Постанова

від 05.06.2018 по справі 813/2581/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/1198/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства культури України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, головуючий суддя - Сакалош В.М., судді - Брильовський Р.М., Гулик А.Г., ухвалене о 13:04 год. у м. Львові, повний текст якого складено 21.12.2017 року, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Кантрансбуд , ОСОБА_1 до Міністерства культури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року позивачі - ПП Кантрансбуд та ОСОБА_1 звернулися в суд з позовом до Міністерства культури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, в якому просили визнати протиправними та скасувати припис Міністерства культури України від 01.07.2017 року №7/10/74-17.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що чинним законодавством не надано відповідачу - Міністерству культури України повноважень здійснювати будь - які перевірки чи обстеження об єктів будівництва, що свідчить про незаконність дій відповідача при проведенні обстеження об єкта будівництва по АДРЕСА_1 у м. Львові, а отже, і про незаконність підстав для винесення оскаржуваного у цій справі припису. Зазначали, що межі історичного ареалу м. Львова у встановленому порядку не затверджені, а проектна документація по об єкту будівництва Житловий будинок по АДРЕСА_1 у м. Львові була погоджена відповідачем. У зв язку з чим, позивачі не були зобов язані отримувати від відповідача дозволу на проведення земляних та будь - яких інших робіт на об єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Львові. Також представник позивачів наголосив на тій обставині, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 року у справі №461/3013/16-а (876/9499/16) за позовом ОСОБА_3 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, з участю третіх осіб ОСОБА_1 та приватного підприємства Кантрансбуд про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 457 від 26.12.2013 році Про затвердження нових містобудівних умов та обмежень на будівництво ОСОБА_1 багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1 у м. Львові встановлено, що на даний час, межі історичного ареалу міста Львова не встановлені. Крім того, як вбачається з листа Міністерства культури України від 05.05.2017 року вих. № 375/10/55-17 до ПП Кантрансбуд , відповідач стверджує, що станом на цей час відповідна науково - проектна документація (щодо історичних ареалів та охоронних (буферних) зон м. Львова) на розгляд Міністерства культури України не подавалась, а тому, відповідно не могла бути затверджена. Позивачі вказували на те, що оскаржений припис винесено відповідачем з порушенням встановленої процедури проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , та що відповідачем не було забезпечено позивачу можливість реалізувати свої права під час проведення перевірки, які передбачені ст. 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано припис Міністерства культури України від 01.07.2017 року №7/10/74-17.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Міністерство культури України оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Мінкультури є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини, який має повноваження на здійснення контролю за виконанням законодавства, пов язанного з охороною об єктів культурної спадщини. Місто Львів занесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою КМУ від 26.07.2001 року №878. Межі історичного ареалу м. Львова, що є також буферною зоною об єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, визначені та затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311, який в судовому порядку не оскаржувався та не скасований, а отже є чинним. Припис Міністерства культури України був виданий у зв язку з тим, що позивачем при здійсненні будівництва не були дотримані норми законодавства про охорону культурної спадщини, а саме не отримано дозвіл на проведення земляних робіт, не проінформовано Комітет всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати будівельні роботи в буферній зоні об єкта культурної спадщини, відтак оскаржений припис винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржену постанову суду незаконною та протиправною та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивачів заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену постанову суду законною та обґрунтованою та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Третя особа та її представники також заперечили проти апеляційної скарги, вважають оскаржену постанову суду незаконною та протиправною та повністю підтримали доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.05.2017 року завідувачем сектору контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України ОСОБА_5, на підставі звернень ГО Вектор європейського розвитку ВАРТО від 25.01.2017 року № 20 (№ 890/0/5-17 від 06.02.2017 року) та численних звернень ОСОБА_2 було проведено візуальне обстеження містобудівної ситуації за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1.

За результатами перевірки було складено акт без номера та без дати, який підписаний одноособово завідувачем сектору контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини Міністерством культури України.

Як вбачається із вказаного Акту обстеження, відповідачем встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 розташована в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року № 1311), в межах охоронної (буферної) зони об єкту Архітектурний ансамбль історичного центра Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 зафіксовано облаштування будівельного майданчика та виконання масштабних будівельних робіт: територію огороджено парканом, на ній розташовані побутові та технологічні приміщення будівельників і охорони, наявні ознаки проведення об ємних земляних робіт. Під час обстеження на територію будівельного майданчика потрапити не вдалося, на об єкті проводилися активні будівельні роботи, на території майданчика та об єкті будівництва перебували люди, будівельна техніка, різноманітні металеві і бетонні конструкції, здійснювався активний рух вантажних машин.

Нормами законодавства у сфері охоронної культурної спадщини встановлено, що дозвіл на проведення земляних робіт для потреб будівництва на території вказаної земельної ділянки необхідно отримати у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерстві культури України) на підставі проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому порядку, в тому числі, в Мінкультури.

Як зазначено в Акті обстеження містобудівної ситуації та території історичного ареалу м. Львова, листом від 09.03.2013 року №827/10/61-13 Міністерством культури України за підписом директора Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей А.М. Вінграновським було погоджено історико - містобудівне обґрунтування щодо будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Львові.

Листом від 09.08.2013 року № 2501/10/61-13 Міністерством культури України за підписом директора Департаменту культурної спадщини було погоджено робочий проект багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Львові.

Листом від 30.01.2014 року № 276/10/61-14 Міністерством культури України за підписом заступника директора Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей ОСОБА_6 було погоджено робочий проект багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 у м. Львові та відповідний паспорт кольорового опорядження фасадів.

В Акті обстеження зазначалося, що за результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства культури України дозволи на проведення будь-яких робіт за вищевказаною адресою Міністерством культури України не надавалося.

Здійснення робіт з будівництва на території історичного ареалу міста Львова, за відсутності відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини містить ознаки порушень ч. 3 ст. 6-1, ч. 3 ст. 32, ч. 1 ст. 35 Закону України Про охорону культурної спадщини .

За результатами візуального обстеження містобудівної ситуації за адресою: АДРЕСА_1 у м. Львові, 01.07.2017 року відповідачем винесено припис № 7/10/74-17, згідно якого на виконання вимог ч.1 ст. 30 Закону України Про охорону культурної спадщини , діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України Про охорону культурної спадщини і Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №495, відповідач вимагає наступне:

- негайно зупинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об єкті будівництва Житловий будинок по АДРЕСА_1 у м. Львові , які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311) та в межах охоронної (буферної) зони об єкту Архітектурний ансамбль історичного центру Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як таких, що ведуться з порушенням вимог частини 3 ст. 32, ст. 35 Закону України Про охорону культурної спадщини без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини (Міністерство культури України);

- вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини;

- надати до Міністерства культури України пояснення по суті викладених в акті обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Львова фактів.

Не погоджуючись із вищевказаним приписом, позивачі звернулися з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що межі та режими використання історичного ареалу відповідачем не затверджені у встановленому законодавством порядку, також в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що посадова особа Міністерства культури України відряджався до м. Львова для проведення візуального обстеження об єкта будівництва Житловий будинок по АДРЕСА_1 у м. Львові .

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерством культури України було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а саме відповідачем не було забезпечено позивачам можливості реалізувати свої права під час проведення перевірки, які передбачені ст. 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , та не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб єкта господарювання і принципу здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дані спірні відносини регулюються Законом України Про охорону культурної спадщини (далі - Закон №1805).

Закон №1805 регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

У відповідності до статті 5 Закону №1805 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, належить визначення меж територій пам яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам яток національного значення, припинення робіт на цих пам ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них; а також надання дозволів на проведення робіт на пам ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Частинами 2, 3 ст. 32 Закону №1805 встановлено, що межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженим постановою КМУ від 13.03.2002 року №318, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Таким чином, межі та режими використання історичного ареалу м. Львова повинні бути погодженими Львівською міською радою та затверджені Міністерством культури України.

Як встановлено в ході розгляду даної та справи та встановлено в судовому засіданні межі історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова, затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311, Львівською міською радою до Міністерства культури України не подавались, відтак межі історичного ареалу м. Львова не можна вважати визначеними належним чином.

Відсутність затверджених відповідачем меж та режимів використання історичного ареалу міста Львова також підтверджується листом Міністерства культури України від 05.05.2017 року №375/10/55-17, наданим у відповідь на запит ПП Кантрансбуд від 13.04.2017 року №13/04/17-2 (т. 1, а.с. 56).

Відповідно до даного листа, станом на дату надання відповіді відповідна науково - проектна документація на розгляд Міністерства культури України не подавалася, а отже не могла бути затвердженою у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, на момент винесення оскарженого припису у відповідача не було підстав вважати, що будівництво об єкта Житловий будинок по АДРЕСА_1 у м. Львові здійснюється у межах історичного ареалу м. Львова з дотриманням чи недотриманням визначених режимів використання, оскільки такі межі та режими не затверджені відповідачем як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини як це передбачено ч. 2 ст. 32 Закону №1805 та п. 12 Порядку.

Відтак безпідставними є покликання відповідача, третьої особи ОСОБА_2 та його представників, що межі історичного ареалу міста Львова встановлені рішенням виконкому Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 року Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова , яким затверджено опрацьовані інститутом Укрзахідпроектреставрація на замовлення управління охорони історичного середовища, оскільки такі межі не затверджені у встановленому законом порядку.

Так як межі історичного ареалу міста Львова не затверджені у встановленому законом порядку, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржений припис про зупинення проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об єкті будівництва Житловий будинок по АДРЕСА_1 у м. Львові , відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Також, відповідно до ст.ст. 4 та 5 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини № 6673-ХІ від 04.10.1988 року, кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї.

Держави - сторони цієї Конвенції з тим, щоб забезпечити якомога ефективнішу охорону і збереження та якомога активнішу популяризацію культурної і природної спадщини, розміщеної на її території, прагнуть в умовах, властивих кожній країні, зокрема, вживати відповідних правових, адміністративних і фінансових заходів щодо виявлення, охорони, збереження, популяризації й відновлення цієї спадщини.

Статтею 172 Провідних настанов ЮНЕСКО щодо втілення у життя Конвенції про всесвітню спадщину передбачено, що обов язком країни - учасниці Конвенції є інформування Комітету Всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, яка охороняється Конвенцією, про значні роботи по відновленню чи новому будівництву, які можуть вплинути на цінність об єкта всесвітньої спадщини.

Тобто держава, що внесла пам ятку Архітектурний ансамбль історичного центра м. Львова до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО добровільно взяла визначені ст.ст. 4 та 5 Конвенції зобов язання, що вона як країна-учасниця має інформувати Комітет всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, що охороняється Конвенцією, значні роботи по відновленню чи нове будівництво, які могли б вплинути на цінність об єкта всесвітньої спадщини.

При цьому, обов язок інформування Комітету Всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про нове будівництво в охоронюваній зоні покладається саме на державу Україну в особі її уповноважених органів.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження відповідача про необхідність інформування позивачами Комітету всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати будівельні роботи в буферній зоні об єкта культурної спадщини, внесеного до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є безпідставними.

Також, частинами 1, 6 ст. 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектна документація на будівництво об єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Проектна документація на будівництво об єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про архітектурну діяльність проектна документація на будівництво об єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Закон України Про архітектурну діяльність поширюють свою дію на всі об єкти містобудування та стосуються будівництва на усіх територіях, в тому числі, в межах історичних ареалів населених місць, та не передбачають жодних винятків із вказаного правила.

Порядок розроблення проектної документації на будівництво об єктів, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року №45 визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об єктів та поширюється на суб єктів містобудування.

Пунктами 3, 4 цього Порядку встановлено, що для забезпечення проектування об єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 у м. Львові знаходиться у приватній власності позивача ОСОБА_1 та належить до земель громадської та житлової забудови.

Також, слід зауважити, що Міністерством культури України вже було погоджено робочий проект багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Львові, яким передбачається проведення земляних будівельних робіт (лист від 09.08.2013 року вих. № 2501/10/61-13). З вказаного листа вбачається, що будівельні роботи слід проводити під наглядом фахівців - археологів (т. 1, а.с. 145).

На виконання зазначених вимог, позивачем ПП Кантрансбуд 25.05.2016 року укладено договір №08-16-АН на виконання пам ятко - охоронних робіт з Науково - дослідним центром Рятівна археологічна служба Інституту археології НАН України (а.с. 229-230, том 3).

Відповідно до зазначеного договору, Науково - дослідним центром Рятівна археологічна служба Інституту археології НАН України складено експертний висновок № 001-16-ЛВ від 02.06.2016 року щодо наявності (відсутності) об єктів археологічної спадщини.

Зазначеним висновком підтверджено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у м. Львові решток об єктів археологічної спадщини не виявлено, а каналізаційний колектор не є об єктом культурної спадщини і не перебуває під охороною держави та не включено до жодних державних реєстрів нерухомих пам яток України (а.с. 233-235, том ІІІ).

Відтак проектна документація багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Львові була розроблена у відповідності до затверджених містобудівних умов та обмежень, отримала позитивний висновок державної експертизи та відповідає положенням ст. 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст. 7 Закону України Про архітектурну діяльність , які прямо передбачають відсутність обов язку замовника будівництва погоджувати проектну документацію з органами державної влади, в тому числі, з органами охорони культурної спадщини.

А висновки відповідача, що земляні та будь-які інші будівельні роботи на об єкті будівництва Житловий будинок по АДРЕСА_1 у м. Львові проводяться без дозволу на проведення таких робіт не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Крім того, відповідно до п. 8 Положення про Міністерство культури України, затверджене постановою КМУ від 03.09.2014 року №495, Мінкультури у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Накази Мінкультури, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Відповідно до ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов язані пред явити керівнику суб єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб єкта господарювання. Суб єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не видавав наказу на проведення перевірки позивача - ОСОБА_1, як замовника будівництва та ПП Кантрансбуд як генерального підрядника, а також не видавав посвідчення на проведення перевірки. Посадова особа Міністерства культури України ОСОБА_11, що проводив обстеження, не пред являв позивачам ні посвідчення (направлення) на здійснення заходу, ні службового посвідчення, а сама перевірка у формі обстеження за результатами якої було складено Акт обстеження здійснювалася без повідомлення позивачів.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що посадова особа Міністерства культури України ОСОБА_11 26.05.2017 року відряджався до м. Львова для проведення візуального обстеження об єкта будівництва Житловий будинок по АДРЕСА_1 у м. Львові .

Також, беззаперечним є той факт, що оскаржений припис винесено відповідачем у вихідний день в суботу - 01.07.2017 року.

Відтак, колегія суддів зазначає також те, що Міністерством культури України було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Додатково слід зауважити, що безпідставними є покликання представників третьої особи - ОСОБА_2 про те, що на момент проведення перевірки ОСОБА_1 був фізичної особою, відтак щодо нього не можуть застосовуватись норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки п. 8 Положення про Міністерство культури України передбачено здійснення контролю Міністерством культури України з врахуванням Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності незалежно від виду суб єкта щодо якого здійснюється такий контроль.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржений припис Міністерства культури України є необґрунтованим та безпідставним, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства культури України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі №813/2581/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді М. А. Пліш В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 11.06.2018 року.