Постанова

від 27.09.2018 по справі 914/338/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа №914/338/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Бонк Т.Б.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бетта-В б/н від 03.07.2018 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2018 (рішення складено 13.06.2018, суддя Мороз Н.В.)

у справі № 914/338/18

за позовом: ОСОБА_2, м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Біля цитаделі , м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Бетта-В , м. Львів

про визнання договору недійсним.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність № 220 від 20.03.2018 року

від відповідача-1: Цястун Р.П. - керівник

від відповідача-2 : Райхель Р.П. - довіреність б/н від 19.01.2018 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ Біля цитаделі , ТзОВ Бетта-В про визнання договору недійсним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2018 у справі № 914/338/18 позов ОСОБА_2 задоволено. Суд виніс рішення, яким визнав недійсним договір про будівництво №070915-1-15 від 07.09.2015, укладений між ТзОВ Біля цитаделі та ТзОВ Бетта - В .

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ Бетта-В подало апеляційну скаргу б/н від 03.07.2018, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2018 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що судом першої інстанції не було з'ясовано який договір підлягає дослідженню - договір № 070915-15 про будівництво від 07.09.2015 у первинній редакції чи договір з врахуванням змін та доповнень до договору №070915-1-15 про будівництво від 07.09.2015. Також апелянтом зазначено, що Господарський суд Львівської області вже приймав рішення про визнання недійсним договору про будівництво від 07.09.2015 № 070915-1-15, яке в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2017 у справі № 914/559/17 було скасовано.

Крім цього, апелянт зазначає, що перевищення повноважень ОСОБА_6 під час укладання оскаржуваного договору не може вважатися порушенням прав на управління товариством, оскільки ОСОБА_7 жодним чином не обмежував можливостей ОСОБА_2 приймати управлінські рішення.

Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 07/09-1 від 07.09.2018, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2015 між ТзОВ Біля цитаделі (замовник) в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі статуту, та ТзОВ Бетта - В (забудовник) в особі директора ОСОБА_8 було укладено договір про будівництво №070915-1-15.

Згідно п. 2.2. договору, замовник передає, а забудовник приймає на себе функції замовника в частині отримання дозвільних документів на будівництво об'єкта, будівництва та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Для забезпечення мети, визначеної в п. 2.2. договору, забудовник за власний рахунок зобов'язується, зокрема, забезпечити здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкту, в т.ч. від свого імені укласти та виконати договір про здійснення технічного нагляду з визначеною підприємством особою; вжити необхідних заходів, спрямованих на прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта; вчинити інші дії, необхідні для реалізації проекту у відповідності з вимогами законодавства (абз. 5, 7-9 п. 2.4.).

Замовник (ТзОВ Біля цитаделі ) після введення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по вул. Є. Поповича, 6а в експлуатацію, набуває майнових прав на житлові об'єкти (квартири) загальною площею не менше 250 кв.м. на верхньому поверсі об'єкту будівництва. Вартість таких об'єктів оцінена сторонами на суму 950 000, 00 грн., яка не підлягає подальшому коригуванню незалежно від будь-яких обставин.

Забудовник в рахунок виконання функцій замовника - забудовника, зокрема, здійснення фінансування будівництва об'єкту, в установленому порядку набуває майнові права на усі площі, а саме: на нежитлові приміщення (офіси, комори, паркомісця) та усі квартири, площі окрім тих, права на які набуває замовник згідно з п. 2.5. договору; має право зареєструвати та отримати на себе право власності на завершене будівництво; набуває усіх майнових прав та прав власності на об'єкт в цілому та окремі житлові, нежитлові приміщення об'єкта після завершення будівництва та введення його в експлуатацію (п. 2.6. договору).

Відповідно до п. 2.8. договору, види та обсяги будівельних робіт, що підлягають виконанню забудовником згідно даного договору, площа, кількість кімнат, поверховість та інші функціональні характеристики об'єкта будівництва тощо визначаються проектно-кошторисною документацією та іншою технічною документацією, які є додатком та невід'ємною частиною договору.

Окрім того, згідно п.15.5. договору, за невиконання зобов'язань, передбачених п. п. 3.1.1., 3.1.4., 3.1.5., 3.1.6. договору, а також за порушення інших умов договору та вимог законодавства, що зумовили неможливість виконання обумовленого даним договором проекту, чи вчинення дій, що унеможливлюють реалізацію даного договору, замовник зобов'язався сплатити протягом трьох банківських днів з моменту настання таких обставин на користь забудовника штраф у гривні, що еквівалентно на день оплати 450 000, 00 дол. США. Сума штрафу виплачується в національній валюті України та розраховується, виходячи із встановленого даним договором еквіваленту долара США згідно офіційного курсу НБУ на дату платежу.

Пізніше, 01.10.2015р. між сторонами укладено Зміни та доповнення до договору №070915-1-15 Про будівництво від 07 вересня 2015 р., згідно з яких п. п. 2.5., 2.6. договору були викладені у новій редакції, а саме: замовник в установленому порядку, після введення об'єкту в експлуатацію набуває прав на об'єкт будівництва як загальну конструкцію будинку, та житлові об'єкти (квартири) та зобов'язаний провести повний розрахунок з забудовником за виконані роботи. Розрахунок проводиться шляхом передачі у власність забудовника житлових та нежитлових об'єктів в об'єкті будівництва відповідно до вартості проведених забудовником робіт. Передача таких об'єктів проводиться за актом розподілу площ, передбаченим п. 1.13 договору. При цьому, незалежно від фактичного розміру розрахунків у власності замовника залишаються житлові об'єкти (квартири) загальною площею не менше 250 кв.м. на верхньому поверсі об'єкту будівництва, вартість яких сторонами оцінена в 950 000, 00 грн., яка не підлягає до подальшого корегування не залежно від будь-яких обставин (п. 2.5.). Забудовник за виконання представницьких функцій від імені замовника та за виконані будівельні роботи має право отримати від замовника оплату, розмір якої визначається за згодою сторін виходячи з проектно-кошторисної документації, вартості фактично проведених робіт та наданих представницьких послуг. Розрахунок проводиться шляхом передачі замовником у власність забудовника житлових і нежитлових об'єктів за актом розподілу площ (п. 2.6.).

Позивач стверджує, що колишній директор ТзОВ Біля цитаделі ОСОБА_6, (звільнений з посади рішенням №1 від 11.11.2015 загальних зборів ТзОВ Біля Цитаделі ) укладаючи зазначений договір діяв не в інтересах товариства, а у власних інтересах. Позивач обґрунтовує недійсність договору ненаданням загальними зборами товариства згоди директору на укладення оскаржуваного договору.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, не лише сторона договору, а й інша заінтересована сторона, вправі звернутись із позовом про визнання договору недійсним.

Згідно зі статтею 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до п. 3 ст. 20 ГПК до господарської юрисдикції відносяться справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги про визнання недійсним договору щодо майна цього товариства порушенням останнім в ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір підвідомчий господарським судам.

ТзОВ Біля Цитаделі діє на підставі статуту, зареєстрованого 06.03.2014.

Згідно п.п.1.3., 7.1. статуту ТзОВ Біля Цитаделі , його учасниками є ОСОБА_9, якому належить 40% голосів, та ОСОБА_2, якій належить 60% голосів.

Пункт 8.2.1. статуту ТзОВ Біля Цитаделі гарантує право учасників брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному статутом.

Оскільки позивач має частку у статутному фонді ТзОВ Біля цитаделі та посилається на порушення його права управління товариством унаслідок укладення зазначеного договору без рішення загальних зборів цього товариства, отже, слід вважати, що він обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. Зазначена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 902/458/16.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

П. 9.7.20 Статуту ТзОВ Біля цитаделі до компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, надання згоди на укладення директором товариства договорів та угод на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн.

Сума оскаржуваного договору в останньому не зазначена, вказано лише вартість частки замовника, що складається з квартир, які знаходяться на верхньому поверсі площею не менше 250 кв.м., оціненою сторонами вартістю 950 000, 00 грн. (п. 2.5. договору).

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення. Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх договорів, уставлена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Так, судом встановлено, що метою оскаржуваного договору є будівництво багатоквартирного житлового будинку з будованими автостоянками по вул. Є. Поповича, 6а, визначеного проектною документацією.

В п. 3.1.1. договору погоджено, що протягом 2-х місяців від дня підписання даного договору замовник зобов'язався передати забудовнику по акту приймання-передачі, зокрема, розроблену та погоджену проектно-кошторисну документацію.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що проектно-кошторисна документація до договору про будівництво не виготовлялася.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою оскаржуваний договір належить до договорів підряду.

Згідно ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Згідно із ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Так, в оскаржуваному договорі визначена вартість частки замовника, на верхньому поверсі будинку, за таких обставин, слід вважати, що між відповідачами був укладений останній щодо будівництва мінімум двохповерхового будинку.

Враховуючи те, що згідно оскаржуваного договору вартість частки замовника на верхньому поверсі була оцінена сторонами в 950 000,00 грн., відтак із розрахунку наявності двох поверхів будинку, ціна договору перевищує суму встановлену статутом, для укладення директором ТзОВ Біля Цитаделі договору без згоди загальних зборів учасників товариства.

Також Верховний суд у постанові від 20.02.2018р. у справі №906/100/17, зазначив, що господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згідно п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Оскаржуваний договір містить посилання на статут, як на джерело повноважень директора ТзОВ Біля Цитаделі директора ОСОБА_6

Таким чином, відповідач - 2 (ТзОВ Бетта-В - забудовник) знав про обмеження повноважень директора відповідача - 1 (ТзОВ Біля цитаделі - замовника).

Доказів звернення директора ТзОВ Біля цитаделі за отриманням такої згоди у матеріалах справи немає, як і доказів подальшого визнання товариством в особі уповноваженого органу цього договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_6 необхідного обсягу цивільної дієздатності та правових підстав для здійснення волевиявлення від імені ТзОВ Біля цитаделі на укладення спірного договору № 070915 - 1-15 від 07.09.2015 про будівництво.

Виходячи із змісту наведених норм та документально підтвердженого факту відсутності у ОСОБА_6 повноважень на укладення від імені ТзОВ Біля цитаделі спірного договору № 070915 - 1-15 від 07.09.2015 про будівництво, позов про визнання недійсним останнього є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Посилання апелянта на те, що перевищення повноважень ОСОБА_6 під час укладання оскаржуваного договору не може вважатися порушенням прав ОСОБА_2 на управління товариством, судом оцінюються критично. Адже, укладення ОСОБА_6 від імені ТзОВ Біля цитаделі спірного договору, без згоди загальних зборів товариства, порушило корпоративні права позивача, як учасника товариства щодо управління справами товариства.

Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не з'ясовано який договір підлягає дослідженню - договір № 070915-15 про будівництво від 07.09.2015 у первинній редакції чи договір з врахуванням змін та доповнень до договору №070915-1-15 про будівництво від 07.09.2015.

Колегія суддів зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ГПК України.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/559/17 за позовом ТзОВ Біля цитаделі до ТзОВ Бетта - В за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові, Львівської міської ради про визнання недійсним договору про будівництво №070915-1-15 від 07.09.2015р., з підстав невизнання прав ТзОВ Біля цитаделі , як користувача земельної ділянки на здійснення будівництва, введення об'єкта в експлуатацію та набуття права власності на завершений будівництвом об'єкт, - тобто, з інших підстав ніж у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Бетта-В б/н від 03.07.2018 року відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2018 року у справі № 914/338/18 залишити без змін.

3 . Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.09.2018 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Бонк Т.Б.

суддя Зварич О.В