Ухвала

від 13.06.2018 по справі 910/6217/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.06.2018Справа № 910/6217/18

Суддя Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1-О)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" (03065, м. Київ, прос. Комарова 42)

про стягнення 186 585,10 грн.

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" про стягнення 186 585,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки №3781 від 01.09.2017 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 151 189,03 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати у розмірі 10 294,62 грн., 3% річних у розмірі 2 410,62 грн. та пеня у розмірі 22 690,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

11.06.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що надані позивачем видаткові накладні не є достатніми доказами для підтвердження факту виникнення у відповідача зобов'язання за договором поставки № 3781 від 01.09.2018. Так, у зв'язку з неотриманням від позивача переліку документів необхідних для оплати товару, у відповідача відповідно до п. 2.2. договору не виникло підстав для оплати. Крім того, відповідач повідомляє, що надані позивачем копії накладних є нерозбірливими, тобто, з них неможливо прочитати ні вартість товару, ні підписи осіб, ні печатки підприємств. Також, відповідач зазначає про відсутність місця складання актів та не узгодженість місця поставки товару. У відзиві відповідач також звертає увагу, що товарно-транспортна накладна може підтверджувати тільки витрати щодо перевезення товарів, але аж ніяк відвантаження товару та виникнення зобов'язання відповідача здійснити оплату. У додатку до позовної заяви міститься клопотання відповідача про витребування оригіналів видаткових накладних.

Цією ж датою до господарського суду надійшла заява відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку про її необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України , спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1-3 ст. 247 Господарського кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що з урахуванням розміру позовних вимог, справа № 910/6217/18 не може бути віднесена до малозначних, оскільки ціна позову перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, справа має винятково важливе значення для відповідача, а подані позивачем докази викликають сумніви у ТОВ "Капрол Буд Груп".

Відповідно до ч. 2 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Частиною 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України ).

Таким чином, приймаючи до уваги наведені вище приписи Господарського процесуального кодексу України , враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність даної справи, обсяг та характер доказів у справі та те, що справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, при цьому ціна спору не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд приходить до висновку, що зазначені в заяві обставини не є підставою для її задоволення, а тому суд вважає за необхідне залишити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження без задоволення.

Відповідно до ч.6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотання учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів позовної заяви належним чином завірені копії видаткових накладних, суд встановив, що останні є якісними, чіткими та такими, що не викликають сумнівів відповідності оригіналу, а відтак, посилання відповідача на їх нерозбірливість є безпідставними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування у позивача оригіналів доказів.

Керуючись ст.ст. 12, 91, 234, 247, 250 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження залишити без задоволення.

2. Відмовити у клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" про витребування оригіналів письмових доказів.

Ухвала набирає чинності 13.06.2018 та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Г. Пукшин