Рішення

від 07.06.2018 по справі 914/338/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018р. Справа №914/338/18

місто Львів

За позовом: ОСОБА_1, м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Біля цитаделі , м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Бетта-В , м. Львів

про визнання договору недійсним.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача-1: Цястун Р. П.

Від відповідача-2: Райхель Р. П.

Суть спору:

Позовну заяву подано ОСОБА_1, м. Київ до відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю Біля цитаделі , м. Львів, до відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю Бетта-В , м. Львів про визнання договору недійсним.

Ухвалою від 01.03.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2018 р.

23.03.2018 р. через службу діловодства господарського суду відповідачем - 1 подано заяву щодо неможливості виконання вимог ухвали від 01.03.2018 р., а саме, надати оригінали оскаржуваного договору та статуту. Заява мотивована не переданням попереднім керівником товариства - ОСОБА_5 новому директору - ОСОБА_3 жодної документації. Окрім того, відповідаченм-1 подано відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги визнав.

Ухвалою суду від 27.03.2018р. у зв'язку із відсутністю технічної можливості здійснювати фіксування судового засідання внаслідок аварії електромереж, підготовче засідання відкладено на 24.04.2018р.

13.04.2018р. через службу діловодства господарського суду від позивача та відповідача - 1 надійшло клопотання про долучення доказів та клопотання позивача про витребування у відповідача-2 оригіналу оскаржуваного договору.

24.04.2018р. позивачем подано клопотання про долучення правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 20.02.2018р. у справі №906/100/17.

Ухвалою від 24.04.2018р. суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача-2 доказів, оскільки такі докази вже були витребувані ухвалою про відкриття провадження у справі, а також у зв'язку із неналежним виконанням сторонами ухвал суду продовжено підготовче засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.05.2018р.

05.05.2018р. та 10.05.2018р. через службу діловодства господарського суду позивачем подано засвідчену копію оскаржуваного договору зі змінами, копія витягу з кримінального провадження №12015140050004551 та ухвалу господарського суду Львівської області від 26.02.2018р. у справі №914/559/17.

Ухвалою суду від 10.05.2018р. відкладено підготовче засідання на 29.05.2018 р.

29.05.2018р. через службу діловодства господарського суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 29.05.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.06.2018р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що позивач є учасником ТзОВ Біля Цитаделі із часткою у статутному капіталі 60%.

07.09.2015 р. між ТзОВ Біля Цитаделі та ТзОВ Бетта - В укладено договір про будівництво №070915-1-15, який зі сторони ТзОВ Біля Цитаделі підписано колишнім директором ОСОБА_5 із перевищенням наданих статутом повноважень. Директором ТзОВ Бетта - В та його кінцевим бенефіціаром був тесть ОСОБА_5

Згідно п. 10.10.2. статуту, до компетенції директора належить розпорядження майном товариства, включаючи його грошові кошти, з урахуванням обмежень, встановлених п. 9.7.17, п. 9.7.21 цього статуту та укладення договорів від імені товариства з урахуванням обмежень, встановлених п. 9.7.20, п. 9.7.21 цього статуту.

Відповідно до п. 9.7.20 статуту ТзОВ Біля Цитаделі , до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання згоди на укладення директором товариства договорів та угод на суму, що перевищує 1 000 000, 00 грн. Виходячи зі змісту п. п. 1.4., 1.7., 1.8., 1.9., 2.4., 2.5., 2.6., 2.8., розд. 3, 4 оскаржуваного договору, останній цю суму перевищує.

На виконання п. п. 2.5., 2.6. договору, замовник (ТзОВ Біля Цитаделі ) після введення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по вул. Є. Поповича, 6а в експлуатацію, набуває майнових прав на житлові об'єкти (квартири) загальною площею не менше 250 кв.м. на верхньому поверсі об'єкту будівництва. Вартість таких об'єктів оцінена сторонами на суму 950 000, 00 грн., яка не підлягає подальшому коригуванню незалежно від будь-яких обставин.

Забудовник - ТзОВ Бетта - В в рахунок виконання функцій замовника - забудовника, зокрема, здійснення фінансування будівництва об'єкту в установленому порядку набуває майнові права на усі площі, а саме: на нежитлові приміщення (офіси, комори, паркомісця) та усі квартири, окрім тих, права на які набуває замовник згідно п. 2.5. даного договору, має право зареєструвати та отримати на себе право власності на об'єкт в цілому та окремі житлові та нежитлові приміщення об'єкта. Відповідно до п. 2.8. договору, види та обсяги будівельних робіт, що підлягають виконанню забудовником згідно даного договору визначаються проектно-кошторисною документацією та іншою технічною документацією, які є додатком та невід'ємною частиною договору. Хоча грошовий вираз розміру частки ТзОВ Бетта - В договором не закріплений, розрахунково сума договору перевищує встановлене в п. 9.7.20. статуту обмеження.

Окрім того, згідно із п. 15.5. договору, за невиконання зобов'язань, передбачених п. п. 3.1.1., 3.1.4., 3.1.5., 3.1.6. договору, а також за порушення інших умов договору та вимог законодавства, що зумовили неможливість виконання обумовленого даним договором проекту, чи вчинення дій, що унеможливлюють реалізацію даного договору, передбачений штраф у розмірі 450000 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 07.09.2015 р. 9 874 255, 95 грн.

Також позивач посилається на те, що згідно ч. 2 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Проте, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Така позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13.03.2017р. у справі №760/8121/16-ц та від 27.04.2016р. у справі №6-62цс16.

Крім того, згідно п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згоди на укладення оспорюваного договору загальні збори ТзОВ Біля Цитаделі не надавали, тому позивачу про його укладення не було відомо. Виходячи зі значного розміру своєї частки у статутному капіталі, позивач вважає порушеними свої корпоративні права на участь в управлінні справами товариства, що гарантовані ст. 10 Закону України Про господарські товариства .

Представник відповідача - 1 позов визнав з мотивів, зазначених у поясненнях та відзиві. Ствердив, зокрема, що оскаржуваний договір був укладений попереднім директором ТзОВ Біля Цитаделі із перевищенням наданих йому статутом повноважень, без отримання згоди загальних зборів товариства. Будучи звільненим з посади рішенням №1 від 11.11.2015р. загальних зборів ТзОВ Біля Цитаделі , ОСОБА_6 не передав товариству жодних документів та печатки товариства, у зв'язку із чим до ЄРДР 09.12.2015р. було внесено кримінальне провадження №12015140050004551. Подав до суду заяву ОСОБА_6 від 07.10.2016р., адресовану слідчому СУ ГУ НП у Львівській області Костовській О.М., у якій ОСОБА_6 визнає наявність у нього печатки та документації товариства, які він зобов'язується передати слідчому для долучення до матеріалів кримінального провадження та стверджує про оскарження ним рішення про його звільнення у Шевченківському районному суді м. Львова (суддя Невойт П.С.).

Повідомив, що у провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/559/17 за позовом ТзОВ Біля Цитаделі до ТзОВ Бетта - В за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові, Львівської міської ради про визнання недійсним договору про будівництво №070915-1-15 від 07.09.2015р. з підстав невизнання прав ТзОВ Біля Цитаделі , як користувача земельної ділянки на здійснення будівництва, введення об'єкта в експлуатацію та набуття права власності на завершений будівництвом об'єкт, - тобто, з інших підстав. Земельною ділянкою площею 0,0556 га у м. Львів, вул. Поповича, 6а користується ТзОВ Біля Цитаделі на підставі договору оренди, укладеного із Львівською міською радою 20.12.2013р., у той час, як у ТзОВ Бетта - В права користування цією земельною ділянкою немає.

Представник відповідача-2 в підготовчі судові засідання не з'являвся, причин неявки суду не повідомляв.

В судове засідання 07.06.2018р. представник відповідача-2 з'явився, заявив клопотання про вирішення судом питання про притягнення до відповідальності позивача ОСОБА_1 та ТзОВ Біля Цитаделі за зловживання процесуальними правами. Крім того, заявив клопотання про відкладення судового засідання та визначення представнику ТзОВ Бетта-В розумного строку для надання можливості та ознайомлення із позовом, наданими доказами та іншими матеріалами справи. Також просить суд про визнання причин пропуску ТзОВ Бетта-В поважнимиі до початку розгляду справи по суті, поновлення та продовження процесуальних строків для подання відповідачем-2 відзиву на позов з доказами по суті спору. Дані клопотання обгрунтовані тим, що 06.06.2018р. ТзОВ "Бетта-В" через підприємство поштового зв'язку отримано ухвали Господарського суду Львівської області від 10.05.2018р. та від 29.05.2018р. по справі №914/338/18. З вказаних ухвал та з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень 06.06.2018р. відповідач-2 довідався, що в провадженні Господарського суду Львівської області тривалий час перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Біля Цитаделі та ТзОВ "Бетта-В" про визнання договору недійсним. Через відрядження директора ТзОВ Бетта-В , який був єдиною особою уповноваженою на отримання поштової кореспонденції, тривалий час підприємство не отримувало жодної кореспонденції, а всі поштові відправлення повертались відправникам.

Щодо поданих клопотань суд зазначає наступне.

Статтями 202 та 216 ГПК України визначено перелік підстав для відкладення розгляду справи.

Крім того, ч.2 ст. 195 ГПК України імперативно встановлено тридцяти денний строк для розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Частиною 10 ст. 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Суд наголошує на тому, що ухвали про відкриття провадження у справі, відкладення розгляду справи та виклик в судове засідання в порядку ст. 120 ГПК України були надіслані позивачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958 та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Однак вказані поштові відправлення повернуті на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання позивачем кореспонденції, якою господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень у даній справі за належною адресою є обставиною, яка зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, позивач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 зазначеного Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами від 01.03.2018р., 27.03.2018р., 24.04.2018р., 10.05.2018р. та 29.05.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення позивача про дату, час та місце судового розгляду, проте останній не скористався правом на участь представника в підготовчих судових засіданнях.

Відтак, враховуючи обмеження процесуальних строків розгляду справи, встановлених нормами ст.195 ГПК України, заперечення представника позивача та відповідача-1 щодо відкладення розгляду справи та наявність в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування спору по суті, суд дійшов висновку відмовити представнику позивача у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, надання можливості для ознайомлення із позовом, наданими доказами та іншими матеріалами справи, а також поновлення і продовження процесуальних строків для подання відзиву на позов з доказами по суті спору.

Крім того, відповідачем-2 заявлено клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що даний спір не підпадає під ознаки, наведені в п.п.3, 12 ч.1 ст.20 ГПК України через суб'єктний склад, оскільки позов заявлено не юридичною особою до директора, а засновником товариства.

Однак, дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача про порушення корпоративного права на управління справами товариства, внаслідок укладення спірного договору між сторонами склалися не зобов'язальні, а корпоративні відносини, відтак даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Також представником відповідача-2 в усній формі заявлено відвід судді Мороз Н. В.

Щодо усно заявленого відводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 36 цього Кодексу; незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно ч. 2 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Частиною 3 ст. 38 ГПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання , якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Покладені в основу обґрунтування заяви про відвід обставини щодо упередженості чи необ'єктивності судді Мороз Н. В. не є підставами для відводу судді у розумінні ст. ст. 35, 36 ГПК України, оскільки згідно вимог чинного законодавства, відвід повинен бути вмотивованим. Незгода відповідача-2 з правовою позицією, сформованою суддею Мороз Н. В., під час розгляду справи № 914/338/18, за нормами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відтак, суд вважає, що представником відповідача-2 - адвокатом ОСОБА_4 подано таку, що не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України безпідставну та необґрунтовану, з пропуском строку та порушенням порядку подання усну заяву про відвід судді Мороз Н. В., зловживаючи своїми процесуальними правами, наданими йому, як стороні судового процесу з метою затягування процесу та чинення перешкод щодо розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку залишити заяву про відвід судді без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача-2 дав пояснення по суті спору. В позові просить відмовити у зв'язку з відсутністю предмета спору. Вважає, що позивач неправильно трактує поняття суми договору, включаючи до її складу штрафні санкції. Однак штрафні санкції можуть і не застосовуватись до сторін, оскільки укладаючи договір контрагенти презюмують добросовісне виконання домовленостей.

Крім того вважає, що ОСОБА_6 укладаючи оспорюваний договір не обмежував можливостей позивача приймати управлінські рішення і, таким чином, не порушив прав останнього на управління товариством. А висновки представника позивача про порушення корпоративних прав базуються лише на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами. В позові просить відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

ТзОВ Біля Цитаделі діє на підставі статуту, нова редакція якого зареєстрована 06.03.2014р.

Згідно п.п.1.3., 7.1. статуту, його учасниками є ОСОБА_7, якому належить 40% голосів, та ОСОБА_1, якій належить 60% голосів.

Пункт 8.2.1. статуту гарантує право учасників брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному статутом.

Згідно ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Згідно із ст. 10 Закону України Про господарські товариства , учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства; мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Позивач звернулась до суду із позовом про визнання недійсним договору, посилаючись на порушення її корпоративних прав, як учасника, якому належить 60% голосів, а саме, права на участь в управлінні справами товариства - участі у прийнятті загальними зборами товариства рішення щодо укладення директором товариства договору.

07.09.2015р. між ТзОВ Біля Цитаделі (замовник) в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі статуту, та ТзОВ Бетта - В (забудовник) в особі директора ОСОБА_8 укладено договір про будівництво №070915-1-15.

Позивач посилається на укладення даного договору колишнім директором ТзОВ Біля Цитаделі ОСОБА_5, (звільненого з посади рішенням №1 від 11.11.2015р. загальних зборів ТзОВ Біля Цитаделі ) не в інтересах товариства, а у власних інтересах, оскільки директором контрагента був його тесть - ОСОБА_8 Однак, жодних доказів на підтвердження цього посилання суду надано не було.

Відповідно до вказаного договору визначаються відносини сторін щодо участі у будівництві об'єкта (багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по вул. Є. Поповича, 6а, визначений проектною документацію) на земельній ділянці за вказаною адресою площею 0,0556 га кадастровий номер НОМЕР_2 (що перебуває в користуванні замовника на підставі договору оренди землі, укладеного між ТзОВ Біля Цитаделі та Львівською міською радою 20.12.2013р., зареєстрованого у Львівській міській раді за №Г-1237); фінансування будівництва об'єкта, а також набуття права власності на завершений та прийнятий в експлуатацію об'єкт будівництва (п. 2.1).

Згідно п. 2.2. договору, замовник передає, а забудовник приймає на себе функції замовника в частині отримання дозвільних документів на будівництво об'єкта, будівництва та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту. Для забезпечення мети, визначеної в п. 2.2. договору, забудовник за власний рахунок зобов'язується, зокрема, забезпечити здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкту, в т.ч. від свого імені укласти та виконати договір про здійснення технічного нагляду з визначеною підприємством особою; вжити необхідних заходів, спрямованих на прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта; вчинити інші дії, необхідні для реалізації проекту у відповідності з вимогами законодавства (абз. 5, 7-9 п. 2.4.).

Замовник (ТзОВ Біля Цитаделі ) після введення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по вул. Є. Поповича, 6а в експлуатацію, набуває майнових прав на житлові об'єкти (квартири) загальною площею не менше 250 кв.м. на верхньому поверсі об'єкту будівництва. Вартість таких об'єктів оцінена сторонами на суму 950 000, 00 грн., яка не підлягає подальшому коригуванню незалежно від будь-яких обставин.

Забудовник в рахунок виконання функцій замовника - забудовника, зокрема, здійснення фінансування будівництва об'єкту, в установленому порядку набуває майнові права на усі площі, а саме: на нежитлові приміщення (офіси, комори, паркомісця) та усі квартири, площі окрім тих, права на які набуває замовник згідно з п. 2.5. договору; має право зареєструвати та отримати на себе право власності на завершене будівництво; набуває усіх майнових прав та прав власності на об'єкт в цілому та окремі житлові, нежитлові приміщення об'єкта після завершення будівництва та введення його в експлуатацію (п. 2.6.).

Відповідно до п. 2.8. договору, види та обсяги будівельних робіт, що підлягають виконанню забудовником згідно даного договору, площа, кількість кімнат, поверховість та інші функціональні характеристики об'єкта будівництва тощо визначаються проектно-кошторисною документацією та іншою технічною документацією, які є додатком та невід'ємною частиною договору.

Окрім того, згідно п.15.5. договору, за невиконання зобов'язань, передбачених п. п. 3.1.1., 3.1.4., 3.1.5., 3.1.6. договору, а також за порушення інших умов договору та вимог законодавства, що зумовили неможливість виконання обумовленого даним договором проекту, чи вчинення дій, що унеможливлюють реалізацію даного договору, замовник зобов'язується сплатити протягом трьох банківських днів з моменту настання таких обставин на користь забудовника штраф у гривні, що еквівалентно на день оплати 450 000, 00 дол. США. Сума штрафу виплачується в національній валюті України та розраховується, виходячи із встановленого даним договором еквіваленту долара США згідно офіційного курсу НБУ на дату платежу.

01.10.2015р. між тими ж сторонами укладено Зміни та доповнення до договору №070915-1-15 Про будівництво від 07 вересня 2015 р., якими, у п. 1.6. змін, зокрема, п. п. 2.5., 2.6. договору були викладені у новій редакції: замовник в установленому порядку, після введення об'єкту в експлуатацію набуває прав на об'єкт будівництва як загальну конструкцію будинку, та житлові об'єкти (квартири) та зобов'язаний провести повний розрахунок з забудовником за виконані роботи. Розрахунок проводиться шляхом передачі у власність забудовника житлових та нежитлових об'єктів в об'єкті будівництва відповідно до вартості проведених забудовником робіт. Передача таких об'єктів проводиться за актом розподілу площ, передбаченим п. 1.13 договору. При цьому, незалежно від фактичного розміру розрахунків у власності замовника залишаються житлові об'єкти (квартири) загальною площею не менше 250 кв.м. на верхньому поверсі об'єкту будівництва, вартість яких сторонами оцінена в 950 000, 00 грн., яка не підлягає до подальшого корегування не залежно від будь-яких обставин (п. 2.5.). Забудовник за виконання представницьких функцій від імені замовника та за виконані будівельні роботи має право отримати від замовника оплату, розмір якої визначається за згодою сторін виходячи з проектно-кошторисної документації, вартості фактично проведених робіт та наданих представницьких послуг. Розрахунок проводиться шляхом передачі замовником у власність забудовника житлових і нежитлових об'єктів за актом розподілу площ (п. 2.6.).

За своїм змістом, зміни і доповнення спрямовані на заміну закріплених у первинній редакції договору функцій забудовника діяти від свого імені одночасно як замовника, на представництво забудовником замовника у відносинах з іншими особами.

Посилання відповідача - 1 на суперечність первинної редакції договору вимогам закону внаслідок покладення на забудовника функцій, що належать до виключної прерогативи замовника, не зазначені у позовній заяві як підстави позову, у даній справі не розглядаються та є предметом дослідження в іншій справі, що перебуває у провадженні господарського суду Львівської області (справа №914/559/17 за позовом ТзОВ Біля Цитаделі до ТзОВ Бетта - В за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові, Львівської міської ради про визнання недійсним договору про будівництво №070915-1-15 від 07.09.2015 р. з підстав невизнання прав ТзОВ Біля Цитаделі як користувача земельної ділянки на здійснення будівництва, введення об'єкту в експлуатацію та набуття права власності на завершений будівництвом об'єкт).

Згідно п. 10.10.2. статуту, до компетенції директора належить розпорядження майном товариства, включаючи його грошові кошти, з урахуванням обмежень, встановлених п. 9.7.17, п. 9.7.21 цього статуту та укладення договорів від імені товариства з урахуванням обмежень, встановлених п. 9.7.20, п. 9.7.21 цього статуту. Відповідно до п. 9.7.20 статуту ТзОВ Біля Цитаделі , до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання згоди на укладення директором товариства договорів та угод на суму, що перевищує 1 000 000, 00 грн.

Позивач обґрунтовує недійсність договору ненаданням загальними зборами товариства згоди директору на укладення оскаржуваного договору, хоча його сума, на думку останнього, перевищує 1 000 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно із п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Факт укладення оскаржуваного договору сторони не заперечували. До вказаного договору відповідачами вносились відповідні зміни.

За своєю правовою природою оскаржуваний договір належить до договорів підряду.

Згідно ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Згідно із ч. 1 ст. 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Згідно із ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Сума договору в останньому не зазначена, вказано лише вартість частки замовника, що складається з квартир тільки останнього поверху площею не менше 250 кв.м. оціненою сторонами вартістю 950 000, 00 грн.

Проектно-кошторисну документацію суду надано не було.

Хоча грошовий вираз розміру частки ТзОВ Бетта - В договором не закріплений, на думку позивача, розрахунково сума договору перевищує встановлене в п. 9.7.20. статуту обмеження.

Відповідач - 1 - замовник будівництва, цю обставину не заперечував. Посилання позивача на п. 15.5. договору, згідно із яким за невиконання зобов'язань, передбачених п. п. 3.1.1., 3.1.4., 3.1.5., 3.1.6. договору, а також за порушення інших умов договору та вимог законодавства, що зумовили неможливість виконання обумовленого даним договором проекту, чи вчинення дій, що унеможливлюють реалізацію даного договору, замовник зобов'язується сплатити протягом трьох банківських днів з моменту настання таких обставин на користь забудовника штраф у гривні, що еквівалентно на день оплати 450000 дол. США згідно офіційного курсу НБУ на дату платежу, до уваги не приймається, враховуючи, що розмір штрафної санкції та сума договору є юридично різними поняттями.

У той же час, докази не перевищення сумою договору встановленого статутом ліміту, у матеріалах справи відсутні, а виходячи навіть із розрахунку наявності двох поверхів будинку (при тому, що договором передбачено будівництво багатоповерхового будинку) та суми вартості частки замовника, розташованої лише на останньому поверсі, суд вважає доведеним перевищення сумою договору встановленого статутом ліміту. При цьому, конкретний розмір перевищення суми не має юридичного значення, враховуючи, що договір на будь-яку суму, що перевищує 1 000 000, 00 грн. вимагає отримання згоди загальних зборів товариства на його укладення. Про проведення відповідної експертизи сторони не клопотали.

Згода директора товариства на укладення такого договору не надавалась, доказів звернення директора товариства за отриманням такої згоди у матеріалах справи немає, як і доказів подальшого визнання товариством в особі уповноваженого органу цього договору. Ненадання учаснику товариства, який володіє 60% голосів можливості у складі загальних зборів товариства розглянути питання щодо укладення цього договору, віднесене до виключної компетенції загальних зборів, порушує корпоративні права такого учасника. Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, не лише сторона договору, а й інша заінтересована сторона, вправі звернутись із позовом про визнання договору недійсним.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Проте, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Така позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13.03.2017 р. у справі №760/8121/16-ц, від 27.04.2016 р. у справі №6-62цс16.

Крім того, згідно п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Оскаржуваний договір містить посилання на статут, як на джерело повноважень директора ТзОВ Біля Цитаделі . Таким чином, відповідач - 2 повинен був знати про обмеження повноважень директора відповідача - 1.

Таку ж позицію висловив і Верховний суд у постанові від 20.02.2018р. у справі №906/100/17, зазначивши, що господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Частиною 4 ст.11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі №910/13407/17 від 13.03.2018р.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити повністю.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, а саме сплачена позивачем сума судового збору, підлягає покладенню на відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір про будівництво №070915-1-15 від 07.09.2015 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Біля Цитаделі (код ЄДРПОУ 38501916) та товариством з обмеженою відповідальністю Бетта - В (код ЄДРПОУ 32409703).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біля Цитаделі , м. Львів, пр. Свободи 39/4а (код ЄДРПОУ 38501916) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 881 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бетта - В , м. Львів, вул. Морозна, 14 (код ЄДРПОУ 32409703) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 881 грн. судового збору.

Рішення складено 13.06.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.