Рішення

від 11.06.2018 по справі 814/155/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 р. № 814/155/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства "Хлібороб", вул. Зоряна, 20, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017 № 00034501401 і № 00034521401 ,

Сільськогосподарське приватне підприємство Хлібороб (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 05.10.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 00034501401;

визнати протиправним та скасувати прийняте 05.10.2017 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00034521401.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало, що висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість не відповідає змісту первинних документів та показникам податкових декларацій; відповідач при прийнятті рішень не врахував, що індивідуальний характер відповідальності платників податків та презумпцію правомірності правочину.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 141-144) відповідач, з посиланням на результати перевірки позивача, вказав, що отримана податкова інформація свідчить про нереальність господарських операцій, що були відображені у податковій звітності позивача.

Відповідач надав додаткові пояснення (арк. спр. 205-208), в яких, з посиланням на практику Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України, Верховного Суду, зазначив, що наявність первинних документів, за умови, що особи, чиї прізвища вказані в них, пояснили, що вони ці документи не підписували, а також об'єктивна неможливість здійснення господарських операцій через відсутність основних засобів, трудових ресурсів тощо, доводять безтоварність цих операцій.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

В період з 31.07.2017 по 18.08.2017 посадові особи Управління провели документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, результати якої оформили актом від 28.08.2017 № 1170/14-29-14-01/30758026 (надалі - Акт, арк. спр. 17-79).

Відповідно до висновків Акта, Підприємство порушило пункт 198.1 пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.5 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 443 445 грн. (за жовтень 2016 року - на 412 248 грн., за листопад 2016 року - на 31 197 грн.) та до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 12 213 грн. (грудень 2016 року).

Податковим повідомленням-рішенням від 05.10.2017 № 00034501401 (арк. спр. 80-81) Управління, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, збільшило суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 443 445 грн. (412 248 грн. за жовтень та 31 197 грн. за листопад 2016 року), та, згідно з абзацами першим, другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, застосувало до Підприємства штраф в сумі 110 861,25 грн. (25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання).

Податковим повідомленням-рішенням від 05.10.2017 № 00034521401 (арк. спр. 83-85) Управління зменшило позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2016 року на 12 213 грн.

Згідно з Актом (стор. 15), в податковій декларації за жовтень 2016 року Підприємство відобразило податковий кредит в сумі 455 658 грн., в тому числі:

251 168 грн. - ПДВ, що був сплачений на користь ТОВ ЛАЙН-ЛТД у складі вартості автошин (87 840 грн.) та мінерального добрива (163 328 грн.);

204 490 грн. - ПДВ, що був сплачений на користь ТОВ ПРАНТЕК у складі вартості дизельного палива.

На підтвердження господарських операцій позивач в ході перевірки надав податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, зміст яких наведений в Акті.

Підставою для невизнання Управлінням правомірності включення позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів суми 455 658 грн. (443 445+12 213) в Акті вказано те, що, згідно з: поясненнями, наданими 17.01.2017 старшому оперуповноваженому СУ ГУ ДФС ОСОБА_1 (ТОВ ЛАЙН-ЛТД ), протоколом допиту свідка ОСОБА_2 (ТОВ ПРАНТЕК ) від 01.03.2017, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 (ТОВ ПРАНТЕК ) від 13.03.2017 (арк. спр. 155-166), ці особи повністю заперечили свою причетність до вказаних суб'єктів господарювання.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

Пояснення та протоколи допиту свідків, що їх використав відповідач при прийнятті рішення, у цій справі не є належними та допустимими доказами на підтвердження доводів Управління про порушення позивачем норм Податкового кодексу України.

Законодавчі терміни реальність господарської операції , безтоварність господарської операції відсутні. Проте, якщо на думку відповідача, правочини позивача та його контрагентів мають ознаки недійсності або нікчемності, то він мав право звернутися з відповідним позовом до суду в порядку підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Суд відхилив як безпідставні твердження Управління (стор. 33 Акта) про те, що через обмеженість матеріальних, виробничих та людських ресурсів ТОВ ПРАНТЕК не мало можливості продати позивачу дизельне паливо, оскільки така господарська операція не потребує участі певної кількості працівників чи використання основних засобів.

Суд визнав хибними доводи відповідача про завищення позивачем податкового кредиту, оскільки для такого висновку необхідно довести факт невідповідності даних податкової декларації даним первинних документів. Позивач у жовтні 2016 року отримав товари (ця обставина Актом не спростована), сплатив кошти та відобразив у податковій декларації відомості, що були вказані у наданих постачальниками первинних документах, тобто діяв згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України. Як вказано у пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Інформації, яка б спростовувала факт реєстрації податкових накладних, Акт не містить.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, та, відповідно, про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 194, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства "Хлібороб" (вул. Зоряна, 20, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, ідентифікаційний код 30758026) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 05.10.2017 Голосним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00034501401.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 05.10.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 0003452140.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства "Хлібороб" (вул. Зоряна, 20, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, ідентифікаційний код 30758026) судовий збір в сумі 8498,60 грн., сплачений платіжним дорученням від 17.01.2018 № 295.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна