Рішення

від 01.06.2018 по справі 911/455/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2018 р.

м. Київ

Справа № 911/455/18

Суддя Черногуз А.Ф., при секретарі Бразі Л.К.,

розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" (49068, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пл. Новокодацька, буд. 3, офіс 7, код ЄДРПОУ 39932669)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика" (07526, Київська обл., Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, буд. 9, код ЄДРПОУ 33889787)

про стягнення боргу, пені, 3% річних, договірної санкції ,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2;

відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 26/02-1 від 26.02.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика" про стягнення 291365,90 грн боргу, 10632,05 грн пені, 1024,00 грн 3 % річних, 1000,00 грн договірної санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 17.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика" (покупець) було укладено договір поставки № 17/01-01;

- позивач відповідно до видаткових накладних № 989 від 21.12.2017 на суму 132325,40 грн, від 05.01.2018 № 9 на суму 159040,50 грн поставив відповідачу товару на загальну суму 291365,90 грн;

- вказаний товар не був оплачений відповідачем, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 291365,90 грн боргу, 10632,05 грн пені, 1024,00 грн 3 % річних, 1000,00 грн договірної санкції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2018 вказану позовну заяву залишено без руху.

Крім того, ухвалою від 12.03.2018 позивачу на підставі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України було повернено заяву про забезпечення позову, що була подана ним разом з позовною заявою.

30.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем на виконання ухвали господарського суду Київської області від 12.03.2018 було подано заяву №27/03-1 від 27.03.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 04.04.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою проведення підготовчого засідання призначено на 23.04.2018, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

В судове засідання 23.04.2018 з'явився ОСОБА_4, зазначаючи що він є представником позивача, водночас, ним не було надано суду доказів своїх повноважень на представництво, тож судом оголошено перерву на стадії з'ясування повноважень представника позивача до 28.05.2018.

Ухвалою від 23.04.2018 суд призначив судове засідання на 29.05.2015, оскільки у підготовчому засіданні 23.04.2018 суд в порядку ч. 5 ст. 183, п. 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України постановив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 28.05.2018, але, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 73 Кодексу законів про працю України трійця, що у 2018 році припадає на 27.05.2018, є святковим днем, а відповідно до ст. 67 Кодексу законів про працю України у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого, 28.05.2018 є вихідним днем, то суд призначив іншу дату підготовчого засідання.

27.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він заперечував проти позову та зазначав, що ним сплачено вартість прийнятого товару у повному обсязі, та не погоджувався з твердженням позивача про те, що товар, що був поставлений відповідно до видаткових накладних від 21.12.2017 № 989, від 05.01.2018 № 9 не був ним оплачений.

В судовому засіданні 29.05.2018 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.06.2018.

В судовому засіданні 01.06.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідач проти позову заперечив.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика" (покупець) було укладено договір поставки № 17/01-01, відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі специфікації та/або накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Найменування, кількість, одиниці виміру, ціна та інші додаткові умови товару зазначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. договору).

Оплата за товар здійснюється покупцем на умовах, визначених у специфікації (п. 3.1. договору).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що всі господарські операції між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Дістріб'юшн та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Морозівська птахофабрика оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткових накладних та відповідних товаротранспортних накладних.

Так, судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № 422 від 14.04.2016; № 432 від 18.04.2016; № 433 від 19.04.2016; № 459 від 23.04.2016; № 469 від 25.04.2016; № 520 від 06.05.2016; № 528 від 11.05.2016; № 539 від 13.05.2016; № 572 від 21.05.2016; № 573 від 23.05.2016; № 579 від 24.05.2016; № 593 від 28.05.2016; № 595 від 30.05.2016; № 637 від 06.06.2016; № 680 від 16.06.2016; № 733 від 12.07.2016; № 770 від 25.07.2016; № 838 від 18.08.2016; № 866 від 25.08.2016; № 877 від 26.08.2016; № 919 від 10.09.2016; № 953 від 18.09.2016; № 1172 від 03.11.2016; № 1362 від 19.12.2016; № 1374 від 20.12.2016; № 1378 від 21.12.2016; № 1418 від 28.12.2016; № 36 від 18.01.2017; № 52 від 20.01.2017; № 86 від 27.01.2017; № 127 від 09.02.2017; № 179 від 27.02.2017; № 225 від 10.03.2017; № 243 від 22.03.2017; № 276 від 03.04.2017; № 306 від 12.04.2017; № 338 від 21.04.2017; № 342 від 24.04.2017; № 380 від 05.05.2017; № 386 від 12.05.2017; № 403 від 17.05.2017; № 427 від 23.05.2017; № 459 від 06.06.2017; № 460 від 07.06.2017; № 486 від 16.06.2017; № 491 від 19.06.2017; № 528 від 07.07.2017; № 591 від 28.07.2017; № 654 від 14.08.2017; № 686 від 21.08.2017; № 706 від 23.08.2017; № 751 від 12.09.2017; № 763 від 19.09.2017; № 776 від 26.09.2017; № 795 від 05.10.2017; № 832 від 17.10.2017; № 861 від 31.10.2017; № 984 від 20.12.2017, № 989 від 21.12.2017, № 9 від 05.01.2018 а також відповідно до товаротранспортних накладних, які складені на кожну з зазначених вище поставок, а саме - товарно-транспортна накладна № 14/04-1 від 14.04.2016; № 18/04-1 від 18.04.2016; № 19/04-1 від 19.04.2016; № 23/04-1 від 23.04.2016; № 25/04-1 від 25.04.2016; № 06/05-1 від 06.05.2016; № 11/05-1 від 11.05.2016; № 13/05-1 від 13.05.2016; № 21/05-1 від 21.05.2016; № 23/05-1 від 23.05.2016; № 24/05-1 від 24.05.2016; № 28/05-1 від 28.05.2016; № 30/05-1 від 30.05.2016; № 25/705-1 від 25.07.2016; № 25/08-1 від 25.08.2016; № 26/08-1 від 26.08.2016; № 18/09-1 від 18.09.2016; № 03/11-1 від 03.11.2016; № 19/12-1 від 19.12.2016; № 20/12-1 від 20.12.2016; № 21/12-01 від 21.12.2016; № 28/12-01 від 28.12.2016; № 18/01-1 від 18.01.2017; № 09/02-1 від 09.02.2017; № 27/02-1 від 27.02.2017; № 10/03-1 від 10.03.2017; № 22/03-1 від 22.03.2017; № 03/04-3 від 03.04.2017; № 12/04-2 від 12.04.2017; № 21/04-7 від 21.04.2017; № 24/04-4 від 24.04.2017; № 05/05-5 від 05.05.2017; № 12/05 від 12.05.2017; № 16/05-7 від 16.05.2017; № 23/05-5 від 23.05.2017; № 06/06-1 від 06.06.2017; № 16/06 від 16.06.2017; № 19/06-6 від 19.06.2017; № 07/07-1 від 07.07.2017; № 28/07-1 від 28.07.2017; № 12/08-1 від 12.08.2017; № 18/08-4 від 18.08.2017; № 22/08-1 від 22.08.2017; № 19/09-1 від 19.09.2017; № 25/09-1 від 25.09.2017; № 04/10-1 від 04.10.2017; № 16/10-2 від 16.10.2017; № 31/10-1 від 31.10.2017; №18/12 від 18.12.2017; № 20/12 від 20.12.2017; №05/01 від 05.01.2018 позивач поставив відповідачу товар на суму 8138075,66 грн, з яких відповідачем оплачено лише 7846709,76 грн (копії накладних та відповідних товарно-транспортних накладних містяться в матеріалах справи).

Вказаний факт підтверджується поданими сторонами до справи доказами та є таким, що встановлений судом в ході розгляду справи по суті.

З вищенаведених накладних вбачається та також підтверджується сторонами, що вищезазначені поставки товару здійснювались не лише за договором від 17.01.2017 № 17/01-01, а й за договорами, що укладались сторонами у попередні періоди. Отже, суду надано видаткові накладні за весь період існування правовідносин між сторонами.

Судом встановлено, що за весь період правовідносин неоплаченими залишились поставки за видатковими накладними № 989 від 21.12.2017 на суму 132325,40 грн та від 05.01.2018 № 9 на суму 159040,50 грн, всього на 291365,90 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на договір поставки від 17.01.2017 № 17/01-01 та специфікації № 27 від 20.12.2017, № 28 від 03.01.2018 до вказаного договору.

За умовами вказаних специфікацій сторони погодили поставку двох партій товару шрот соняшниковий 39% на АРС , пункт розвантаження: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Піщане, ціна за одиницю (т) - 4630,00 грн з урахуванням ПДВ. Строк оплати - протягом десяти банківських днів після отримання товару.

На виконання вказаних домовленостей позивачем поставлено товар відповідно до видаткових накладних № 989 від 21.12.2017 на суму 132325,40 грн, від 05.01.2018 № 9 на суму 159040,50 грн, всього на 291365,90 грн.

На підтвердження здійснення поставки позивачем також надано товарно-транспортні накладні № 20/12 від 20.12.2017; № 05/01 від 05.01.2017, в яких відображено маршрут перевезення та найменування вантажу, що перевозився.

Крім того, позивачем надано також копії актів здачі-прийняття робіт, рахунків-фактур, платіжних доручень. Вказані документи підтверджують надання послуг з перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Укр Автодор , а також відображено маршрут перевезення вантажу на адресу відповідача.

Так, суд зазначає, що спірні видаткові накладні та специфікації, на підставі яких здійснювались поставки, відповідачем не підписані, водночас факт поставки та прийняття товару відповідачем підтверджується наступним.

У своєму відзиві, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що у період з 14.06.2016 по 05.01.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 8138075,66 грн (що включає в себе і поставки за спірними накладними, які включені відповідачем до переліку накладних, наведеному у відзиві). Водночас, за твердженням відповідача, грошові зобов'язання з оплати прийнятого товару виконані ним у повному обсязі. Відповідач наголошує, що заперечує лише проти факту існування заборгованості за видатковими накладними № 989 від 21.12.2017 на суму 132325,40 грн, від 05.01.2018 № 9 на суму 159040,50 грн.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надає банківські виписки за весь період існування правовідносин між сторонами: з 20.04.2016 по 22.12.2017.

Суд, здійснивши перерахунок усіх сум, що були сплачені відповідачем на рахунок позивача, встановив, що останнім за період з 20.04.2016 по 21.12.2017 сплачено 7846709,76 грн. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками, що надані відповідачем та містяться в матеріалах справи.

Отже, на підставі поданих до справи первинних бухгалтерських документів, які є належними та допустимими доказами у даній справі, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що у період з 14.04.2016 по 05.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Дістріб'юшн поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Морозівська птахофабрика шроту соняшникового та висівок пшеничних загальною вартістю 8138075,66 грн.

Водночас, твердження відповідача щодо оплати повної вартості не підтвердилися та спростовуються банківськими виписками, що були надані відповідачем.

Крім того, позивачем на підтвердження позовних вимог подано суду акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 09.03.2018, згідно якого, заборгованість відповідача перед позивачем складає 291365,90 грн. В копії акту, що наданий позивачем міститься печатка відповідача та підпис особи, посадове становище якої не вказане.

Водночас, в судовому засіданні представником відповідача було надано, а судом залучено до матеріалів справи, копію примірнику акту, що перебувала у відповідача, зміст якого аналогічний примірнику, наданому позивачем, проте зазначено, що з боку відповідача акт підписано головним бухгалтером ОСОБА_5

Позивач звертався до відповідача з претензією № 31/01-18/1 від 31.01.2018, в якій просив оплатити існуючу заборгованість та повернути оригінали документів. До претензії позивачем було додано вищезазначені специфікації, примірники спірних видаткових накладних, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату. Факт надсилання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 31.01.2018. Факт отримання претензії та доданих до неї документів підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Копії всіх вказаних документів містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, дослідивши всі подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем з оплати товару, що був поставлений відповідно до видаткових накладних № 989 від 21.12.2017, від 05.01.2018 № 9, у сумі 291365,90 грн.

В зв'язку з простроченням оплати по вищезазначеним накладним, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 10632,05 грн пені, 1024,00 грн 3 % річних, 1000,00 грн договірної санкції.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасної оплати партії товару в термін, зазначений в договорі, покупець сплачує постачальнику договірну санкцію за кожний день прострочення платежу у розмірі 1% від несплаченої суми боргу, із урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від несплаченої суми (п. 6.2. договору).

У випадку невиконання обов'язку щодо обміну оригіналами документів протягом 10 календарних, а також у випадку порушення порядку складання та/або передачі документів, винна сторона сплачує за одне порушення договірну санкцію у розмірі 500 грн (п. 6.5. договору).

Суд, перевіривши розрахунки, надані позивачем, встановив наступне.

Щодо розрахунку пені. Договором передбачено сплату пені у п. 6.2., згідно якого покупець сплачує постачальнику договірну санкцію за кожний день прострочення платежу у розмірі 1% від несплаченої суми боргу.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, розмір пені, встановлений в договорі, перевищує максимально дозволений розмір в контексті положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", то позивачем здійснено розрахунок пені, виходячи з вказаного обмеження.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним, а розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем. Проте, оскільки суд не може за власною ініціативи виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом у заявленому розмірі - 10632,05 грн пені.

Щодо розрахунку 3% річних, то він також є арифметично невірним. Судом здійснено власний розрахунок 3% річних та встановлено, що вказана вимога підлягає задоволенню частково у сумі 1023,07 грн.

Щодо розрахунку договірної санкції за неповернення документів відповідно до п. 6.5. договору, яка за своєю правовою природою є штрафом в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Оскільки позивачем надано докази надання всіх передбачених договором документів відповідачу, відповідачем не виконано свого договірного обов'язку з повернення позивачу оригіналів документів щодо двох спірних поставок, протилежного суду не надано, то суд вважає обґрунтованою та доведеною вимогу про стягнення з відповідача 1000,00 грн договірної санкції за двома фактами порушення вказаного обов'язку.

Отже, враховуючи вищевикладене, всебічно та повно дослідивши подані сторонами матеріли, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 291365,90 грн боргу, 10632,05 грн пені, 1023,07 грн 3% річних, 1000,00 грн договірної санкції.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог - 4560,31 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем при поданні даного позову сплачено судовий збір у розмірі більшому ніж встановлено законом.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, за розгляд заявлених позовних вимог судом позивач мав сплатити судовий збір у сумі 4560,32 грн. Водночас, позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення № 3193 від 27.02.2018 у сумі 4625,90 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне повернути позивачу надлишок судового збору у сумі 65,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика" (07526, Київська обл., Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, буд. 9, код ЄДРПОУ 33889787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" (49068, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пл. Новокодацька, буд. 3, офіс 7, код ЄДРПОУ 39932669) 291365,90 грн боргу, 10632,05 грн пені, 1023,07 грн 3% річних, 1000,00 грн договірної санкції, а також 4560,31 грн судового збору.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Дистриб'юшн" (49068, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пл. Новокодацька, буд. 3, офіс 7, код ЄДРПОУ 39932669) з Державного бюджету України 65,58 грн зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2018.

Суддя А.Ф. Черногуз