, лист г/к Ст.

340 х 1400, катанка ф8 Ст. 3);

від 24.12.2004р. № 57 на суму

19500,00 грн., в т.ч. ПДВ 3250,00 грн. (станок плоскошліфувальний);

від 13.01.2005р. № 46 на суму

5040,00 грн., в т.ч. ПДВ 840,00 грн. (шурупи 3 х 25, шурупи 4 х 25, шурупи 5 х

30, шурупи 4 х 30);

від 11.02.2005р. № 46 на суму

3978,00 грн., в т.ч. ПДВ 663,00 грн. (катанка з пс ф10 мм).

Позивач сплатив за отриману від ПП

„Фірма „БТС” металопродукцію та плоскошліфувальний станок платіжними

дорученнями:

від 11.11.2004р. № 1257 на суму

35352,10 грн., в т.ч. ПДВ 5892,01 грн.;

від 24.12.2004р. № 1422 на суму

19500,00 грн., в т.ч. ПДВ 3250,00 грн.;

від 13.01.2005р. № 28 на суму

5040,00 грн., в т.ч. ПДВ 840,00 грн.;

від 10.02.2005р. № 138 на суму

3978,00 грн., в т.ч. ПДВ 663,00 грн.

Фактичне здійснення господарських

операцій визнається сторонами, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності

цих обставин та добровільності їх визнання, тому за правилами ч. 3 ст. 72

Кодексу адміністративного судочинства України, відповідні обставини не

потребують доказування.

Вартість придбаних матеріалів в сумі

30963,00 грн. було віднесено Позивачем до валових витрат, вартість станку

плоскошліфувального в сумі 16250,00 грн. -до основних фондів з подальшою

амортизацією та ПДВ в сумі 10645,55 грн. -до податкового кредиту.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України

„Про оподаткування прибутку підприємств”, об'єктом оподаткування є прибуток,

який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного

періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника

податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань,

нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У відповідності до п. 5.1, п.п.

5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”,

валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких

витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,

здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються

(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у

власній господарській діяльності.

До складу валових витрат

включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом

звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,

продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з

придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,

установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових

витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,

платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких

передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.

5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Відповідно до п.п. 8.1.1, п.п.

8.1.2 п. 8.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, під

терміном „амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід

розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або

поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм

амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати,

зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного

виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та

придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку

плодоношення.

Під терміном „основні фонди"

слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для

використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який

перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких

матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово

зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 5

Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11

Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що датою

збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на

податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася

раніше:

або дата списання коштів з

банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в

разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником

податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником

податку результатів робіт (послуг).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України

«Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в редакції на момент

здійснення Позивачем господарських операцій з ПП „Фірма „БТС” (надалі - Закон

«Про ПДВ»), податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити

податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7

Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду складається із сум

податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у

зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до

складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних

активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість,

сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з

придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,

включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно

від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав

платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Приписом п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7

Закону «Про ПДВ»встановлено, що не дозволяється включення до податкового

кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими

накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом

прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує

перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності з п.п. 7.2.1, п.п.

7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ», платник податку

зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається

у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця

товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і

одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну

повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару

(робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура)

частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у

порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України,

та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку

повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого

законодавством для зобов'язань із сплати податків. Право на нарахування податку

та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як

платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова

накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його

вимогу.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.

7 Закону «Про ПДВ», датою виникнення права платника податку на податковий

кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з

банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата

виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової

накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,

послуг).

Як вбачається із акту перевірки від

19.03.2007р. № 287/23-02972523 (стор. 16 -24), Позивачем на підтвердження

обґрунтованості віднесення до складу валових витрат, амортизаційних відрахувань

та податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП

„Фірма „БТС” були надані всі необхідні документи: оборотно -сальдові відомості

по рахунку № 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, податкові і

видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, реєстри отриманих

податкових накладних, відомості по валовим витратам, договори купівлі -продажу,

платіжні доручення, якими перераховувалися кошти в оплату товару.

Податкові накладні не мали

недоліків, порядок їх заповнення відповідав встановленому чинним

законодавством. Перелік відповідних податкових накладних із зазначенням їх

номеру, дати, номенклатури товару, вартості товару та сум ПДВ також наведений в

акті перевірки. В п. 2.14 акту перевірки зазначено, що перевіркою не виявлено

взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на

підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано

судом недійсними.

На момент здійснення господарських

операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат,

амортизаційних відрахувань та податкового кредиту сум податку на додану

вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець був в Єдиному

державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на

додану вартість.

За таких обставин покупець не може

нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу

недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за

умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону

„Про ПДВ" платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана

здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем,

або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку несуть

відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку

до бюджету відповідно до законодавства України (п. 10.1 ст. 10 Закону „Про

ПДВ").

Таким чином, як випливає з

вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі

ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції та

наявності необхідних підтверджуючих розрахункових, платіжних та інших

документів не впливає на податковий кредит покупця.

Отже, податкові органи не можуть

нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця

при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не

встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Даний висновок відповідає правовій

позиції судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

викладеній в його постанові від 26.09.2006р.

Також, з вказаних вище мотивів, суд

відхиляє заперечення Відповідача про завищення загальної суми валових витрат,

завищення суми амортизації та податкового кредиту з посиланням на те, що ПП

«Фірма «БТС»постановою господарського суду від 23.05.2006р. визнане банкрутом.

Господарські операції здійснювалися

Позивачем з ПП „Фірма „БТС” в ІV кварталі 2004 року та в І кварталі 2005 року,

а провадження у справі про визнання останнього банкрутом було порушено лише

15.05.2006р.

Крім того, суд не погоджується з

донарахуванням Позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 24264,53 грн.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3

Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-ІV

(надалі -Закон № 889), об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний

оподатковуваний дохід.

В акті перевірки зроблено висновок

про те, що в порушення п.п. 4.2.9 „д” п. 4.2 ст. 4 Закону № 889, Позивач

безпідставно не здійснив утримання та сплату до бюджету податку від імені

платника податку ОСОБА_1 з сум боргу, анульованого підприємством. Відповідною

сумою боргу Відповідач вважає вартість майна на загальну суму 186650,26 грн., в

т.ч. ПДВ -31108,38 грн., нестачу якого було виявлено під час проведення

інвентаризації товарно -матеріальних цінностей. В головній книзі за 2005 рік у

серпні місяці по рахунку 947 „нестачі і втрати від псування цінностей”

проведено нарахування та списання коштів на суму 186650,26 грн., в т.ч. ПДВ

31108,38 грн. На кінець перевірки сальдо по рахунку 947 становить 0,00 грн.

Представник Позивача в судовому

засіданні пояснив, що вищевказана сума нестачі, у відповідності з положеннями

Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,

капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій,

затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291 та

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за № 893/4186,

обліковується з серпня місяця 2005 року на позабалансовому рахунку 072

„Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”. На підтвердження

даної обставини, Позивачем надано копії витягів з Головної книги за 2005 рік та

2006 рік.

Представник Відповідача просив суд

виключити з числа доказів витяги з Головної книги за 2005 рік та 2006 рік по

позабалансовому рахунку 072 і вирішувати справу на підставі інших доказів,

оскільки під час проведення перевірки даний рахунок Плану рахунків бухгалтерського

обліку Позивачем не вівся. В обґрунтування заявленого клопотання Відповідач

посилався на п. 2.10 Акту перевірки, в якому перелічені номери рахунків,

перевірених суцільним порядком.

Відповідно до п.п. 4.2.9 „д” п. 4.2

ст. 4 Закону № 889, до складу загального місячного оподатковуваного доходу

включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове

благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді

суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого

кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою

банкрутства.

Термін „додаткові блага” вживається

у Законі № 889 у такому значенні -кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності,

послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його

працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи

виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами,

укладеними з таким платником податку (п. 1.1 ст. 1 Закону № 889).

За правилами п. 1.21 ст. 1 Закону №

889, інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань

оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому

Закону у частині визначення термінів.

Згідно п. 1.22 ст. 1 Закону України

„Про оподаткування прибутку підприємств”, фінансова допомога -безповоротна

фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Безповоротна фінансова допомога

-це:

сума коштів, передана платнику

податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не

передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком

бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості,

відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна

заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника

податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою

після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту,

наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної

суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до

запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку

основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих

на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець

звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України,

розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової

допомоги.

Поворотна фінансова допомога -це

сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк

відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання

інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Враховуючи вищевикладені правові

норми, суд приходить до висновку, що вартість майна, нестачу якого було

виявлено під час проведення інвентаризації, незалежно від наявності чи

відсутності факту її анулювання працедавцем, не може вважатися фінансовою

допомогою, наданою платнику податку -фізичній особі. Як наслідок, вона не

підлягає включенню до складу загального місячного оподатковуваного доходу

платника податку.

Натомість, викрадене платником

податків -фізичною особою майно, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком

суду, незалежно від призначеної ним міри покарання, підлягає включенню до

складу загального місячного оподатковуваного доходу на підставі п.п. 4.2.16 п.

4.2 ст. 4 Закону № 889 і є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних

осіб.

На момент розгляду справи,

обвинувальний вирок суду, яким було б встановлено вину конкретної особи у

вчиненні крадіжки сталі листової в особливо великих розмірах з ВАТ

„Чернігівський завод „Металіст” відсутній. Начальник цеху ОСОБА_1 своєї вини не

визнає, досудове слідство у кримінальній справі зупинено у зв'язку з

невстановленням осіб, які вчинили злочин.

Статтею 62 Конституції України

встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути

піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному

порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи вищевикладене, суд

вважає, що донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток, по

податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб було здійснено

без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Як

наслідок неправомірного донарахування податкових зобов'язань -неправомірне

застосування штрафних санкцій.

За таких обставин позовні вимоги в

частині визнання недійсними податкових повідомлень -рішень від 27.03.2007р. №

0001502320/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в

сумі 15479,00 грн. та від 27.03.2007р. № 0001512320/0, яким визначено податкове

зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 15968,00 грн. є

обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання

недійсним податкового повідомлення -рішення від 28.03.2007р. № 0001161720/0,

яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі

74942,91 грн. підлягають задоволенню в частині визначення податкового

зобов'язання в сумі 72793,59 грн. (в т.ч. 24264,53 грн. основного платежу та

48529,06 грн. штрафних санкцій), оскільки решта суми донарахованого податкового

зобов'язання та застосованих штрафних санкцій з цього виду податку Позивачем

фактично не оскаржується.

У відповідності з ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь

сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені

нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або

відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого

самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 1, 3, 5, 8, 11

Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 1, 7, 10

Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 1, 3, 4, 19, 20 Закону

України „Про податок з доходів фізичних осіб”. ст. ст. 2, 71, 94, 158 -163, 167

Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове

повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від

27.03.2007р. № 0001502320/0, яким відкритому акціонерному товариству

„Чернігівський завод „Металіст” (код 02972523) визначене податкове зобов'язання

по податку на прибуток в сумі 15479,00 грн. (в т.ч. 10319,00 грн. основного

платежу та 5160,00 грн. штрафних санкцій).

Визнати недійсним податкове повідомлення

- рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 27.03.2007р. №

0001512320/0, яким відкритому акціонерному товариству „Чернігівський завод

„Металіст” (код 02972523) визначене податкове зобов'язання по податку на додану

вартість в сумі 15968,00 грн. (в т.ч. 10645,00 грн. основного платежу та

5323,00 грн. штрафних санкцій).

Визнати недійсним податкове

повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від

28.03.2007р. № 0001161720/0, в частині визначення відкритому акціонерному

товариству „Чернігівський завод „Металіст” (код 02972523) податкового

зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 72793,59 грн. (в т.ч.

24264,53 грн. основного платежу та 48529,06 грн. штрафних санкцій).

Стягнути з Державного бюджету

України на користь відкритого акціонерного товариства „Чернігівський завод

„Металіст” (п/р 26008002014 в ЗАТ „Полікомбанк”, МФО 353100, код 02972523) 03

грн. 40 коп. судового збору.

Дана постанова може бути оскаржена

до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про

апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції

викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна

скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд

першої інстанції, який  ухвалив

оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається

особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне

оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня

її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до

ст. 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення,

якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного

розгляду справи.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі

19 червня 2007 року.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко