Постанова

від 31.05.2018 по справі 910/20548/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа№ 910/20548/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

позивача Серьогін С.Ю.

відповідача Гурський М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лизак Тетяни Григорівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 (повний текст складено 28.03.2018)

у справі №910/20548/16 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Лизак Тетяни Григорівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Плаза"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Фізична особа - підприємець Лизак Тетяна Григорівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Плаза" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 скасовано, справу №910/20548/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі №910/20548/16 відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Лизак Тетяни Григорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Плаза" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємць Лизак Тетяна Григорівна подала апеляційну скаргу, в якій просила суд рішення Господарського суду міста Києва у господарській справі №910/20548/16 від 13.03.2018 скасувати. Прийняти нове рішення, яким витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Плаза" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, код ЄДРПОУ 37450096) на користь Фізичної особи-підприємця Лизак Тетяни Григорівни обладнання, продане згідно договору купівлі-продажу №1/01-12 від 01.01.2013 та прийняте 01.01.2013, згідно акту приймання-передачі обладнання до договору купівлі-продажу №1/01-12 від 01.01.2013, а саме: (1) Акустична система Coda Audio LA2225N (14 шт.); (2) Рама для підвісу звукового обладнання Coda Flying Frame (2 шт.); (3) Акустична система MAG SUB-200 (8 шт.); (4) Підсилювач звуковий Powersoft К-10 DSP+AESOP (4 шт.), (5) Підсилювач звуковий Powersoft К-3 DSP+AESOP (2 шт.); (6) Комутаційний рек з кріпленнями та крос-планками і бездротовими точками доступу (2 шт.); (7) Комплект комутації (1 шт.).

Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лизак Тетяни Григорівни на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі №910/20548/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/20548/16 та розгляд апеляційної скарги призначено на 15.05.2018.

Судове засідання 15.05.2018 не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі суду та проведенням евакуації відвідувачів та працівників Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 розгляд справи №910/20548/16 призначено на 31.05.2018.

31.05.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Плаза" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі №910/20548/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання, яке відбулось 31.05.2018 з'явились представники позивача (апелянта) та відповідача.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

В судовому засіданні 31.05.2018 представник позивача (апелянта) надав пояснення, в яких підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2018 надав пояснення, в яких заперечував щодо доводів наведених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, надавши сторонам можливість виступити у судових дебатах, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 між Фізичною особою - підприємцем Лизак Тетяною Григорівною (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерео Плаза" (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №1/01-12 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується поставити покупцю товар, приведений в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

Згідно з п. 1.2. Договору, в ціну товару включено вартість доставки товару, здійснення керівництва монтажними роботами та пусконалагоджувальних робіт.

Загальна вартість товару, що поставляється за цим Договором складає 526738,70 грн. (п. 2.1. Договору).

У відповідності до п. 2.2. Договору оплата товару здійснюється на підставі рахунків - фактур продавця в грошовій одиниці України - гривні.

Згідно з п. 2.3.1. Договору, оплата коштів здійснюється покупцем безготівковим розрахунком шляхом перерахування платіжним дорученням вартості товару на поточний рахунок продавця у такому порядку: щомісячно до 10 числа кожного поточного місяця, покупець сплачує суму продавцю рівну 43894,89 грн, що становить 1/12 від загальної вартості Договору згідно з п.2.1 даного Договору.

Відповідно до акта приймання-передачі обладнання від 01.01.2013 до Договору купівлі-продажу №1/01-12 від 01.01.2013 продавцем було передано, а покупцем прийнято обладнання за переліком.

Згідно з додатком №2 від 11.06.2013 до Договору купівлі-продажу №1/01-12 від 01.01.2013 сторони погодили, що вартість товару, що поставляється за цим Договором, складає 373038,70 грн.

Однак, враховуючи те, що жодного платежу за Договором продавець (позивач) від покупця (відповідача) не отримав, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання Договору купівлі-продажу №1/01-12 від 01.01.2013, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов зазначеного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/16436/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 10.09.2015, договір купівлі-продажу №1/01-12 від 01.01.2013, укладений між Фізичною особою - підприємцем Лизак Тетяною Григорівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерео Плаза" було розірвано.

У зв'язку із розірванням Договору, Фізична особа - підприємець Лизак Тетяна Григорівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог) про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Плаза" обладнання, яке було продане за договором купівлі-продажу №1/01-12 від 01.01.2013 та прийняте 01.01.2013 за актом приймання-передачі обладнання, а саме:

- акустична система Coda Audio LA2225N (14 шт.);

- рама для підвісу звукового обладнання Coda Flying Frame (2 шт.);

- акустична система MAG SUB-200 (8 шт.);

- підсилювач звуковий Powersoft К-10 DSP+AESOP (4 шт.),

- підсилювач звуковий Powersoft К-3 DSP+AESOP (2 шт.);

- комутаційний рек з кріпленнями та крос-планками і бездротовими точками доступу (2 шт.);

- комплект комутації (1 шт.).

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що з 10.09.2015, після набуття рішенням законної сили, обладнання повернуто не було та відповідач продовжує незаконно утримувати майно позивача, а також активно використовує його у концертній діяльності.

Предметом спору у даній справі є вимога продавця до покупця про витребування отриманого обладнання, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині оплати вартості товару, внаслідок чого договір було розірвано за рішенням суду, яке набрало законної сили, що свідчить про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За результатами нового розгляду справи, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 16.11.2017, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Як на підставу неправомірного користування спірним майном, позивач вказував на те, що відповідач неналежним чином виконав умови договору в частині оплати вартості товару, внаслідок чого, договір було достроково розірвано за рішенням суду, яке набрало законної сили. Наведене свідчить про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірним майном та необхідність його повернення позивачу як законному власнику.

Однак, звертаючись до суду з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ст.ст. 386-390 Цивільного кодексу України, позивач не врахував того, що спірне майно було передано позивачем відповідачу на виконання умов укладеного між ними договору купівлі-продажу №1/01-12 від 01.01.2013, що унеможливлює застосування ст. ст. 386-390 ЦК України до спірних правовідносин.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір розривається в судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

За вимогами частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2017, суд дійшов висновку, що підстави заявлених позовних вимог є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи, підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та зазначає, що доводи скаржника щодо незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що спірне майно було передано позивачем відповідачу на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу №1/01-12 від 01.01.2013, а тому положення вказаної статті не застосовуються до правовідносин, що виникли.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі №910/20548/16, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі №910/20548/16 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лизак Тетяни Григорівни правосуддя залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі №910/20548/16 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20548/16.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов