Постанова

від 10.01.2007 по справі 18/457

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 10.01.2007                                                                                          

№ 18/457

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                             

 За участю представників:

 від позивача -     Білоусов В.В. (довір. від 06.06.06)

 від відповідача - не з"явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський

лікеро-горілчаний завод "Столичний Стандарт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

16.11.2006

 у справі № 18/457  

 за позовом                               Товариства з

обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія"

 до                                                   Товариства

з обмеженою відповідальністю "Київський лікеро-горілчаний завод

"Столичний Стандарт"

 про                                                  стягнення 2001477,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

Господарського суду міста Києва від 16.11.06 задоволено позовні вимоги

Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія”,

стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський лікеро-горілчаний

завод „Столичний Стандарт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

„Азовська продовольча компанія” 2 001 477,21 грн. вексельного боргу, 20 014,77

грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Рішення

суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до статті 21 Закону

України „Про цінні папери та фондову біржу”, вексель - це цінний папір, який

засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання

строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Згідно статті

77 Положення про переказний і простий вексель вимоги статті 53 цього Положення

застосовуються і до простого векселя, а на підставі статті 78 векселедавець за

простим векселем зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Суд вказує, якщо зобов'язання не припинене в один із способів передбачених

статтею 19 Цивільного кодексу України, то після закінчення строку погашення

векселів єдиною особою, зобов'язаною перед векселедержателем, є векселедавець

простого векселя. Векселедержатель протягом встановленого строку позовної

давності (три роки) зберігає право вимоги проти векселедавця простого векселя.

Не

погоджуючись із вказаним рішенням суду, 

відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський

апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва

від 16.11.2006 у справі № 18/457 та направити справу на новий розгляд.

В

апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції неповно

з'ясував обставини справи, розглянув справу у відсутності відповідача, не

прийнявши до уваги клопотання про відкладення розгляду справи.

          Розгляд апеляційної скарги призначено

на 27.12.06.

          В судове засідання апеляційної

інстанції не з'явився представник відповідача заяв, клопотань про неможливість

прийняти участь в судовому засіданні не надав. У зв'язку з неявкою в судове

засідання представника відповідача розгляд апеляційної скарги відкладено на

10.01.07. В судове засідання апеляційної інстанції 10.01.07 представник

відповідача не з'явився вдруге.

          Матеріали справи містять докази

належного повідомлення учасників судового процесу про дату та час розгляду

справи, ухвала про призначення розгляду апеляційної скарги та ухвала про

відкладення розгляду апеляційної скарги направлені сторонам по справі, колегія

суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника

відповідача.   

          Дослідивши доводи апеляційної скарги,

наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача колегія

суддів встановила наступне:

Відповідно

до акту приймання-передачі векселя від 14.04.03                   Товариство з обмеженою

відповідальністю „Київський лікеро-горілчаний завод „Столичний Стандарт”

передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча

компанія”, в рахунок оплати зобов'язань за договором № 2/12-02 від 02.12.02,

простий безвідсотковий вексель № 51300335076427 з терміном платежу 15.08.03 на

суму 2 151 477,21 грн.  Стаття 4 Закону

України „Про обіг векселів в Україні” передбачає, що у разі видачі (передачі)

векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу

за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

01.10.05

ТОВ „Азовська продовольча компанія” пред'явило ТОВ „Київський лікеро-горілчаний

завод „Столичний Стандарт” вказаний вексель до оплати. Між сторонами підписано

акт пред'явлення векселя до оплати             

№ 4 від 13.03.06, в якому вказується, що ТОВ „Столичний Стандарт”

прийняло до плати  один простий вексель №

51300335076427, номінальною вартістю 2 151 477,21 грн., відповідач є

векселедавцем даного векселя і є зобов'язаною особою за векселем. Відповідач

частково сплатив номінальну вартість векселя. ТОВ „Київський лікеро-горілчаний

завод „Столичний Стандарт” перерахував позивачу 100 000 грн. заборгованості.

Рішенням

Господарського суду міста Києва від 26.06.06 стягнуто з ТОВ „Київський

лікеро-горілчаний завод „Столичний Стандарт” на користь ТОВ „Азовська

продовольча компанія” 50 000 грн. частини боргу за векселем № 51300335076427.

Товариство

з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія” звернулося до

Господарського суду міста Києва з позовом про 

стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський

лікеро-горілчаний завод „Столичний Стандарт” залишку заборгованості за

вищезазначеним векселем в розмірі 2 001 477,21 грн.

Згідно

зі статтею 1 Закону України „Про обіг векселів в Україні” законодавство України

про обіг векселів складається, зокрема, із Женевської конвенції 1930 року, якою

запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з

урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції, з

Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про

переказні векселі та прості векселі та даного закону.

Статтею

14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” векселем є цінний папір,

який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після

настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

Відповідно

до статті 77 Уніфікованого закону про переказні 

векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж

положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними

з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту;  строку платежу; платежу; права регресу у разі

неплатежу; платежу у порядку посередництва; копій; змін; позовної давності

тощо.

Стаття

78 даного Закону встановлює, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так

само, як акцептант за переказним векселем.

Судом

першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ „Азовська продовольча

компанія”, відповідач свої зобов'язання щодо оплати номінальної вартості

векселя  у повному обсязі не виконав. До

матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії обгрунтовуючих позовні

вимоги документів. В матеріалах справи міститься копія векселя                    № 51300335076427, оригінал

якого оглядався Господарським судом міста Києва в судовому засіданні 16.11.06,

про що суддею суду першої інстанції зроблено напис на копії векселя (а.с. 10).

В

апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції розглянув

справу у відсутності відповідача, не прийнявши до уваги клопотання про відкладення

розгляду справи.

Відповідно

до ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування

норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення

лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення;

підставою для скасування чи  зміни

рішення є порушення норм  процесуального

права, яке полягає у тому, що справу розглянуто господарським судом за

відсутністю будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про місце

засідання суду.

Як

вбачається з матеріалів справи сторони повідомлялись про час і місце слухання

справи належним чином, що підтверджується відміткою канцелярії Господарського

суду міста Києва, здійсненою на зворотному боці ухвали від 02.10.06 про

порушення провадження у справі згідно з вимогами Інструкції з діловодства в

господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського

суду України від 10.12.2002 за № 75.

В

клопотанні № 625 від 15.11.06 відповідача просить відкласти розгляд справи,

призначеної на 16.11.06, у зв'язку з тимчасовою відсутністю юристів на

підприємстві, без посилання на неможливість розгляду справи без пояснень

представників сторін та на необхідність залучення додаткових матеріалів, без

яких справу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Господарський

суд відкладає розгляд справи відповідно до статті 77 Господарського

процесуального кодексу України, коли за якихось обставин спір не може бути

вирішено в даному засіданні. Однією з таких обставин може бути нез'явлення в

засідання представників сторін, але норма вказаної статті передбачає право суду

відкласти розгляд справи, а не обов'язок. У випадку, коли нез'явлення

представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд розглядає

справу за наявними у ній матеріалами, оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в

судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи

викладене, судова колегія не вбачає обставин, які б свідчили про порушення

господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального

права.

Відповідач,

звертаючись до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення

Господарського суду міста Києва від 16.11.06, не надав ніяких заперечень по суті

прийнятого рішення.

Стаття

101 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу. Відповідач нових доказів до апеляційного суду не надав, не

надав доказів про порушення норм матеріального права при прийнятті рішення

Господарським судом міста Києва, в судове засідання апеляційної інстанції

відповідач двічі  свого представника не

направив.

Разом

з тим, Господарський суд міста Києва застосував норми Положення про переказний

і простий вексель, Закону „Про цінні папери та фондову біржу”, які на час

прийняття рішення по даній справі втратили чинність, оскільки з 06.01.2000 р.

Україна приєдналася до Женевської конвенції від 07.06.1930р., якою запроваджено

Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі, а 23.02.06 в газеті

„Голос України” опубліковано Закон „Про цінні папери та фондовий ринок”, в

статті 2 Прикінцевих положень до якого вказується, що з набранням чинності цим

Законом втратив чинність Закон „Про цінні папери та фондову біржу”.

Відповідно

до статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами

апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду у повному обсязі.

Таким

чином, враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов

висновку, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.06 по даній

справі  обґрунтовано задоволено позовні

вимоги ТОВ „Азовська продовольча компанія”, рішення відповідає фактичним

обставинам і матеріалам справи, а тому доводи відповідача, викладені в

апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись

ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Резолютивну частину рішення Господарського

суду міста Києва від 16.11.06 у справі № 18/457 залишити без змін, апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський лікеро-горілчаний

завод „Столичний Стандарт” без задоволення.

          2. Матеріали справи № 18/457

повернути до Господарського суду    міста

Києва.      

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                              

 15.01.07 (відправлено)