Рішення

від 08.06.2018 по справі 387/258/18

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/258/18

Номер провадження по справі 2/387/186/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Цоток В. В.

при секретарі Придатченко О.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору Добровеличківська районна державна нотаріальна контора про визнання правочину - договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_3 з позовом до відповідача про визнання правочину - договору недійсним , в якому зазначив, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 6,19 га, яка розташована на території Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 12.04.2001 року. 19.12.2006 року ОСОБА_5, в селі Терновому Добровеличківського району Кіровоградської області, склав заповіт, згідно якого, на випадок своєї смерті, заповів ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку. Крім того, передав позивачеві оригінал даного заповіту та оригінал державного акту на право приватної власності на землю . ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер . ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та дізнався, що належна ОСОБА_5 земельна ділянка переоформлена правом власності на ОСОБА_4, на підставі договору міни, який 23.04.2015 року посвідчений державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 761 . ОСОБА_3 вважає, що вказаний правочин є недійсним, оскільки укладений з порушенням законодавства, яке регулює відчуження та порядок набуття права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зокрема, на думку позивача, договір суперечить вимогам п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України та ЗУ "Про порядок виділення в натурі ( на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ", якими забороняється відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та обґрунтував їх обставинами, викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлених вимог не визнав повністю. Обґрунтовуючи свої заперечення, пояснив, що приписи п.15 розділу Х ЗК України не містять жодних застережень та обмежень щодо міни земельних ділянок між власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Навпаки, законодавець передбачив укладення договорів міни як виключення у мораторії на відчуження земельних ділянок та земельних часток ( паїв ). Посилання сторони позивача на положення Закону України " Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток ( паїв) " вважає безпідставним, оскільки вказаний Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток ( паїв ) земельних ділянок у натурі ( на місцевості ) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Однак предметом оспорюваного правочину є земельні ділянки, які вже перебували у приватній власності сторін та виділені в натурі . Також вважає безпідставним посилання сторони позивача на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 12.10.2016 року по справі № 6-464цс16, оскільки обставини вказаної справи є відмінними від обставин справи, що розглядається . Так, згідно обставин справи № 6-464цс16 одна із сторін договору міни отримала земельну ділянку не за рахунок земель, виділених на частку ( пай ), а набула право власності на ділянку на підставі договору купівлі-продажу для ведення особистого селянського господарства. Крім того, суди кваліфікували оспорюваний договір міни як удаваний правочин купівлі-продажу, оскільки обмін земельними ділянками був здійснений із доплатою. Згідно обставин справи, що розглядається, сторони обмінялися земельними ділянками за схемою " пай на пай ", які були отримані ними у власність за рахунок земель виділених у частку. Також звернув увагу суду на ті обставини, що на момент відкриття спадщини, що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_5 не мав жодних прав на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 6,1895 га, оскільки, на той момент право власності на неї було зареєстроване за ОСОБА_4 За таких обставин, на думку представника відповідача, зазначена вище земельна ділянка не ввійшла до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, а тому не могла бути успадкована позивачем. Отже, права ОСОБА_3 оспорюваним правочином жодним чином не порушені. Крім того, зауважив, що оспорюваний правочин підписано сторонами особисто, що підтверджує факт їх особистого волевиявлення на його укладення. З моменту підписання договору по момент смерті ОСОБА_5, останній повністю визнавав цей правочин та вчиняв дії, спрямовані на його схвалення. На думку сторони відповідача, заявлені вимоги спрямовані на непропорційне втручання у мирне володіння майном відповідача, внаслідок чого останній буде нести індивідуальний надмірний тягар.

Третя особа на стороні відповідача, без самостійних вимог щодо предмета спору Добровеличківська районна державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечила. Доказів про наявність поважних причин його неявки суду не подала.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши заяви по суті спору та письмові докази, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини .

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5, від 12.04.2001 року, виданого Тернівською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області ОСОБА_5 набув право приватної власності на земельну ділянку площею 6,19 га, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.15 ).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_8 від 09.04.2015 року, встановлено, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) від 08.04.2015 року ( а.с.91 ).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_7 від 22.04.2015 року, виданого реєстраційною службою Добровеличківського РУЮ Кіровоградської області, ОСОБА_4 набула право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0144 га, з кадастровим номером НОМЕР_6, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.96 ).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_9 від 22.10.2014 року, встановлено, що державна реєстрація належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0144 га була здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 28.09.2014 року ( а.с.98 ).

19.12.2006 року ОСОБА_5 склав заповіт, який посвідчено секретарем Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та зареєстровано в реєстрі за № 178. Відповідно до умов зазначеного правочину, ОСОБА_5, на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що йому належатиме за законом і на що він матиме право за законом та грошові вклади заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( а.с. 16 ).

23.04.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір міни земельних ділянок , який посвідчений державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 761. Відповідно до п.1-5 договору ОСОБА_4 міняє земельну ділянку площею 0,0144 га, що знаходиться на території Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з кадастровим номером НОМЕР_6, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_7 від 22.04.2015 року, виданого Добровеличківською РС Добровеличківського РУЮ на належну ОСОБА_5 земельну ділянку площею 6,1895 га, що знаходиться на території Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з кадастровим номером НОМЕР_4, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № 36188184 від 10.04.2015 року, виданого Добровеличківською РС Добровеличківського РУЮ. Відповідно до п.7 договору обмін земельних ділянок проводиться без доплати грошових коштів ( а.с. 17 ).

Громадяни можуть отримувати земельні ділянки у власність з підстав та в порядку, визначеними положеннями ЗК України.

Згідно з пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

З 2012 року мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до ЗК України і діє до сьогодні.

Отже, законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або як землі для ведення сільського господарства.

Зазначеною нормою право на обмін земельних часток (паїв) можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) щодо розподілу земельних ділянок та видачею їхнім власникам державних актів на право власності на землю.

Законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.

Отже, міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка, однак, може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому в Законі " Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-IV" .

Цей Закон застосовується лише одноразово при переведенні земельної ділянки (паю) з невизначеними межами в закріплену на місцевості земельну ділянку з конкретним цільовим призначенням.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Пунктом 2 статті 15 Прикінцеві положення цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

На реалізацію цієї норми Закону Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно підпунктів 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву. У разі прийняття пропозиції власником іншої земельної ділянки щодо обміну земельними ділянками власники земельних ділянок укладають договір міни земельних ділянок. Договір міни земельних ділянок укладається відповідно до вимог Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України. Право власності на земельну ділянку за договором міни виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 5 Закону № 899-IV встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.

Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що обміняними можуть бути тільки земельні ділянки за схемою пай на пай та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону № 899-IV.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0144 га не у зв'язку з виділенням земельної частки ( паю ), а у зв'язку з поділом земельної ділянки та на підставі договору міни вона обміняла її на земельну ділянку, набуту як земельна частка (пай).

Крім того, стороною відповідача не надано доказів, які б вказували на те, що обміняні земельні ділянки знаходилися всередині єдиного масиву.

Оскільки спірний договір міни земельних ділянок укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) та з порушенням вимог Закону №899-IV, тому є підстави для визнання його недійсним, відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України .

Доводи сторони відповідача про відсутність законодавчого врегулювання порядку обміну земельними ділянками спростовуються зазначеними вище нормами матеріального права .

Щодо інших аргументів, то обґрунтовуючи своє рішення, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, яка згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права. Зокрема застосовує висновки ЄСПЛ, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України, ст.ст. 5,14 Закону України " Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-IV, керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір міни земельних ділянок від 23.04.2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 761.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, судовий збір в сумі 704 ( сімсот чотири ) гривні 80 копійок .

Повний текст рішення буде виготовлений судом до 17 години 00 хвилин 13.06.2018 року.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи :

позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Новостанкувата Добровеличківського району Кіровоградської області, житель АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка села Слобідка Городенківського району Івано-Франківської області, жителька АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору - Добровеличківська районна державна нотаріальна контора ( 27000, Кіровоградська область, смт. Добровеличківка, провулок Петра Сагайдачного,4).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Цоток В. В.