Постанова

від 23.05.2019 по справі 814/155/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/155/18 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря - Гошуренко Н.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства "Хлібороб" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Сільськогосподарське підприємство Приватне підприємство "Хлібороб" (далі - СП ПП "Хлібороб") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2017 року № 00034501401 та № 00034521401.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 31 липня по 18 серпня 2017 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року. За результатами перевірки складено акт від 28 серпня 2017 року за № 1170/14-29-14-01/30758026, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого СП ПП "Хлібороб" занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 443445 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 12213 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 5 жовтня 2017 року № 0034501401, яким СП ПП "Хлібороб" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем 443445 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 110861,25 грн. та № 0034521401, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій на 12213 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2017 року позовні вимоги СП ПП "Хлібороб" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано прийняті 5 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Миколаївській області податкові повідомлення-рішення № 00034501401 та № 0003452140.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області на користь позивача судовий збір в сумі 8498,60 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано у повному обсязі складені належним чином первинні та бухгалтерські документи щодо придбання товару та послуг у контрагентів-постачальників ТОВ ПРАНТЕК та ТОВ ЛАЙН-ЛТД по спірним господарським операціям.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДФС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального прав, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що предметом договорів поставки з ТОВ ПРАНТЕК та ТОВ ЛАЙН-ЛТД були нафтопродукти, зазначене і передбачено Додатковими угодами. При цьому укладеними договорами поставки визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника та отримання товару здійснюється по видатковій накладній. Проте, надані до перевірки всі видаткові накладні містять номенклатуру товару відмінну до умов укладених договорів (автошини, міндобрива). Крім того, СУ ФР ГУ ДФС у Миколаївській області проводиться досудове розслідування за ст. 205 КК України щодо названих вище контрагентів. До того ж, контролюючий орган наголошує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам стосовно фактичної можливості виконання контрагентів позивача договірних зобов`язань, у зв`язку із обмеженістю матеріальних, виробничих, трудових ресурсів та зауважено, що така господарська операція, як продаж дизпалива не потребує участі певної кількості людей, використання основних засобів та при цьому товар був отриманий СП ПП "Хлібороб". Так, в акті перевірки відповідач зазначає, що перелічені вище контрагенти позивача не мали можливості зберігати дизпаливо, транспортувати його при покупці, продажу, при цьому актом перевірки також встановлено відсутність укладання відповідних угод щодо залучення третіх осіб стосовно оренди певних ресурсів, що також свідчить про неможливість виконання договірних зобов`язань.

У відзиві на апеляційну скаргу СП ПП "Хлібороб" спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що з 31 липня по 18 серпня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 серпня 2017 року за № 1170/14-29-14-01/30758026, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого СП ПП "Хлібороб" занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 443445 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 12213 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 5 жовтня 2017 року № 0034501401, яким СП ПП "Хлібороб" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем 443445 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 110861,25 грн. та № 0034521401, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій на 12213 грн..

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (у вказаній вище редакції) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону (у вказаній вище редакції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за жовтень 2016 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ ПРАНТЕК та ТОВ ЛАЙН-ЛТД на загальну суму 455658 грн..

При цьому позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду укладено договори з контрагентами - постачальниками, а саме:

- договір поставки від 17 жовтня 2016 року № 2, відповідно до якого Постачальник (ТОВ ЛАЙН-ЛТД ) зобов`язується передати Покупцю (позивач) нафтопродукти у власність, а останній - прийняти та оплатити вартість поставленого товару. Кількість, асортимент та ціна товару зазначаються в Додатка до цього Договору. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника або самовивіз (а. с. 182-183). Відповідно до п. 1.1 Додатку № 1 до названого вище Договору, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти для використання у підприємницькій діяльності - автошини (11.00 R20) (а. с. 184);

- договір поставки від 19 жовтня 2016 року № 4, відповідно до якого Постачальник (ТОВ ЛАЙН-ЛТД ) зобов`язується передати Покупцю (позивач) Товар у власність, а останній - прийняти та оплатити вартість поставленого товару. Найменування, асортимент кількість та ціна товару, зазначаються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною до цього Договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені в Спеціифікаціях до цього Договору (а. с. 187-188). Відповідно до п. 1.1 Додатку № 1 до названого вище Договору, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти для використання у підприємницькій діяльності - 9-12-25 Мін. добриво Яра Міла НРК (а. с. 189);

- договір поставки від 17 жовтня 2016 року № 9, відповідно до якого Постачальник (ТОВ ПРАНТЕК ) зобов`язується передати Покупцю (позивач) нафтопродукти у власність, а останній - прийняти та оплатити вартість поставленого товару. Кількість, асортимент та ціна товару зазначаються в Додатка до цього Договору. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника або самовивіз (а. с. 195-196). Відповідно до п. 1.1 Додатку № 1 до названого вище Договору, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти для використання у підприємницькій діяльності - Дизпаливо Energy (а. с. 197).

Крім того, позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні (т.1 а. с. 180, 181, 185, 186, 191, 192, 193, 194).

Разом з цим, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть, серед іншого, свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своїх вимог, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товарів та послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості товару (добрива), придбаного протягом перевіреного періоду у ТОВ ПРАНТЕК та ТОВ ЛАЙН-ЛТД . В обґрунтування висновку щодо безпідставності включення до податкового кредиту сум податку за господарською операцією з названим контрагентом, відповідач зазначає, що у жовтні 2016 року ТОВ ЛАЙН-ЛТД реалізовано на адресу СП ПП "Хлібороб" авто-шини та мінеральні добрива, однак придбання ТОВ ЛАЙН-ЛТД складається з відмінних від тих, що реалізовано на адресу позивача груп товарів. Крім того, в ході допиту свідка керівника ТОВ "БЕСТАНД" (попередня назва ТОВ ЛАЙН-ЛТД ) отримано свідчення щодо непричетності до здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного суб`єкта господарювання.

Перевіркою також встановлено, що звіт про фінансовий стан ТОВ ПРАНТЕК до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області не надано. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ ПРАНТЕК встановлено: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, а саме: відсутні трудові ресурси, відсутність інформації про транспортування товарів, відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутні основні фонди. Крім того, ТОВ ПРАНТЕК реалізовує продукцію відмінну від придбаної по ланцюгу постачання.

У зв`язку з викладеним вище, відповідачем зроблено висновок, що підприємством СП ПП "Хлібороб" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 455658 грн. по податковим накладним, отриманим в жовтні 2016 року від ТОВ ПРАНТЕК та ТОВ ЛАЙН-ЛТД по операціям, реальність здійснення яких перевіркою не доведено.

Як установлено матеріалами справи, позивачем на підтвердження товарності угод між ним та контрагентами надано договори поставки з підприємством-постачальником ТОВ ПРАНТЕК та ТОВ ЛАЙН-ЛТД , Додатки до названих вище договорів поставки, а також видаткові та податкові накладні.

При цьому зміст окремих первинних документів, наданих позивачем, не відповідає змісту укладених підприємством угод.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом договорів з контрагентами є поставка нафтопродуктів, про що також зазначено в Додаткових угодах.

При цьому укладеними договорами поставки визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника та отримання товару здійснюється по видатковій накладній. Проте, зі змісту видаткових накладних встановлено, що всі вони містять номенклатуру товару відмінну до умов укладених договорів, зокрема - автошини, міндобрива.

До того ж, позивачем до суду також не надано товарно-транспорті накладні чи будь-які інші документи, які б давали змогу встановити яким чином здійснювалось транспортування товару.

Апеляційний суд наголошує, що виконання зобов`язань по укладеним вище угодам з контрагентами-постачальниками передбачає наявність певних ресурсів.

Однак, на спростування доводів контролюючого органу, СП ПП "Хлібороб" як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, не надано фактичної можливості поставки дизпалива, в задекларованих обсягах, саме від ТОВ ПРАНТЕК та ТОВ ЛАЙН-ЛТД , оскільки як було встановлено в ході перевірки, контрагенти позивача не мали можливості зберігати дизпаливо, транспортувати його при покупці та продажу.

Крім того, в матеріалах справи відсутність укладання відповідних угод щодо залучення третіх осіб стосовно оренди певних ресурсів, що також свідчить про неможливість виконання договірних зобов`язань.

Разом з цим, в акті перевірки, відповідач посилається на допит свідка проведеного в ході досудового розслідування за ч. 1 ст. 205 КК України, зокрема керівника ТОВ "БЕСТАНД" (попередня назва ТОВ ЛАЙН-ЛТД ) ОСОБА_1 , згідно якого останній повідомив, що особисто не підписував будь-яких документів про фінансові відносини ТОВ ЛАЙН-ЛТД з іншими підприємствами на протязі 2016 року, не підписувались угоди на реалізацію чи закупівлю ТМЦ, а також не підписував документи на податкову звітність до ДФС.

Аналогічна ситуація склалася щодо фінансово-господарської діяльності керівника ТОВ ПРАНТЕК ОСОБА_4 , що відображено в протоколі допиту свідка, проведеного в ході досудового розслідування за ч. 1 ст. 205 КК України на який посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Так, зі змісту протоколу допиту свідка вбачається, що ОСОБА_4 будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ ПРАНТЕК не мав, банківських операцій на вищезазначеному підприємстві не здійснював, жодних фінансових, бухгалтерських та податкових документів від імені даного підприємства не підписував та відтиск печатки не ставив.

Отже, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що навіть за відсутності кримінальних вироків по спірним контентами позивача протягом перевіреного періоду, апеляційний суд не може не прийняти до уваги вказані вище протоколи допиту свідків керівника ТОВ "БЕСТАНД" (попередня назва ТОВ ЛАЙН-ЛТД ) ОСОБА_1 та керівника ТОВ ПРАНТЕК Ігнатьєва Вадима Анатолійовича виходячи з того, що надані позивачем фінансово-бухгалтерські документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції.

Таким чином, з урахуванням встановлених у сукупності доказів та обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість реального здійснення ТОВ ПРАНТЕК та ТОВ ЛАЙН-ЛТД господарських операцій за договорами поставки з СП ПП "Хлібороб" від 17 жовтня 2016 року № 2, від 19 жовтня 2016 року № 4 та від 17 жовтня 2016 року № 9, що свідчить про правомірність визначення позивачу контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на додану вартість по названим господарським операціям на зальну суму 455658 грн., яке визначено відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 5 жовтня 2017 року № 0034501401 та, відповідно, податковим повідомлення-рішення № 0034521401.

Згідно ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на викладенні обставини, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що виразилось в неправильному застосуванні закону, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог СП ПП "Хлібороб".

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2017 року скасувати та прийняти нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства "Хлібороб" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 29 травня 2019 року.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Шляхтицький О.І. Осіпов Ю.В.