Рішення

від 30.05.2018 по справі 905/478/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 30.05.2018                                                                                                          Справа № 905/478/18 Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В. секретар судового засідання Хадієва М.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовом: Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (Ідентифікаційний код 23599040, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 25), до відповідача: Приватної установи "Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II – III ступенів "Привилегія" Донецької області" (Ідентифікаційний код 32519632, адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кронштадтська, буд. 11-А), про: стягнення 143 161,30 грн., - за участю представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився, - СУТЬ СПОРУ: Департамент міського майна Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватної установи "Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II – III ступенів "Привилегія" Донецької області" про стягнення заборгованості у розмірі 143161,30 грн. (сто сорок три тисячі сто шістдесят одна гривня 30 коп.), з яких: 124783,60 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні 60 коп.) - основний борг та 18377,70 грн. (вісімнадцять тисяч триста сімдесят сім гривень 70 коп.) - пеня. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх грошових зобов"язань за договорами оренди № 1680–Ж від 01.10.2010 та № 7117–Ц від 01.12.2016 в частині вчасної сплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням, що розташовано за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. 6, загальною площею 368,80 кв.м. Правовими підставами позову визначено: ст.ст.5, 10, 18, 19, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 26, 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 324, 526,  549, 611, 762, 764 Цивільного кодексу України. На підтвердження позовних вимог надано суду: договір № 1680-Ж від 01.10.2010, договір № 7117-Ц від 01.12.2016, акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2010 № 6463, розрахунок позовних вимог, відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача, статутні документи позивача, копії яких долучено до матеріалів справи. Ухвалою суду від 30.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/478/18; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 23.04.2018; визначено відповідачу у строк до 18.04.2018: надати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують відповідні доводи, включаючи статутні документи; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази надіслання надати суду у встановлений строк; у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надати суду відповідну обґрунтовану письмову заяву у встановлений судом строк; визначено позивачу у строк до 23.04.2018: надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві доводів та мотиви їх визнання або відхилення (за наявності); явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою. 16.04.2018 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву вих.№16 від 12.04.2018, в якому Приватною установою "Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II – III ступенів "Привилегія" Донецької області" позовні вимоги визнано частково. Відповідач зазначає, що позивачем до позовних вимог було включено суму 19036,05 грн., яка утворилась з лютого 2015 по липень 2015 року, в стягненні якої рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2016 по справі № 905/162/16 відмовлено повністю (15731,16 грн. – орендні платежі та 3304,89 грн. - пені).   Також відповідач зазначає, що за період після 14.04.2014 ним перераховано на користь Департаменту такі суми: з 11.04.2014 по 25.12.2016 – 38700 грн. по договору № 1680-Ж від 01.10.2010; з грудня 2016 по квітень 2018 – 64911,19 грн. по договору № 7117-Ц від 01.12.2016. Пояснює, що позивач відмовляється від встановлення відповідачу пільг у формі  надання в оренду комунальних приміщень за символічну плату в розмірі однієї гривні на рік, як це робиться у інших регіонах країни, або про надання допомоги на утримання будівлі. Зазначає, що школою з 2010 по 2018 роки на ремонтні роботи по підтриманню будівлі в робочому стані були витрачені 206850 грн. і наявна на сьогоднішній день заборгованість з орендної плати перед Департаментом міського майна Маріупольської міської ради  пов'язана з підтримкою в робочому стані орендованого приміщення, а також з наявністю заборгованості перед школою батьків учнів у зв'язку з тимчасовим, на їх думку, погіршенням сімейного фінансового стану. На думку відповідача, позивачем розраховано пеню з помилками, яка належить до зменшення. На підтвердження доводів, викладених у відзиві, надано суду: листування між сторонами від 29.04.2015 № 10-1291-06, від 30.04.2015 № 05-4/1465, від 12.03.2016 № 10-379-02, від 15.02.2017 № 36.9-2799-36.1, від 23.02.2017 № 36.9-2787-36.1, від 03.03.2017 № А-2468-14-1.2.4/09, від 19.02.2018 № 36.9-2026-36.1, реєстр проведених оплат за договорами, перелік ремонтних робіт по підтриманню будівлі в робочому стані за період 2010-2017 роки, від 19.10.2016 № 26, копії яких долучено до матеріалів справи.   Ухвалою суду від 23.04.2018 відкладено розгляд справи на 23.05.2018; визначено позивачу у строк до 22.05.2018 надати суду відповідь на відзив, копію якого направити відповідачу; визначено відповідачу у строк до 17.05.2018 надати суду: первинні документи про здійснену сплату орендної плати за спірними договорами та за спірний період (платіжні доручення, виписки банку про рух коштів тощо); власний детальний контррозрахунок пред'явлених позивачем до стягнення сум; письмові пояснення стосовно того, в якій частині позов визнається відповідачем. 24.04.2018 через канцелярію суду від відповідача отримано супровідний лист б/н б/д разом з доказом направлення копії відзиву позивачу – квитанція від 13.04.2018. До канцелярії суду від відповідача 17.05.2018 надійшли письмові пояснення стосовно визначення суми позову, відповідно до яких останній зазначає про те, що сума заборгованості по договору №1680 – Ж від 01.10.2010 за лютий 2015 – листопад 2016 складає 97094,33 грн. (дев"яносто сім тисяч дев"яносто чотири гривні 33 коп.), пеня – 15322,26 грн. (п"ятнадцять тисяч триста двадцять дві гривні 26 коп.). Рішенням суду від 03.02.2016 по справі №905/162/16 у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 15731,16 грн. та пені у розмірі 3304,89 грн. – відмовлено. З посиланням на приписи ст.7 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” вважає суму заборгованості за період липень 2015 - липень 2016 у розмірі 57151,86 грн. (п"ятдесят сім тисяч сто п"ятдесят одна гривня 86 коп.) необґрунтовано пред'явленою, а пеню за цей період взагалі відсутньою. Вказує, що в період скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном протягом квітня 2014 - листопада 2016 ним було сплачено позивачу 40700 грн. (сорок тисяч сімсот гривень) і переплата по договору № 1680-Ж від 01.10.2010 складає 16965,32 грн. (шістнадцять тисяч дев"ятсот шістдесят п"ять гривень 32 коп.). По договору № 7117-Ц від 01.12.2016 за період січень - грудень 2017 року заборгованість складає 27689,27 грн. (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят дев"ять гривень 27 коп.), а пеня - 3055,44 грн. (три тисячі п"ятдесят п"ять гривень 44 коп.). Наполягає на тому, що в порушення ст.ст. 4, 12, 13, 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” усі роки дії договорів оренди  місцевою владою було відмовлено відповідачу у забезпеченні добросовісної конкуренції, чим створено несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами. До означених письмових пояснень додано: довідку щодо виконаних ремонтних робіт по підтриманню будівлі в робочому стані; довідку щодо здійснених оплат за договорами № 1680-Ж від 01.10.2010 за період січень 2013 - червень 2015 та за договором № 7117-Ц від 01.12.2016 за період грудень 2016 - квітень 2018; платіжні доручення. Пісьмові пояснення та перелічені додатки долучено до матеріалів справи. 18.05.2018 від позивача через канцелярію суду отримано заяву №2281/2018 від 11.05.2018 про зменшення позовних вимог. Зі змісту цієї заяви вбачається, що позивач визнає, що ним помилково було включено до позовних вимог у цій справі заборгованість за період лютий 2015 – липень 2015 на суму 19036,05 грн., тому в цій частині просить зменшити розмір позовних вимог. Наполягає на стягненні з відповідача заборгованості з орендної плати у загальній сумі 107548,33 грн. (сто сім тисяч п"ятсот сорок вісім гривень 33 коп.) та пені у сумі 16445,56 грн. (шістнадцять тисяч чотириста сорок п"ять гривень 56 коп.), з яких: - за договором № 1680-Ж від 01.10.2010 – за період з серпня 2015 по листопад 2016 борг з орендної плати у розмірі 79859,06 грн. (сімдесят дев"ять тисяч вісімсот п"ятдесят дев"ять гривень 06 коп.) та пеню за цей період у розмірі 13390,12 грн. (тринадцять тисяч триста дев"яносто гривень 12 коп.); - за договором № 1771-Ц від 01.12.2016 - за період з січня 2017 по грудень 2017 борг з орендної плати у розмірі 27689,27 грн. (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят дев"ять гривень 27 коп.) та пеня за цей період складає 3055,44 грн. (три тисячі п"ятдесят п"ять гривень 44 коп.) Одночасно в даній заяві позивач просив розглянути справу без участі його представника. Ухвалою суду від 23.05.2018 судом відхилено заяву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з її поданням з порушенням порядку, встановленого ст. 46 Господарського процесуального кодексу України; розгляд справи відкладено на 30.05.2018; явка представників сторін в судове засідання визнана необов'язковою. В судове засідання, що відбулось 30.05.2018, представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, наявних матеріалів достатньо для вирішення спору, тому справа розглядається за наявними матеріалами без участі сторін. Згідно з приписами ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив: Між Приватною установою «Маріупольська загальноосвітня приватна школа ІІ – ІІІ ступенів «Привилегія» Донецької області» як орендарем (відповідачем) та Управлінням міського майна Маріупольської міської ради як орендодавцем (позивачем) укладено договір № 1680-Ж про оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя. Предметом цього договору є строкове платне користування нежитловим приміщенням (будівлею), що розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 6, загальною площею 368,80 кв.м. для використання з метою розміщення учбових класів. Приміщення має наступне інженерне оснащення: холодне водопостачання, гаряче водопостачання, газопостачання, електропостачання, теплопостачання, засоби зв'язку. Відповідно до розділу 2 договору, вступ орендаря у строкове платне володіння і користування приміщенням виникає на підставі договору з моменту підписання акту приймання-передачі названого нежитлового приміщення (п.2.1). Передача приміщення не надає орендарю права власності на це приміщення, власником такого приміщення залишається Маріупольська міська рада, а орендар володіє і користується їх протягом строку оренди (п.1.2). Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту фактичного звільнення орендарем і підписання сторонами акта приймання-передачі (2.3). Згідно п.3.2 договору, орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату, а також, щомісяця не пізніше останнього дня поточного місяця, плату за послуги по обслуговуванню орендаря, що складає 88,51 грн. з ПДВ. Орендна плата визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради. За об'єкт оренди орендар сплачує орендну плату за перший місяць в розмірі 3024,16 грн. з розрахунку 8,20 грн. за 1 кв.м. (додаток № 1) і перераховує її на розрахунковий рахунок отримувача не пізніше останнього дня поточного місяця, з урахуванням індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата здійснюється щомісяця, не пізніше останнього дня поточного місяця. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії управління міського майна. Рахунки на оплату видаються орендарю з 11 по 19 число кожного місяця (п.4.1, п.4.2, п.4.3 договору). Розмір орендної плати може бути змінено в односторонньому порядку орендодавцем у зв'язку зі зміною методики її розрахунку у випадках, встановлених законодавством України, рішеннями органів місцевого самоврядування. Перегляд розміру орендної плати вступає в силу з моменту прийняття рішення Маріупольською міською радою (п.4.4 договору). За прострочення внесення орендної плати починаючи з 1 числа місяця наступного за звітним з орендаря стягується пеня в розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України від місячної орендної плати за кожний день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочку внесення орендної плати припиняється з дня, коли обов'язок виконаний у повному обсязі (п.6.3 договору).   У пункті 7.1 договору сторони визначили, що цей договір діє і набирає сили з 01.10.2010  до  31.08.2013. Зміни та доповнення до договору можуть мати місце за згодою сторін, окрім випадків, передбачених п.4.4 цього договору (п.7.2 договору). Дострокове розірвання договору допускається за згодою сторін. Орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору та вимагати від орендаря повернення орендованого нежитлового приміщення (будівлі, споруди), вказаного у п. 1.1 цього договору, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців поспіль або іншим чином порушує суттєві умови договору. У випадку відмові орендодавця від договору, договір є розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору (п.7.3 договору). У випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. Таким же чином договір продовжується і у наступному (п.7.5 договору). Згідно п.8.1 договору, до вимог по виконанню умов цього договору і стягнення пені і неустойки застосовується позовна давність строком 10 років. Договір № 1680-Ж від 01.10.2010 підписано обома сторонами без заперечень та скріплено їх печатками. Матеріали справи свідчать, що позивач передав, а відповідач прийняв без зауважень за актом приймання-передачі № 6463 від 01.10.2016 нежитлове приміщення Літ А-1, прим. 1 (кім.№ 1-15) в будинку № 6 по вул. Харлампієвська, загальною площею 368,80 кв.м., що має наступне інженерне оснащення: холодне водопостачання, гаряче водопостачання, газопостачання, електропостачання, теплопостачання, засоби зв'язку. Технічний стан приміщення – задовільний. Доказів внесення змін до цього договору матеріали справи не містять. Також сторонами не подано доказів повернення об'єкту оренди у порядку, встановленому договором № 1680-Ж від 01.10.2010 – за актом приймання-передачі. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин сторони перебували в договірних відносинах. З матеріалів справи вбачається, що Маріупольською міською радою Донецької області прийнято рішення від 30.12.2014 № 6/43-5016 «Про внесення змін до структури та штатної чисельності виконавчих органів міської ради», відповідно до якого перейменовано управління міського майна Маріупольської міської ради в департамент міського майна Маріупольської міської ради з 01.02.2015 та затверджено Положення про департамент міського майна Маріупольської міської ради в новій редакції. Відповідно до Положення про департамент міського майна Маріупольської міської ради в новій редакції, Департамент є виконавчим органом міської ради, створюється, ліквідується і реорганізується рішенням міської ради. Департамент міського майна є правонаступником прав та зобов'язань управління міського майна Маріупольської міської ради. Позивачем у цій справі пред'явлено до стягнення з відповідача борг з орендної плати за період з лютого 2015 року по листопад 2016 року у розмірі 97094,33 грн. за договором № 1680-Ж від 01.10.2010  та нараховану на цей борг пеню за період з 01.04.2015 по 29.06.2017 у розмірі 15322,26 грн. Як встановлено судом, позивач звертався до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15731,16 грн. у зв'язку із невиконанням останнім умов договору оренди №1680-Ж від 01.10.2010 у період з лютого 2015 по липень 2015, а також пені в сумі 3304,89грн. Рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.2016 по справі № 905/162/16 в задоволенні позову Департаменту міського майна Маріупольської міської ради до Приватної установи “Маріупольська загальноосвітня приватна школа ІІ-ІІІ ступенів “Привилегия” Донецької області відмовлено повністю. Вирішуючи цей спір суд виходив з того, що 14.10.2014 набрав чинності Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, ст.7 якого скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2016 залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 03.02.2016 по справі № 905/162/16. Отже, вказане рішення господарського суду набрало законної сили. Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Пунктом третім частини першої статті 231 цього Кодексу встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу. Пунктом два частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Таким чином, оскільки є рішення господарського суду Донецької області від 03.02.2016 по справі № 905/162/16, що набрало законної сили, предметом розгляду якого були вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди №1680-Ж від 01.10.2010 у період з лютого 2015 по липень 2015 в сумі 15731,16 грн., а також пені в сумі 3304,89грн., які заявлено позивачем повторно в межах справи № 905/478/18, тому у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України в цій частині провадження у справі № 905/478/18 підлягає закриттю. Судовий збір в цій частині покладається на позивача внаслідок винних дій останнього, як це передбачено п. 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором та нарахованої пені, які не охоплені рішенням суду від 03.02.2016 по справі № 905/162/16 (за період з серпня 2015 по листопад 2016 у розмірі 79859,06 грн. та пені у розмірі 13390,12 грн.), суд виходить з наступного. Згідно зі  ст. 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1  статті 759 Цивільного кодексу України  передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ)  (ч.1  ст.760 Цивільного кодексу України). Приписами ч.ч. 1, 3  ст. 283 Господарського кодексу України  визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. В силу норм ч.1  ст.795 Цивільного кодексу України  передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч.2 ст. 759 ЦК України). Разом з цим, за приписами  ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Як вже зазначалось судом, сторонами не подано доказів повернення об'єкту оренди у порядку, встановленому договором № 1680-Ж від 01.10.2010 – за актом приймання-передачі. Відтак, за відсутності доказів наявності заперечень орендодавця, а також доказів повернення майна за актом приймання-передачі, договір №1680-Ж від 01.10.2010 вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений. В силу норм ч.ч.1, 3  ст.762 Цивільного кодексу України  за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. За приписами ч.ч.1, 4  ст.286 Господарського кодексу України  орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до вимог, передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", правовою підставою користування майном є договір оренди. Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата. Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1  ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі  ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 530 Цивільного кодексу України  передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 629 Цивільного кодексу України  встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, орендна плата має сплачуватися орендарем своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди. З наданого позивачем розрахунку позовних вимог, Департамент міського майна як орендодавець нарахував відповідачу орендну плату: за серпень 2015 у сумі 2860,69 грн., за вересень 2015 у сумі 2926,49 грн., за жовтень 2015 – 2888,45 грн., за листопад 2015 – 2946,22 грн., за грудень 2015 – 2966,84 грн., за січень 2016 – 5933,67 грн., за лютий 2016 – 5933,67 грн., за березень 2016 – 5933,67 грн., за квітень 2016 – 5933,67 грн., за травень 2016 – 5933,67 грн., за червень 2016 – 5933,67 грн., за липень 2016 – 5933,67 грн., за серпень 2016 – 5933,67 грн., за вересень 2016 – 5933,67 грн., за жовтень 2016 – 5933,67 грн., за листопад 2016 – 5933,67 грн. Всього – 79859,06 грн. З пояснень відповідача та наданих ним платіжних доручень вбачається, що ним здійснювалась оплата орендних платежів за договором № 1680-Ж, у тому числі за платіжними дорученнями № 67 від 11.04.2014 на суму 3500,00 грн., № 107 від 19.09.2014 на суму 1100,00 грн., № 113 від 20.10.2014 на суму 400,00 грн., № 672 від 06.10.2014 на суму 3500,00 грн., № 120 від 20.11.2014 на суму 2000,00 грн., № 131 від 11.12.2014 на суму 900,00 грн., № 137 від 21.01.2015 на суму 1000,00 грн., № 157 від 12.02.2015 на суму 1800,00 грн., № 730 від 20.04.2015 на суму 1500,00 грн., № 722 від 09.04.2015 на суму 2000,00 грн., № 732 від 28.04.2015 на суму 2000,00 грн., № 747 від 05.06.2015 на суму 3500,00 грн., № 751 від 14.07.2015 на суму 5500,00 грн., № 753 від 31.07.2015 на суму 1000,00 грн., № 762 від 21.08.2015 на суму 1000,00 грн., № 763 від 31.08.2015 на суму 1000,00 грн., № 773 від 17.09.2015 на суму 1000,00 грн., № 779 від 08.10.2015 на суму 2000,00 грн., № 799 від 18.11.2015 на суму 2000,00 грн., № 817 від 22.12.2015 на суму 1000,00 грн., № 835 від 25.01.2016 на суму 1000,00 грн. Всього – 38700,00 грн. Разом із тим, Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Законом України  «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»  визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Згідно  ст. 1 цього Закону  період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України  Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року  Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України  від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України  Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року  Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України  від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про боротьбу з терроризмом»    антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції. Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а  «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Маріуполь, де знаходиться орендоване приміщення та проводить свою господарську діяльність відповідач – Приватна установа «Маріупольська Загальноосвітня приватна школа ІІ – ІІІ ступенів «Привилегія» Донецької області». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р  «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач (п.20 ч.1 Переліку). Визнано такими, що втратили чинність  розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053  «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»;  розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 № 1079  «Про зупинення дії  розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 № 1053. Законом України  «Про внесення змін до Закону України  «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»  щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування»  № 1365-VIII від 17.05.2016, який набрав чинності 08.06.2016, внесено зміни до статті 7 Закону України  «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»  та викладено в такій редакції:  «Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону». Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України  «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»  перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р  «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, серед яких відсутнє м. Маріуполь. Згідно  ст. 58 Конституції України  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Згідно з ч.4  ст.14 Цивільного кодексу України  особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку відповідача щодо сплати орендної плати за договором № 1680-Ж від 01.10.2010 за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно в силу норм цивільного законодавства. Одночасно, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і не спростовано позивачем, що незважаючи на звільнення орендаря в силу закону від сплати орендної плати за вищевказаний період, відповідачем здійснювались орендні платежі за договором № 1680-Ж від 01.10.2010. В матеріалах справи відсутні докази повернення позивачем як орендодавцем відповідачу як орендарю перерахованих за платіжними дорученнями (№ 67 від 11.04.2014 на суму 3500,00 грн., № 107 від 19.09.2014 на суму 1100,00 грн., № 113 від 20.10.2014 на суму 400,00 грн., № 672 від 06.10.2014 на суму 3500,00 грн., № 120 від 20.11.2014 на суму 2000,00 грн., № 131 від 11.12.2014 на суму 900,00 грн., № 137 від 21.01.2015 на суму 1000,00 грн., № 157 від 12.02.2015 на суму 1800,00 грн., № 730 від 20.04.2015 на суму 1500,00 грн., № 722 від 09.04.2015 на суму 2000,00 грн., № 732 від 28.04.2015 на суму 2000,00 грн., № 747 від 05.06.2015 на суму 3500,00 грн., № 751 від 14.07.2015 на суму 5500,00 грн., № 753 від 31.07.2015 на суму 1000,00 грн., № 762 від 21.08.2015 на суму 1000,00 грн., № 763 від 31.08.2015 на суму 1000,00 грн., № 773 від 17.09.2015 на суму 1000,00 грн., № 779 від 08.10.2015 на суму 2000,00 грн., № 799 від 18.11.2015 на суму 2000,00 грн., № 817 від 22.12.2015 на суму 1000,00 грн., № 835 від 25.01.2016 на суму 1000,00 грн., всього – 38700,00 грн.) сум та/або заліку цих сум в рахунок майбутніх платежів за договором № 1680-Ж від 01.10.2010. Таким чином, позивачем не доведено належними доказами наявності заборгованості відповідача за цим договором у пред'явленому до стягнення розмірі. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відсутність суб'єктивного права та кореспондуючого йому обов'язку унеможливлює наявність порушення відповідного грошового зобов'язання з боку відповідача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та застосування визначених позовними вимогами наслідків такого порушення, передбачених ст. 611 цього Кодексу. Встановлені судом обставини зумовлюють відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача за договором № 1680-Ж від 01.10.2010 боргу з орендної плати за період з серпня 2015 по листопад 2016 у розмірі 79859,06 грн. та нарахованої пені у розмірі 13390,12 грн. Матеріали справи свідчать, що між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір № 7117-Ц від 01.12.2016, предметом якого є строкове платне користування нежитловим приміщенням (будівлею, спорудою), розташованим за адресою: Україна, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Харлампіївська, 6, загальною площею 368,8 кв.м., згідно технічного паспорту БТІ, для використання під розміщення учбових класів. Приміщення має технічне забезпечення: холодне водопостачання, гаряче водопостачання, газопостачання, електропостачання, теплопостачання, засоби зв'язку. Згідно п.2.1 договору, вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням (будівлею, спорудою) здійснюється на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення (будівлі, споруди). Передача приміщення (будівлі, споруди) в оренду не дає орендарю права власності на це приміщення (будівлю, споруду). Власником орендованого приміщення (будівлі, споруди) залишається Маріупольська міська рада, а орендар володіє та користується ним протягом терміну оренди (п.2.2 договору). Згідно п.2.3 договору, приміщення (будівля, споруда) вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. У підпункті «а» пункту 3.1 договору сторони визначили, що орендодавець зобов'язаний в 10-ти денний термін після укладення договору оренди передати приміщення (будівлю, споруду) орендарю згідно акту прийому-передачі, а орендар зобов'язався прийняти за актом прийому-передачі нежитлове приміщення (будівлю, споруду) у 10-ти денний термін після укладання договору оренди (пп «а» п.3.2 договору). Розмір орендної плати визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2012 року № 6/18-1851 (п.4.1 договору). За вказане у п.1.1 договору приміщення (будівлю, споруду) встановлений розмір орендної плати за базовий місяць (листопад 2016) у розмірі 5360,12 грн. (згідно додатку). Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди (п.4.2 договору). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата проводиться щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії управління міського майна (п.4.3 договору). Згідно п.4.4 договору, розмір орендної плати може бути змінено в односторонньому порядку орендодавцем у зв'язку зі зміною методики її розрахунку, у випадках, передбачених законодавством України та рішеннями органів місцевого самоврядування. Перегляд розміру орендної плати набирає чинності з моменту прийняття рішення про це Маріупольською міською радою. У разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня в розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочку внесення орендної плати припиняється з дня, коли обов'язок виконаний у повному обсязі (п.6.3 договору).   У пункті 7.1 договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє з 01.12.2016  до  31.10.2019. Зміни та доповнення до договору можуть мати місце за згодою сторін, окрім випадків, передбачених п.4.4 цього договору (п.7.2 договору). Дострокове розірвання договору допускається за згодою сторін. Орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору та вимагати від орендаря повернення орендованого нежитлового приміщення (будівлі, споруди), вказаного у п. 1.1 цього договору, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців поспіль або іншим чином порушує суттєві умови договору. У випадку відмові орендодавця від договору, договір є розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору (п.7.3 договору). У випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. Таким же чином договір продовжується і у наступному (п.7.5 договору). Згідно п.9.1 договору, до вимог по виконанню умов цього договору і стягнення пені і неустойки застосовується позовна давність строком у 10 років. Договір № 7117-Ц від 01.12.2016 підписано обома сторонами без заперечень та скріплено їх печатками. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, акт приймання-передачі нежитлового приміщення (будівлі, споруди) до договору № 7117-Ц від 01.12.2016 між орендарем та орендодавцем не підписувався. Одночасно, об'єкт оренди за договором № 7117-Ц від 01.12.2016 та за договором № 1680-Ж від 01.10.2010 є ідентичним - нежитлове приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 6, загальною площею 368,8 кв.м., для використання з метою розміщення учбових класів. Сторонами не спростовується, що після спливу строку дії договору № 1680-Ж від 01.10.2010 за актом приймання-передачі об'єкт оренди відповідачем не повертався і залишився у його користуванні. В матеріалах справи відсутні докази вимог позивача повернути відповідачем об'єкт оренди у зв'язку з закінченням терміну дії договору № 1680-Ж від 01.10.2010. Відповідач у відзиві на позовну заяву також не заперечує факт користування вказаним нежитловим приміщенням з урахуванням умов договору № 7117-Ц від 01.12.2016. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що у договорі № 7117-Ц від 01.12.2016 сторонами погоджено нові умови користування нежитловим приміщенням за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 6, загальною площею 368,8 кв.м., для використання з метою розміщення учбових класів, зокрема щодо розміру орендної плати за користування таким майном. Як вже зазначалось судом, у відповідності зі ст.  525,  526 Цивільного кодексу України,  ст.193 Господарського кодексу України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1  ст. 530 Цивільного кодексу України). Згідно зі  ст. 286 Господарського кодексу України  орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,    визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст.  610,  612 Цивільного кодексу України). Згідно розрахунку позивача, доданого до позову, позивач пред'явив до стягнення з відповідача орендної плати за користування об'єктом оренди за договором № 7117-Ц від 01.12.2016:  у січні 2017 року – 58,96 грн.; у лютому 2017 – 54,19 грн.; у березні 2017 – 66,74 грн.; у квітні 2017 – 1121,94 грн.; у червні 2017 – 5786,15 грн.; у липні 2017 – 5797,72 грн.; у серпні 2017 – 2791,92 грн.; у вересні 2017 – 2907,76 грн.; у жовтні 2017 – 2978,65 грн.; у листопаді 2017 – 3032,46 грн.; у грудні 2017 – 3092,78 грн., Всього – 27689,27 грн. Вказані суми орендної плати не відповідають умовам п.4.2, п.4.3 договору № 7117-Ц від 01.12.2016. Обгрунтованого розрахунку орендної плати, яку мав сплачувати відповідач у спірному періоді, позивачем не надано. До матеріалів справи сторонами також не надано рахунків позивача, який відповідач мав отримувати в бухгалтерії управління міського майна для оплати згідно з п.4.3 договору. Позивачем розраховано на вищевказані суми та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 3055,44 грн. за період з 01.03.2017 по 21.02.2018, посилаючись на порушення відповідачем строків розрахунків за цим договором. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем перераховано позивачу за цим договором за платіжними дорученнями № 1017 від 14.02.2017 на суму 3000,00 грн. – за січень 2017; № 1076 від 14.06.2017 на суму 1000,00 грн. – за січень 2017; № 1077 від 15.06.2017 на суму 1360,12 грн. – за січень 2017; № 1035 від 21.03.2017 на суму 3000,00 грн. – за лютий 2017; № 1046 від 13.04.2017 на суму 4500,00 грн. – за березень 2017; № 1103 від 16.08.2017 на суму 1005,05 грн. – за березень 2017; № 1068 від 01.06.2017 на суму 4500,00 грн. – за квітень 2017; № 1075 від 14.06.2017 на суму 5695,03 грн. – за травень 2017; № 1144 від 06.09.2017 на суму 3000,00 грн. – за серпень 2017; № 1156 від 20.10.2017 на суму 3000,00 грн. - за вересень 2017; № 1156 від 20.11.2017 на суму 3000,00 грн. - за жовтень 2017; № 1176 від 20.12.2017 на суму 3000,00 грн. - за листопад 2017; № 1191 від 31.01.2018 на суму 3000,00 грн. – за грудень 2017. Всього – 39060,20 грн. В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до призначення платежу в перелічених платіжних дорученнях відповідача. Одночасно суд враховує, що відповідач визнав наявність боргу з орендної плати за спірний період (січень – грудень 2017) у розмірі 27689,27 грн. та нараховану пеню у розмірі 3055,44 грн. Оскільки відповідач не оспорює наявність боргу як з орендної плати, так і з пені, у  пред'явленому до стягнення розмірі за договором № 7117-Ц від 01.12.2016; таке визнання позову є правом відповідача, яке він використовує на власний розсуд; тому суд визнає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1      ст. 233 Господарського кодексу України     у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині 3      ст. 551 Цивільного кодексу України     передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені та штрафу, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. З огляду на ступінь виконання зобов'язання відповідачем; його поведінку (визнання боргу, вжиття заходів до виконання зобов'язання, намагання негайно та добровільно усунути допущене порушення та його наслідки), а також відсутність в матеріалах справи будь-яких відомостей з приводу того, що позивач зазнав збитків внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права, що передбачено ч.1  ст. 233 ГК України, ч.3  ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір пені  до 1000,00 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на відповідача. Таким чином, позовні вимоги Департаменту міського майна Маріупольської міської ради підлягають частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача боргу з орендної плати за договором № 7117-Ц від 01.12.2016 за період січень – грудень 2017 у розмірі 27689,27 грн. та пені у розмірі 1000,00 грн. В іншій частині позову суд відмовляє через його недоведеність належними доказами. Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах рівності сторін та їх змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 73, 74, 80, 86, 129, п.3 ч.1 ст.231, ст.ст. 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: Позовні вимоги Департаменту міського майна Маріупольської міської ради про стягнення з Приватної установи "Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II – III ступенів "Привилегія" Донецької області" 143161,30 грн. (сто сорок три тисячі сто шістдесят одна гривня 30 коп.), з яких: 124783,60 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні 60 коп.) - основний борг та 18377,70 грн. (вісімнадцять тисяч триста сімдесят сім гривень 70 коп.) - пеня, задовольнити частково. Закрити провадження у справі № 905/478/18 в частині позовних вимог Департаменту міського майна Маріупольської міської ради про стягнення з Приватної установи "Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II – III ступенів "Привилегія" Донецької області" заборгованості за договором оренди №1680-Ж від 01.10.2010 у період з лютого 2015 по липень 2015 в сумі 15731,16 грн., а також пені в сумі 3304,89грн., у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України. Стягнути з Приватної установи "Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II – III ступенів "Привилегія" Донецької області" (Ідентифікаційний код 32519632, адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кронштадтська, буд. 11-А) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (Ідентифікаційний код 23599040, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 25, платіжні реквізити: отримувач - Маріуп.УК/Жовтнев.р-н/22080401 на р/р № 33213871700052, ЄДРПОУ 37989721, ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401) орендної плати за договором № 7117-Ц від 01.12.2016 за період січень – грудень 2017 у розмірі 27689,27 грн. (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 27 коп.) та пені у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень). Стягнути з Приватної установи "Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II – III ступенів "Привилегія" Донецької області" (Ідентифікаційний код 32519632, адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кронштадтська, буд. 11-А) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (Ідентифікаційний код 23599040, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 25) судовий збір у розмірі 461,17 грн. (чотириста шістдесят одна гривня 17 коп.) В іншій частині позовних вимог відмовити. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення підписано 11.06.2018.              Суддя                                                                                                          Н.В. Величко