Постанова

від 31.05.2007 по справі 2-666/07

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.05.2007                                                                                          

№ 2-666/07

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                           

 при секретарі:                      

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Всеукраїнська громадська організація Товариство

"Знання" України

 на рішення Господарського суду м.Києва від

05.03.2007

 у справі № 2-666/07  

 за позовом                               Всеукраїнська

громадська організація Товариство "Знання" України

 до                                                   ОСОБА_1

ОСОБА_2

Колективне підприємства Готель "Знання"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельні інновації"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                 

визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників, договору

пропродовження діяльності, визнання недійсним статуту, договору купівлі-продажу

та визнання права власності на майно та за зустрічним

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Голосіївського районного суду від

05.03.2007 у даній справі закрито провадження за зустрічним позовом ТОВ

„Заріччя-буд” до ВГО „Знання” про визнання договору купівлі-продажу

вбудовано-прибудованого приміщення готелю „Знання”, загальною площею 1099,7

кв.м. укладеного у відповідності до вимог діючого законодавства , про визнання

добросовісним набувачем.

Рішенням Голосіївського районного

суду м.  Києва від 05.03.2007 року №

2-666/07  позов ВГО „Знання” до КП готель

„Знання”, ТОВ „Заріччя-буд”,  ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ТОВ „Готельні інновації” про визнання недійсним протоколу загальних зборів,

договору про продовження діяльності, визнання недійсним статуту, договору

купівлі-продажу та визнання права власності залишений без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалами та  рішенням позивач звернувся з апеляційною

скаргою, посилаючись на порушення норм 

процесуального  та матеріального

права, просить  їх  скасувати.

Представник відповідачів 2-5 проти

вимог, викладених у апеляційних скаргах заперечував, просив залишити їх без

задоволення,  рішення  та ухвали суду без змін.

Представник відповідача 1 також

проти вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг.

Розглянувши справу за правилами

розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд  дійшов 

наступного висновку.

 Як встановлено матеріалами справи, 15.02.2006

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили заснувати ТОВ „Готельні інновації”, здійснити його реєстрацію,

що оформлено протоколом № 1. Установчий договір про створення і діяльність ТОВ

„Готельні інновації” посвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального

округу 16.02.06 за реєстровим номером НОМЕР_1.

09.03.2006 КП готель „Знання”

прийнятий до складу учасників ТОВ „Готельні інновації”, в тому числі до складу

учасників також прийняти ОСОБА_1, ОСОБА_2, що було оформлено протоколом  зборів учасників ТОВ „Готельні інновації” №

2. У протоколі зазначено, що відповідачем 1 повинна бути внесено 764705 грн.

внесків - грошовими коштами, що складає 50% статутного фонду ТОВ „Готельні

інновації”, провести державну реєстрацію змін до установчих документів шляхом

викладення Статуту у новій редакції та укладання договору про продовження

діяльності відповідача 5.

За рішенням Шевченківського

районного суду м. Києва № 2-4772\06 від 06.06.06 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до

КП  Київське БТІ,  КП готелю „Знання”  про звернення стягнення на майно за ТОВ

„Готельні інновації” визнано право власності на нерухоме майно готелю „Знання”

площею 1099,7 кв.м. що розташоване на трьох поверхах жилого будинку по АДРЕСА_1

. Рішення суду мотивовано тим, що згідно рішення синівського райсуду м. Львова

від 29.03.06 з КП готель „Знання” на користь ТОВ „Готельні інновації” стягнуто

764705,5 грн. що є внеском до статутного фонду останнього відповідно до

протоколу № 2.

За актом здачі-приймання НОМЕР_2

готель „Знання” передав ТОВ „Готельні інновації” нерухоме майно за рішенням

Шевченківського суду від 06.06.06.

07.08.2006 на загальних зборах

учасників ТОВ „Готельні інновації”, оформлене протоколом № 5 вирішено продати

нерухоме майно, що відчужено у КП готель „Знання” на користь ТОВ „Готельні

інновації” в якості статутного внеску, 

за ціною 900000 грн., в тому числі 150000грн. ПДВ.

11.08.2006 ТОВ „Готельні інновації”

по договору купівлі-продажу продав спірне нерухоме майно ( а.с. 113 т.2) ТОВ

„Заріччя-буд”. Як зазначено у договорі продажу майно придбано ТОВ „Заріччя-буд”

за балансовою вартістю  726400 грн.

Заперечуючи проти рішення суду

позивач наполягає на тому, що директор КП готель „Знання” не мав повноважень на

здійснення таких дій без його згоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних

вимог, суд мотивує це тим, що оскільки на момент підписання даних документів

існувала ухвала Чугуївського міського суду Харківської області від 27.02.2006

року, то обмежуючі повноваження генерального директора КП «Готель» Знання

України не діяли, а тому він діяв відповідно до вимог законодавства.

Колегія суддів вважає висновок суду

помилковим , так як до визнання недійсними в судовому порядку положень

зареєстрованого статуту юридичної особи статут є чинним та його норми

поширюються на діяльність органів управління. Безпідставно не взято до уваги,

що ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 27.02.2006 року ,

які суд поклав в основу рішення оскаржуються позивачем в апеляційному порядку,

про що були надані докази, оскільки тільки факти, встановлені рішенням при

вирішенні спорів, в яких беруть участь ті сам сторони, що набрало законної сили

можуть бути покладені в основу рішення і є обов'язковими.

Учасниками процесу в

Чугуївському  міському  суді Харківської області не були  ОСОБА_1 та 

ОСОБА_2

Крім того, судом проігноровано факт

винесення ухвали Апеляційного суду Львівської області від 25.12.2006 року, якою

скасовано рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29.03.2006 року у

справі № 2-1188/2006 р. (а.с. 297), якою зазначено, що доводи про наявність

обмежень для генерального директора повинні бути взяті судом до уваги. Суд  не звернув уваги на докази, надані

позивачем  та  не 

врахував факт визнання відповідачем - КП Готель „ Знання”, позовних

вимог у повному обсязі та визнання всіх обставин, на які позивач посилався як

на підставу своїх позовних вимог, та не відобразив цього в оскаржуваному рішенні.

05.12.2006 апеляційним судом  м. Києва ( а.с. 192 т.2) скасовано рішення

Шевченківського районного суду від 06.06.06

Відповідно до ст.98 ЦК України

юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої

органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

17.04.1997 КП готель „Знання”  внесений до ЕДРПОУ, згідно до Статуту

підприємства його засновником є позивач - ТОВ „Знання”. За п.5. Статуту,

управління підприємством здійснюється засновником через директора, який призначається

наказом; до компетенції засновника підприємства належить, зокрема, затвердження

договорів, укладених на суму, що перевищує 10000 грн.

Оскільки, розмір коштів, що

передбачений протоколом № 2, значно перевищує суму в межах  якої директор КП готель „Знання” має право

укладати договори, інші дії щодо їх розпорядження, повинен був отримати

письмову згоду від засновника підприємства ВГО „Знання”.

Таким чином, Голосіївським  районним судом міста Києва всупереч  вимогам ст. 212 ЦПК України не здійснена належна

оцінка наявного достатнього і  взаємного

зв'язку вказаних  вище доказів у їх

сукупності, які  свідчать про

обґрунтованість     позовних  вимог про визнання недійсними договору про

продовження діяльності ТОВ «Готельні інновації» від 09.03.2006 року, протоколу

загальних зборів учасників від 09.03.2006 року, статуту ТОВ „Готельні

інновації” (нова редакція), затверджених протоколом № 2 загальних зборів

учасників від 09.03.2006 року .

Як вбачається з тексту

оскаржуваного рішення, в основу судового рішення в частині відмови у позові про

визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.08.2006 року покладено

висновок про те, що незважаючи на скасування ухвалою Апеляційного суду міста

Києва від 05.12.2006 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва у

справі № 2-4772 2006 р., продавець майна ТОВ «Готельні інновації» було законним

власником майна, бо на моменту укладення договору купівлі-продажу від

11.08.2006  року рішення Шевченківського

районного суду міста Києва у справі № 2-4772 2006 р. було чинним та виконаним.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону

„Про власність" право власності в Україні охороняється законом. Держава

забезпечує стабільність правовідносин власності. Власник на свій розсуд

володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

       Відповідно до ч. 1 ст. 203 зміст

правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Голосіївський райсуд не врахував,

що відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається

на підставах, що не забороні законом, зокрема із правочинів.

Відчуження майна без згоди його

власника не допускається, порушення цієї вимоги тягне за собою визнання

відповідної угоди недійсною.

Згідно зі ст. 128 Цивільного

кодексу УРСР, який діяв на момент укладання спірних договорів , право власності

у набувача майна виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено

законом або договором.

Приймаючи рішення в частині

задоволення зустрічного позову ТОВ „Заріччя-буд” на спірне майно, суд  виходив з того, що позивачем не доведено

порушення його інтересів, а ТОВ „Заріччя-буд” надані докази що підтверджують

правомірність укладених договорів та визнання його добросовісним набувачем.

Судом не враховано, що  вирішуючи спори,

пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження

майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його

права власності. ( роз'яснення ВАСУ № 02-5\225 від 02.04.94).

Готель „Знання” не надав доказів

перебування спірного нерухомого майна на балансі, це не зробив суд, тоді як

вбачається, що нерухоме майно перебувало весь час на балансі позивача та не

могло бути відчужено, оскільки в будь-яких відносинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ТОВ

„Готельні інновації” не перебував, стороною у справі як при прийнятті рішення

Шевченківським райсудом м. Києва  так і

Синівським районним  судом м. Львова  не залучався.

Одним з основних критеріїв визнання

законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є

джерела фінансування, передача підприємству у володінні майна безпосередньо

власником чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського

відання.

ВГО „Знання” є правонаступником

Товариства „Знання” УРСР, згідно протоколу № 1 правління Товариства „Знання”

від 27.02.97 затверджений Статут готелю „Знання” та визначено, що основні

фонди, які знаходяться на балансі готелю визначаються як статутний фонд

підприємства за виключенням приміщення готелю. 

Пунктом 3 Статуту готелю „Знання” від 1997 року встановлено, що майно,

передане засновником належить йому на праві повного господарського відання,

відчудження майна, що належить засновнику на праві власності здійснюється

виключно за згодою засновника.

Відповідно до рішення виконавчого

комітету Київської міської ради депутатів трудящих про затвердження

проектно-кошторисної документації НОМЕР_3 та рішення Київської міської ради

депутатів трудящих НОМЕР_4 з додатком № 1, замовником будівництва приміщень

готелю є позивач. Згідно витягів з балансів позивача та Готелю «Знання» станом

на 01.01.1978 р., позивачем понесені витрати по будівництву та взяття

Товариством на баланс та передано приміщення Готелю. Позивачем як засновником

у  власність  КП «Готель Знання»  приміщення готелю „Знання”  не 

передавалися.

Тому в силу ст. 331 ЦК України,

позивач є власником майна як засновник КП „Готель” Знання та як особа, яка

створила (була замовником будівництва) майно.

У матеріалах справі є звіт про

оцінку вартості приміщень готелю ( а.с. 197- 250 т.2) від вересня 2006 згідно

договору НВП „Коло” та  ВГО „Знання”,

відповідно до якого вартість приміщень на трьох поверхах складає  20 571 575 грн. Отже, сума статутного внеску

готель „Знання” до ТОВ „Готельні інновації” значно менш ніж вартість нерухомого

майна та не може бути по-перше,-  передано

іншій особи в якості погашення зобов'язань , по-друге,- у готелю „Знання” не

має підстав для розпорядження ним.

Таким чином,  висновок Голосіївського райсуду, що  у директора готелю були підстави для

підписання договорів з позивачами та ТОВ „Готельні інновації” щодо

відчудження  майна, набуттям ТОВ

„Готельні інновації” прав на нерухоме майно є хибними, оскільки на момент

прийняття рішення  05.03.07 суд був

обізнаний про скасування рішень, на підставі яких проводилося  припинення\набуття прав на нерухоме майно,

тому не виконані приписи ст. 35 ГПК України та 61 ЦПК України.

Зокрема, з довідок  КП готель „Знання” ( а.с. 185-186 т.2)

вбачається, що на рахунку готель „Знання” не було коштів, необхідних для

внесення коштів в якості статутних внесків до ТОВ „Готельні інновації” , таким

чином, ОСОБА_3 - як директор КП готель „Знання” перевищив свої  повноваження, 

передбачені Статутом підприємства. У відношенні директора порушені та

розслідуються  Прокуратурою

Голосіївського району  міста Києва та

Слідчим управлінням ГУ МВС України у м. Києві 

(копія повідомлення  додається)

кримінальні справи.

Колегія суддів не приймає до уваги

рішення Дніпровського та Дарницького районних судів, оскільки  з висновків КНДІСЕ № № 1411, 2090 (а.с. 292 -

296, 307 - 309) які  є належними  доказами 

згідно ст. ст. 64, 190 ЦПК України, 

встановлено, що  позови, подані

від імені працівників Готелю до Чугуївського та 

Малиновського судів, позови та заяви від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 подані

до Сихівського, Шевченківського та Дніпровського судів, а також заява про

встановлення фактів, що мають юридичне значення, подана від імені засновників

ТОВ «Заріччя-буд» до Дарницького районного суду, підготовлені також тим

самим  автором.  Тобто, автором  процесуальних 

документів  відповідачів  у 

справах по всій  території

України  є  одна й 

та ж сама особа. Крім того, посилання 

Голосіївського райсуду на судові рішення Дніпровського та Дарницького

районних судів м. Києва як на докази згідно ст. 61 ЦПК України, що встановлюють

обставини, є безпідставним, оскільки вказані судові рішення винесені у справах,

де не були учасниками процесу (не брали участі у судовому процесі) ТОВ

«Заріччя-буд», КП Готель «Знання» та Товариство «Знання» як сторони спору, який

розглядається Голосіївським районним судом м. Києва. Обставини справи, що є

предметом дослідження в даній цивільній справі 

Голосіївським судом м. Києва, ніколи не були предметом розгляду

Дніпровського та Дарницького районних судів міста Києва.

Щодо зустрічного позову ТОВ

„Заріччя-буд” про те, що він є добросовісним набувачем, то колегія суддів

звертає його увагу на те, що  висновок

суду, що спірне майно було продано у порядку, встановленому для виконання

судових рішень, а правомірність переходу права власності на майно від КП

«Готель Знання»  до ТОВ «Готельні

інновації» та до ТОВ «Заріччя-буд» встановлена рішенням Дніпровського районного

суду м. Києва від 05.07.2006 року та Дарницького районного суду м. Києва від

07.09.2006 року, в силу чого суд застосував положення частини третьої ст. 61

ЦПК України щодо звільнення від доказування є помилковими.

Так, спірне майно ніколи не

продавалося в порядку виконання судових рішень, жодних виконавчих проваджень не

має.

Судом в силу того, що він

застосував положення ст.61 ЦПК України, порушено вимоги п. 4 ст. 201 ЦПК України,

бо відхилено клопотання про зупинення провадження у справі  до розгляду апеляційних скарг Апеляційним

судом м. Києва, апеляційних скарг на рішення Дарницького районного суду м.

Києва від 07.09.2006 року у справі №2-0-218/06, Дніпровського районного суду м.

Києва від 05.07.06 року у справі №2-0-138/06 та до вирішення Апеляційним судом

Харківської області апеляційної скарги на ухвалу Чугуївського міського суду

Харківської області від 27.02.2006 року у справі №2-794/2006, хоча обставини

справи свідчать про рейдерський організований характер спроб заволодіння

майном.

Оскільки колегією суддів не

розглядається добросовісне або ні придбання ТОВ „Заріччя-буд” нерухомого майна,

а чинне законодавство презюмує добросовісне володіння майна, то він не

позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом до винної сторони

про відшкодування збитків, але не у даному випадку так як нерухоме майно

належить позивачеві так як ніколи у нього не вилучалося, не передавалося, а

використовується  ним до цього часу, позивач

за договором купівлі-продажу стороною не виступав.

Таким чином колегія суддів  вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими

та такими що підлягають задоволенню.

Щодо ухвали  Голосіївського районного суду то колегія

дійшла наступного висновку.

Частиною 1 п. 2 ст. 205 ЦПК

України, передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо

набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у

справі у зв'язку з відмовою позивача  від

позову або укладенням мирової угоди сторін, ухваленні або постановлені з

приводу спору між тими самими 

сторонами,  про  той самий предмет і з тих самих підстав.

Прийнявши ухвалу про закриття

провадження з  даних підстав, суд

послався на  рішення Дарницького

районного суду м. Києва від 07.09.2006 року, та 

зробив  висновок, який  не відповідає   фактичним обставинам  справи, що  

це  рішення постановлено з приводу

спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зокрема, ТОВ „Заріччя Буд” подало

зустрічний позов до ВГО „Знання” про: визнання договору купівлі-продажу

вбудовано-прибудованого приміщення готелю «Знання» між ТОВ „Готельні інновації”

та ТОВ „Заріччя-Буд” від 11.08.06 року укладеним у відповідності до вимог

діючого законодавства України; визнання вбудовано-прибудованого приміщення

готелю „Знання” придбаним ТОВ „Заріччя-Буд” в порядку, встановленому діючим

законодавством України; визнання ТОВ „Заріччя-Буд” добросовісним набувачем

вбудовано-прибудованого приміщення готелю „Знання”.

       Рішенням 

Дарницького районного суду м. Києва від 07.09.2006 року  встановлено: укладення договору

купівлі-продажу вбудовано-прибудованого приміщення готелю «Знання» між ТОВ

«Готельні інновації» та ТОВ «Заріччя-Буд» від 11.08.06 року відбулось у

відповідності до вимог діючого законодавства України;  вбудовано-прибудоване приміщення готелю

«Знання» придбане  ТОВ «Заріччя-Буд» в

порядку, встановленому діючим законодавством України.

Тобто, предмет розгляду зустрічного

позову та предмет розгляду справи 

Дарницьким районним судом м. Києва від 07.09.2006 року не співпадають.

Крім цього, зустрічний позов

розглядався в рамках позовного провадження, а рішення Дарницького районного

суду м. Києва від 07.09.2006 року ухвалено в рамках окремого провадження, що

свідчить про відсутність спору, який би розглядався Дарницьким районним

судом  м. Києва.

Також, при розгляді вищезазначених

справ приймали участь різні сторони 

(учасники  процесу): справа

позовного провадження за зустрічним позовом - ВГО Товариства «Знання» України -

відповідач , ТОВ «Заріччя-Буд» - позивач,  

треті   особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

КП Готель «Знання», ТОВ «Готельні інновації», а справа окремого провадженя -

заявники ОСОБА_4, ОСОБА_5, заінтересована особа ТОВ «Готельні інновації».

Тобто, ні Товариство «Знання»

України, ні ТОВ «Заріччя-Буд», ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2, ні  КП Готель «Знання»  не 

приймали участі  у  справі  

окремого  провадження.

Отже, суд безпідставно закрив

провадження у справі за зустрічним позовом, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 205

ЦПК України та на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.09.2006

року як на підставу, оскільки  рішення

стосується інших учасників, постановлене не з приводу спору, стосується іншого

предмету та інших підстав. Крім того, на дане рішення подана апеляційна скарга,

яка прийнята Апеляційним судом м.Києва до розгляду, отже, рішення що не набрало

чинності не може бути обґрунтуванням 

іншого рішення.

Суд порушив також вимоги ст. 212

ЦПК України, винісши неправомірну ухвалу без всебічного та об'єктивного

дослідження наявних в справі доказів.

Оскаржувана ухвала прийнята судом

після судових дебатів в нарадчій кімнаті та оголошена після проголошення

рішення у справі за первинним позовом.

Тобто питання про закриття

провадження у справі з учасниками судового процесу не обговорювалося, та строк

для оскарження ухвали в апеляційному порядку до винесення  судового рішення за первинним позовом

учасникам судового процесу не надавався.

Постановивши ухвалу та не надавши

учасникам процесу можливості її оскарження згідно ст. 293 ЦПК України до

винесення рішення у справі, суд порушив вимоги ст.311 ЦПК України та не

розглянув всі вимоги у справі і цей недолік не може бути усунутий ухваленням

додаткового рішення  судом першої  інстанції.

Таким чином, в силу вимог ч.3

ст.312 ЦПК України ухвала Голосіївського райсуду про закриття провадження

підлягає скасуванню, а зустрічний позов залишений без задоволення на підставі

вищевказаного.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що  апеляційні 

скарги   обґрунтовані та   підлягають задоволенню, а рішення і ухвали

Голосіївського районного суду підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК

України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Апеляційну скаргу ВГО „Знання” на рішення задовольнити, рішення

Голосіївського районного суду  м.

Києва  від  05.03.2007 року по справі № 2-666/06

скасувати.

2.  Визнати за Всеукраїнською

громадською організацією Товариство "Знання" України

(ідентифікаційний код №00016490) право власності на вбудовано-прибудоване

приміщення готелю „Знання", загальною площею 1099,7 (одна тисяча

дев'яносто дев'ять цілих сім десятих) квадратних метри, що розташоване на

перших трьох поверхах в житловому будинку по АДРЕСА_1.

3.            Визнати недійсними:

-          протокол загальних зборів учасників

НОМЕР_5 ТОВ „Готельні інновації”,

-          договір про продовження діяльності

ТОВ „Готельні інновації”, затверджений протоколом загальних зборів учасників

НОМЕР_5 статут ТОВ „Готельні інновації”, затверджений протоколом загальних зборів

учасників НОМЕР_5 (ін.код 34045573)

4.          Зобов'язати відповідачів припинити

зловживання своїми правами, а саме зобов'язати відповідачів припинити дії щодо:

укладення угод (правочинів) з

участю Колективного підприємством Готель "Знання"(ідентифікаційний

код 05416573) на суму більше 10000 грн. без письмової згоди позивача та без

затвердженого позивачем кошторису витрат Готелю та укладення угод щодо

відчуження, оренди або застави власності;

будь-яких дій щодо звернення

стягнення на майно Колективного підприємством Готель

"Знання"(ідентифікаційний код 05416573), у тому числі

вбудовано-прибудоване приміщення готелю „Знання", загальною площею 1099,7

(одна тисяча дев'яносто дев'ять цілих сім десятих) квадратних метри,

розташоване на перших трьох поверхах в житловому будинку на АДРЕСА_1, по угодам

(право чинам), укладеним без письмової згоди позивача на суму більше 10000 грн.

без письмової згоди позивача та без затвердженого позивачем кошторису витрат

Готелю.

Визнати недійсним договір

купівлі-продажу нерухомого майна - вбудовано-прибудованого приміщення готелю

„Знання", загальною площею 1099,7 (одна тисяча дев'яносто дев'ять цілих

сім десятих) квадратних метри, розташоване на перших трьох поверхах в житловому

будинку по АДРЕСА_1, укладений 11 серпня 2006 року Товариством з обмеженою

відповідальністю «Заріччя -буд» (ідентифікаційний код № 34161639) та

Товариством з обмеженою відповідальністю „Готельні інновації"

(ідентифікаційний код № 34045573) та посвідчений приватним нотаріусом

Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі за

НОМЕР_6.

5.          Апеляційну скаргу ВГО „Знання” на

ухвалу задовольнити, ухвалу Голосіївського районного суду  м. Києва 

від  05.03.2007 року по справі №

2-666/06 скасувати, у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Заріччя-буд” -

відмовити.

6.          Матеріали справи повернути

Голосіївському районному суду  м. Києва .

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

 13.06.07 (відправлено)