Ухвала

від 08.06.2018 по справі 174/641/17

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 174/641/17

н/п 1-кс/174/114/2018

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2018 року м.Вільногірськ

Слідчий суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області

ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 ,діючого вінтересах Банка«Експобанк ЧЗ,а.с.»про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12017040150000388,-

В С Т А Н О В И В:

22.05.2018 року до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання представника Банка «Експобанк ЧЗ, а.с.» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна по даному кримінальному провадженню, який було накладено ухвалою слідчого судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.09.2017 року, мотивуючи тим, що 22.09.2017 року та 27.09.2017 року по справі слідчим суддею були винесені ухвали, згідно яких задоволено клопотання заступника начальника СВ Вільногірського ВП та накладено арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 24581.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належного ТОВ «Вільногірське скло», включаючи позбавлення права на відчуження, розпорядження та заборонено будь-які дії з вказаним майном. При розгляді питання про арешт майна представник Банку не був присутній з огляду на його не повідомлення. При розгляді такого клопотання слідчий суддя має об`єктивно оцінювати чи є розумним та співмірним обмеження права власності та прав третіх осіб, і чи є для цього достатні підстави з огляду на результати розслідування провадження на час розгляду клопотання про зняття арешту. Кримінальне провадження розслідується уже упродовж майже 8 місяців, однак у ньому не здобуто не доказів про причетних до вчинення злочину осіб та об`єктивних доказів вчинення злочину як такого. Так, у заяві про вчинення кримінального правопорушення не зазначається, яку суму коштів вимагають у підприємства, погрожуючи незаконною реалізацією майнового комплексу вартістю 18 340 791,00 грн. Незрозумілим є також факт попередньої правової кваліфікації такого кримінального правопорушення за ч.1 ст. 189 КК України. Яку суму коштів вимагають у ТОВ «Вільногірське скло» слідством не з`ясовано, хоча питання співмірності застосування обтяження та обґрунтованості порушення прав осіб має суттєве значення по справі. Злочин, передбачений ч.1 ст.189 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості і питання, на яку суму здійснено посягання, має бути основним при вирішенні питання про накладення арешту на майно. У минулому судовому засіданні, яке відбувалось 10.04.2018 року, під час розгляду клопотання про зняття арешту прокурор і слідчий стверджували, що телефонні дзвінки з вимогами про передачу коштів працівникам ТОВ «Вільногірське скло» продовжують надходити. З огляду на це бездіяльність слідчого, прокурора по відсутності документування злочинних дій може свідчити або про їх службову недбалість, або про те, що вони повідомили суду неправдиву інформацію і на справді такі дзвінки не надходять. Надходження таких дзвінків, є тим більш сумнівним і з огляду на те, що вони не підтверджені результатами тимчасового доступу до інформації про телефонні з`єднання операторів зв`язку та будь-якими іншими доказами. Крім того, слідчим упродовж 8-ми місяців так і не з`ясовано, чи можливо за допомогою документів, якими заволоділа невстановлена особа, реально змінити право власності на будівлю на яку накладено арешт. За тривалий термін досудового розслідування, жодних об`єктивних доказів існування вимагання та заволодіння документами, окрім показів посадовців ТОВ «Вільногірське скло», які зацікавлені у накладенні арешту на зазначений майновий комплекс для недопущення виконання своїх зобов`язань за договором іпотеки від 03.01.2012 з Банком «Експобанк ЧЗ, а.с.», Чеська Республіка, у кримінальному провадженні не здобуто. Крім того, упродовж 8-ми місяців жодних спроб переоформлення нежитлової будівлі у злочинний спосіб, з використанням викрадених документів особами, які вимагали кошти, не дивлячись на несплату коштів які вимагались, не зафіксовано. При таких обставинах сам факт вчинення кримінальних правопорушень викликає обґрунтовані сумніви і накладення арешту на майновий комплекс вартістю 18 340 791,00 грн. є явно неспівмірним заходом забезпечення кримінального провадження. Враховуючи, що арешт накладено необґрунтовано і в подальшому застосуванні арешту вказаного нерухомого майна відпала потреба, просить скасувати арешт, накладений ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.09.2017 року на нежитлову будівлю, яка належить ТОВ «Вільногірське скло», загальною площею 24581,1 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул. Промислова, 31.

В судовому засіданні представник Банка «Експобанк ЧЗ, а.с.» адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на вищевказані обставини.

Заступник начальника СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти клопотання заперечує, мотивуючи тим, що арешт на майно накладено обґрунтовано, на даний час по справі проводяться необхідні слідчі дії, тому у застосуванні арешту потреба не відпала, а у задоволенні клопотання просить відмовити.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні проти клопотання заперечує, мотивуючи тим, що арешт на нежитлове приміщення слідчим суддею накладено обґрунтовано, ця будівля визнана по справі речовим доказом, на даний час досудове слідство триває, проводяться необхідні слідчі дії, зокрема для встановлення особи, яка продовжує телефонувати посадовій особі ТОВ «Вільногірське скло» та вимагати передачі грошових коштів, останнього разу вже в розмірі 20000 доларів США, з цією метою отримано тимчасовий доступ до документів, які містять інформацію про зв`язки абонентів, що знаходяться у оператора телекомунікаційних мереж і для отримання якої потрібен додатковий час. Вважає, що при наявності правовстановлюючих документів на майно невстановлена особа може переоформити право власності на будівлю, тому потреба у застосуванні арешту вказаного майна не відпала, у задоволенні клопотання просить відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню по наступним підставам.

Так, відповідно до ч.2ст.131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч.1ст.131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до п.1 ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Згідно з ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій,гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних норм, слідчий суддя під час досудового провадження накладає арешт на майно, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено, в тому числі, на нерухоме і рухоме майно.

Завданням арешту майна, відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з ухвалами Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.09.2017 р. та 27.09.2017 р., накладено арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 24581,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , по кримінальному провадженню №12017040150000388, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2017 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.189, ч.1 ст.357 ККУкраїни за фактом вчинення невстановленою особою протиправних дій, які полягали в тому, що 19.09.2017 року, близько 10.00 год., діючи з корисливих мотивів, невстановлена особа, прибула на територію ТОВ «Скляний альянс», розташованого по вул.Промисловій, 31, у м. Вільногірську,де знаходячись в службовому кабінеті директора підприємства ОСОБА_6 , шляхом обману, видаючи себе за представника КБ «Промінвестбанк», запропонувала послуги інвестування ТОВ «Скляний альянс» та шляхом шахрайства заволоділа документацією підприємства для подальшого використання її з метою отримання матеріального прибутку. Не зупинившись на досягнутому, невстановлена особа 20.09.2017 року о 09.52 годині, діючи з корисливих мотивів, зателефонувала директору ТОВ «Скляний альянс» ОСОБА_6 та під приводом можливості переоформлення прав власності на об`єкти нерухомості очолюваного ОСОБА_6 підприємства, висловлюючи на його адресу погрозу насилля у разі невиконання його умов, вимагала передачі грошових коштів.

Згідно постанови про визнання та залучення речових доказів по справі від 22.09.2017 року, у даному кримінальному провадженні нежитлова будівля, загальною площею 24581,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом.

Предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.189 КК України може бути чуже майно, право на майно та дії майнового характеру. Право на майно - це документи, що мають правове значення, тобто встановлюють право на певну річ або ж звільняють від обов`язків майнового характеру (заповіт на квартиру, договір дарування, страховий поліс, боргова розписка тощо).

Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних норм, слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Доказом злочину, зокрема, може бути речовий доказ, яким відповідно можуть бути предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Враховуючи, що предметом посягання у даному кримінальному провадженні стали правовстановлюючі документи ТОВ «Вільногірське скло» на нежитлове приміщення, яке належить ТОВ «Вільногірське скло», зокрема, свідоцтво на право власності на вказане приміщення, витяг з Державного реєстру про реєстрацію права власності, тобто документи, які підтверджують майнові права ТОВ «Вільногірське скло» на вказане приміщення, яке і є безпосереднім об`єктом посягання, факт протиправного посягання на даний об`єкт нерухомості підтверджується зібраними по справі доказами, вказане приміщення визнано речовим доказом по справі, тому слідчим суддею відповідно до вимог п.1 ч.2ст.170 КПК Україниобґрунтовано накладеноарешт навказане приміщення,з метоюзабезпечення збереженнявказаного речовогодоказу тазапобігання можливостійого протиправного відчуження, щовідповідає потребамдосудового розслідуванняданого кримінальногопровадження і виправдовує такийспосіб втручанняв права та свободи ТОВ «Вільногірське скло», яке є власником майна, що не призведе до зупинення або надмірного обтяження правомірної підприємницької діяльності останнього, оскільки правомочності власника по користуванню цим майном при накладенні арешту не обмежувалися.

Крім того, суд не погоджується з доводами заявника щодо порушення прав Банку внаслідок накладення арешту на вказане майно по наступним підставам.

Так, згідно правового висновку Верховного Суду України (справа № 6-124 цс-13) відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку»,іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст. 36, ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, оскільки арештоване майно, яке є предметом іпотеки,належить ТОВ «Вільногірське скло», а іпотека по своїй правовій природі являється цивільно-правовим способом забезпечення виконання зобов`язання і полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого у іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами, але при цьому майно залишається у власності іпотекодавця, який не позбавляється передбачених законом правомочностей власника такого майна, а лише зобов`язаний здійснювати свої повноваження власника, зокрема, щодо розпорядження майном, за згодою іпотекодержателя, тому Банк не є власником чи володільцем арештованого майна, і відповідно, права заявника як іпотекодержателя спірного майна, не пов`язані ні з правом власності на майно, ні з правом володіння ним, а тому накладенням арешту на вказане майно права заявника не порушуються.

З урахуванням викладеного, доводи заявника щодо неспіврозмірності обмеження права власності завданням даного кримінального провадження та негативних наслідків арешту майна для нього, суд вважає необґрунтованими.

Також, доводи представника банка щодо зацікавленості посадовців ТОВ «Вільногірське скло», у накладенні арешту на зазначений майновий комплекс для недопущення виконання своїх зобов`язань за договором іпотеки від 03.01.2012 р. з Банком «Експобанк ЧЗ, а.с.», суд вважає надуманими, оскільки будь-яких об`єктивних даних на підтвердження вказаних доводів, в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, доводи представника заявника щодо неефективності досудового розслідування та невідповідності попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення фактичним обставинам справи, суд оцінює критично, оскільки по справі проведено значний обсяг необхідних розшукових та слідчих дій, для перевірки факту продовження невстановленою особою вимагання грошових коштів у посадової особи ТОВ «Вільногріське скло» слідчим отримані тимчасові доступи до документів, які містять інформацію про телефоні зв`язки абонентів, яка знаходиться у операторів та провайдерів телекомунікаційних послуг і для отримання якої потрібен додатковий час, а правова кваліфікація кримінального правопорушення може бути уточнена слідчим в ході послідуючого розслідування, зокрема із урахуванням даних, отриманих в результаті проведення зазначених слідчих дій.

Разом з тим, суд не входить в обговорення доводів заявника про бездіяльність слідчого, прокурора при проведенні досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, що може свідчити про їх службову недбалість, оскільки ці обставини не відносяться до предмету розгляду по даному клопотанню.

Таким чином, заявником не доведено, що в подальшому застосуванні арешту вказаного нерухомого майна відпала потреба, тому арешт на майно - нежитлову будівлю, загальною площею 24581,1 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31, належного ТОВ «Вільногірське скло», яка визнана речовим доказом по справі, накладено обґрунтовано, з метою збереження вказаного приміщення як речового доказу, і потреба у застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження на даний час не відпала, оскільки досудове слідство триває, органом досудового розслідування проводяться необхідні слідчі та розшукові дії, направлені на збирання доказової бази по справі, зокрема встановлення події злочину та осіб, причетних до його вчинення, тому підстави для скасування арешту вказаного майна на даний час відсутні, а клопотання є передчасним і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 98,100,131,132,170-175,309,395 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , діючого в інтересах Банка «Експобанк ЧЗ, а.с.» про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12017040150000388 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали складено 12.06.2018 року.

Слідчий - суддя: підпис ОСОБА_1