Постанова

від 17.03.2020 по справі 241/1375/16-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/823/20

241/1375/16-ц

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„17" березня 2020 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 241/1375/16-ц

Номер провадження 22-ц/804/823/20

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.

за участю секретаря: Єфремової О.В.

учасники справи :

позивач - Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року головуючого судді Демочко Д.О. зі складанням повного тексту судового рішення 21 грудня 2019 року по цивільній справі про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2010 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 нежитлову будівлю, іменовану як магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці державної форми власності загальною площею 0,0254га. Згідно п.1.3 договору купівлі-продажу предметом договору є цегляний магазин позначений на плані Літ. А-і та цегляна прибудова Літ. АМ , загальною площею 173 кв.м. Згідно договору купівлі-продажу від 14 грудня 2010 року ОСОБА_1 будь-яких інших торгівельних об`єктів у вигляді металевих конструкцій (ролети) не купувала. 17 грудня 2010 року відбулася державна реєстрація права власності вищевказаного майна, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав.

Рішенням Урзуфської сільської ради від 07 лютого 2012 року № 6/27-195 було надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,0254 га для обслуговування магазину у АДРЕСА_1 .

07 червня 2012 року було підписано договір оренди землі між Урзуфською сільською радою та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування магазину в АДРЕСА_1 площею 0,0254 га. Згідно п.3 договору оренди землі на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: магазин, інші об`єкти інфраструктури стоїть прочерк. Після укладення договору оренди відповідач самовільно зайняла земельну ділянку - пішохідну частину дороги загальною площею 0,00361 га, на якій розмістила торгівельні конструкції біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_5 - розмір 6,9 кв. м.,8 м площею 12, 4 кв.м., по АДРЕСА_3 - розмір 12,6 м. х 1,8 м. (з виступом 1,5 x 0,7) площею 23, 7 кв.м, згідно акту від 10 серпня 2017 року.

Оскільки у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, порушені права територіальної громади с. Урзуф, відповідач використовуючи земельну ділянку загальною площею 0,00361 га без правовстановлюючих документів порушує діюче законодавство, у тому числі ст. ст. 116,125,126 Земельного Кодексу України. Відповідачу був наданий час для добровільного усунення порушень вимог земельного законодавства, шляхом демонтажу споруд у п`ятиденний термін з дня отримання листа від 31 травня 2017 року № 289. Позивач неодноразово контролював виконання вимоги, але до теперішнього часу вона залишається не виконаною, що також відображене в акті від 10 серпня 2017 року. З вищенаведених причин позивач звернувся до суду з позовною заявою, та з урахуванням уточнення позовних вимог, просили зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,00361 га підпорядковану Урзуфській сільській раді, зайняту під розміщення торгівельних об`єктів - металеві конструкції (ролети) на прилеглій території до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4 шляхом знесення торгівельних об`єктів-металеві конструкції (ролети): по АДРЕСА_5 , 4 кв. м.; по АДРЕСА_8 , 7 кв.м . та стягнути з відповідача на їх користь судові витрати .

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку - відмовлено.

В апеляційній скарзі голова Урзуфської сільської ради просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.В обґрунтування доводів скарги зазначено, що відповідач вважає позов таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що об`єкт нерухомості та інші споруди були придбані у 2010 році, з часу придбання, відповідач не вчиняла ніяких дій щодо реконструкції, розширення чи інших дій щодо збільшення розміру придбаного об`єкту чи збільшення розміру земельної ділянки. Вказаний об`єкт знаходиться у тому ж стані, як на час придбання приміщення в тому числі і металеві конструкції у вигляді прилавків (торгівельних рядів), що підтверджує паспорт БТІ. Однак викладене не відповідає дійсності, оскільки відповідач навпаки вчиняла дії саме після придбання магазину, а саме отримала паспорт прив`язки після його виготовлення - 25 грудня 2014 року. Згідно розмірів тимчасових споруд (далі за текстом -ТС) проставлених у паспорті прив`язки, з`явились прямокутники з ідентичними розмірами у технічному паспорті на магазин, але ні назви, ні дати докресленого не відображено. Якщо допустити, що це накреслене ТС, то зображення їх у технічному паспорті не могли з`явитись раніше ніж паспорт прив`язки, тобто не раніше кінця 2014 року. Будь-які документи на придбання ТС у попередніх власників магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" відсутні. Це також підтверджується договором оренди на земельну ділянку, де відсутні дані про розміщення на ній ТС.

Щодо паспорту прив`язки, зазначено, що судом не прийнята до уваги постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року . Так , з долученої до матеріалів справи, постанови від 14 грудня 2017 року, вбачається,що колегія суддів у повному обсязі розглянула порядок на який посилається позивач та надано однозначний висновок щодо порушення : Отже враховуючи відсутність основного документу та згоду власника земельної ділянки на якій знаходяться тимчасові споруди, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта щодо не дотримання вимог п.2.6 Порядку та подання неповного пакету документів, а отже за умови Порядку № 244 за таких обставин паспорт прив`язки не повинен був видаватись . Факт надання недостовірної інформації ОСОБА_1 адміністрації при оформленні паспорту прив`язки встановлений судом апеляційної інстанції в частині основного документу та згоди власника земельної ділянки, так як відсутній будь-який документ, яким узгоджене розміщення ТС на території с.Урзуф. Вище вказаний висновок судом було зроблено на підставі норм матеріального права передбачених порядком.

12 березня 2019 року начальником відділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації Донецької області було видано наказ № б Про скасування (анулювання) паспорту прив`язки тимчасової споруди, відповідно до якого наказано скасувати (анулювати) паспорт прив`язки тимчасової споруди, розташованої за адресою біля магазину Вола ). Рішення, на яке суд посилається в обґрунтування оскаржуваного рішення, Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року по справі №200/9878/19-а взагалі на час розгляду даної справи не набрало законної сили, тому посилання на нього є недоречним. Крім того, ВС та ВП ВС у постановах вказують, що недостатньо паспорту прив`язки у разі відсутності узгодження місця розміщення ТС з відповідною радою. Договір оренди земельної ділянки не підтверджує факту виділення земельної ділянки під ТС . У разі якщо б це було доведене відповідачем у Донецькому апеляційному адміністративному суді, то не було б визнаним, що порушено порядок видачі паспорту прив`язки, що вказує на його незаконність. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2018 року по справі № 905/1552/16 вказує на необхідність узгодження з відповідною радою місця розташування ТС,у зв`язку з тим , що у підприємця був сервітут на земельну ділянку, тобто є погодження розміщення, ВП ВС вказує що у такому разі не потрібний договір оренди земельної ділянки. Крім того , в порушення вимог ст.ст.76-80,82,89 ЦПК України ,суд не надав оцінку доказам у їх сукупності та прийняв рішення всупереч висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 червня 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Зокрема зазначає, що позивачем ігноруються приписи закону, у тому числі процесуального, предмет доказування у даній справі, необхідність доведення своїх висловів та доводів, правове становище, яке склалось між сторонами за результатами розгляду спорів судовими органами.

Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач жодним чином не підтвердив розмір та розташування земельних ділянок, які просить звільнити, підпорядкованість їх Урзуфській сільській раді. З наданих позивачем досліджень приватної геодезичної компанії, вбачається, що досліджувалась інша земельна ділянка - орендована земля під нерухомим майном, а не будь-які інші земельні ділянки під тимчасовими спорудами, від проведення належного експертного дослідження, проведення, якого відповідач підтримувала, позивач відмовився.

Стаття 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначає, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15, таким органом визначений Держгеокадастр замість Державної інспекції сільського господарства, тому, з урахуванням приписів ст. 78 ЦПК України, допустимим доказом вчинення порушення земельного законодавства та самовільного захоплення земельної ділянки може бути виключно акт перевірки територіального органу Держгеокадастру, проте позивачем таких доказів не надано.

Зауважує, що на підтвердження підстав позову позивачем не надано доказів наявності самовільно збудованого нерухомого майна відповідача на земельних ділянках, що він просить звільнити, відсутнє посилання на будь-які нормативні приписи, що вимагали б від відповідача обов`язкового попереднього або наступного набуття особою будь-яких прав на земельні ділянки, на які вона має бажання встановити тимчасової споруди, окрім паспорту прив`язки. Посилання позивача на зміст мотивувальної частини постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року є необґрунтованими. Єдина обставина, що була встановлена вказаною постановою, є те, що ОСОБА_1 не подавала документів при оформленні паспорту прив`язки, окрім тих, вичерпний перелік яких визначений п.2.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності № 244. Саме це є обставиною (фактом) встановленим судом, оскільки не залежить від точки зору будь-яких осіб на це. Усе інше (необхідність наявності основного документу та відповідного рішення , недостатність документів для видачі паспорту прив`язки тощо) - це правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, яка в силу приписів ч. 7 ст. 82 ЦПК України не є обов`язковою для суду, і не має значення при розгляді спору у даній справі, предмет якої є зовсім іншим.

Більш того, після грудня 2017 року, на відміну від раніше сформованої практики судів касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду в п.53 постанови у справі №905/1552/16 від 12 червня 2018 року зробила висновок, що Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності .

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та підстав заявленого ним позову, суд першої інстанції всебічно та повно розглянув спір, надав належну та правильну оцінку матеріалам та обставинам справи, а тому законно та обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні безпідставного та недоведеного позову. Усі доводи апеляційної скарги не містять, окрім загальних фраз, конкретних нормативно визначених підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Чекменьов Д.М. підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу,просив апеляційну скаргу залишити без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання апеляційного суду представник Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області та ОСОБА_1 не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату,час і місце розгляду справи шляхом отримання телефонограм, зареєстрованих в журналі телефонограм за №№ 726,727 (т.2.а.с.180,181),також позивач шляхом отримання судової повістки,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.184).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Чекменьова Д.М. , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення ,з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області, реєстровий № 2536 .

Відповідно до п.п. 1.1 предметом договору є нежитлова будівля, іменована як магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці державної форми власності загальною площею 0,0254 га, кадастровий номер : 1423985500:01:000:0049.

17 грудня 2010 року право власності на нерухоме майно на підставі зазначеного договору купівлі-продажу було зареєстровано в Державному комунальному підприємстві Першотравневе бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 9627298, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію номер 28403102 від 17 грудня 2010 року.

В березні місяці 2012 року ОСОБА_1 було надано до Урзуфської сільської ради заяву, відповідно до якої остання просила затвердити технічну документацію земельної ділянки в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування магазину та передати в оренду строком до 10 років.

Пунктами 1, 2, 5 рішення Урзуфської сільської ради від 22 березня 2012 року № 6/29-214 Про затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельної ділянки в оренду було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, площею 0,0254 га для в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування магазину, передано в оренду строком на 10 років з орендною платою 11% від нормативної грошової оцінки землі та вирішено підготувати проект договору оренди землі.

07 червня 2012 року між Урзуфською сільською радою Першотравневого району Донецької області, в особі сільського голови Аврамова А. К., що діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , з одного боку, та ОСОБА_1 , з другого боку, згідно з рішенням сесії Урзуфської сільської ради №6/29-214 від 22 березня 2012 року Про затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельної ділянки в оренду було укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Першотравневому районі за № 142390004001401 від 31 серпня 2012 року.

Відповідно до п. 1 договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування магазину у АДРЕСА_1 , площею 0,0254 га, кадастровий номер: 1423985500:01:000:0049.

31 серпня 2012 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі вищевказаної земельної ділянки.

25 грудня 2014 року ОСОБА_1 було отримано паспорт прив`язки на торгівельний ряд за адресою: АДРЕСА_7 (біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 ), виданий відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Першотравневої районної державної адміністрації, строком дії до 01 червня 2022 року.

11 серпня 2017 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Урзуфської сільської ради відносно ОСОБА_1 . було винесено постанову про адміністративне правопорушення за ст.152 КУпАП , відповідно якого остання з 2014 року самовільно встановила металеві кіоски на пішохідній доріжці по АДРЕСА_5 (розміром 6,9 м х 1,8 м) та по АДРЕСА_3 (розміром 12,6 м х 1,8 м) біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_7, що є порушенням пп. 5 п. 1 ст. 16 та пп. г) п. 1 ст. 13, Закону України Про благоустрій населених пунктів та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 05 грудня 2018 року у справі № 241/1090/17 визнано незаконною та скасовано постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Урзуфської сільської ради від 11 серпня 2017 року відносно ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, листом від 25 липня 2017 року за № 01/55 відділом містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації зазначено, що на підставі п. 2.27. Порядку у зв`язку з частковим розташуванням споруди за межею орендованої земельної ділянки був скасований паспорт прив`язки тимчасової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 .

Проте, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі № 805/2905/17-а за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення , апеляційну скаргу Урзуфської сільської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі № 805/2905/17-а - задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі № 805/2905/17-а скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Мангушської районної державної адміністрації Донецької області щодо порушення процедури анулювання паспорту прив`язки тимчасових споруд, в іншій частині позовних вимог відмовлено .

12 березня 2019 року начальником відділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації Донецької області було видано наказ № 6 Про скасування (анулювання) паспорту прив`язки тимчасової споруди, відповідно до якого наказано скасувати (анулювати) паспорт прив`язки тимчасової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 (біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

ОСОБА_1 подано позов до Донецького окружного адміністративного суду до відділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Урзуфська сільська рада про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року по справі № 200/9878/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ № 6 від 12 березня 2019 року про скасування (анулювання) паспорту прив`язки тимчасової споруди, виданий відділом містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства райдержадміністрації Мангушської районної державної адміністрації.

На спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити про таке.

Згідно із частинами другою та третьою статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Якщо тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є МАФом, її встановлення здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Частиною четвертою статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності установлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Механізм розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

За положеннями пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, установлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, перелік документів для отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди є вичерпним. Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення тимчасової споруди.

Таким чином, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того,що позивач просить зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, на якій розташовані тимчасові споруди за наявності чинного паспорту прив`язки, який не анульовано та не скасовано, що не спростовано та не доведено позивачем, лише з причин відсутності правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку. Проте, відсутність правовстановлюючих документів у ОСОБА_1 було спростовано відповідачем наданими до суду доказами, а саме договором оренди земельної ділянки, на якій розташовані тимчасові споруди, та паспортом прив`язки. Посилання позивача на те, що право встановлення тимчасової споруди має лише власник землі або землекористувач, судом відхиленні . Оскільки за змістом статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , з урахуванням положень законів України Про благоустрій населених пунктів , Про місцеве самоврядування в Україні та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення є підставою для встановлення такої тимчасової споруди, підстави для задоволення позову Урзуфської сільської ради про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,00361 га в АДРЕСА_4 , біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні .

Висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду по справі № 905/1552/16 від 12 червня 2018 року.

Суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин норми законодавства ,а тому суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками.

З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2017 року позивачем були уточнені позовні вимоги, відповідно до яких останній, відповідно до ст.ст. 376, 391 ЦК України та ст.ст. 12,83,116, 125,211,212 Земельного кодексу України, просив суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,00361 га підпорядковану Урзуфській сельській раді, зайняту під розміщення торгівельних об`єктів - металеві конструкції (ролети) на прилеглій території до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4 шляхом знесення торгівельних об`єктів-металеві конструкції (ролети): по АДРЕСА_5 площею 12,4 кв.м АДРЕСА_3 площею 23,7 кв.м.

Досліджуючи матеріали справи встановлено ,що судом першої інстанції , саме в межах визначених позивачем позовних вимог та відповідно - предмета доказування й підстав позову, розглянуто даний спір.

З заявлених позовних вимог вбачається, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивач повинен був довести розмір та розташування земельних ділянок, які він просить звільнити, підпорядкованість їх Урзуфській сільській раді, наявність на земельних ділянках майна відповідача: підтвердити факт їх самовільного зайняття, тобто необхідність наявності правовстановлюючих документів саме на такі земельні ділянки згідно з законом. Такі докази на підтвердження своїх позовних вимог повинен подати був саме позивач.

Зазначення в якості підстави позову ст. 376 ЦК України вимагає також доведення наявності самочинного будівництва нерухомого майна.Аргументи відзиву з цього приводу заслуговують на увагу .

Доводи апеляційної скарги щодо не повного дослідження обставин справи , не прийняття до уваги судом першої інстанції висновків постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року безпідставні,оскільки судом першої інстанції у повному обсязі досліджувались надані сторонами докази .

Крім того,вбачається,що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року по справі № 200/9878/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ № 6 від 12 березня 2019 року про скасування (анулювання) паспорту прив`язки тимчасової споруди, виданий відділом містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства райдержадміністрації Мангушської районної державної адміністрації.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/9878/19-а змінено в мотивувальній частині . В іншій частині рішення залишено без змін.

Тобто , наявні в матеріалах справи докази, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позову Урзуфської сільської ради.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив природу спірних правовідносин і дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надано обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи за своєю суттю є ідентичними тому, що були викладені стороною позивача в суді першої інстанції, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Тому, апеляційна скарга підлягає відхиленню як необґрунтована, а рішення суду підлягає залишенню без змін , як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області - залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 25 березня 2020 року.

Судді: