Рішення

від 05.06.2018 по справі 826/2903/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 червня 2018 року справа №826/2903/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технологія для життя" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Технологія для життя") доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі) провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15 вересня 2016 року №0017321206 та №0017331206 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення термінів сплати податкових зобов'язань, оскільки перевищення строків відбулося не з вини позивача, а внаслідок дії форс-мажорних обставин, а тому перебіг встановлених Податковим кодексом України строків повинен бути зупинений на весь період форс-мажорних обставин згідно висновку Донецької регіональної торгово-промислової палати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2903/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову та відповідних доказів до суду не надав.

В судовому засідання 29 травня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 15 вересня 2016 року №0017321206 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 30, 22, 3 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 89 266,70 грн. ТОВ "Технологія для життя" зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% 8 926,67 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 15 вересня 2016 року №0017331206 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 209, 184, 181, 181, 179, 178, 164, 152, 148, 58,44, 44, 33 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 995 964,70 грн. ТОВ "Технологія для життя" зобов'язано сплатити штраф розмірі 20% 199 192,94 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта ДПІ у Печерському районі від 02 вересня 2016 року №2124/26-55-12-06 про результати перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Технологія для життя" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме:

по документу №9053902893 від 19 вересня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 27 квітня 2015 року;

по документу №9039411431 від 11 липня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 30 січня 2015 року;

по документу №9053902893 від 19 вересня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 30 березня 2015 року;

по документу №9059789899 від 17 жовтня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 29 квітня 2015 року;

по документу №9059789899 від 17 жовтня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 27 квітня 2015 року;

по документу №9048386009 від 20 серпня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 25 лютого 2015 року;

по документу №9048386009 від 20 серпня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 11 лютого 2015 року;

по документу №9048386009 від 20 серпня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 30 січня 2015 року;

по документу №905392893 від 19 вересня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 25 лютого 2015 року;

по документу №9018496348 від 19 лютого 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 29 квітня 2015 року;

по документу №9072100936 від 17 квітня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 17 червня 2015 року;

по документу №9083078737 від 30 квітня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 17 червня 2015 року;

по документу №9028425540 від 19 травня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 04 липня 2015 року;

по документу №9043589511 від 19 березня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 29 квітня 2015 року;

по документу №9258173360 від 21 грудня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 21 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку на додану вартість зобов'язаний сплачувати визначені ним податкові зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

Так, відповідно до пункту 202.2 статті 202 Податкового кодексу України платники податку, які сплачують єдиний податок можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається контролюючому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

За правилами підпункту 49.18. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, податкове зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначене платником податків у податковій декларації підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Як встановлено судом, позивач до 10 грудня 2014 року був зареєстрований в м. Донецьку по вул. Університетська, 80, оф. 408, а відтак знаходився на території проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

За визначенням абзацу другого статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Згідно з абзацом першим статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Разом з тим, статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

На підтвердження таких обставин позивач надав відповідачу висновок Донецької Торгово-промислової палати від 14 жовтня 2014 року №2484/12.12-03 та Сертифікат №6965 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Донецькою торгово-промисловою палатою, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо спірних правовідносин із сплати податку на додану вартість за з датою настання - 14 квітня 2014 року по 10 грудня 2014 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність форс-мажорних обставин є в контексті норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не звільняє платників податків від обов'язку своєчасної сплати суми податкового зобов'язання, а можуть бути підставою для застосування інших механізмів, передбачених Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пунктів 32.1, 32.2. статті 32 Податкового кодексу України передбачено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Згідно з нормами пунктів 100.1, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Перелік обставин, що однією із підстав для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу), та документом, які підтверджують ці обставини, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин" є сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Крім того, відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України передбачено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

У свою чергу підпункт 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Отже, позивач, маючи сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), має право звернутись до ДПІ у Печерскому районі із відповідними заявами про відстрочення сплати грошових зобов'язань або податкового боргу чи із заявою про списання безнадійного податкового боргу.

Суд встановив, що ТОВ "Технологія для життя" подав до контролюючого органу заяву щодо надання відстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість:

за квітень 2014 року, у сумі 76 074,60 грн., строк сплати якої вже минув, на строк до 04 липня 2014 року;

за червень 2014 року, у сумі 26 152,90 грн., строк сплати якої вже минув, на строк до 30 січня 2015 року;

за липень 2014 року, у сумі 277 292,00 грн., строк сплати якої вже минув, на строк до 25 лютого 2015 року, з періодами сплати: 30 січня 2015 року - 41 897,10 грн., 11 лютого 2015 року - 135 625,00 грн., 25 лютого 2015 року - 99 769,90 грн.;

за серпень 2014 року, у сумі 82 120,00 грн., строк сплати якої вже минув, на строк до 27 квітня 2015 року, з періодами сплати: 25 лютого 2015 року - 4 764,10 грн., 30 березня 2015 року - 68 643,00 грн., 27 квітня 2015 року - 8 712,90 грн.;

за вересень 2014 року, у сумі 155 675,00 грн., строк сплати якої вже минув, на строк до 29 квітня 2015 року, з періодами сплати: 27 квітня 2015 року - 137 369,10 грн., 29 квітня 2015 року - 18 278,90 грн.

Проте, вказана заява щодо надання відстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість подана позивачем після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення; у свою чергу процедура відстрочення грошового зобов'язання може бути застосована щодо податкових зобов'язань, строк сплати яких ще не настав.

Таким чином, подання позивачем заяви щодо надання відстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, за відсутності у справі відповідного рішення контролюючого органу щодо надання відстрочення грошового зобов'язання, не звільняє ТОВ "Технологія для життя" від відповідальності за несвоєчасно сплату.

При цьому позивач не спростовує порушення щодо несвоєчасної сплати суми грошового зобов'язання, зафіксовані в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2016 року №0017321206 та №0017331206 нормативно та документально не підтверджуються.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до ДПІ у Печерському районі із відповідними заявами про відстрочення сплати грошових зобов'язань або податкового боргу чи із заявою про списання безнадійного податкового боргу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15 вересня 2016 року №0017321206 та №0017331206 у порядку статті 100 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Технологія для життя" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Технологія для життя" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, оф. 403; ідентифікаційний код 24160412) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко