Постанова

від 06.06.2018 по справі 363/3852/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 363/3852/15-ц

провадження № 61-17712св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_7, на рішення Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кулішенка Ю. М., Яворського М. А., від 13 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 20 травня 2011 року між сторонами було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 540 724, 80 грн, що за погодженням сторін на день укладання договору еквівалентно 67 760, 00 доларів США, строком до 20 травня 2012 року. Відповідач зобов'язалася щомісячно, починаючи з 20 червня 2011 року по 20 травня 2012 року здійснювати повернення позики у сумі 15 800, 40 грн., що еквівалентно 1 980 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 20 травня 2011 року між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач передала позивачу в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1653 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору іпотеки у разі порушення ОСОБА_5 умов договору позики чи неналежного виконання або ж прострочення виконання зобов'язань за цим договором, іпотекодержатель може набути право звернення стягнення на предмет іпотеки як згідно даного договору, так і згідно закону. Відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Посилаючись на викладені обставини ОСОБА_4 просила суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 травня 2011 року у рахунок задоволення вимог за договором позики від 20 травня 2011 року у частині, що складає суму 330 467, 76 грн шляхом набуття за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,1653 га, кадастровий НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області, у складі судді Котлярової І. Ю., від 27 січня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 травня 2011 року, зареєстрованим у реєстрі під № 682, у рахунок задоволення вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 за договором позики від 20 травня 2011 року, зареєстрованим під № 681, шляхом набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1653 га. кадастровий НОМЕР_1, цільове призначення - під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за вартістю, що згідно висновку експерта складає 550 130, 00 гривень. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з положеннями частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України Про іпотеку не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до статті 39 Закону України Про іпотеку за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 цього Кодексу. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався, а позивачем не надано доказів дотримання процедури позасудового врегулювання питання.

03 липня 2017 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року та залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що положеннями Закону України Про іпотеку не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

05 травня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 20 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір позики, згідно умов якого позикодавець - ОСОБА_4 передала, а позичальник ОСОБА_5 прийняла у власність гроші у сумі 540 724, 80 грн, що еквівалентно 67 760, 00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день укладання договору позики (1 долар США - 7, 98 грн). Строк позики розпочинається з моменту укладання цього договору та закінчується 20 травня 2012 року.

20 травня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_5 передала в іпотеку ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1653 га, кадастровий НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за вищевказаною адресою.

Згідно положень пункту 6.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюються або за рішенням суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотекодержателя. Сторони домовилися, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися, зокрема, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 листопада 2012 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 розірвано. При реєстрації розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_4 .

Згідно довідки Комунального підприємства Вишгородське бюро технічної інвентаризації № 901 від 17 листопада 2014 року житловий будинок та будівлі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - знесено.

Відповідно до звіту про оцінку майна, наданого ТОВ Гарант Преміум Плюс ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1653га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, станом на 24 листопада 2016 року складає без ПДВ 550 130, 00 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у справі № 758/4619/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 кошти у сумі 735 121, 40 грн, з яких 714 000, 00 грн - сума позики, що станом на 04 червня 2015 року є еквівалентною 34 000, 00 доларів США, 17 467, 40 грн - три проценти річних від простроченої суми за період з 26 квітня 2013 року по 04 червня 2015 року із позики у сумі 276 000, 00 грн, 3 654, 00 грн сплачений судовий збір за звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України Про іпотеку зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Таким чином, стаття 37 Закону України Про іпотеку не передбачає можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку .

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі за № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18 ).

Апеляційним судом при вирішення справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права , на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, 2004 року).

Доводи касаційної скарги та зміст оскарженого судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Разом з цим, слід зазначити, що позивач не позбавлена можливості відповідно до статей 38, 39 ЦК України звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта