Постанова

від 13.06.2018 по справі 820/2007/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2007/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бартош Н.С.

суддів: Макаренко Я.М. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

Представник позивача ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Україна" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018, суддя Бабаєв А.І., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 10.05.18 по справі № 820/2007/18

за позовом Приватного підприємства "Україна"

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП Україна , 21.03.2018р. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати постанови Інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про притягнення до відповідальності в сфері містобудівної діяльності № 51/3797/250-17-П, № 51/3798/250-17-П, № 51/3799/250-17-П від 20.11.2017 р. та припис від 07.11.2017 р. № 877/917/У-Пр-З.

Також позивачем надано клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач оскаржує рішення Інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, а саме постанови про притягнення до відповідальності в сфері містобудівної діяльності та припис.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що у постановах та у приписі зазначено однакові порушення, виявлені в рамках проведення однієї позапланової перевірки, а тому, розглядаючи клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду, суд визнав за доцільне розглядати питання стосовно всіх позовних вимог в сукупності.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про існування оскаржуваних постанов про притягнення до відповідальності в сфері містобудівної діяльності, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника ПП Україна про поновлення строку на звернення до суду та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що з наданих відповідачем до суду документів встановлено, що оскаржувані рішення відповідачем направлені засобами поштового зв'язку рекомендованою кореспонденцією на адресу ПП Україна : припис 10.11.2017 р., а постанови 22.11.2017 р. Поштові відправлення ПП Україна отримано не було, натомість повернуті відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що в акті перевірки, протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та приписі містяться відомості про те, що директор підприємства був присутній під час складення вказаних документів, проте від підпису в них та отриманні копій відмовився.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції зазначив, що на адресу місцезнаходження позивача рекомендованою кореспонденцією направлено вказані рішення, що підтверджується розрахунковим документом відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції, описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Та обставина, що поштові відправлення ПП Україна отримано не було, не підтверджує факту неналежного вручення відповідачем документів.

На підставі цього, судом зроблений висновок, що позивачем пропущений строк звернення до суду щодо оскарження вказаних вище рішень Інспекції ДАБК.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Закон № 208/94-ВР) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Таким чином, спеціальним Законом № 208/94-ВР визначений спеціальний строк звернення до суду щодо оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. При цьому, такий строк стосується виключно постанов про накладення штрафу, а не приписів Інспекції ДАБК.

Враховуючи те, що Законом № 208/94-ВР не визначено спеціального строку щодо оскарження приписів Інспекції ДАБК, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду в цій частині, оскільки в цьому випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду із адміністративним позовом, який визначений ч. 2 ст. 122 КАС України та який позивачем пропущений не був. При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що у постановах про притягнення до відповідальності в сфері містобудівної діяльності № 51/3797/0/250-17-П, № 52/3798/0/250-17-П, № 53/3799/0/250-17-П від 20.11.2017 р. та у приписі № 877/917/У-Пр-З від 07.11.2017 р. зазначено однакові порушення виявлені в рамках проведення однієї позапланової перевірки, а тому необхідно розглядати клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду, стосовно всіх позовних вимог в сукупності є помилковим, оскільки приписи та постанови про накладення штрафу Інспекції ДАБК є різними рішеннями суб'єкта владних повноважень за своєю суттю та створюють для суб'єкта господарювання різні наслідки, а тому при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду не можуть вважатися взаємопов'язаними, оскільки для оскарження цих рішень встановлені різні процесуальні строки.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог про скасування припису Інспекції ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 07.11.2017 р. № 877/917/У-Пр-З прийнята без врахування вище наведених обставин, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог про скасування постанов № 51/3797/250-17-П від 20.11.2017 р., № 51/3798/250-17-П від 20.11.2017 р., № 51/3799/250-17-П від 20.11.2017 р. про притягнення до відповідальності в сфері містобудівної діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в акті № 877/910-А, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, в протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.11.2017 року та у приписі № 877/917/У-Пр-З від 07.11.2017 р. , зазначено , що вони складені в присутності директора ПП Україна ОСОБА_3, проте від їх підпису та отримання він відмовився.

Разом з тим, в доводах апеляційної скарги позивач по справі наполягає на тому, що директор підприємства свою присутність під час перевірки на об'єкті містобудування та відмову від підпису та отримання документів заперечує, мотивуючи це тим, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача повідомив, що особа директора підприємства позивача була ідентифікована за його паспортом, який надавався самим директором. Проте, а ні в протоколах, а ні в приписі, а ні в постановах не були зазначені паспортні дані особи - ОСОБА_3, незважаючи на те, що форма цих документів передбачає вказання таких відомостей.

При цьому, в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач послався на те, що він не мав об'єктивної можливості звернутись з вказаним позовом раніше, оскільки про існування оскаржуваних постанов позивач дізнався лише 15.03.2018 р. після телефонного дзвінка з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, після якого стало відомо про наявність відкритих виконавчих проваджень.

Колегія суддів зазначає, що Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права . Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини , правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів зазначає, що суд який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах справи докази поважності причин його пропуску. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду суд першої інстанції, зокрема, послався на те, що в акті перевірки, протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та приписі містяться відомості про те, що директор підприємства був присутній під час складення вказаних рішень. В той же час, апелянт вказану обставину заперечує, оскільки у вказаних вище рішеннях не міститься відомостей про паспортні дані директора ПП Україна .

З наведеного вбачається, що прийнявши до уваги доводи відповідача щодо присутності директора ПП Україна під час складення акту перевірки, протоколу та приписів, судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача з приводу його відсутності під час складення вказаних вище рішень ІДАБК, оскільки зазначена обставина може свідчити про те, що позивач не знав і не міг знати про проведення перевірки, та як наслідок - не знати про існування спірних постанов про накладення штрафу, що свою чергу є об'єктивною перешкодою для своєчасного їх оскарження в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог про скасування постанов № 51/3797/250-17-П від 20.11.2017 р., № 51/3798/250-17-П від 20.11.2017 р., № 51/3799/250-17-П від 20.11.2017 р. про притягнення до відповідальності в сфері містобудівної діяльності є передчасним.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до безпідставного залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. по справі № 820/2007/18 прийнята без дотримання п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, тобто з порушенням норм процесуального права, які привели до неправильного вирішення питання, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 312, 321, 325, 327, 328 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Україна"на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. по справі № 820/2007/18 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 по справі № 820/2007/18 скасувати.

Справу № 820/2007/18 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на користь Приватного підприємства Україна (вул. Сумська, 13, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 24341415) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 13.06.2018.