Рішення

від 12.06.2018 по справі 918/238/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2018 р. Справа № 918/238/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі Ярощук О.П.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ОСОБА_1 підприємство "Лічнов" (79049, м. Львів, пр-т Червоної Калини, 113/25, код ЄДРПОУ 30388540)

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Домінус Гранд" (33000, м. Рівне, вул. Гагаріна, 29, оф. 18, код ЄДРПОУ 36518865)

про стягнення заборгованості в сумі 11 831,84 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 підприємство "Лічнов" (надалі - Позивач або ПП "Лічнов") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Домінус Гранд" (надалі - Відповідач або ПП "Домінус Гранд") в якому просить стягнути з останнього 10130 грн. 00 коп. основну суму заборгованості, 1 701 грн. 84 коп. неустойки.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору № 26/10 від 26.10.2017 року Відповідач зобов"язувався поставити, а Позивач прийняти та оплатити Товар-щебеневу продукцію. Позивач сплатив Відповідачу 73 500,00 грн. попередньої оплати, однак Відповідач поставив Позивачу ОСОБА_3 на суму 66 370,00 грн..

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2018 року позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2018 року не з'явився, відзиву на позов не надав, до господарського суду повернулась ухвала суду про відкладення розгляду справи, з відмітками поштового відправлення " за закінченням терміну зберігання", яка була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 29, оф.18.

Вказана ухвала надсилалась рекомендованим листом з поміткою судова повістка .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З поштових повідомлень, у яких відповідачу направлялися копії ухвал, судом вбачається, що останні було повернуто поштою суду у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору та можливість здійснювати розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

26 жовтня 2017 року ПП "Лічнов" (Покупець) та ПП "Домінус Гранд" (Постачальник), уклали Договір № 26/10 (надалі - Договір), за умовами якого, Постачальник зобов"язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вартість щебеневої продукції (ОСОБА_3) номенклатура, якість, кількість, ціна, місце поставки і період поставки, якого визначена в даному Договорі, специфікаціях і рахунках-фактурах, що є невід"ємними частинами даного Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору ОСОБА_3 поставляється окремими партіями, на підставі заявок Покупця.

Згідно з п. 4.1. - п.4.2. Покупець зобов"язаний оплатити вартість ОСОБА_3 згідно поданої заявки, на умовах 100% передоплати протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання від Постачальника рахунку-фактури. Форма оплати здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до "31" грудня 2018р. , але в будь-якому випадку до повного виконання зобов"язань (п. 8.1 Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Відповідно до п. 2.5 Договору між сторонами, Відповідач зобов'язаний вчинити дії щодо організації поставки, протягом 5-ти робочих днів із моменту надходження коштів за оплачену партію ОСОБА_3.

Відповідно до рахунку № 10 від 26.10.2017 року сума передоплати за ОСОБА_3 становить 73 500, 00 грн..

Відповідно до платіжного доручення №800 від 26.10.2018 року Позивачем на рахунок Відповідача перераховано 73 500,00 грн..

Матеріалами справи встановлено, що 31.10.2017р. Позивач отримав ОСОБА_3 від Відповідача у кількості 69 тон на суму 14 490,00 грн. (видаткова накладна № 22 від 31.10.2017р.), 06.11.2017р. - у кількості 139 тон на суму 1665,00 грн. (видаткова накладна № 23 від 06.11.2017р.), 04.12.2017р. - у кількості 69 тон на суму 16215,00 грн. (видаткова накладна № 28 від 04.12.2017р.). Всього Відповідач поставив Позивачу товар на суму 66370,00 грн.

Решту ОСОБА_3 у кількості 73 тони на суму 10130,00 грн. (73500,00 грн. (сплачена сума) - 66 370,00 грн. вартість поставленого товару) = 10 130,00 грн. сума боргу) Постачальник Покупцю не поставив.

21.03.2018р. Позивач направив Відповідачу вимогу про повернення коштів вих. № 15 від 20.03.2018р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.03.2018р., однак, 13.04.2018р. цінний лист надісланий Позивачем Відповідачу повернувся Позивачу через закінчення терміну його зберігання на відділенні зв'язку, про що зазначено у повідомленні відділення зв'язку від 10.04.20l 8р..

Станом на 20.04.2018 року Відповідач не повернув Позивачу суму у розмірі 10 130,00 грн. та не здійснив поставки ОСОБА_3 на таку ж суму.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що -господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1, п.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На час розгляду справи доказів повернення Відповідачем грошових коштів Позивачу в сумі 10130 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 10130 грн. 00 коп. попередньої оплати обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 1 701,84 грн. неустойки, судом враховується наступне.

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язання Відповідачем щодо термінів поставки, строків усунення недоліків у якості ОСОБА_3, останній зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку у розмірі 0.1% від вартості недопоставленого ОСОБА_3, за кожен день такого прострочення, за вимогою останнього.

В зв'язку з простроченням виконання зобов"язання Відповідачем, Позивачем нарахована неустойка у розмірі 0,1% за період з 01.11.2017 р. по 18.04.2018 р., що становить 1701 грн. 84 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Здійснивши арифметичний перерахунок та з'ясувавши порядок та період нарахованої позивачем суми неустойки, суд дійшов висновку про правомірність її нарахування за період з 01.11.2017 року по 18.04.2018 рік у розмірі 1701,84 грн..

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

12.06.2018 року представником позивача подано суду клопотання, в якому останній просить стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати, які пов'язані з явкою до суду у сумі 2952,20 грн. і складаються з транспортних витрат у зв'язку із переїздом представника позивача до іншого населеного пункту.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати Позивача у сумі 2952,20 грн., які складаються з транспортних витрат у зв'язку із переїздом представника позивача до населеного пункту за місце розгляду справи, не пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, і, відповідно, не відносяться ні до судових витрат, ні до витрат, пов'язаних з розглядом справи в розумінні ст.123 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, клопотання Представника позивача про стягнення з Відповідача на користь позивача витрат, які пов'язані з явкою до суду, в сумі 2952,20 грн., як судових витрат, не підлягає задоволенню.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів невиконання Відповідачем зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Домінус Гранд" (33000, м. Рівне, вул. Гагаріна, 29, оф. 18, код ЄДРПОУ 36518865) на користь Приватного підприємства "Лічнов" (79049, м. Львів, пр-т Червоної калини, 113/25, код ЄДРПОУ 36837768) 10130 (десять тисяч сто тридцять) грн. 00 коп. попередньої оплати, неустойку у сумі 1701 (одну тисячу сімсот одну) грн. 84 коп., судовий збір у сумі 1762,00 грн..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано "14" червня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.