Постанова

від 31.05.2007 по справі 6/97-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "31" травня 2007 р.                                                          

Справа № 6/97-06

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                 

           ,

за

участю представників сторін:

від

ПП "Шанс":     Формагей В.І. -

директора,

Іонова

О.О. - представника за довіреністю від 18.01.2006р.;

 від підприємця ОСОБА_1: ОСОБА_2 - представника

за довіреністю від                              

30.06.2005р.,

розглянувши

апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Козятин

Вінницької області та Приватного підприємства "Шанс", м.Козятин

Вінницької області

на

рішення господарського суду Вінницької області

від

"25" грудня 2006 р. у справі № 6/97-06 (суддя Говор Н.Д.)

за

позовом Приватного підприємства "Шанс", м.Козятин Вінницької

області 

до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Козятин Вінницької області

про

звільнення приміщення та стягнення 11580,00 грн. неустойки

та

за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Козятин

Вінницької області

до

Приватного підприємства "Шанс", м.Козятин Вінницької області

про

стягнення 15989,58грн., 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.12.2006р.

усправі №6/97-06 позов Приватного 

підприємства  "Шанс" (м.

Козятин Вінницької області) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(м.Козятин Вінницької області) про стягнення 11580,00 грн. неустойки та

звільнення приміщення задоволено й зобов'язано Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 звільнити приміщення площею 75м.кв., що знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1 та передати його Приватному підприємству "Шанс";

стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 11580,00 грн. неустойки,

200,80 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийнято відмову Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 від

зустрічного позову про визнання  договору

оренди від 01.12.2004р. недійсним та стягнення 10739,17 грн. збитків та

припинено провадження у справі в цій частині.

Зустрічний позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до

Приватного підприємства "Шанс" задоволено частково: стягнуто з

Приватного підприємства "Шанс" 11376 грн. витрат на поліпшення майна,

113,76 грн. витрат з державного мита, 83,95 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1534, 89 грн. судових

витрат за проведення  експертизи, 711,40

грн. судових витрат за послуги адвоката й відмовлено в решті вимог зустрічного

позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство

"Шанс" та Суб'єкт 

підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулись до суду з апеляційними

скаргами, в яких просять відповідно скасувати рішення суду в частині задоволення

зустрічного позову з прийняттям в цій частині нового рішення та змінити

зазначене рішення в частині задоволення позову Приватного підприємства

"Шанс" щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

на користь Приватного  підприємства  "Шанс" 11580,00 грн. неустойки,

стягнувши          1800,00 грн.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство "Шанс",

зокрема вказує, що:

- висновок суду про віднесення робіт, вартість яких становить

11376,00 грн., до робіт, пов'язаних з оформленням та обладнанням приміщення

згідно п.7.2 договору оренди від 01.12.2002р., не узгоджується з умовами

п.п.1.4, 2.1 цього договору, якими було визначено, що орендоване приміщення

придатне для використання згідно мети оренди - для розміщення магазину, кафе,

інтернет-салону; крім того акти прийому-здачі виконаних робіт та про

використання будівельних матеріалів від 09.12.2002р. свідчать про проведення

капітального ремонту орендованого приміщення, який міг здійснюватися відповідно

до п.7.1 договору лише за письмовою згодою орендодавця;

- такий висновок суперечить й рішенню господарського суду

Вінницької області від 25.03.2006р. у справі №6/78-06, залишеному без змін

постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.10.2006р., в

яких встановлено факт проведення капітального ремонту та реконструкції в

орендованих приміщеннях без письмової згоди орендодавця, й цей факт згідно

приписів ч.2 ст.35 ГПК України не потребує доказування;

- також зібрані у справі докази, на думку скаржника, свідчать про

проведення робіт до укладення договору оренди від 01.12.2002р., а тому й

відсутні правові підстави у СПД ОСОБА_1 вимагати відшкодування вартості

поліпшень на умовах цього договору;

- СПД ОСОБА_1 при заявленні зустрічного позову було пропущено

річний строк позовної давності, встановлений ч.1 ст.786 Цивільного кодексу

України, крім того, зустрічний позов суперечить вимогам ч.1 ст.60 ГПК України,

оскільки не пов'язаний з предметом первісного позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1 зазначає, що:

- при прийнятті оскаржуваного рішення судом не враховано, що

розділ 10 укладеного між сторонами договору оренди від 01.12.2004р. містить

суперечливі положення: пунктом 10.1 договору визначено, що за невиконання або

неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть

відповідальність згідно з чинним законодавством України, а відповідно до п.10.6

цього ж договору у випадку несвоєчасного звільнення приміщення, що орендується,

орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі 10% від місячної орендної плати

за кожний день використання приміщення та майна, що орендується;

- господарським судом першої інстанції безпідставно не застосовано

до спірних правовідносин норми Господарського кодексу України, оскільки при

конкуренції загальних та спеціальних норм, слід застосовувати спеціальні.

Статтею 1 ГК України передбачено регулювання ним загальних засад господарювання

в Україні та господарських відносин суб'єктів господарювання, якими і є сторони

по даній справі, крім того, спірний договір оренди було укладено сторонами саме

для здійснення господарської діяльності й вже 01.12.2004р. (під час дії ГК

України), а тому з врахуванням Прикінцевих положень ГК України, зокрема їх п.5,

застосовувати пункт 10.6 договору оренди, який збільшує відповідальність підстав

немає.

ПП "Шанс" у відзиві на апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 від

16.02.2007р. (т.3, а.с.31-32) та його представники в засіданні суду підтримали

власну апеляційну скаргу та заперечили проти апеляційної скарги СПД ОСОБА_1,

вважають рішення господарського суду Вінницької області в частині задоволення

первісного позову обґрунтованим та законним, просять залишити його в цій

частині без змін, а апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 - без задоволення.

Представник СПД ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну

скаргу підприємця та заперечив проти апеляційної скарги ПП "Шанс",

вважаючи її безпідставною, просить рішення господарського суду першої інстанції

в частині задоволення первісного позову та стягнення неустойки в сумі

11580,00грн. змінити та стягнути з СПД ОСОБА_1 на користь ПП "Шанс"

1800,00 грн. неустойки.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін,

розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційних скаргах, перевіривши

матеріали справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті

оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню

не підлягають з наступних підстав.

01.12.2004р. між Приватним підприємством "Шанс" (орендодавцем)

та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендарем) було укладено

договір оренди приміщення кімнати (т.1, а.с.10-14; т.2, а.с.102-104),

відповідно до п.п.1.1, 1.2 та 1.4 якого орендодавець передає, а орендар бере у

тимчасове платне користування приміщення загальною площею 75 кв.м., що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в стані придатному для використання за

призначенням згідно п.2 даного договору.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що після закінчення терміну

оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення та майно, що

орендується, протягом 3-х днів з моменту закінчення терміну оренди за актом

прийому-передачі.

Згідно п.12.1 даний договір укладено строком на один рік, що діє з

01.12.2004р. до 01.12.2005р. включно.

Відповідно до п.12.6 вказаного договору у разі відсутності заяви

однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення

строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на

той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даними договором.

За актом прийому-передачі приміщення в оренду від 01.12.2004р.

(т.1, а.с.15) орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне

користування приміщення, яке складається з двох кімнат, загальною площею 73

кв.м. та 2 кв.м. коридори і вхідні двері (загальна площа 75 кв.м.). Приміщення

на момент передачі орендарю знаходиться в хорошому стані.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів від

23.09.2005р., 21.11.2005р., 01.12.2005р., 05.12.2005р., 19.12.2005р.,

27.12.2005р. орендодавець неодноразово повідомляв орендаря про те, що строк дії

договору оренди від 01.12.2004р. закінчується 01.12.2005р., вказував, що строк

дії договору оренди продовжуватись не буде, та просив звільнити приміщення

після закінчення строку дії договору (т.1, а.с.16-25).

Однак, СПД ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором не виконала,

орендоване приміщення не повернула, в зв'язку з чим Приватне  підприємство 

"Шанс" 03.02.2006р. (згідно з відбитком штемпеля органу

зв'язку на конверті) звернулось до господарського суду Вінницької області з

позовом про зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 повернути

одержане за договором оренди від 01.12.2004р. в натурі приміщення площею 75

кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь ПП

"Шанс" неустойки в розмірі 10% від місячної орендної плати за кожен

день використання цього приміщення, починаючи з 05.12.2005р. до 03.02.2006р. на

суму 1800,00 грн. у зв'язку з несвоєчасним його звільненням (т.1, а.с.2-3).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ПП "Шанс"

неодноразово уточнювало та збільшувало позовні вимоги, зокрема, за заявою від

27.03.2006р. (т.1, а.с.80) просило стягнути неустойку в розмірі 3660,00 грн.,

за заявою від 20.04.2006р. (т.1, 180) - 4530,00 грн., за заявою від 12.06.2006р.

(т.2, а.с.81) - 5760,00 грн. неустойки та за заявою від 25.12.2006р. (т.2,

а.с.159) - 11580,00 грн. неустойки в зв'язку з незвільненням СПД ОСОБА_1

орендованого приміщення після закінчення строку дії договору оренди, збільшивши

період її нарахування до 25.12.2006р.

05.04.2006р. підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду

з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору оренди приміщення

від 01.12.2004р. та стягнення збитків в сумі 10739,17 грн. (т.1, а.с.87-93),

проте згідно заяви (т.1, а.с.189) ОСОБА_1 фактично відмовилась від вказаного

зустрічного позову, що й явилось наслідком підставного припинення господарським

судом Вінницької області провадження саме за цим зустрічним позовом за п.4 ч.1

ст.80 ГПК України, що знайшло відображення в рішенні.

04.05.2006р. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 подала до

господарського суду Вінницької області зустрічну позовні заяву про стягнення на

її користь з Приватного підприємства "Шанс" 15989,58 грн. витрат,

пов'язаних з проведенням невідокремлених поліпшень орендованого приміщення

(т.2, а.с.1-2).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.12.2006р.,

як зазначалось вище, позов Приватного підприємства "Шанс" до Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено, а зустрічний позов Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Шанс"

задоволено частково - в сумі 11376 грн.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з

рішенням суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки

виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також

із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують

цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є

договори та інші правочини (п.1 ч.2 цієї ж статті).

Стаття 759 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором

найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно

у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму

наймач зобов'язаний  негайно повернути

наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального

зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його

здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні

ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

А тому позовні вимоги про звільнення приміщення (з врахуванням

наведених вище обставин та норм матеріального права) є обґрунтованими.

Що ж до вимоги позивача про стягнення 11580,00 грн. неустойки за

несвоєчасне виконання зобов'язань по звільненню приміщення  за період з 05.12.2005р. по 25.12.2006р. на

підставі п.10.6 укладеного між сторонами договору оренди від 01.12.2004р., то

слід вказати наступне.

Відповідно до п.10.6 договору у випадку несвоєчасного звільнення

приміщення, що орендується, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі 10%

від місячної орендної плати за кожний день використання приміщення та майна, що

орендується.

Статтею 546 ЦК України визначені види забезпечення виконання

зобов'язання, одним з яких є неустойка.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова

сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення

боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата

неустойки (п.3 вказаної статті).

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець

має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).

Згідно ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова

сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється

договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у

договорі.

А тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те,

що позов ПП "Шанс" є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а умова

договору про розмір неустойки, більший, ніж передбачений ч.2 ст. 785 ЦК України

не суперечить чинному законодавству й може бути застосована до спірних

правовідносин.

Отже, з огляду на викладене, доводи апеляційної скарги

підприємця              ОСОБА_1 не

заслуговують на увагу, оскільки договір оренди з погодженням певних умов

укладено сторонами 01.12.2004р., тобто на час дії Цивільного та Господарського

кодексів України (що набрали чинності 01.01.2004р.) й відповідно до ч.1 ст.193

ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським

кодексом України.

Що ж до часткового задоволення судом першої інстанції вимог

зустрічного позову, то судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.

01.12.2002р. між ПП "Шанс" (орендодавцем) та СПД ОСОБА_1

(орендарем) було укладено договір НОМЕР_1 оренди приміщення, кімнати (т.2,

а.с.14-17), згідно п.п.1.1, 1.2 та 2.1 якого орендодавець передає, а орендар

бере у тимчасове володіння приміщення загальною площею 73 кв.м., що знаходиться

за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення магазину, кафе, інтернет-салону.

Термін оренди складає один рік (з 01.12.2002р. по 01.12.2003р.) -

п.4.1 договору.

Відповідно до п.7.1 договору від 01.12.2002р. орендар, зокрема,

зобов'язався здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення, що

орендується, не проводити без письмової згоди орендодавця перебудову та

перепланування приміщення, що орендується.

В п.7.2 вказаного договору сторони погодили, що орендар має право

обладнати та оформити приміщення, що орендується, на власний розсуд.

Як свідчать наявні в матеріалах справи договір про надання послуг

від 25.09.2002р., акти прийому-здачі виконаних робіт та використання

будівельних матеріалів від 09.12.2002р., укладені між СПД ОСОБА_1 та виконавцем

робіт - СПД ОСОБА_3 (т.2, а.с.18-22), з метою пристосування орендованого

приміщення відповідно до мети його використання СПД ОСОБА_1 було здійснено його

ремонт, реконструкцію, обладнання та оформлення.

Матеріали даної справи містять рішення господарського суду

Вінницької області від 21.03.2005р. у справі №6/78-06 за позовом СПД ОСОБА_1 до

ПП "Шанс" про стягнення 32996,19 грн. (т.2, а.с.77-79), яке

постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.10.2006р. залишено

без змін (т.2, а.с.155-156) та набрало законної сили, яким встановлено, що

роботи з капітального ремонту та реконструкції приміщення здійснені без

письмової згоди орендодавця, а тому  їх

вартість відшкодуванню не підлягає.

Як встановлено ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу

України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який

вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову

при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність фактів ґрунтується на правовій властивості

законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними

межами, за якими сторони й інші особи, які брали участь у справі, не можуть

знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом в рішенні у такій справі

факти і правовідносини.

Як вже зазначалось, пункти 7.1 та 7.2 договору від 01.12.2002р.

передбачають обов'язок орендаря не проводити без письмової згоди орендодавця

перебудову та перепланування приміщення, що орендується та право останнього

обладнати й оформити приміщення, що орендується, на власний розсуд.

В зв'язку з відсутністю між сторонами згоди щодо визначення змісту

договірного терміну "обладнання та оформлення приміщення"

господарський суд Вінницької області ухвалою від 16.06.2006р. (т.2 а.с.90-91)

призначив у справі будівельно-технічну експертизу, а ухвалою від 11.10.2006р.

доповнив перелік спірних питань, поставлених на вирішення експертизи (т.2,

а.с.103-104).

Як вказано у висновку Вінницького відділення КНДІСЕ №846/847/1727

від 31.10.2006р. (з додатками) нормативними документами, що регулюють

будівельні норми, визначені поняття поточного ремонту, капітального ремонту,

реконструкції будівлі; поняття ж "обладнання та оформлення

приміщення" в законодавстві не визначено, однак, виходячи з мети договору

оренди приміщення до вказаних робіт можуть бути віднесені 14 видів робіт,

вартість яких (з вартістю використаних матеріалів) становить суму 11376,00 грн.

(т.2, а.с.107-148).

Відповідно до ст.42 ГПК України висновок судового експерта для

господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Відповідно до ст.272  ЦК

УРСР (чинного на момент укладання та дії договору оренди від 01.12.2002р.) в

разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має

право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не

передбачено законом або договором.

Отже, місцевий господарський суд, враховуючи умови п.7.2 договору

оренди НОМЕР_1 від 01.12.2002р. та висновок будівельно-технічної експертизи,

дійшов вірного висновку про задоволення зустрічного позову в частині стягнення

з ПП "Шанс" на користь СПД ОСОБА_1 витрат на поліпшення найнятого

майна у вигляді обладнання і оформлення приміщення відповідно до мети його

використання в сумі 11376,00грн. на підставі 

ст.272 ЦК УРСР.

Що ж до посилань ПП "Шанс" в скарзі на пропуск СПД

ОСОБА_1 річного строку позовної давності та те, що зустрічний позов суперечить

вимогам ч.1 ст.60 ГПК України, оскільки не пов'язаний з предметом первісного

позову, то вони не беруться апеляційним господарським судом до уваги, оскільки

спірні правовідносини виникли на підставі укладених між сторонами договорів

оренди, які щорічно переукладались (останній договір оренди від 01.12.2004р. є

предметом первісного позову у даній справі), та тривали з 01.12.2002р. по

01.12.2005р., припинившись в зв'язку з відмовою орендодавця від продовження

договору оренди від 01.12.2004р. на наступний термін.

Відповідно до ч.2 ст.786 ЦК України перебіг позовної давності щодо

вимог наймача за договором найму починається з моменту припинення договору найму.

Оскільки договір найму (оренди) припинив свою дію з 01.12.2005р.,

а СПД ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом 04.05.2006р., то річний

строк позовної давності, встановлений ч.1 ст.786 Цивільного кодексу України,

нею пропущений не був.

Інші ж доводи, викладені ПП "Шанс" в апеляційній скарзі,

також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються фактичними обставинами

та матеріалами справи (на які є посилання в цій постанові) й не є такими, що

можуть вплинути на суть приймаємого рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що

рішення господарського суду Вінницької області від 25.12.2006р. у справі

№6/97-06 є обґрунтованим та законним, судові витрати, у тому числі на послуги

адвоката та проведення експертизи, що підтверджені документальними доказами

(т.1, а.с.122-125; т.2, а.с.94), розподілено відповідно до норм ст.49 ГПК

України, а тому його слід залишити без змін, а апеляційні скарги Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Шанс"

- без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального

кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25 грудня

2006 року у справі №6/97-06 залишити без змін, а апеляційні скарги Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Козятин Вінницької області) та Приватного

підприємства "Шанс" (м.Козятин Вінницької області) - без задоволення.

2. Матеріали справи №6/97-06 повернути до господарського суду

Вінницької області.

Головуючий

суддя                                                                 

судді:

Віддрук.

4 прим.:

1

- до справи,

2,3

- сторонам,

4

- в наряд