Постанова

від 13.06.2018 по справі 522/25891/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4594/18

Номер справи місцевого суду: 522/25891/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 08.02.2017 року, постановленого суддею Загороднюком В.І., про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Каркашадзе 9 в особі голови ОСОБА_5, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

28.12.2016 року представник ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила визнати будівельні роботи, що проводяться відповідачами на даху будинку за адресою: м. Одеса, пров.Каркашадзе, 9, незаконними, зобов'язати ОСББ, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 привести дах зазначеного будинку у попередній стан шляхом демонтажу та знесення вже збудованих на ньому споруд.

Крім того ОСОБА_3 надала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборона відчуження) на квартири № 42 та № 42Б, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 9 та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно та шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не проводити будь-які будівельні роботи на даху зазначеного будинку до набуття чинності рішенням суду по даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що станом на час звернення із заявою про забезпечення позову будівельні роботи на даху будинку активно проводяться відповідачами та з початку будівництва на даху вищевказаного будинку, квартири, що належать відповідачам неодноразово відчужувались на користь інших осіб, що в свою чергу суттєво ускладнює захист порушених прав позивачки та призводить до виникнення нових судових процесів .

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08.02.2017 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із ухвалою суду, апеляційну скаргу подав відповідач ОСОБА_2 , в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування ухвали в частині обмеження його прав як власника квартири, постановлення нової про відмову у задоволені заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову та скасування арешту (заборони відчуження) на належну йому квартиру .

Апеляційну скаргу ОСОБА_2обґрунтовує тим, що у районного суду не було достатніх правових підстав для забезпечення позову по даній справі шляхом накладення арешту на належну йому квартиру, оскільки заявлений ОСОБА_7 позов носить немайновий характер, вимог щодо належної йому квартири позивачем не заявлено, вказана квартира, щодо якої судом були вжиті заходи забезпечення у вигляді арешту, не є предметом спору. Крім того ОСОБА_2 наголошує на тому, що ним не проводились та не могли проводитись будь-які будівельні роботи на даху вказаного будинку у зв'язку з відсутністю можливості виконання таких робіт. Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Оскільки ухвала суду в частині зобов'язання ОСОБА_2не проводити будь-які будівельні роботи на даху будинку не оскаржується та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.02.2018 року вирішено питання щодо заходів забезпечення позову в частині вимог до ОСОБА_6, тому колегія суддів не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині.

Сторони в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що між сторонами наявний спір, попередніми власниками квартир № 42 та 42Б по пров. Каркашадзе у м. Одесі здійснено відчуження квартир відповідачам, що в свою чергу стало підставою для виникнення даного судового процесу та зазначене дає підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, тому слід забезпечити позов шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на квартиру та зобов'язання відповідачів не проводити будь-які будівельні роботи на даху зазначеного будинку до набуття чинності рішенням суду по даній справі.

Між тим з таким судженням районного суду в повній мірі погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України (у редакції, яка діяла під час постановлення ухвали), забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно вимог ч.1 ст. 152 ЦПК України (у редакції, яка діяла під час постановлення ухвали) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Частина друга зазначеної статті 152 ЦПК України (у редакції, яка діяла під час постановлення ухвали) передбачає, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень п. 3 та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір немайнового характеру.

Колегія суддів вважає, що накладення арешту на квартиру, яка належить відповідачу, не є співмірними з позовними вимогами, оскільки позовних вимог щодо зазначеної квартири позивачем не заявлено та квартира, стосовно до якої були вжиті судом заходи забезпечення у вигляді арешту (заборони відчуження) , не є предметом спору.

Таким чином, у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для накладення арешту на квартиру № 42, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 9 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2

За таких підстав, відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала в частині накладення арешту на належну йому квартиру підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 08.02.2017 року в частині накладення арешту (заборони відчуження) на квартиру № 42, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 9 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2- скасувати і постановити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в частині накладення арешту (заборони відчуження) на квартиру № 42, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 9 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.06.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_8