Ухвала

від 12.06.2018 по справі 11/395пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

12.06.2018р. Справа № 11/395пд

за заявою: Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції «Укрпошта» , м. Дніпро №02-1-178 від 04.06.18р.

про видачу дублікату наказу у справі

за позовом: Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції УДППЗ „Укрпошта» м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АСС-ГРУПП» м. Слов'янськ, Донецька область

про розірвання договору та стягнення пені у розмірі 912,50грн., інфляційних витрат в сумі 215,94грн., трьох відсотків річних у розмірі 130,63грн. на загальну суму 1259,07грн.

Суддя Лейба М.О.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. у справі №11/395пд позовні вимоги Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції УДППЗ „Укрпошта» м. Дніпропетровськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „АСС-ГРУПП» м.Донецьк, про розірвання договору та стягнення пені у розмірі 912,50грн., інфляційних витрат в сумі 215,94грн., трьох відсотків річних у розмірі 130,63грн. на загальну суму 1259,07грн. задоволено повністю.

У зв'язку з проведенням на території міста Донецька та Донецької області антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України №405/2014 від 14.04.14р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» , матеріали справи №11/395пд були втрачені.

Ухвалою суду від 31.10.2016р. відновлено втрачену справу частково, в межах наявних документів, що містяться в автоматизованій системі документообігу суду.

08.06.18р. ПАТ «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції «Укрпошта» , м.Дніпро звернулося до господарського суду Донецької області із заявою №02-1-178 від 04.06.18р. про видачу дублікату наказу про примусове виконання рішення у справі №11/395пд.

У зв'язку із відрахуванням зі штату судді Мальцева М.Ю. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.18р. для розгляду даної заяви визначено суддю Лейбу М.О.

Розглянувши заяву ПАТ «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції «Укрпошта» , м.Дніпро про видачу дублікату наказу про примусове виконання рішення у справі №11/395пд, суд встановив:

Як стверджує позивач після набрання рішенням законної сили 15.03.2010р. судом було видано відповідний наказ, який позивач (стягував) пред'явив до виконання у відділ державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку.

25.10.2010р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №22250269.

Згідно інформації з з інтернет - ресурсу Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження ВП №22250269, відкрите 25.10.2010р. відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, перебуває в провадженні Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

05.04.18р. позивачем на адресу Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було направлено заяву №02-1-111 від 05.04.18р. про надання інформації щодо стану виконавчого провадження ВП №22250269 від 25.10.2010р. з примусового виконання виконавчого документа - наказу господарського суду Донецької області, виданого з примусового виконання рішення №11/395пд від 22.02.10р.

Листом №13561 від 20.04.18р. Слов'янський міськрайонний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області направив на адресу позивача (стягувача) довідку №13561 від 20.04.18р. про втрату наказу №11/395пд, виданого 15.03.10р. господарським судом Донецької області про примусове виконання рішення №11/395пд від 22.02.10р.

У вказаній довідці зазначено, що згідно постанови Про утворення виконавчої групи при органах ДВС управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на Слов'янський міськрайоний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області покладено виконання функцій Ворошиловського районного відділу ДВС м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

При цьому, Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомив, що у зв'язку з озброєним захватом приміщень, матеріально-технічної бази, журналів обліку, номенклатурних та архівних справ та оригіналів виконавчих проваджень за попереднім місцем реєстрації відділу, виконавчий документ - наказ господарського суду Донецької області №11/395пд, виданий 15.03.10р., втрачено.

Відповідно до Указу Президента України №405/2014 від 14.04.14р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території міста Донецька та Донецької області розпочато проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Законом України Про боротьбу з тероризмом , Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та інш. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. 07.11.14р. розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться.

Одже, з початку тимчасової окупації території м.Донецька діяльність органів державної виконавчої служби України на даній території є неможливою з незалежних від стягувача та боржника причин.

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.03.17р. ВП №22250269 оскільки, матеріали виконавчого провадження перебувають на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а Ворошиловський районий відділ ДВС міста Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну Українській владі, подальше проведення виконавчих дій за даним виконавчим документом неможливо.

Таким чином, за вказаних обставин наказ господарського суду Донецької області від 15.03.2010р. у справі №11/395пд є втраченим.

За змістом приписів ст.18 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України судових рішень.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» , в ч.2 ст.13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст.13, ч.1 ст.55, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Конституційний Суд України п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12р. № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

В п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.12р. по справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з приписами ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

В силу норм ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейським судом з прав людини зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («ОСОБА_1 проти Італії» , заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» , Європейським судом наголошено, що «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» .

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконані або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організовувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду у справі Глоба проти України , no.15729/07, від 05.07.12р.).

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Згідно ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З урахуванням викладеного, судове рішення у справі №11/395пд, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на день видачі наказу) строк пред'явлення до виконання виконавчого документу складає три роки.

Згідно ст.11 -11 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа.

Підпунктом 19.4 пункту 19 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.17р., передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто, приписами цієї норми процесуального законодавства визначено право звернення до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу та підстави за яких суд розглядає означене звернення, в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Статтею 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на дату видачі наказу) визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Оскільки наказ господарського суду Донецької області було пред'явлено до виконання (строк пред'явлення встановлений в три роки, тобто до 16.03.2013р.) та було відкрите виконавче провадження, а в подальшому 10.03.17р. винесена постанова про повернення виконавчого документа, строк пред'явлення наказу до виконання було перервано. Отже, станом на момент розгляду заяви про видачу дублікату наказу вказаний строк не сплинув.

Дослідивши доводи та надавши оцінку обставинам, викладеним у заяві позивача та доданих до неї документах, суд, враховуючи встановлений Конституцією України принцип обов'язковості судового рішення (п.9 ст.129), відповідність заяви приписам ГПК України, дійшов висновку, що наказ від 15.03.2010р. було втрачено не з вини стягувача, а з незалежних від нього обставин, що унеможливлює виконання ухваленого у даній справі судового рішення.

За вказаних обставин суд дійшов висновку задовольнити заяву ПАТ Укрпошта в особі Дніпропетровської дирекції Укрпошта , м.Дніпро №02-1-178 від 04.06.18р. про видачу дубліката наказу у справі №11/395пд та видати дублікат наказу від 15.03.2010р. про примусове виконання рішення від 22.02.2010р. у справі №11/395пд.

Керуючись ст.ст.234, 235, 329, п.п.19.4 п.19 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства Укрпошта в особі Дніпропетровської дирекції Укрпошта , м.Дніпро №02-1-178 від 04.06.18р. про видачу дублікату наказу у справі №11/395пд, задовольнити.

Видати дублікат наказу господарського суду Донецької області від 15.03.2010р. про примусове виконання рішення від 22.02.2010р. у справі №11/395пд.

Ухвала набрала чинності 12.06.18р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України) шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її прийняття.

Суддя М.О. Лейба