Рішення

від 05.06.2018 по справі 824/300/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/300/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

представника позивача Сидори І.Ю.,

представника відповідача Теутуляк С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Мамалигівський гіпсовий завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Мамалигівський гіпсовий завод" (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 08.12.2017 року за №0008571409 в частині збільшення приватному акціонерному товариству "Мамалигівський гіпсовий завод" суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 289372,50 грн., з яких 192915,00 грн. за податковими зобов'язаннями з ПДВ та 96457,50 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами чого 17.11.2017 року складено акт № 4851/24-13-14-09/05383276, згідно якого встановлено (окрім іншого), наступні порушення:

п.п.14.1.13, п.п.14.1.191, п.п. 14.1,203, 187.1,185.1,188.1 Податкового кодексу України, а саме позивачем не підтверджено реальність здійснення операцій щодо руху товарно-матеріальних цінностей від позивача до ТОВ "Агросмарт-70". Відповідачем стверджується, що фактично мала місце реалізація товарно-матеріальних цінностей невідомим особам, ідентифікувати яких неможливо. З огляду на наведене, в акті перевірки констатовано донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 192915,00 грн. за січень, лютий, березень, липень, та листопад 2015 року по взаємовідносинах позивача із контрагентом ТОВ "Агросмарт -70".

08.12.2017 року відповідачем на підставі акту винесено податкове повідомлення - рішення за № 0008571409, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість, яке було оскаржене до податкового органу, проте 15.03.2018 року (рішення № 0008571409) - залишене без змін.

На думку позивача зазначене податкове повідомлення - рішення в частині донарахування коштів в сумі 289372,50 грн. (192915,00 грн. ПДВ та 96457,50 грн. штрафу) є незаконним, а висновки, зазначені в акті перевірки щодо зазначеного донарахування є неправомірними, та такими, що суперечать реальним обставинам справи, чинному законодавству і ґрунтуються на безпідставних припущеннях, а тому воно підлягає скасуванню з наступних підстав:

- реальність здійснення операцій щодо руху товарно-матеріальних цінностей від позивача до ТОВ "Агросмарт-70", підтверджено укладеним договором, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, проведеними банківськими платежами в оплату поставленого товару, а також підписаним обома сторонами актом звірки.

- в податковому акті перевірки ретельно описано кожен факт відвантаження продукції ТОВ "Агросмарт-70" і жодних претензій до товаросупровідних документів не висловлено;

- податковим органом цілісна господарська операція з поставки товару була штучно розділена на дві, із відповідним подвійним оподаткуванням податком на додану вартість.

До суду надано відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за періоди з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.11.2017 року № 4851/24-13-14-09/05383276.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0008571409 від 08.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 416779,00 грн., з яких 277866,00 грн., за основним платежем та 138933,00 грн. за штрафними санкціями.

На думку відповідача, позивач допустив порушення п.п.14.1.13, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.203, п.14.1 статті 14 п.185.1 статті 185, п.п. "а" п. 187 ,п. 188.1 статті 188 Податкового Кодексу України, що призвело до нарахування позивачу сум податку на додану вартість за результатами його господарських взаємовідносин з ТОВ "Агросмарт - 70" в 2015 році, з наступних підстав:

- згідно з даними бази даних АІС "Податковий блок" ТОВ "Агросмарт - 70" перебуває на обліку у Личаківській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, зареєстроване за юридичною адресою - м. Львів, проте згідно з представленими товарно-транспортними накладними перевезення товару здійснювалось на території різних областей, а саме, у пункти розвантаження - м. Львів, м. Рівне, с. Угля Закарпатської області, м. Тернопіль, м. Сокаль, м.Луцьк, м. Мукачеве, м. Винники Львівської області, м. Самбір, м. Рогатин, у представлених до перевірки документах будь - яка переадресація товару - відсутня;

- у ТОВ "Агросмарт - 70", згідно з даними бази даних АІС "Податковий блок" відсутні трудові ресурси, основні засоби (нерухоме майно ) та залишки запасів;

- Сихівським районним судом м. Львова 29.06.16 року винесено вирок по кримінальному провадженню № 32016140000000083 відносно ОСОБА_3 (директор ТОВ "Агросмарт - 70" ), яким затверджено угоду про визнання винуватості останнього, у скоєнні злочину передбаченого частинами 2,3 статті 27, частини 2 статті 205 Кримінального Кодексу України. Згідно вироку суду дії ОСОБА_3 надавали можливість лише документально оформляти нібито проведення господарських операцій.

Тому відповідач вважає, що товарно-матеріальні цінності, які були реалізовані позивачем контрагенту, були лише документально оформлені, без проведення господарських операцій, за таких обставин товар був реалізований невідомим третім особам і підлягав оподаткуванню ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладенні в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на доводи викладені у відзиві.

Будучи допитаний в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він працює у Приватному акціонерному товаристві "Мамалигівський гіпсовий завод" з 2012 року. На даний час перебуває на посаді торгового представника. В його обов'язки входить продаж товару на Західній Україні. Стосовно фірми ТОВ "Агросмарт - 70" повідомив, що це клієнт якого він залучив до співпраці з позивачем у 2015 року, директором був ОСОБА_3, місце розташування якого у м.Львів.

Свідок зазначив, що співпраця полягала в тому, що ПАТ "Мамалигівський гіпсовий завод" поставляв товар ТОВ "Агросмарт - 70", при цьому директор надавав замовлення на продукцію, повідомляв дані автомобілів та точку відвантаження товару. Виходячи з цих даних, комерційний відділ позивача виписував супровідні документи на вказаний транспорт, які надавались водію (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні). Іноді видаткові накладні надсилались поштою. Інколи він бачив, як товар відвантажувався в торгових точках, а саме в магазині "Арск -Керамік", що розташований в м.Тернопіль.

Будучи допитаний (за клопотанням представника і згодою позивача) в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що являється головою правління Приватного акціонерного товариства "Мамалигівський гіпсовий завод". Відносини з контрагентом ТОВ "Агросмарт - 70", здійснювались на підставі договору поставки від січня 2015 року. ТОВ "Агросмарт - 70" замовляв товар в ПАТ "Мамалигівський гіпсовий завод", та оплачував його. Позивачем видавались чітко, всі відповідні документи, це звичайна операція, яка відбувається на заводі кожний день. Під час реалізації товару в нього не виникало ніяких сумнівів щодо неправомірних дій контрагента.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини, та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності позивача є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11), виробництво вапна та гіпсових сумішей (код КВЕД 23.52), виготовлення виробів із гіпсу для будівництва (код КВЕД 23.62), виробництво сухих будівельних сумішей (основний), є виробником гіпсу та виробів (код КВЕД 23.64) тощо. (Том 1 а.с.30-33)

Працівниками сектору аудиту платників території обслуговування Новоселицької ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року.

Перевірка проводилась з 29.09.2017 року по 27.10.2017 року, термін проведення перевірки продовжувався з 30.10.2017 року по 10.11.2017 року на підставі наказу ГУДФС у Чернівецькій області від 25.10.2017 року № 1048.

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи від 17.11.2017 року № 4851/24-13-14-09/05383276. (Том 1, а.с. 21-89)

Перевіркою (окрім іншого) встановлені наступні порушення ПрАТ "МГЗ":

- п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1. ст. 185, п.п. "а" п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 192915 грн., у тому числі за: січень 2015 року на загальну суму 46888,00 грн., в т.ч. ПДВ 7814,67 грн., лютий 2016 року на загальну суму 620388,77 грн., в т.ч. ПДВ 103398,13 грн., березень 2016 року на загальну суму 286811,24 грн., в т.ч. ПДВ 47801,87 грн., травень 2016 року на загальну суму 72200,00 грн. в т.ч. ПДВ 12033,33 грн., червень 2016 року на загальну суму 131200,00 грн. в т.ч. ПДВ 21866,67 грн. (Том 1, а.с. 44)

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 року №0008571409, щодо встановлених порушень:

- п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.191., п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.п. "а" п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, 198.6, ст. 198, ст. 201 Податкового Кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 416799,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 277866,00 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами)- 138833,00 грн.(а.с.12)

15.03.2018 року рішенням про результати розгляду скарги, залишено без змін податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області від 08.12.2017 № 0008571409, а скаргу - без задоволення. (Том 1, а.с.19-20)

Згідно укладеного договору №03/01 від 10 січня 2015 року, позивач виступає в якості постачальника, а ТОВ "Агросмарт -70" - в якості покупця будівельних матеріалів, найменування, кількість та вартість яких узгоджена у відповідних специфікаціях. (Том 1, а.с. 94-95)

Згідно умов договору продукція мала поставлятися на умовах передоплати та самовивозу покупцем зі складу постачальника в с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області (п.2), з оформленням видаткової накладної або акту приймання передачі (п.7).

Згідно виписки по банківському рахунку щодо надходжень від ТОВ "Агросмарт-70" протягом січня 2015 року - червня 2015 року, позивач отримав від ТОВ "Агросмарт-70" за банківськими платежами кошти в оплату гіпсу та гіпсоматеріалів. (Том 1 а.с. 96-120).

Відповідно до товаросупровідних документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) в січні, лютому, березні та липні 2015 року товариством "Агросмарт-70" було вивезено гіпсову продукцію з ПАТ "Мамалигівський гіпсовий завод" на загальну суму 1157488, 00 грн. (Том 1 а.с. 121-187)

Згідно довідки № 388/14/05383276 від 03.06.2016 року Про результати позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства , підтверджено реальність проведення фінансово - господарських взаємовідносин ПАТ "Мамалигівський гіпсовий завод" та ТОВ "Агросмарт-70" протягом січня - листопада 2015 року, в тому числі щодо визначення повноти податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій (п.3.2.1 р.3.2, р.4 довідки). (т.1а.с.180-268)

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п.187.1 статті 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як плата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата прибуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку

Згідно статті 188 Податкового Кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 Податкового Кодексу України визначає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 44.1 Податкового Кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що позивачем під час перевірки були надані посадовим особам відповідача, зокрема: письмовий договір, видаткові та товарно-транспортні накладні, відомості бухгалтерського обліку, банківські виписки по рахунку ПрАТ " Мамалигівськи гіпсовий завод", які також досліджені в судовому засіданні.

На думку суду твердження відповідача про те, що ТОВ "Агросмарт-70" не міг фактично здійснювати господарські операції, передбачені умовами відповідного договору, у зв'язку з відсутністю у нього необхідних транспортних засобів та майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів необхідних для виконання робіт (послуг) - є помилковими, та такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежності від стану податкового обліку його контрагентів та наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, і т.і. у останніх. У комерційній діяльності щодо придбання товарів не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу. Звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах, так як на умовах оренди, найму за цивільними договорами.

Крім того, платник податків не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність проведення фінансово-господарських взаємовідносин позивача та ТОВ "Агросмарт-70" протягом січня-листопада 2015 року була підтверджена в ході позапланової документальної перевірки, за результатами чого посадовими особами відповідача було складено довідку від 03.06.2016 р. за № 388/14/05383276.

На думку суду, посилання відповідача на негативну податкову інформацію щодо ТОВ "Агросмарт-70" є безпідставними, оскільки неправомірна діяльність контрагента не може впливати на результати діяльності позивача, і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, виходячи із норм прямої дії частини 2 статті 61 Конституції України, згідно яких юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до пп."а" п.185.1 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 14.1.191 ПК України встановлено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач, роблячи висновок про начебто фактичну поставку товарно-матеріальних цінностей позивачем невстановленим особам, не встановив, у яких саме осіб відбувся рух активів у зв'язку з таким постачанням, а тому такі твердження відповідача є лише припущенням, адже не підкріплене жодними доказами і не підтверджує правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення (в частині) всупереч вимогам п.56.4 ПК України.

Пунктом 14.1.257 Податкового Кодексу України визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

На думку відповідача на дату надходження грошових коштів від ТОВ "Агросмарт-70", у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ. Суд також погоджується з обґрунтуваннями позивача в тій частині, що податковим органом не враховано того факту, що таке надходження, якщо воно б дійсно не було пов'язане із постачанням товарів, повинно було би розцінюватись як безповоротна фінансова допомога, яка не підпадає під операції, що оподатковуються ПДВ згідно зі п. 185.1 ПК України.

Аналіз встановлених обставин справи вказує на те, що у спірних правовідносинах фіскальним органом фактично визнається і рух коштів від контрагента до позивача, і рух товарів від позивача до контрагента, однак такий рух активів не узгоджується з вимогами податкового законодавства, з чим суд не може погодитись, оскільки сумлінність і правомірність дій позивача у вказаних вище господарських операціях відповідає діючим нормам податкового законодавства.

У відповідності до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Одним із аргументів відповідача щодо винесення спірного рішення, є посилання на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29.06.2016 р., яким була затверджена угода про визнання винуватості посадової особи ТОВ "Агросмарт-70" (про що зазначалось вище).

На думку суду, вказаний вирок у спірних правовідносинах в частині дій посадових осіб позивача з ТОВ "Агросмарт-70" не створює жодних правових наслідків, оскільки з дослідженого в судовому засіданні вироку вбачається, що він не стосується жодної господарської операції позивача з ТОВ "Агросмарт-70", а відтак не може слугувати належним доказом неправомірних дій зі сторони ПАТ МГЗ .

Вказане також підтверджується і тим, що посадовими особами відповідача не зазначено в акті перевірки яких-небудь доказів того, що позивач під час здійснення таких господарських операцій був обізнаний щодо фіктивної підприємницької діяльності ТОВ "Агросмарт-70". Сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні не дає підстав, для висновку про нереальність господарських операцій.

В ході судового розгляду справи відповідачем окрім відзиву також надано пояснення, в яких відповідач окрім іншого, посилається також на рішення Верховного суду, в яких викладено висновки про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд не може не погодитись з такими висновками Верховного суду, однак при вирішені цього спору такі висновки є не тотожними з обставинами, які встановлені у цьому спорі в частині того, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагент не мав статусу фіктивного підприємства, і господарська діяльність останнього з позивачем немає нелегального характеру, який би підтверджувався відповідним вироком суду.

Статтею 36 Податкового Кодексу України визначено податковий обов'язок платника податку, який полягає і обчисленні, декларуванні та/або сплаті сум податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011р. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Слід також зазначити, що суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також і з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"),

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року "Булвес АД проти Болгарії", платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Судом встановлено, а також і не заперечувалось учасниками справи те, що з коштів, які надійшли на рахунок позивача від контрагента за придбаний товар - сплачені всі необхідні і обов'язкові платежі (ПДВ) до відповідного бюджету, а тому, з урахуванням наведених вище норм права, позивач не може повторно нести тягар і вдруге сплачувати платіж, оскільки це суперечитиме основам податкового законодавства.

Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Аналізуючи встановленні обставини та враховуючи наведене, суд робить висновок, що наведені у акті перевірки аргументи не підтверджують вчинення позивачем податкових порушень, які б зумовлювали визначення зобов'язання по податку на додану вартість за операціями із невстановленими перевіркою покупцями. Висновки перевірки про те, що позивач не належним чином проводив реалізацію товарів ТОВ "Агросмарт-70", що дало змогу останньому скористатись податковими пільгами, є припущенням контролюючого органу, а не достовірно встановленим фактом, підтвердженим належними доказами. Нарахування податків не можуть ґрунтуватись на суб'єктивних судженнях посадових осіб, які здійснювали перевірку, на підставі лише даних, які містяться в інформаційних базах фіскальної служби без врахування первинних документів платника, а зміст акту перевірки свідчить, що жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності підприємства-покупця при цьому не бралися до уваги.

Крім того, відповідачем не спростовувались законність дій платника податків (позивача), а лише констатовано про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу правомірність відображення в податковому обліку певних операцій. При цьому, як зазначені в акті перевірки, обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Враховуючи вимоги статті 77 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, відповідач повинен був зазначити належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з продажу в реальності не виконувались чи виконувались іншим чином.

Суд при вирішенні даного спору, виходить з презумпції добросовісності платника податків. Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність фактів порушень податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 289372,50 грн., з яких 192915,00 грн. за податковими зобов'язаннями з ПДВ та 96457,50 грн. штраф.

Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Звертаючись до суду щодо оскарження спірного рішення, позивачем сплачено судовий збір в сумі 4340 грн. 60 коп., згідно платіжного доручення № 340 від 29.03.2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи наведені висновки, суд вважає, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області на користь позивача судовий збір в сумі 4340,60 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 08.12.2017 року за № 0008571409 в частині збільшення приватному акціонерному товариству " Мамалигівському гіпсовому заводу" суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 289372,50 грн., з яких 192915,00 грн., за податковими зобов'язаннями з ПДВ та 96457,50 грн. штрафу.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на користь Приватного акціонерного товариства "Мамалигівський гіпсовий завод" судові витрати - судовий збір в сумі 4340,60 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне судове рішення складено 12 червня 2018 р.

Судді Боднарюк О.В.