Постанова

від 04.06.2018 по справі 913/643/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 справа № 913/643/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняСгара Е.В Склярук О.І., Зубченко І.В. ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 - особисто, паспорт НОМЕР_1 виданий Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області не прибув розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5, м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 26.09.2017 (повний текст підписано 02.10.2017р.) у справі№913/643/17 (суддя Фонова О.С.) за позовом до відповідача: ОСОБА_5, м. Сєвєродонецьк Луганської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка", м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення вартості майна пропорційно частки в статутному фонді товариства

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.09.2017р. (повний текст підписано 02.10.2017р.) по справі №913/643/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, м. Сєвєродонецьк Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка", м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення вартості майна пропорційно частки в статутному фонді товариства.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.10.2017р. виправлено описку щодо дати рішення Господарського суду Луганської області від 26.09.2017р. у справі №913/643/17, яку зазначено у вступній частині рішення. Ухвалено вважати вірною дату винесення рішення - 26.09.2017р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017р. по справі №913/643/17 апеляційна скарга була задоволена частково, рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 55 267,49 грн. та прийнято нове рішення про задоволення позову частково. Суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 55 267,49 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2018р. по справі №913/643/17 касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №913/643/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_5, остання просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 26.09.2017р. (повний текст підписано 02.10.2017р.) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив наступне:

- судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено порушене право ОСОБА_5 на належні виплати у зв'язку із припиненням її участі в ТОВ "Сєвєродончанка";

- дійшовши висновку про наявність у ОСОБА_5 права на отримання частки та про обов'язок відповідача здійснити ОСОБА_5 виплату вартості частини майна товариства пропорційно її частці у статутному капіталі, суд дійшов неправомірного висновку про відсутність підстав для визнання причин пропущення позивачем строку позовної давності поважними;

- місцевий господарський суд не врахував долучені ОСОБА_5 на підтвердження позовних вимог висновки судових будівельно-технічних експертиз №69/23 від 09.04.2013р., №68/23 від 12.04.2013р., №67/23 від 03.04.2013р., №71/23 від 16.04.2013р., №70/23 від 19.04.2013р., проведених у кримінальній справі №9032/2012.

Позивач у судовому засіданні 04.06.2018р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач у судовому засіданні 04.06.2018р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

В процесі нового розгляду апеляційної скарги відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а провадження у справі припинити у зв'язку із відсутністю спору щодо виплати відповідачем на користь позивача 6 995,38 грн., які належать до виплати позивачу у зв'язку з його виключенням товариства у 2008р.

Крім того, відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено наступне:

- відповідач не згоден з висновками судових будівельно-технічних експертиз проведених у кримінальній справі №9032/2012 щодо визначення вартість майна Товариства, з огляду на завищену вартість;

- дійсна вартість об'єктів нерухомості Товариства, яка була зазначена у висновках експертів, не відображає дійсну вартість станом на момент виключення позивача з Товариства у 2008 році, у зв'язку із чим вказані висновки експерта, проведених у кримінальній справі №9032/2012, є неналежними доказами;

- з огляду на той факт, що позивачем не заявлялось клопотання про здійснення експертної оцінки ринкової вартості необоротних і оборотних активів Товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати позивачу, відповідач вважає, що позивачу підлягає сплаті 6995,38 грн, тобто сума яка була визначена за даними бухгалтерської звітності Товариства.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. №2147-VIII (який набув чинності 15.12.2017р.) були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у Господарському процесуальному кодексу України, в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" зареєстровано 23.04.1997. Свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 №048888, дата проведення державної реєстрації - 23.04.1997, місце проведення державної реєстрації - Виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області, № запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 13831200000001411.

Відповідно до Статуту ТОВ "Сєвєродончанка" (в редакції затвердженій рішенням зборів учасників (протоколом №1 від 20.01.2006р.), учасниками Товариства є громадяни України, перелік яких наведений в п.3.1. Статуту Товариства, серед яких і є ОСОБА_5, частка якої в статутному капіталі Товариства, згідно п. 4.2. Статуту, складає 4,980%.

Учасники Товариства володіють кількістю голосів пропорційно розміру їх часток в статутному фонді Товариства. Прибуток і збитки Товариства розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх часток в статутному фонді Товариства (п. 4.3. Статуту).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Статуту, участь в Товаристві може припинитися шляхом, зокрема, виходу учасника з Товариства або виключення учасника з Товариства.

Учасник має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за два місяці до виходу. Повідомлення здійснюється шляхом направлення цінним листом на адресу Товариства на ім'я Голови нотаріально посвідченої копії заяви про вихід з Товариства. Голова Товариства зобов'язаний не пізніше 10-ти днів з дня одержання заяви скликати збори учасників Товариства в порядку, передбаченому Статутом Товариства, зі строком проведення зборів не пізніше 45-ти днів з дня одержання заяви, включивши в порядок денний питання про внесення змін до Статуту Товариства, у зв'язку з виходом учасника з Товариства, або розглянути це питання в більш короткий строк у разі проведення чергових загальних зборів учасників товариства.

Учасник, який виходить із Товариства має право одержати вартість частини майна Товариства, пропорційну його частці в статутному капіталі Товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. За домовленістю між учасниками та Товариством виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена передаванням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передавання права користування майном, відповідне майно повертається учаснику без виплати винагороди. Для проведення розрахунків з учасником Товариства, який вийшов, або виключений з Товариства, визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, здійснюється на підставі бухгалтерських документів, а у випадку непогодження учасника з таким методом оцінки, на підставі результатів аудиторської перевірки (п.п. 5.3, 5.11 Статуту Товариства).

Відповідно до п.5.12 Статуту, учасника Товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства, може бути виключено з Товариства на основі рішення за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів. При цьому учасник, що виключається, участі в голосуванні не бере. З учасником, який був виключений з Товариства провадяться розрахунки, в порядку передбаченому п.п.5.3, 5.11 цього Статуту.

Відповідно до п.6.3 Статуту , загальні збори учасників Товариства вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють в сукупності більш, як 60 відсотками голосів.

Як свідчать матеріали справи 14.05.2008р. ОСОБА_5 подала до ТОВ "Сєвєродончанка" заяву про вихід зі складу засновників та просила здійснити виплату вартості частини майна товариства пропорційну її частці у статутному капіталі товариства у розмірі 4,98% замінити переданням майна в натурі (площадями) згідно з чинним законодавством та Статутом ТОВ "Сєвєродончанка".

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Сєвєродончанка" від 11.08.2008р. затверджено рішення ОСОБА_5 про вихід зі складу учасників Товариства, згідно поданої заяви, та повернення їй грошовими коштами належної частки, а також покладено на ОСОБА_5 зобов'язання у місячний термін надати нотаріально оформлену заяву про вихід зі складу учасників Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства (протокол №2 від 11.08.2008).

Повідомленням №14 від 15.08.2008р. ОСОБА_5 проінформовано про необхідність в місячний термін до 15.09.2008р. надати нотаріально посвідчену заяву про вихід з Товариства.

Повідомленням б/н від 22.09.2008р. ОСОБА_5 було проінформовано про загальні збори учасників Товариства, призначені на 24.10.2008р.

У загальних зборах ТОВ "Сєвєродончанка", що відбулися 24.10.2008р. (про що свідчить копія протоколу №3 від 24.10.2008), ОСОБА_5 участі не приймала.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Сєвєродончанка", що відбулися 24.10.2008р., за невиконання п.5.12 Статуту Товариства, та на підставі ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", як учасника, який належним чином не виконує обов'язки і перешкоджає своїми діями досягненням цілей Товариства, виключено ОСОБА_5 зі складу учасників товариства "Сєвєродончанка", з виплатою вартості частини майна пропорційно її частці у статутному капіталі, та належну частку прибутку (тобто дивіденди) одержаного Товариством у 2008 році. Виплату ухвалено здійснити у 12 місячний строк з дня прийняття рішення.

Позивач 19.12.2008р. звернулася до відповідача із заявою про отримання виписки з протоколу загальних зборів учасників Товариства, які відбулися 11.08.2008р.

Відповідачем 24.12.2008р. надіслано ОСОБА_5 лист №37 від 24.12.2008р., яким позивачу було запропоновано прибути 29.12.2008р. з 09-00 по 10-00 за адресою ТОВ "Сєвєродончанка": м.Сєвєродонецьк, проспект Радянський, буд.26, для ознайомлення з протоколом загальних зборів учасників Товариства від 11.08.2008. На вказаному листі міститься напис: "Ознакомлена 29.12.2008. Виписку не дали. С решением не согласна. Я подавала заявление о выходе с возвратом моей доли площадями".

Як зазначає відповідач, у зв'язку з припиненням участі ОСОБА_5 у Товаристві, останній підлягало виплаті 6995,38 грн. грошима. 07.05.2009р. на адресу ОСОБА_5 поштовими переказами №6/72 та 6/73, були направлені суми 4110,00 грн. та 2777,80 грн. (загальна сума 6995,38 грн.) без зазначення призначення платежу, але 10.06.2009р. підприємством поштового зв'язку вищевказані грошові кошти були повернуті на рахунок Товариства.

Як зазначено відповідачем, суму, що підлягала виплаті позивачу віднесено до кредиторської заборгованості, яку рішенням загальних зборів ТОВ "Сєвєродончанка" від 23.12.2013р., у зв'язку з тим, що учасник за одержанням вказаної суми не звернувся та зі спливом позовної давності, було вирішено списати як кредиторську заборгованість в сумі 28120,70 грн., в тому числі на суму 6887,80 грн. по грошовим зобов'язанням ТОВ "Сєвєродончанка" перед ОСОБА_5 щодо виплат у зв'язку з її виходом з Товариства, яка списана у січні 2014 року.

Позивач наголошує на незаконності виключення її зі складу учасників Товариства, оскільки нотаріально посвідчену заяву про вихід з Товариства вона не подавала, виплату вартості частки у статутному фонді Товариства не отримувала, наполягає, що з текстом рішення загальних зборів учасників ТОВ "Сєвєродончанка" щодо виключення її зі складу учасників Товариства, оформленого протоколом №3 від 24.10.2008 була ознайомлена та про дійсну вартість майна товариства дізналася лише на початку серпня 2017р. під час ознайомлення в Сєвєродонецькому міському суді з матеріалами кримінального провадження №12013030370002938 в межах кримінальної справи №9032/2012 та отримання копій окремих документів.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що частка майна, що підлягає до стягнення в рахунок вартості майна пропорційно її частці в статутному капіталі Товариства складає в грошовому еквіваленті 183 761,50 грн., на підставі висновків судових будівельно-технічних експертиз №69/23 від 09.04.2013, №68/23 від 12.04.2013, №67/23 від 03.04.2013, №71/23 від 16.04.2013, №70/23 від 19.04.2013, проведених у кримінальній справі №9032/2012, якими визначена дійсна ринкова вартість майна ТОВ "Сєвєродончанка" станом на серпень 2008 року у розмірі 3689990,00 грн.

Зважаючи на вищевикладені обставини, ОСОБА_5 звернулась до місцевого господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка", яким просила визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та стягнути з відповідача на її користь вартість майна пропорційної частині в статутному фонді Товариства в розмірі 183 761,502 грн.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1,3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 статті 113 Цивільного кодексу України врегульовано, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. При цьому, згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов'язані, зокрема, додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів та виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. У частині 2 цієї ж статті визначено, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Аналогічні положення містяться і в ст. 50 Закону України "Про господарські товариства".

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ч. 1 ст.143 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вартості вкладів його учасників. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Згідно ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок такої виплати визначено в статті 54 Закону України "Про господарські товариства" відповідно до якої при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Згідно ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно ст. 139 Господарського кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Таким чином, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами, в тому числі висновками експертів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018р. по справі №925/1165/14.

Як вже зазначалось вище, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Сєвєродончанка" від 24.10.2008р. було вирішено виключити ОСОБА_5 зі складу учасників товариства "Сєвєродончанка", з виплатою вартості частини майна пропорційно її частці у статутному капіталі, та належну частку прибутку (тобто дивіденди) одержаного Товариством у 2008 році. Виплату вирішено здійснити у 12 місячний строк з дня прийняття рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що предметом даного спору є стягнення з відповідача вартості майна пропорційної частині в статутному фонді товариства, у зв'язку із чим апеляційним господарським судом не надається оцінка законності чи незаконності рішення загальних зборів учасників ТОВ "Сєвєродончанка" від 24.10.2008р., з огляду на визначені позивачем предмету та підстав позову.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" 07.05.2009р. направило на адресу ОСОБА_5 6995,38 грн. (поштовими переказами №6/72 та 6/73 в сумі 4110,00 грн. та 2777,80 грн.) без зазначення призначення платежу, але 10.06.2009р. підприємством поштового зв'язку вищевказані грошові кошти були повернуті на рахунок Товариства.

Таким чином, ОСОБА_5, як колишній учасник Товариства, не отримала належну їй вартість частини майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства, право на яку позивач отримав внаслідок виключення її зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка".

Будь яких інших дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" щодо виплати ОСОБА_5 належної їй вартість частини майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства, матеріали справи не містять.

Що стосується списання відповідачем грошових коштів в сумі 6887,80 грн., які підлягали виплаті позивачу на підставі рішенням загальних зборів учасників від 23.12.2013р., яке було оформлено протоколом №2, то вказана обставина не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" обов'язку здійснити позивачу виплату вартості частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства в силу положень ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 148 Цивільного кодексу України та п.п. 5.3, 5.11, 5.12 Статуту.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_5 про наявність у неї права вимагати від відповідача здійснити виплату вартості невиплаченої частки майна Товариства, що належала їй як колишньому учаснику товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства, та про наявність у відповідача обов'язку здійснити виплату цієї частки.

Матеріали справи свідчать, що звертаючись до суду із вимогою про стягнення вартості її частки у статутному фонді Товариства, ОСОБА_5, зазначила, що ринкова вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" визначена у висновках судових будівельно-технічних експертиз №69/23 від 09.04.2013р., №68/23 від 12.04.2013р., №67/23 від 03.04.2013р., №71/23 від 16.04.2013р., №70/23 від 19.04.2013р., проведених у кримінальній справі №9032/2012, станом на серпень 2008року.

Так, згідно з висновком експертизи №69/23 від 09.03.2013 дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 214,30 кв.м по вулиці Курчатова, 30 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, складає на серпень 2008 року 560823,00 грн.

Згідно з висновком експертизи №68/23 від 12.04.2013 ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 135,90 кв.м по вилиці Курчатова, 38 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, складає на серпень 2008 року 355650,00 грн.

Ринкова вартість будівель та споруд адміністративно-господарської будівлі по проспекту Радянському, 26 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, згідно з висновком експертизи №67/23 від 03.04.2013, складає на серпень 2008 року 2 548 966,00 грн.

Відповідно до висновку експертизи №71/23 від 16.04.2013 ринкова вартість будівель та споруд нежитлової будівлі по вулиці Октябрська, 2 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, складає на серпень 2008 року 162422,00 грн.

Згідно з висновком експертизи №70/23 від 19.04.2013 ринкова вартість кіоску №29 по проспекту Хіміків, 27 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, складає на серпень 2008 року 62219,00 грн.

Таким чином загальна ринкова вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" станом на серпень 2008р. складає 3 690 080,00 грн., що встановлено у вищевказаних висновках судових будівельно-технічних експертиз, які є належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, факт перебування вищевказаного майна на праві власності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка", на момент виключення ОСОБА_5, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 14.10.2004р., від 29.05.2006р., реєстраційними свідоцтвами від 22.10.1997р., від 24.10.1999р. та відповідними зведеними актами вартості будівель та споруд. При цьому, відповідачем не спростовано факту перебування вищевказаного майна на праві власності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" станом на момент виключення позивача зі складу учасників Товариства.

Як вже зазначалось судом, пунктом 4.2 Статуту передбачено, що частка ОСОБА_5 в статутному капіталі Товариства складала 4,980%.

Матеріали справи не містять, а відповідачем в процесі розгляду справи, ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному господарському суді, не надано жодної інформації щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" будь-яких зобов'язань, станом на момент виключення ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства. Будь-якого обґрунтованого розрахунку вартості майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства відповідачем не надано, розрахунок позивача не спростовано.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, положення Статуту Товариства та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка", пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства в розмірі 4,98%, складає 183 765,98 грн.

В той же час, ОСОБА_5 просила стягнути на її користь 183 761,50 грн., що є її правом. За таких обставин, з огляду на встановлену господарським процесуальним законодавством України заборону щодо виходу за межі позовних вимог, обґрунтованими та правомірними позовними вимогами в даному спорі є стягнення на користь позивача вартості майна пропорційної частині в статутному капіталі товариства в сумі 183 761,50 грн., тобто в заявленому у позові розмірі.

В той же час, із матеріалів справи вбачається, що відповідач в процесі розгляду справи надав заяву про застосування строків позовної давності в даній справі, яка обґрунтована тим, що позивач довідався про порушення його права ще в 2008-2009 роках, з огляду на обізнаність про виключення його зі складу учасників Товариства. Таким чином, строк позовної давності закінчився через три роки у 2012 році.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем у даному випадку позов подано після спливу строку позовної давності, про застосування якого відповідачем було подано заяву, а причини пропуску строку не можна вважати поважними.

При розгляді вищевказаної заяви про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як свідчать матеріали справи, позивач не була ознайомлена з протоколом зборів учасників ТОВ "Сєвєродончанка" від 24.10.2008р., рішенням яких її виключено з учасників товариства, а Відповідачем не спростовано дане твердження.

Як зазначає позивач, про вказане рішення загальних зборів та його повний зміст, вона дізналася при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №12013030370002938.

Проте, як свідчать скарги ОСОБА_5 на адресу органів прокуратури різних рівнів, про незаконне виведення ОСОБА_5 з числа учасників Товариства їй було відомо не пізніше березня 2011року. В попередніх скаргах наявні лише відомості про незаконну приватизацію, невиплату дивідендів та непроведення оцінки майна.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Посилання позивача на переривання позовної давності, згідно зі ст. 264 ЦК України, шляхом вчинення відповідачем дій щодо перерахування грошових переказів на загальну суму 6995,38 грн. позивачу, урахування кредиторської заборгованості щодо виплат учасникам Товариства, в тому числі і ОСОБА_5 в період до грудня 2013року мають місце та враховані при розгляді апеляційної скарги.

Позивач наполягає, що про дійсну вартість майна відповідача стало відомо з матеріалів кримінального провадження №12013030370002938, під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Зазначене не спростовано відповідачем, а інша оцінка майна відповідачем не проводилася.

Посилаючись, зокрема, на довготривалу тяжку хворобу чоловіка, що підтверджується матеріалами справи, позивач заявила клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Щодо поважності причин спливу строку позовної давності, про застосування якого відповідачем подано заяву, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як зазначено Конституційним Судом України у мотивувальній частині рішення від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин.

За змістом ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо при розгляді спору судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, порушено і строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, позивач вправі отримати судовий захист, у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

Як вже зазначалося, питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо.

В обґрунтування доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивач зазначила, що у період 2008-2017 років були наявні обставини, які з об'єктивних та незалежних від позивача підстав унеможливлювали та істотно ускладнювали звернення позивача до суду з позовною заявою до ТОВ "Сєвєродончанка".

В якості таких обставин позивачем зазначено, що в період з 2008 по жовтень 2016 ОСОБА_7 (чоловік ОСОБА_5П.) страждав важким хронічним захворюванням, що підтверджено відповідною медичною документацією (облітерірующий атеросклероз сосудів нижніх кінцівок, оклюзія артерій ніг, діабетична ангілопатія сосудів ніг, цукровий діабет 2го типу, дифузний кардіосклероз, кардіосклероз, інфаркт головного мозку та інше) наявною в матеріалах справи та потребував постійного догляду та сторонньої допомоги, яка надавалась позивачем особисто.

Згідно листа Комунальної установи "Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня" №1871 від 14.09.2017 ОСОБА_7 багаторазово в період з 2011 по 2016 перебував на стаціонарному лікуванні, оскільки страждав важким хронічним захворюванням.

Крім того, позивач зазначає, що після інсульту в 2013 році (підтверджено МРТ головного мозку від 07.09.2013р.) ОСОБА_7 втратив мову, пам'ять, координацію рухів, самостійно не міг вийти на вулицю, що викликало потребу постійного догляду за останнім з боку позивача. ОСОБА_7 помер 05.10.2016року. Тобто, на думку позивача, очевидним є той факт, що важке хронічне захворювання чоловіка об'єктивно перешкоджало зверненню до суду. Підтримання належного стану здоров'я та життєдіяльності чоловіка, ОСОБА_7, мало першочергове значення, унеможливлювало та істотно ускладнювало звернення до суду, участь в судових засіданнях в місцевому господарському суді, який з початком антитерористичної операції, що проводиться на території Луганської області тимчасово зупинив діяльність, а потім відновив свою дію в місті Харкові.

Враховуючи зазначене, позивач зазначив про відсутність фінансової можливості залучення кваліфікованої правової допомоги. Зазначене також стало підставою для звернення зі скаргами до органів слідства та органів прокуратури різних рівнів. Вказує, що правоохоронними органами міста Сєвєродонецька проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом порушення керівництвом ТОВ "Сєвєродончанка" чинного законодавства під час приватизації майна даного орендного підприємства. Досудове розслідування, з причин незалежних від позивача, проводилось тривалий час, неодноразово кримінальне провадження спрямовувалось для розгляду до суду і поверталось судом для проведення досудового розслідування, ухвалення судового рішення відбулося 07.04.2017.

З огляду на наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про поважність причин пропуску позивачем строків позовної давності, що є підставою для захисту судом порушеного права.

За таких обставин, невиплата позивачу вартості майна, пропорційної частці в статутному фонді на підставі рішення загальних зборів учасників є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які підлягають захисту у спосіб обраний позивачем, у зв'язку із чим апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення на користь ОСОБА_5 вартості майна пропорційної частині в статутному фонді товариства в розмірі 183 761,50 грн.

Посилання апелянта, що висновки судових будівельно-технічних експертиз є неналежними доказами та не можуть прийматись до уваги судом є безпідставними, необґрунтованими та такими, що прямо суперечать положенням Господарського процесуального кодексу України, Закону України Про судову експертизу та позиції, яка була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018р. по справі №925/1165/14.

Посилання апелянта, що позивачу підлягає сплаті вартість частини майна товариства пропорційної частці учасника в статутному фонді товариства в розмірі 6995,38 грн, з огляду на незаявлення позивачем клопотання про здійснення експертної оцінки ринкової вартості необоротних і оборотних активів Товариства та його зобов'язань, не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, зважаючи на наступне:

- як вже зазначалось вище, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. При цьому, сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами, в тому числі висновками експертів;

- відповідач не був позбавлений процесуальної можливості самостійно заявити клопотання про проведення відповідної судової експертизи в межах даної справи з метою визначення ринкової вартості необоротних і оборотних активів ТОВ "Сєвєродончанка";

- згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій .

Твердження апелянта, що провадження у справі слід припинити у зв'язку із відсутністю спору щодо виплати відповідачем на користь позивача 6 995,38 грн., які належать до виплати позивачу у зв'язку з його виключенням товариства у 2008р. є безпідставними, з огляду на той факт, що позивач не отримав вищевказані грошові кошти, а факт їх списання відповідачем з бухгалтерського обліку не свідчить про виконання своїх обов'язків перед позивачем в цій частині. Крім того, такої форми закінчення судового процесу як припинення провадження у справі не передбачено діючим Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 26.09.2017р. (повний текст підписано 02.10.2017р.) по справі №913/643/17 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Також судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_5 - є інвалідом та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни у відповідності до ст. 5 Закону України Про судовий збір . За таких обставин, судові витрати пов'язані із розглядом справи в суді першої інстанції, апеляційному та касаційному судах підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 26.09.2017р. (повний текст підписано 02.10.2017р.) по справі №913/643/17 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.09.2017р. (повний текст підписано 02.10.2017р.) по справі №913/643/17 - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_5, м. Сєвєродонецьк Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка", м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення з відповідача вартості майна пропорційної частині в статутному фонді товариства в розмірі 183 761,50 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" на користь ОСОБА_5 вартість частини майна товариства пропорційної частці учасника в статутному фонді товариства в розмірі 183 761,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка" на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2756,42 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3032,06 грн., судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 3854,82 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України протягом 20 днів з дня складання її повного тексту.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено 04.06.2018р.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: О.І. Склярук

І.В. Зубченко