Постанова

від 12.06.2018 по справі 810/4809/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №810/4809/15

адміністративне провадження №К/9901/27677/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 (суддя - Дудін С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі №810/4809/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Діалог Пресс до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Видавництво Діалог Пресс (далі - ТОВ Видавництво Діалог Пресс ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ) від 29.09.2015 №0001302204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Так, відповідач наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки недекларуванню контрагентами податкових зобов'язань у відповідний період по взаємовідносинам з позивачем та непідтвердження позивачем правомірності формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Ірпінською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Видавництво Діалог Пресс з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за періоди з 01.09.2014 по 30.09.2014 по взаємовідносинах з ТОВ Фреш Продакшн , за результатами якої складено акт від 15.09.2015 № 1247/22-4/35170618.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ Фреш Продакшн товарно-матеріальних цінностей за договором поставки від 18.09.2014 №ФП-05 з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві посилалась на недекларування ТОВ Фреш Продакшн податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ Видавництво Діалог Пресс , що, в свою чергу, виключає право позивача на формування податкового кредиту. Крім того, відповідач посилався на податкову інформацію щодо постачальника позивача, де вказано про відсутність у нього в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами, а також на те, що за ланцюгом між ТОВ Фреш Продакшн та його попередніми контрагентами відсутні факти здійснення господарських операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки Ірпінською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2015 №0001302204, згідно з яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 180000, 00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 72 000, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 36000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товару у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися, придбані послуги використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання позивачем поліграфічних матеріалів у ТОВ Фреш Продакшн , судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ Видавництво Діалог Пресс до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами також з'ясовано, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є зокрема: друкування іншої продукції; брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг; видання книг; інші види видавничої діяльності.

Так, на підтвердження використання придбаного товару у спірного контрагента у власній господарській діяльності позивачем надано копії договорів укладених з рядом підприємств на виготовлення поліграфічної продукції, про фактичне виконання яких свідчать долучені до матеріалів видаткові накладні, рахунки-фактури, технологічні карти на виконання робіт тощо.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Фреш Продакшн розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Ірпінської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірна господарська операція здійснена позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду