Рішення

від 30.05.2018 по справі 1522/25467/12

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/25467/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

30 травня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Полегенького В.С.,

при участі - представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОМР - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_5, третьої особи третьої Одеської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги,

В С Т А Н О В И В:

До провадження Приморського районного суду м. Одеси, 31.10.2012 року надійшов позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради, третьої особи Одеської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у грудні 2011 року помер ОСОБА_6, з яким позивач проживав однією сім'єю близько шести років, так як є його далеким родичем, вів з ним господарство, фактично утримував його, сплачував квартплату, комунальні послуги, купував йому одяг, готував їжу, прибирав в квартирі, а коли він хворів також доглядав за ним.

Далі 19.11.2012 року позивачем доповнений позов де зазначене, що на час відкриття спадщини позивач постійно проживав разом із ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1. Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини позивач не заявив про свою відмову від спадщини. Постійне проживання позивача разом із спадкодавцем підтверджується свідками - сусідами по квартирі. В зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 1264 ЦК України, необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину, позивач просить суд встановити факт його постійного проживання понад п'яти років однією сім'єю разом із ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, визнати його спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_6, а також поновити строк прийняття спадщини після його смерті.

Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю.Б., ухвалою суду від 06.11.2012 року провадження по справі відкрито. 17.01.2013 року заочним рішенням позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенні, зокрема визнаний факт спільного проживання однією сім'єю, без конкретного встановлення у рішенні де саме, за якою адресою вони спільно проживали, але з посиланням на спадкове майно, квартиру за АДРЕСА_1.

11.03.2013 року від Одеської міської ради надійшла заява про перегляд заочного рішення від 17.01.2013 року по справі № 1522/25467/12.

Ухвалою суду від 03.04.2013 року у задоволенні заяви представника Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2013 року по цієї цивільній справі - відмовлено.

На вказане рішення представник Одеської міської ради - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу до апеляційного суду Одеської області, пославшись на відсутність доказів в обґрунтування доводів позивача.

07.06.2013 року ухвалою апеляційного суду Одеської області апеляційне відкрите провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2013 року по даній справі.

07.10.2013 року від Прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі відповідача Одеської міської ради до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що прокуратурою м. Одеси проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 4201317011000039 від 26.06.2013р. за фактом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_6, а саме двома квартирами в м. Одесі за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4, ст. 190 КК України, за матеріалами якого встановлено, що ОСОБА_3 з ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 ніколи не проживав, також досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 родичів не мав.

27.01.2014 року ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю.Б. у задоволення заяви Прокуратури м. Одеси про перегляд заочного рішення по справі також відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24.04.2014 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2013 року скасовано. В позові ОСОБА_3 відмовлено. Апеляційним судом встановлене, що з матеріалів справи не відомо та не з'ясоване судом ким приходиться позивач померлому. Зроблений висновок, що показання двох свідків при відсутності інших допустимих доказів не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_3. Щодо вимог про поновлення строку на прийняття спадщини, встановлене, що ці вимоги не засновані на законі, тому як таке питання вирішується визначенням додаткового строку на підставі ст. 1272 ЦК України. Зазначене, що 15.11.2012 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 подала ОСОБА_5

18.03.2016 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подана касаційна скарга на рішення апеляційного суду Одеської області від 24.04.2014 року, у якої зокрема є твердження, що позивач не наполягав на встановленні родинних зав'язків з померлим.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.07.2016 року касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 24.04.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційною інстанцією встановлене, що суд не роз'яснив необхідність уточнення позивачем позову, та не обговорив питання про необхідність залучення ОСОБА_5 до участі у справі у якості співвідповідача, але на стадії касації не можливо виправити помили та усунути допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального законодавства.

Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Тарасову А.В., ухвалою від 18.08.2016 року цивільну справу прийнято до провадження.

10.03.2017 року за заявою представника позивача залучені до матеріалів справи письмові доказі на підтвердження позовних вимог, а саме два акту прийому-передачі виконаних робіт, дві розписки та лист Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області № 31/19-2819 від 08.04.2013 року.

Під час судового засідання 13.03.2017 року, судом за заявою представника позивача, протокольно ухвалене залучити у якості співвідповідача по справі ОСОБА_5, на виконання ухвали ВСС України від 13.07.2016 року.

10.04.2017 року представник позивача уточнив позовні вимоги, змінивши вимогу поновлення строку на прийняття спадщина на вимогу визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

29.06.2017 року позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2012 року про відкриття провадження. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.10.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 повернуто апелянту.

На підставі розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_8 від 31.01.2018 року № 396/18, про передачу нерозглянутих справ, автоматичним перерозподілом вказана цивільна справа передана судді Науменко А.В. для розгляду по суті. Ухвалою від 05.02.2018 року справа прийнята до провадження та підготовче судове засідання призначене на 27.02.2018 року.

27.02.2018 року з боку відповідача Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник посилається на відсутність доказів по справі на доведення вимог позивача. Послалися, що у Київському районному суді м. Одеси розглядається справа щодо визнання спадщини після смерті ОСОБА_6 відумерлою спадщиною. 13.03.2018 року від Одеської міської ради надійшли для долучення до справи письмові докази, а саме заочне рішення від 12.03.2013 року яким задоволені вимоги по справі за позовом ОСОБА_9 до третьої Одеської нотаріальної контори, яким визнаний факт спільного проживання померлого ОСОБА_6 зі ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2., та остання визнана спадкоємцем четвертої черги спадкування. Також, надане рішення Апеляційного суду Одеської області яким рішення від 12.03.2013 року скасоване, та у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено, з посиланням на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення на одних лише припущеннях, без достатніх доказів.

11.04.2018 року підготовче засідання було закрите та справа призначена до судового розгляду. Під час підготовчого засідання позивач та його представник додаткові докази не надавали з клопотаннями про витребування доказів чи виклик свідків не зверталися.

У судовому засіданні 17.05.2018 року на підставі заяви представника позивача - адвоката ОСОБА_1 та за згодою представника відповідача залишена без розгляду позовна вимога в частині вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У судовому засіданні 30.05.2017 року, на якому справа була розглянута по суті, представник позивача - адвокат ОСОБА_1, який брав участь у справі з початку її розгляду, підтримав позов, а саме вимоги зазначені у первинному позові який поданий до справі 31.10.2012 року та просив їх задовольнити у повному обсязі з вказаних у позові обставин. Під час судового розгляду з боку позивача клопотань не надходило. Заявив, що позивач не бажає доводити та досліджувати по справі обставини наявності чи відсутності родинних зав'язків між ним та померлим ОСОБА_6

Представник наполягав, що доказами по справі, якими підтверджується обґрунтованість та правомірність позову є показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 17.01.2013 року, але з клопотанням про їх повторний допит при новому розгляді справи представник позивача не звертався. Також, як на доказ послався на лист Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області № 31/19-2819 від 08.04.2013 року, та залучені до справи квитанції по сплаті за комунальні платежі по квартирі АДРЕСА_1, за 17.01.2013 року від імені померлого ОСОБА_6, а також два акту прийому-передачі виконаних робіт, дві розписки. На запитання суду чому письмові докази датовані датами під час життя ОСОБА_12 були надані до суду лише у 2017 році, представник позивача вказав, що вважав що наявних доказів було достатньо для вирішення справи.

Представник відповідача Одеської міської ради, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиви. Зазначила, що усі докази на які посилається представник позивача викликають сумніви, та не підтверджують доведеність позовних вимог щодо спільного проживання однією сім'єю з померлим на час відкриття спадщини. В свою чергу, вимога про визнання спадкоємцем четвертої черги є похідною від первинної вимоги, тому також є неправомірною.

Відповідач ОСОБА_5 звернулася 11.04.2017 року до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутністю. Пояснення чи будь-які докази по справі не надала, з іншими клопотаннями не зверталась.

Представник третьої особи третьої Одеської державної нотаріальної контори неодноразово зверталися до суду з клопотанням про розгляд справи за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які брали участь у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.12.2011 року помер ОСОБА_6, який був зареєстрований і постійно проживав один в квартирі АДРЕСА_1 Дані обставини підтверджені копією актового запису про смерть № 3012 від 15.12.2011 р., Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть і довідкою про виписку з домової книги про склад сім'ї і реєстрації, видана КП ЖКС Вузовський . ( т. 1 а.с. 14,15,32)

В свою чергу, згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 29.11.2016 року, позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ще з 04.04.2008 року зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_3.( т. 2 а.с. 64)

Згідно з листом завідувача Третьої Одеської державної нотаріальної контори від 12.02.2013 року заява позивача ОСОБА_3 про прийняття спадщини подана 29 вересня 2012 року, а 15 листопада 2012 року із такою самою заявою звернулася ще ОСОБА_5 ( т. 1 а.с. 51). Таким чином, як позивач ОСОБА_3 так ї відповідач ОСОБА_5 звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини з пропущенням шості місячного строку, що ставить під сумнів своєчасність обізнаності позивача про смерть ОСОБА_6

Як зазначене вище, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2013 року були задоволені вимоги по справі за позовом ОСОБА_9 до третьої Одеської нотконтори, та визнаний факт спільного проживання померлого ОСОБА_6 зі ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2., та остання визнана спадкоємцем четвертої черги спадкування. Але, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20.11.2013 р. вказане рішення від 12.03.2013 року скасоване, та у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено, з посиланням на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення на одних лише припущеннях, без достатніх доказів.

Виходячи з наведеного, суд визнає, що відповідач ОСОБА_5 на час розгляду дійсної справи не є спадкоємцем будь-якої черги після смерті ОСОБА_6, тому не може порушувати чи оспорювати будь-які права та інтереси позивача, та не є належним відповідачем по справі.

В офіційному процесуальному документі - заяві від 07.10.2013 р. з якою Прокуратура м. Одеси в інтересах держави в особі відповідача Одеської міської ради звернулася до Приморського районного суду м. Одеси про перегляд заочного рішення від 17.01.2013 року, зазначене, що прокуратурою м. Одеси проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 4201317011000039 від 26.06.2013р. за фактом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_6, а саме двома квартирами в м. Одесі за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4, ст. 190 КК України, за матеріалами якого встановлено, що ОСОБА_3 з ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 ніколи не проживав, що підтверджується показаннями сусідів, та довідкою по Ф № 1 КП ЖКС Вузовський , згідно якої ОСОБА_6 мешкав за вказаною адресою один. Також слідством встановлене, що останній родичів не мав. ( т. 1 а.с. 151-153).

Суд звертає увагу, що позивач та його представник не спростували зазначені доводи та викладені обставини встановлені досудовим розслідуванням прокуратури м. Одеси і викладені у заяві від 07.10.2013 року, матеріали кримінального провадження не витребували.

При цьому, суд не бере до уваги, тому як критично відноситься, до обставин викладених у листі Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області № 31\19-2819 від 08.04.2013 року де вказане, що зі слів сусіда ОСОБА_13, позивач як родич мешкав у квартирі померлого за адресою АДРЕСА_1, та допомагав ї доглядав за ним, а також інших не вказаних сусідів, що за померлим хтось доглядав. ( т. 2 а.с. 95)

По-перше кримінальне провадження № 4201317011000039 прокуратурою проводилося пізніше за часом, ніж перевірка райвідділом за заявою самого позивача ОСОБА_3. По-друге обставини встановлені під час досудового розслідування по кримінальному провадженню мають більшу доказову силу, тому як відповідно до норм діючого на той час законодавства під час досудового розслідування особи дають показання у якості свідків з попередженням про кримінальну відповідальність, а при проведені перевірки за заявою особи, до порушення кримінального провадження тільки відібраються пояснення. По-трете, в листі райвідділу від 08.04.2013 не зазначене який час з померлим хтось мешкав та доглядав за ним. В свою чергу позивачем та його представником сусід ОСОБА_13 не викликався у якості свідка по справі.

Керуючись положеннями ст. ст. 77,79 ЦПК України суд також не бере до уваги, тому як критично відноситься до інших зазначених вище письмових доказів наданих представником позивача до справи в обґрунтування позовних вимог.

Так, суд визнає, що надані оригінали квитанцій від 17.01.2013 року про сплату за комунальні платежі по квартирі за адресою АДРЕСА_1 від імені померлого ОСОБА_6 жодним чином не доводять обставини проживання позивача будь-яких час з померлим до його смерті, тому не є належними та достовірними доказами ( т. 1 а.с. 33-36).

З аналогічних підстав, суд дійшов висновку про неналежність та недостовірність як доказів наданих до справи у 2017 році копій розписок від 22.06.2007 року та 26.12.2009 р., які складені самим ОСОБА_3 на те, що він нібито брав у борг гроші у двох сусідів по квартирі за адресою АДРЕСА_1 для покупки продуктів для ОСОБА_6 та в іншому випадку для придбання будівельних матеріалів для ремонту у цій квартирі. Суд звертає увагу, що представник позивача зазначив, що оригінали розписок не може надати для огляду, але на їх підтвердження не звертався з клопотанням про виклик відповідних сусідів у якості свідків. ( т. 2 а.с. 93-94).

Відповідно до положень ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд може з власної ініціативи витребувати докази, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав, або виконані обов'язків щодо доказів.

При дослідженні судом письмового доказу акту приймання передачі виконаних робіт від імені замовника ОСОБА_15 по виконанню робіт ТОВ Дехауз ( код 37608535) по монтажу сантехніки у зазначеній квартирі в період з 03.06.2010 р. по 02.09.2010 р., судом отримані дані с публічного інтернет сайту Міністерства юстиції України про юридичну особу ТОВ Дехауз ( код 37608535), яка в дійсності в єдиному реєстрі була зареєстрована 06.04.2011 року, тобто не існувала на час нібито складення даного акту. ( т. 2 а.с. 91) З цього приводу представник позивача дав пояснення про можливу помилку в акті.

В акті від 15 квітня 2008 року зазначене, що ОСОБА_3, як замовник прийняв від підрядника ПП ПРО-ДМАШ-ТОРГ 2004 виконані за адресою вказаної квартири малярні роботи та ремонту покриття підлоги. Також, відповідно отриманих судом даних про юридичну особу, ПП ПРО-ДМАШ-ТОРГ 2004 ( код 32972093), зареєстрована 27.04.2004 р., але у видах діяльності визначене тільки оптова торгівля непродовольчими товарами, тобто за даними статистики за підсумками діяльності не підтверджується декларування здійснення будівельних (малярних та ремонтних) робіт. За цими обставинами представник позивача пояснив, що юридична особа продає у тому числі будівельні матеріали, та був робітник, який здійснив роботи.

Враховуючи, що у актах, які надав ОСОБА_3 наявна інформація про вартість прийнятих ним робіт, тому судом було запитане чи наявні у позивача відповідні платіжні документи видані юридичними особами, на що представник позивача не зміг надати відповідь.

На підставі викладеного, суд визнає вказані акти також не неналежними та недостовірними доказами по справі.

З вище наведеного, суд встановлює, що зі змісту усіх наявних у справі письмових доказів, на які послався представник позивача по справі, як окремо так у їх взаємному зв'язку та сукупності, факт проживання однією сім'єю позивача з ОСОБА_6, з їх пов'язаністю спільним побутом, за адресую вказаної квартири, понад п'яти років, до відкриття спадщини - є не доведеним.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК). При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 5 ЦПК).

У відповідності до п. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У силу ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, при наявності у матеріалах справи доказів, що у померлого ОСОБА_6 не було родичів та він проживав один, суд вбачає, що показання двох свідків при відсутності інших належних та достовірних доказів не можуть бути підставою для встановлення факту постійного проживання позивача ОСОБА_3 понад п'ять років однією сім'єю з померлим на час відкриття спадщини. В зв'язку з чим, відповідно до положень ст. 1264 ЦК України позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_5, третьої особи Одеської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 11 червня 2018 року.

Суддя А.В. Науменко

30.05.18