Рішення

від 12.06.2018 по справі 478/251/17

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/251/17

Пров. №2/478/165/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2018 року. Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

секретаря судового засідання Фалій В.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Перетятька А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 смт. Казанка цивільну справу № 478/251/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз про встановлення земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою про встановлення земельного сервітуту, де з урахуванням наданих уточнень до позовної заяви від 24.05.2017 року, від 20.07.2017 року, від 04.09.2017 року та від 09.10.2017 року остаточно просила суд: затвердити платний земельний сервітут на користування земельною ділянкою площею 6 га між нею та відповідачем ПАТ Укртрансгаз для проїзду через належну їй на праві власності земельної ділянки для прокладання, експлуатації лінії трубопроводу та зобов'язати відповідача вносити їй щорічну плату за користування земельною ділянкою (земельного сервітуту) після фактичного встановлення площі експертизою.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що відповідно до Державного акту вона та її чоловік володіють земельною ділянкою площею 10,27 га в межах території Дмитробілівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області. Як з'ясувалося, на вказаних земельних ділянках під землею мається газова труба, яка обмежує її з чоловіком право на користування належними їм земельними ділянками.

У зв'язку з цим, позивач зверталася до ПАТ Миколаївгаз про складання договору земельного сервітуту на вказані земельні ділянки, проте відповіді не отримала.

Не визнаючи позовних вимог відповідач надав суду заперечення, де зазначив, що земельні ділянки, які належать позивачу та її чоловікові розташовані в межах охоронних зон та повинні використовуватись з обмеженнями передбаченими Правилами охорони магістральних трубопроводів та в порядку встановленим ЗК України.

Крім того, відповідач зазначив, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом та обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення досудових заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником.

Також, відповідач зазначив, що згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, у позивача та її чоловіка взагалі відсутнє право власності на земельні ділянки.

Ухвалою суду від 28.11.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено судом без розгляду. Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 18.01.2018 року вказану ухвалу суду скасовано, справу направлено до Казанківського районного суду Миколаївської області для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 31.01.2018 року розгляд справи призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні, позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі. Відповідач проти позовних вимог заперечив, просив в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Позивач, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого на підставі розпорядження Казанківської РДА від 17.06.2004 року № 378-р є власником земельної ділянки площею 10,27 га, за кадастровим номером НОМЕР_3 розташованої в межах території Дмитро-Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пояснювальною запискою, яка міститься в розділі І технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам (244 чоловіка) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Дмитро-Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, межі зон обмежень використання земель в охоронній зоні приведено на кадастровому плані.

Згідно з дослідженим в судовому засіданні кадастровим планом земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Дмитро-Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер: НОМЕР_3, визначено межі зон обмежень газопроводу та їх площа, яка складає 4,37 га та межі зон обмежень ЛЕП, площа якої складає 0,12 га. При цьому, як вбачається із даного кадастрового плану, охоронна зона на земельній ділянці, де розташований газопровід високого тиску складає 100 м в обидві сторони.

Вирішуючи спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, суд враховує наступні норми законодавства.

Так, згідно зі ст.401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ч.1 ст.98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Відповідно до п.3 ст.403 ЦК України, особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Що стосується землі під газопроводом високого тиску, то згідно ч. 1 ст. 73 ЗК України, до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

Функціонування системи газопостачання передбачає наявність охоронних зон газопроводів та інших об'єктів єдиної газотранспортної системи України.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про трубопровідний транспорт , охоронна зона - землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей, природні об'єкти та довкілля в цілому.

Стаття 11 Закону України Про трубопровідний транспорт встановлює, що уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Згідно ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані дотримуватися обмежень, пов'язаних з встановленням охоронних зон.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, газовий трубопровід вже знаходився під землею на момент отримання земельної ділянки у власність позивачем, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки переданої у власність позивачу, де визначено охоронні зони площею 100.0 м в обидві сторони.

Таким чином, під час отримання землі у власність, позивачу було відомо про його обмеженні права та встановлені обов'язки щодо використання земель в охоронній зоні, погодившись отримати у володіння вказану земельну ділянку в зоні проходження газопроводу високого тиску, позивач зобов'язаний виконувати вимоги діючого законодавства щодо особливостей використання таких земель.

Відповідно до ст.100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Згідно ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З наведеного, суд приходить до висновку, що право позивача, як власника земельної ділянки вимагати укласти земельний сервітут з відповідачем, як захист його земельних прав, законом не передбачений.

При цьому, спір щодо встановлення земельного сервітуту вирішується судом у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.

Доказів щодо того, що позивач вживав заходи домовленостей із відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача та вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні вимог позивача відмовлено, то витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Так само, з огляду на ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на правову допомогу не підлягають стягненню у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 12 червня 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О. Томашевський