Постанова

від 13.06.2018 по справі 241/1375/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/348/2018(м)

241/1375/16-ц

Суддя-доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 241/1375/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/348/2018(м)

12 червня 2018 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.

за участю секретаря - Сидельнікової А.В.

сторони:

позивач - Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 03 квітня 2018 року, у складі судді Демочка Д.О.,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області звернулася із позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

30 березня 2018 року представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 використовувати тимчасові споруди - металеві конструкції (ролети) на прилеглій території до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_4 у будь-який спосіб особисто та передавати у використання у будь-який спосіб третім особам.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 03 квітня 2018 року в задоволенні заяви представника позивача Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області Попова І.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області подала апеляційну скаргу та посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 03 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суду було надано достатньо доказів, що тимчасові споруди використовуються за межами ділянки, на які посилається відповідач як на підстави правомірності своїх дій. Судовим рішенням адміністративного суду встановлений факт того, що відповідач не узгоджувала з Урзуфською сільською радою Мангушського району Донецької області розміщення тимчасових споруд, у тому числі на земельній ділянці, наданій для обслуговування магазину. Відповідач не зареєстрована як підприємець, тому прийняття судового рішення не може призвести до будь-яких перешкод у господарській діяльності. Крім того, відповідачка надає у використання споруди третім особам, що, у разі задоволення позову, може стати підставою для звернень позивача із позовами до інших осіб. Отже, спір між сторонами дійсно виник, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У судове засідання не з'явилась відповідачка ОСОБА_3, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. (а.с.126)

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача Лещенко О.Д., яка просили задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, а саме, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у липні 2016 року Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області звернулася із позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення незаконно самочинно зведених малих архітектурних форм, металевих конструкцій( ролети).

30 березня 2018 року представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 використовувати тимчасові споруди - металеві конструкції (ролети) на прилеглій території до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_4 у будь-який спосіб особисто та передавати у використання у будь-який спосіб третім особам.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що на початку літнього сезону 2017 року відповідачка використовувала спірні тимчасові споруди, розташовані біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2. Вказані обставини підтверджуються вимогами складеними на ім'я ОСОБА_7 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_8 (мешкає за адресою: АДРЕСА_3) від 31.05.17р. №№290,291 відповідно.

Тимчасові споруди розташовані на землях, які підпорядковані Урзуфській сільській раді, яка рішення про передачу у власність або надання у користування відповідачу земельної ділянки загальною площею 0,00361 га біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2, площею 0,00124 га та по АДРЕСА_4-0,00237 га для будь-яких цілей, не приймала. Відповідач не зверталась до позивача з проханням розширити межі земельної ділянки, яка вже орендується нею для обслуговування магазину. Отже, відповідачка використовує земельну ділянку площею 0,00361 га без правовстановлюючих документів, чим порушуються права територіальної громади с. Урзуф.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом заборони вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

З оглядом на те, що предметом спору є захист інтересів територіальної громади с. Урзуф шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, - позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, запропонований позивачем, - це може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до обґрунтування викладених у позовній заяві обставин, які позивач вважає доведеними.

Заявляючи вимоги про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу виконувати будь-які дії, направлені на заборону використовувати тимчасові споруди, що розташовані на землях Урзуфської сільської ради до закінчення розгляду позову по суті, позивач фактично просить вирішити питання по суті, тобто межах процедури забезпечення даного позову, що,безумовно,суперечить загальним принципам цивільного судочинства.

Натомість, позивач не наводить доводів, з якими законодавець пов'язує підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Крім того, вимога заборони відповідачу до закінчення розгляду позову по суті передавати у використання у будь-який спосіб тимчасові споруди третім особам( без визначення цих осіб) не є предметом спору, за захистом якого звернувся позивач.

Суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 151, 153 ЦПК України мотивував своє судове рішення та дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд не порушив норми Цивільного процесуального кодексу, а тому ухвала має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381,382 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області залишити без задоволення.

Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 13 червня 2018 року.

Головуючий Гаврилова Г.Л.

Судді Зайцева С.А.

Пономарьова О.М.