Постанова

від 05.06.2018 по справі 910/11195/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/11195/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз", Позивач),

представник позивача - Кравченко С.В. - адвокат (посвідчення від 25.07.2012 №4430; довіреність від 02.03.2018 №6-670) ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтехкомплекс" (далі - ТОВ "Укргазтехкомплекс", Відповідач),

представник відповідача - Юрченко О.А. - адвокат (посвідчення від 23.06.2005 №523; довіреність від 04.06.2018),

розглянув касаційні скарги ПАТ "Укртрансгаз" і ТОВ "Укргазтехкомплекс"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (головуючий суддя - Головатюк Л.Д. ) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 (головуючий суддя - Станік С.Р. , судді: Гончаров С.А. і Чорна Л.В. )

зі справи №910/11195/17

за позовом ПАТ "Укртрансгаз"

до ТОВ "Укргазтехкомплекс"

про стягнення 3 564 018,14 грн.,

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 3 564 018,14 грн. пені та штрафу у зв'язку з неналежним виконанням умов договору будівельного підряду від 13.06.2016 №1606000485 (далі - Договір).

Позовна заява мотивована нарахуванням Відповідачеві пені від вартості недовиконаних будівельно-монтажних робіт за Договором за кожен день прострочення в сумі 762 901, 18 грн. і, на підставі пункту 18.7 Договору, - 10% штрафу від суми Договору за прострочення виконання будівельно-монтажних робіт понад тридцять днів у сумі 2 801 116, 86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2017:

- позов задоволено повністю;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача пеню і штраф у зазначених сумах та судовий збір у сумі 53 460, 27 грн.

Рішення мотивовано обґрунтованістю та правомірністю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018:

- апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково;

- згадане рішення місцевого господарського суду змінено;

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача неустойку в сумі 301 161 грн. та штраф у сумі 310 475, 24 грн. і судовий збір за подання позову зі справи в сумі 9 174, 54 грн.;

- у решті позову відмовлено;

- стягнуто з Позивача на користь Відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 10 143, 22 грн.;

- у решті судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покладено на сторону, яка їх понесла.

Постанова мотивована обґрунтованістю позовних вимог у зазначеній в ній сумах пені та штрафу.

Позивач у касаційній скарзі до Верховного Суду, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови апеляційної інстанції, просить скасувати її повністю і залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 14.09.2017, а судові витрати за подання касаційної скарги покласти на Відповідача. Так, за доводами касаційної скарги Позивача, оскаржувана постанова прийнята з порушенням статей 204, 526, 530, 614, 629,853 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статей 218, 221 Господарського кодексу України (далі - ГК України), з незастосуванням до спірних правовідносин статей 875, 883 ЦК України та з порушенням статей 2, 73, 80, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідач у своїй касаційній скарзі до Верховного Суду, вказуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення, прийняті по суті даної справи, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити й стягнути з Позивача на користь Відповідача судовий збір за розгляд справи в касаційному порядку. Так, за доводами Відповідача, судами, за відсутності вини Відповідача у простроченні виконання зобов'язань за Договором, помилково застосовано статтю 549 ЦК України, статті 230, 231 ГК України, натомість не застосовано до спірних правовідносин статтю 538, частини четверту статті 612, частину першу статті 614 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідача Позивач заперечує проти доводів Відповідача, зазначає про невідповідність касаційної скарги останнього вимогам ГПК України та просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції й залишити в силі рішення місцевого господарського суду, а касаційну скаргу Відповідача залишити без задоволення.

Від Відповідача відзив на касаційну скаргу Позивач не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Позивача та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі, зокрема, встановлено, що:

- Позивачем (замовник) і Відповідачем (підрядник) укладено Договір по об'єкту: "Реконструкція системи автоматичного керування компресорною станцією "Тернопіль" Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів";

- Відповідач не виконав передбачені Договором зобов'язання в частині будівельно-монтажних робіт, порушивши графік виконання робіт (додаток № 4 до Договору) та допустивши з 05.02.2017 прострочення виконання;

- згідно з пунктом 18.7 Договору за порушення підрядником строків виконання зобов'язання за цим договором (здачі в експлуатацію об'єктів тощо) він виплачує замовнику неустойку в розмірі, встановленому абзацом третім пункту 2 статті 231 ГК України , крім того, за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми Договору;

- договірна ціна становить 29 032 455 грн., з яких: поставка обладнання - 21 133 962 грн., будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи - 3 059 751 грн., ПДВ 20% - 4 838 742, 60 грн.;

- матеріалами справи спростовуються твердження Відповідача про неможливість виконання ним робіт через нібито перебування компресорної станції (КС) "Тернопіль" у режимі "активно працюючої"; остання була зупинена в період, який визначено умовами Договору для виконання будівельно-монтажних робіт;

- наданий Відповідачем експертний висновок Львівської торгово-промислової палати не є доказом неможливості виконання зобов'язань за Договором, оскільки названа палата не володіє специфікою роботи компресорних станцій Позивача та не уповноважена надавати відповідні висновки;

- Позивач виконав усі зобов'язання щодо умов Договору, а Відповідач несвоєчасно приступив до виконання робіт, не забезпечив своїх працівників необхідним обладнанням та матеріалами, зволікаючи з початком земляних робіт, розпочав їх у зимовий період, що ускладнило їх виконання, отже, з власної вини допустив прострочення виконання;

- розрахунок пені та штрафу, здійснений Позивачем, є обґрунтованим.

Апеляційним господарським судом додатково зазначено, що ставкою нарахування Позивачем визначено сукупність як вартості обладнання так і вартості будівельно-монтажних робіт, а враховуючи те, що позивачем у позові заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій саме за несвоєчасне виконання будівельно-монтажних робіт а тому суд дійшов висновку що ставкою нарахування штрафних санкцій має бути вартість будівельно-монтажних робіт, узгоджених сторонами у договірній ціні згідно додаткової угоди №3 від 28.04.2017,а саме: 3 104 752, 44 грн. (з ПДВ) . Тому пеня підлягає стягненню в сумі 301 161 грн., а штраф у сумі 310 475, 24 грн. (10 % від 3 104 752, 44 грн.)

Причиною подання касаційних скарг стала незгода Позивача з постановою апеляційної інстанції, якою позовні вимоги задоволено лише частково, а Відповідача - з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції у зв'язку із задоволенням позовних вимог (судом першої інстанції - повністю, а апеляційною інстанцією - частково).

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 ГК України також визначено, що, зокрема, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. При цьому кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, а порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що згідно з пунктом 18.7 укладеного сторонами Договору за порушення підрядником строків виконання зобов'язання за цим договором (здачі в експлуатацію об'єктів тощо), він виплачує замовнику неустойку в розмірі, встановленому абзацом третім пункту 2 статті 231 ГК України , окрім того, за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми Договору.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Попередніми судовими інстанціями з'ясовано приналежність Позивача до державного сектора економіки, що Відповідачем у судах попередніх інстанцій не спростовано. Крім того, наведена умова (пункт) Договору була в будь-якому разі обов'язковою для його сторін в силу припису статті 629 ЦК України про обов'язковість умов договору для його сторін, і судами не з'ясовано обставин, що свідчили б про оспорювання та визнання недійсним відповідного пункту Договору.

Зі змісту наведеного пункту 18.7 Договору випливає, що визначені у ньому штрафні санкції сплачуються за будь-яке порушення, пов'язане з простроченням виконання зобов'язання за цим договором, і саме в розмірі, обчислюваному від суми Договору, а не від тієї чи іншої частини (складової) такої суми.

Суд першої інстанції, з'ясувавши у розгляді справи факти порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором (при додержанні своїх зобов'язань за тим же договором Позивачем), недоведеність Відповідачем обставин, які свідчили б про відсутність його вини у такому невиконанні та/або про неможливість належного виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань внаслідок дій чи бездіяльності Позивача, та відповідно, про наявність підстав для передбаченої Договором відповідальності за відповідне порушення, - дійшов обґрунтованого висновку про наявність й підстав для задоволення позовних вимог, розрахунок суми яких перевірено судом.

Суд апеляційної інстанції у повторному розгляді справи, власне, погодився з відповідними висновками місцевого господарського суду, змінивши рішення останнього в частині суми, належної до стягнення. Проте з такою зміною рішення погодитися не можна з огляду на помилку суду апеляційної інстанції у застосуванні пункту 18.7 Договору, про що вже зазначалося в даній постанові.

Скасувавши (частково) рішення місцевого господарського суду за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 ГПК України, суд апеляційної інстанції припустився порушення даної норми процесуального права.

Водночас Касаційний господарський суд бере до уваги, що, посилаючись у своїй касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Відповідач фактично вдається до заперечення встановлених цими судовими інстанціями фактичних обставин та переоцінки вже оцінених ними доказів зі справи. Наведене стосується й посилання Відповідача на статті 538, 612, 614 ЦК України, оскільки попередніми судовими інстанціями належним чином з'ясовано й оцінено обставини і докази, пов'язані з відсутністю у спірних правовідносинах прострочення кредитора (Позивача) і з недоведеністю Відповідачем відсутності своєї вини у простроченні виконання своїх зобов'язань за Договором.

Водночас суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України). Тому додаткова перевірка викладених у касаційній скарзі Відповідача аргументів перебуває поза визначеними згаданою статтею ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції. Невиконання Відповідачем свого процесуального обов'язку щодо доведення в судах попередніх інстанцій тих обставин, га які він посилався в обґрунтування своїх заперечень проти позову (статті 4 3 , 32, 33 ГПК України в редакції, чинній на час прийняття рішення місцевого господарського суду в даній справі; статті 13 і 74 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), не може бути надолужене в суді касаційної інстанції.

Касаційним господарським судом приймаються аргументи, викладені у відзиві Позивача на касаційну скаргу Відповідача, як такі, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновків про: необхідність часткового задоволення касаційної скарги Позивач зі зміною оскаржуваної постанови шляхом викладення її резолютивної частини в редакції, згідно з якою слід залишити без змін рішення місцевого господарського суду, прийняте по суті даної справи; залишення касаційної скарги Відповідача без задоволення. При цьому Касаційний господарський суд враховує відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови повністю, оскільки нею було не скасовано, а лише змінено рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з наведеним та відповідно до статті 129 ГПК України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання касаційних скарг, розподіляються таким чином: за касаційну скаргу Позивача - між ним і Відповідачем у рівних частинах (по 50%); за касаційну скаргу Відповідача - покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 змінити, замінивши пункти 1-3 її резолютивної частини пунктом 1 у такій редакції:

"1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтехкомплекс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (повний текст складено 20.09.2017) у справі №910/11195/17 залишити без змін".

У зв'язку з цим пункт 4 резолютивної частини зазначеної постанови вважати пунктом 2.

У решті зазначену постанову залишити без змін.

3. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтехкомплекс" залишити без задоволення.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтехкомплекс" на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 53 460,27 грн. судового збору , сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов