Ухвала

від 13.06.2018 по справі 911/1120/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1120/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

без виклику представників сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Техновіт Агро про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 105/18 від 12.06.2018) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техновіт Агро»

04071, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34429213

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-АГРО»

07533, Київська обл., Баришивіський р-н, с. Недра, вул. Ворошиловградська, буд. 47-Б, код ЄДРПОУ 34596119

про стягнення заборгованості

встановив:

До господарського суду Київської області (вх. № 1155/18 від 25.05.2018) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техновіт Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-АГРО» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 25/09/2017 від 25.09.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2018 позовну заяву залишено без руху.

12.06.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на урожай Товариства з обмеженою відповідальністю ДК-АГРО , що посіяний на земельних ділянках загальною площею 65,727 га та на рухоме майно, а саме: транспортні засоби (вх. № 105/18).

Обґрунтовуючи заяву, позивач посилається на те, що на виконання договору поставки від 25.09.2017 № 25/09/2017, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Техновіт Агро (далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДК-АГРО (далі-відповідач) позивачем поставлено відповідачу товар у розмірі 267,38 тон всього на суму 1232087,04 грн., а відповідачем вказаний товар оплачено лише частково у розмірі 142000,00 грн.

Відтак, наявна заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 1090087,04 грн., на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

02.02.2018 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу, пені, відсотків річних, інфляційних втрат, яку отримано 13.02.2018, що підтверджується інформацією з сайту ПАТ Укрпошта .

Відповіді на вказану вимогу позивач не отримав, заборгованість не сплачено.

Відповідно до довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, станом на 05.06.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю ДК-АГРО є орендарем земельних ділянок загальною площею 65,727 га з цільовим призначенням для ведення сільського господарського виробництва.

Згідно з наданої Товариством з обмеженою відповідальністю ДК-АГРО інформації, всі земельні ділянки, що перебувають в оренді, засіяні сільськогосподарськими зерновими культурами - пшеницею. Середня урожайність пшениці з 1 га складає 3.500 тони, а середня вартість 1 тони пшениці, станом на 05.06.2018, складає 4500,00 грн., тобто, вартість посіяного урожаю в грошовому еквіваленті складає 1035672,75 грн.

Оскільки, зазначена сума не покриває заявлених позовних вимог, позивач додатково заявляє про накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби, риночна вартість яких складає 478250,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не реагує на вимоги про сплату грошових коштів за поставлений товар, не повертає борг, позивач вважає, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову, відтак, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на рухоме майно та на урожай, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Техновіт Агро суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.

З урахуванням позиції, що викладена у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статтей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак, заявником не надано суду жодних доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а також того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилання заявника на те, що відповідач у подальшому буде ухилятися від виконання рішення суду є припущенням заявника, що не підтверджене жодними доказами та не створює підстав для задоволення відповідної заяви, більше того, наявність таких підстав спростовується доводами самого заявника, оскільки заявлено про арешт рухомого майна, що використовується відповідачем для своєї основної господарської діяльності, відтак, суду не доведено, що у подальшому це майно може бути відчужено відповідачем.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються, а позивачем заявлено про накладення арешту на урожай пшениці, що посіяний на земельних ділянках загальної площею 65,727 га, проте, не надано доказів поточного стану цього урожаю та доказів того, що це майно не відноситься до такого, що швидко псується і його арешт не призведе до цього, у тому числі, наявності у відповідача можливостей для його зберігання.

Відповідно до пункту 6 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, проте, Товариство з обмеженою відповідальністю Техновіт Агро у своїй заяві таких пропозицій не надало.

Враховуючи, що накладення арешту на урожай може призвести до завдання збитків відповідачу, суд дійшов висновку, що заявлене забезпечення позову шляхом накладення арешту на урожай, що посіяний на земельних ділянках загальною площею 65,727 га в подальшому може призвести до порушення прав відповідача.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам справи щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на урожай та рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю ДК-АГРО може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техновіт Агро» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Саванчук