Постанова

від 05.06.2018 по справі 820/6523/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 р. Справа № 820/6523/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Абраамян Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 (суддя Кухар М.Д., вул. Мар'їнська, 18-б-3. м. Харків. 61004, повний текст складено 21.02.18) по справі № 820/6523/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" (далі по тексту -позивач, ТОВ Ортопрот ), звернувся до суду з позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту- відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11 серпня 2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 адміністративний позов ТОВ Ортопрот задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2017 року № НОМЕР_1, прийняте Головним Управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фахівцями Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області в липні 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ПЕТРА ОСОБА_1 (податковий номер 40171681) за квітень 2016 р.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 8687/20-40-14-11-11/19470004 від 28.07.2017 року, за висновками якого встановлено порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ Ортопрот занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 142273 грн., у т.ч. за квітень 2016 р. на суму 142273 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11 серпня 2017 року, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 177841,25 грн.

Позивач заперечуючи законність вказаного податкового повідомлення -рішення, звернувся до суду з вказаним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосуванні норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.п. 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів наданням та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від тог здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстровані платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ Ортопрот у перевіряємому періоді мав господарські відносини з ТОВ Петра ОСОБА_1 ( договір поставки від 01.04.2016 року № 5) відносно якого наявна податкова інформація у вигляді листа від ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київської області, в якому йдеться про нереальність здійснених цим підприємством господарських операцій.

Жодних інших мотивів фахівцями контролюючого органу в основу спірного рішення не покладено.

У зв'язку з наведеним відповідачем встановлено завищення ТОВ Ортопрот у квітні 2016 року суми податкового кредиту та як наслідок заниження суми податку на додану вартість на 142273 грн.

ТОВ Ортопрот є торгівельно-виробничим підприємством, яке займається фасуванням сипких продуктів харчування та подальшим їх продажем, а тому саме з метою закупівлі позивачем сировини для здійснення основного виду діяльності був укладений договір поставки з ТОВ Петра ОСОБА_1 .

Номенклатура та асортимент поставлених на адресу позивача товарів співвідноситься з основним видом його господарської діяльності. Долучені до матеріалів справи документи свідчать про наявність у позивача матеріальних та трудових ресурсів для здійснення вказаного виду діяльності.

На реальності господарської операції, що була проведена в межах правочину між ТОВ Ортопрот та ТОВ ПЕТРА ОСОБА_1 , позивачем подані до суду первинні документи, які були складені при виконанні цього правочину.

З наданих позивачем до матеріалів справи первинних документів вбачається, що на підставі укладеного договору поставки № 5 від 01.04.2016р, при здійсненні постачання товару ТОВ ПЕТРА ОСОБА_1 було виписано на адресу ТОВ Ортопрорт належним чином оформлені видаткові накладні: №РН-18 від 02.04.16р.; №РН-19 від 02.04.16р.; №РН-22 від 04.04.16р.; №РН-58 від 23.04.16р.; №РН-59 від 23.04.16.

Сплата ПДВ при здійсненні вказаних поставок товару підтверджується належним чином оформленим податковими накладними, які були складені постачальником та у встановленому порядку зареєстровані в ЄРПН.

Факт перевезення товару підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними. Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця на автомобілі НОМЕР_2.

Отриманий товар був оприбуткований на складі ТОВ Ортопрот за адресою Харківська обл., Харківський р-н, смт. "Кулиничі, вул. 7 Гвардейської Армії, 1-А.

З наданих до матеріалів справи первинних документів вбачається, що придбаний у ТОВ ПЕТРА ОСОБА_1 в подальшому був расфасований на виробничих потужностях позивача та реалізований на адресу покупців.

Також, 01.03.2016 року між ТОВ Ортопрот та ТОВ ПЕТРА ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг № 7 за умовами якого Виконавець - ТОВ ПЕТРА ОСОБА_1 зобов'язувався за дорученням Замовника - ТОВ Ортопрот надавати останньому послуги маркетингу та мерчиндайзингу, а позивач зобов'язувався прийняти та сплатити надані послуги.

В ході апеляційного розгляду справи на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем було надано додаткові докази, а саме акти виконаних робіт на підтвердження реальності вказаного договору.

Колегія суддів, з урахуванням встановлених КАС України засад адміністративного судочинства щодо з'ясування всіх обставин справи вважає за необхідне вирішити справу з урахуванням вказаних доказів, які мають суттєве значення для справи та які були залишені поза увагою судом першої інстанції.

Так, виконання сторонами вказаного договору підтверджується актами здачі-приймання послуг від 07.04.2016 №ОУ-7 та від 11.04.2016 №ОУ -8. Сума вартості наданих послуг, яка зафіксована в цих актах відповідає складеним виконавцем розрахункам вартості маркетингових послуг по вивченню купівельної активності, з яких вбачається, що сума наданих послуг була складена виходячи з ціни роботи промоутера в одному магазині за один день.

Згідно акту виконаних робіт від 07.04.2016 сума маркетингових послуг склала 56820 грн. Вказана сума визначена сторонами згідно розрахунку вартості наданих маркетингових послуг по вивченню купівельної активності в магазинах "Сільпо" в м. Києві за період 01-16 березня 2016 року. Вартість маркетингових послуг за актом від 11.04.2016 № ОУ-8 склала 58224 грн., що відповідає розрахунку вартості наданих маркетингових послуг по вивченню купівельної активності в магазинах "Сільпо" у м. Києві за період 17-31 березня 2016 року.

Крім того, виконання сторонами договору надання послуг №7 від 01.03.2016 підтверджується розрахунками вартості наданих послуг, бланками реєстрації покупців, звітами про відвідування торгівельних мереж.

Суд зазначає, що позивачем наведено економічно обґрунтовані причини, в зв'язку з якими виникла необхідність отримання послуг за вказаним договором, а також відображено економічний ефект отриманий від наданих за договором послуг. Зміст наданих за договором № 7 від 01.03.2016 р. послуг співвідноситься з основним видом господарської діяльності позивача, а саме фасування та продаж продуктів харчування.

Зобов'язання по оплаті товару та послуг, що були отримані від ТОВ ПЕТРА ОСОБА_1 виконані ТОВ Ортопрот шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно платіжних доручень, копія яких додані до матеріалів справи.

Долучені до матеріалів справи платіжні документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів послуг за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Одночасно, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на всю кількість товарів та послуг, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Таким чином, позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та належним чином виконані.

Разом з тим, висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеним відповідачем контрагентом ґрунтується виключно на підставі листа від ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київської області щодо ТОВ Петра ОСОБА_1".

Наразі, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарської операції може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо безтоварністі господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів ( в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України : документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби) даної обставини.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відтак, докази на підтвердження реальності господарських операцій вчинених між позивачем та його безпосереднім контрагентом контролюючим органом не досліджувалися.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржуване рішення не ґрунтуються на первинних господарських документах. Окрім того, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагента.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київської області

Посилання відповідача про встановлення неможливості ведення контрагентом позивача господарської діяльності не спростовують доказів, досліджених судом, які підтверджують реальність виконання господарських угод, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява № 36985/97); у п. 110 якого визначено, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. А відтак колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки нереальність господарських операцій має бути підтверджена належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 по справі № 820/6523/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова складена в повному обсязі 11.06.18.