Постанова

від 04.12.2018 по справі 826/2903/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2903/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія для життя" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія для життя" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія для життя" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2016 року №0017321206 та №0017331206, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення термінів сплати податкових зобов'язань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року в задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. При цьому наголошує на тому, що перевищення строків відбулося не з вини позивача, а внаслідок дії форс-мажорних обставин, а тому перебіг встановлених Податковим кодексом України строків повинен бути зупинений на весь період форс-мажорних обставин згідно висновку Донецької регіональної торгово-промислової палати.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 15 вересня 2016 року №0017321206 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 30, 22, 3 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 89 266,70 грн. ТОВ Технологія для життя зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% 8 926,67 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 15 вересня 2016 року №0017331206 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 209, 184, 181, 181, 179, 178, 164, 152, 148, 58,44, 44, 33 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 995 964,70 грн. ТОВ Технологія для життя зобов'язано сплатити штраф розмірі 20% 199 192,94 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта ДПІ у Печерському районі від 02 вересня 2016 року №2124/26-55-12-06 про результати перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ Технологія для життя .

В акті перевірки зазначено, що платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме:

по документу №9053902893 від 19 вересня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 27 квітня 2015 року;

по документу №9039411431 від 11 липня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 30 січня 2015 року;

по документу №9053902893 від 19 вересня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 30 березня 2015 року;

по документу №9059789899 від 17 жовтня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 29 квітня 2015 року;

по документу №9059789899 від 17 жовтня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 27 квітня 2015 року;

по документу №9048386009 від 20 серпня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 25 лютого 2015 року;

по документу №9048386009 від 20 серпня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 11 лютого 2015 року;

по документу №9048386009 від 20 серпня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 30 січня 2015 року;

по документу №905392893 від 19 вересня 2014 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 25 лютого 2015 року;

по документу №9018496348 від 19 лютого 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 29 квітня 2015 року;

по документу №9072100936 від 17 квітня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 17 червня 2015 року;

по документу №9083078737 від 30 квітня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 17 червня 2015 року;

по документу №9028425540 від 19 травня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 04 липня 2015 року;

по документу №9043589511 від 19 березня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 29 квітня 2015 року;

по документу №9258173360 від 21 грудня 2015 року, фактично сплачено податкове зобов'язання 21 січня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятими оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що подання позивачем заяви щодо надання відстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, за відсутності у справі відповідного рішення контролюючого органу щодо надання відстрочення грошового зобов'язання, не звільняє ТОВ Технологія для життя від відповідальності за несвоєчасно сплату податкових зобов'язань.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписи п. 49.1, абз. 1 п. 49.2 статті 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до пункту 202.2 статті 202 Податкового кодексу України платники податку, які сплачують єдиний податок можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається контролюючому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, платник податку на додану вартість зобов'язаний сплачувати визначені ним податкові зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Як встановлено судом, позивач до 10 грудня 2014 року був зареєстрований в м. Донецьку по вул. Університетська, 80, оф. 408, а відтак знаходився на території проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13. квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII), абзацом 2 статті 1 якого визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України № 405/2014.

Так, на підтвердження таких обставин позивач надав відповідачу висновок Донецької Торгово-промислової палати від 14 жовтня 2014 року №2484/12.12-03 та Сертифікат №6965 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Донецькою торгово-промисловою палатою, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо спірних правовідносин із сплати податку на додану вартість за з датою настання - з 14 квітня 2014 року по 10 грудня 2014 року.

Таким чином, на позивача в період з 14 квітня 2014 року по 10 грудня 2014 року поширюється дія спеціальних тимчасових заходів, які встановлені Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , що дають можливість на період проведення АТО застосовувати інші механізми, ніж передбачені Податковим кодексом України можливості по зміни строків сплати податку та збору шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, що здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки.

Відповідно до статті 3 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Статтею 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Так, відповідно до пунктів 32.1, 32.2. статті 32 Податкового кодексу України передбачено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Відповідно до статті 100 Податкового кодексу, платник податку має право на розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, в передбачених випадках, в тому числі у разі настання форс-мажорних обставин, у разі якщо платник податків звернеться до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Підставою для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування.

Згідно розділу II Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин від 27 грудня 2010 року № 1235, обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є обставини непереборної сили. Достатніми доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є один з наступних документів:

висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.

Отже, Постанова КМУ № 1235, Податковий кодекс України, Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції передбачають, що існування обставин непереборної сили для платника податків є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, що підтверджуються висновком (сертифікатом) Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України в разі звернення платника податків до контролюючого органу із заявою встановленої форми про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 3.1. розділу III Наказ Міндоходів України Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків від 10 жовтня 2013 року № 574, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1). в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув .

Твердження суду першої інстанції про те, що процедура відстрочення грошового зобов'язання може бути застосована щодо податкових зобов'язань, строк сплати яких ще не настав , на думку апеляційного суду, суперечить нормам законодавства, наведеним вище, згідно яких процедура відстрочення грошового зобов'язання може бути застосована і щодо податкових зобов'язань, строк сплати яких вже минув . Норми, в якій би прямо було зазначено протилежне ні судом, ні відповідачем наведено не було.

Також судом першої інстанції хибно зроблено висновок щодо порушення порядку подання позивачем заяви про відстрочення сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

ТОВ Технологія для життя скористалося своїм правом щодо розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань у разі настання форс-мажорних обставин, та 21 грудня 2016 року подало до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про відстрочення сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за період існування форс-мажорних обставин, що унеможливлювали виконання грошових зобов'язань у встановлені строки, згідно з Додатком № 1 до Наказу Міндоходів України №574, в якій було зазначено суму податків, сплату яких платник податків просить відстрочити, а також строк відстрочення та періоди сплати. До заяви було додане економічне обґрунтування, та були додані належні докази, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу - копію Висновку Донецької Торгово-промислової палати № 2484/12.12-03 від 14 жовтня 2014 року та копію Сертифікату Донецької Торгово-промислової палати № 1159/12.1-17-03 від 31 жовтня 2016 року про засвідчення форс мажорних обставин в період з 14 квітня 2014 року по 10 грудня 2014 року, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу щодо сплати ПДВ.

В обґрунтування своєї позиції щодо відмови в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що подання позивачем заяви щодо надання відстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, за відсутності у справі відповідного рішення контролюючого органу щодо надання відстрочення грошового зобов'язання, не звільняє ТОВ "Технологія для життя" від відповідальності за несвоєчасно сплату.

З даним висновком погодитись не можна, оскільки стаття 100 Податкового Кодексу України, Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин , Наказ Міндоходів України Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків не встановлюють конкретних строків подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань. Платник податків може скористатись своїм правом на відстрочення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу (в межах 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань).

Таким чином, позивачем здійснено всі можливі заходи, встановлені чинним законодавством, що необхідні для розстрочення чи відстрочення грошових зобов'язань, а відсутність відповідного рішення контролюючого органу щодо надання відстрочення грошового зобов'язання не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Твердження суду про те, що позивач має право звернутися до ДПІ у Печерському районі із відповідними заявами про відстрочення сплати грошових зобов'язань або податкового боргу чи із заявою про списання безнадійного податкового боргу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15 вересня 2016 року №0017321206 та №0017331206 у порядку статті 100 Податкового кодексу України сприймається колегією суддів критично, оскільки позивачем вже була подана відповідна заява про відстрочення сплати грошових зобов'язань або податкового боргу до ДПІ у Печерському районі 21 грудня 2016 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку колегії суддів податковим органом не було доведено правомірність винесених ним та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову та відповідних доказів до суду першої інстанції не надав; в судове засідання представник відповідача до суду не прибув, а доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують доводів, викладених у такій скарзі та не підтверджують обґрунтованість позиції відповідача. При цьому, у вказаному відзиві повністю продубльовано доводи суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2016 року №0017321206 та №0017331206 нормативно та документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову ТОВ "Технологія для життя" було сплачено судовий збір в сумі 1600 грн згідно квитанції №7642320016 від 23 лютого 2017 року, та при поданні апеляційної скарги - 4682,69 грн згідно платіжного доручення № 1428 від 06 серпня 2018 року.

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог, на користь позивача належить присудити здійснені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія для життя" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія для життя" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0017321206 від 15 вересня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0017331206 від 15 вересня 2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія для життя" витрати зі сплати судового збору у розмірі 6282 (шість тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 69 коп, що сплачений відповідно до квитанції №7642320016 від 23 лютого 2017 року та платіжного доручення № 1428 від 06 серпня 2018 року, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.