Постанова

від 21.02.2018 по справі 201/15128/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 201/15128/15-ц

провадження № 61-2872св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О. , Погрібного С. О. , Ступак О. В. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровської області, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року, ухвалене колегією суддів у складі: Картаєвої Л. О. , Кочкової Н. О. , Глущенко Н. Г. ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції) та Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровської області (залученого у якості співвідповідача ухвалою Жовтневого районного суду від 9 листопада 2015 року) про визнання дій неправомірними, відшкодування моральної та майнової шкоди.

Позов мотивовано тим, що 26 лютого 2013 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Атамась О. В. звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_4 у розмірі 2 089,10 грн, стягнено 208,91 грн виконавчого збору та 19,43 грн витрат на проведення виконавчих дій. Вказане стягнення здійснено на підставі судового наказу від 14 червня 2011 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, яким стягнено з ОСОБА_4 на користь КЖЕП № 47 2 089,10 грн та 55,50 грн судових витрат на користь держави.

Позивач вважає, що відповідно до даної постанови з її пенсії протиправно утримано кошти у розмірі 2 089,10 грн, оскільки її правильне прізвище, ім'я та по батькові ОСОБА_4, а не ОСОБА_4.

Просила визнати неправомірними дії державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції стосовно відрахувань з її пенсії грошових коштів у розмірі 2 312,44 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000 грн, майнову шкоду у розмірі 3 107,92 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 грудня 2015 року та додатковим рішенням цього ж суду від 14 червня 2016 року, ухваленим у складі судді Демидової С. О., позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції стосовно відрахувань з пенсії ОСОБА_4 коштів у розмірі 2 312,44 грн.

Стягнено з Головного управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди, 2 312,44 грн та 3 107,92 грн у відшкодування майнової шкоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із встановленої неправомірності дій державного виконавця, а також доведення позивачем факту спричинення їй внаслідок таких дій моральної та майнової шкоди, до якої включена і вартість придбаних ліків.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровські області задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції стосовно відрахувань з пенсії ОСОБА_4 коштів у розмірі2 312,44 грн.

Стягнено з Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 незаконно відрахованої суми у розмірі 1 625,84 грн та 1 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

У іншій частині у позові відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій 2 вересня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру незаконно утриманих коштів з 2 312,22 грн до 1 625,84 грн, відмови у стягненні 3 107,92 грн на придбання ліків та в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди з 5 000 грн до 1 000 грн із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно послався на відсутність доказів придбання протягом 2011-2015 років ліків внаслідок завданих їй відповідачем душевних страждань, оскільки, на думку заявника, у матеріалах справи наявні відповідні медичні документи. Крім того, апеляційний суд необґрунтовано зменшив розмір незаконно утриманих коштів з 2 312,22 грн до 1 625,84 грн, зазначивши, що сума 293,53 грн не була профінансована та сума 398,07 грн стягнена іншим рішенням суду.

Заявник також вказує, що апеляційним судом необґрунтовано зменшено розмір відшкодування моральної шкоди, не враховано тривалість порушення її прав державною виконавчою службою.

Відкрито касаційне провадження ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2016 року.

Призначено справу до судового розгляду ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року.

Відповідно до пункту шостого розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріли цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 червня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська винесено судовий наказ, яким стягнено з ОСОБА_4 на користь КЖЕП № 47 кошти у розмірі 2 089,10 грн, а також 55,50 грн судових витрат на користь держави.

Відповідно до постанови державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Атамась О. В. від 26 лютого 2013 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_4 у розмірі 2 089,10 грн, стягнено 208,91 грн виконавчого збору та 19,43 грн витрат на проведення виконавчих дій.

21 січня 2014 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції внесено виправлення у постанову від 26 лютого 2013 року про звернення стягнення з ОСОБА_4 в частині виправлення прізвища боржника на Лященко та її по батькові на Кузьмівна .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, встановлено, що до внесення державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції виправлень у постанову від 26 лютого 2013 року у управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська були відсутні підстави для відрахувань з пенсії ОСОБА_4, у зв'язку з чим визнано протиправними дії відповідача щодо безпідставного відрахування коштів з пенсії позивача за грудень 2013 року у розмірі 398,07 грн та стягнено вказану суму на користь позивача.

За таких обставин суд апеляційної інстанції визнав неправомірними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції стосовно відрахувань з пенсії ОСОБА_4 коштів у розмірі 2 312,44 грн.

У цій частині рішення апеляційного суду заявником не оскаржується і предметом касаційного перегляду не є.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до абзацу третього статті 11 Закону України Про державну виконавчу службу шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з довідкою начальника відділу з виплат пенсії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року з пенсії ОСОБА_4 здійснено утримання з грудня 2013 року по травень 2014 року на загальну суму 2 023,91 грн, оскільки за червень 2014 року сума 293,53 грн не була профінансована.

Оскільки кошти у розмірі 398,07 грн стягнено на користь позивача постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, а сума 293,53 грн за червень 2014 року не була профінансована та фактично з позивача при виконанні судового наказу не стягувалась, апеляційний суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача фактично неповернених коштів у розмірі 1 625,84 грн.

Суд відхиляє посилання заявника на те, що апеляційною інстанцією не враховано наявні в матеріалах справи медичні документи, які свідчать про виникнення у позивача захворювань внаслідок протиправних дій відповідача, оскільки з рішення апеляційного суду вбачається, що він дав належну оцінку таким доказам, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на часткову доведеність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та захворюваннями позивача, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано зменшив розмір моральної шкоди, завданої позивачу неправомірним стягненням коштів у межах виконавчого провадження, до 1 000 грн.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд, встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О.Кузнєцов

С. О.Погрібний

О. В.Ступак