Постанова

від 04.06.2018 по справі 484/709/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/709/17 04.06.2018

Провадження №22-ц/784/768/18

Справа № 472/709/ 17

Провадження № 22-ц/784/768/18 Головуюча першої інстанції - Максютенко О.А.

Категорія 34 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1І

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 червня 2018 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лисенка П.П.

ОСОБА_2

із секретарем - Гавор В.Б.

з участю:

позивача - ОСОБА_3

представника

відповідачки - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.09. 2017 р., ухвалене за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення збитків та за

зустрічним позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

встановила:

07.03. 2017 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення збитків.

Позивач зазначав, що 02 вересня 2010 року ОСОБА_6 передав йому в оренду належні на праві власності земельні ділянки, площею 5, 63 га та 5,65 га за плату (кадастрові номери 4825486700:01:000:0134 та 4825486700:01:000:0133), переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, без укладення в письмовій формі договору оренди.

За умовами цього договору позивач сплачував земельний податок, податок з доходу фізичних осіб і на прохання орендодавця орендну плату особисто ОСОБА_5

Весною 2016 року він планував засіяти земельну ділянку соняшником 3,28 га та кукурудзою 8 га. Не дивлячись на це, після смерті ОСОБА_7, яка сталася 26 жовтня 2015 року, ОСОБА_5, на свій розсуд, восени 2015 року засіяла земельну ділянку пшеницею та соняшником, чим порушила його цивільні права та завдала збитків у вигляді не отриманої вигоди, розмір яких згідно його розрахунку складає 137 016 грн. 52 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив про задоволення позову.

19.04.2017 р., до початку розгляду справи по суті, ОСОБА_5 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення з позивача 76 607 грн. 27 коп. реальних збитків, спричинених знищенням посівів озимої пшениці та соняшнику і 76 604 грн. 33 коп. - втрачених доходів (упущеної вигоди).

Відповідач зазначала, що після смерті чоловіка ОСОБА_7, на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом їй належать спірні земельні ділянки, загальною площею 11,277 га. Восени 2015 року та навесні 2016 року нею посіяно озиму пшеницю та соняшник, а 23 квітня 2016 року виявлено факт знищення позивачем посівів озимої пшениці на площі 0,15 га та соняшнику, на площі 3,85 га.

Посилаючись на акт роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам в Первомайському районі від 22 червня 2016 року, відповідач просила про задоволення зустрічного позову.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2017 року об'єднані в одне провадження зустрічний з первісним позовом.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від13 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 05.02.2018 р. зазначене рішення місцевого суду в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позову. залишене без зміни, а в задоволенні його апеляційної скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі, яка надійшла після апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3, ОСОБА_5, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для відшкодування збитків за зустрічним позовом та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, необґрунтованість висновків суду, просила скасувати рішення в частині вирішення її зустрічного позову та ухвалити нове про його задоволення у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду відповідно до доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких обставин та встановлених фактів.

Згідно з положеннями ст. 317 ЦК України до змісту права власності належать правомочності володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Лише власник або уповноважена ним особа має використовувати ці правомочності та вимагати усунення порушень права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування шкоди чи збитків (ст. ст.386. 387, 391, 22 ЦК України, ст. 156 ЗК України)

Відповідно до положень ст. ст. 125- 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. з наступними змінами ( далі -Закон № 161-XIV)

Відповідно до вимог ст. 34 Закону № 161-XIV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог.

У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За приписами ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що фактичне продовження користування орендованою земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди та без дозволу орендодавця, або взагалі без належних правових підстав є самовільним зайняттям земельної ділянки, внаслідок чого, особа, яка захопила земельну ділянку повинна відшкодувати її власнику завдані збитки.

За загальним правилом, передбаченим ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Норми спеціального закону, яким є ЗК України, не дають визначення збитків, але визначають підстави для їх відшкодування.

Зокрема, статтею 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

При цьому статтею 157 ЗК України встановлено порядок відшкодування збитків, за яким відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Спеціальним підзаконним актом є також Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 384 від 19.04.1993 р. ( далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій ( далі - Комісія) включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Пунктом 3 Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають:

вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;

вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;

вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;

понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Таким чином розрахунок збитків має включати усі втрати власника, за винятком витрат понесених на вирощування урожаю та його збирання.

З матеріалів справи вбачається, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, яка настала 26.10.2015 р. належними йому на праві власності земельними ділянками на підставі усного договору користувався ОСОБА_3

Зазначені земельні ділянки у спадщину прийняла ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами спадкової справи, даними Спадкового реєстру та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке видане 29.06.2016 р. ( а.с. 86)

В той же час, матеріали справи не містять доказів про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_5 та набуття нею права користування ними чи розпорядження.

Таким чином, відповідачка приступила до обробітку земельних ділянок без належних правових підстав.

Вимагаючи відшкодування збитків, вона не надала належних доказів, яким відповідно до приписів Порядку є розрахунок збитків, визначений Комісією.

Адже цей розрахунок не містить висновків щодо обгрунтованого розміру витрат виробництва.

Надані відповідачкою розрахунки документально не підтверджені.

Вирішуючи спір суд першої інстанції належним чином врахував наведені обставини справи та прийшов підтвердженого наданими доказами висновку про необгрунтованність позовних вимог ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги про підставність користування спадковим майном у вигляді земельних ділянок, наявність права на відшкодування збитків, завданих їх захопленням та обгрунтованість їх розміру не заслуговують на увагу, оскільки належними доказами не пітверджені.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5- залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.09. 2017 р. - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, але на протязі тридцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_2

Повний текст постанови складено 08.06.2018 р.